О. Георгій Коваленко дав черговий коментар на останні рішення Синоду. А чому б не провести веб-конференцію за участю членів Синоду?

Отже, без відповіді залишилися наступні запитання:

1) Хто і яким чином має встановлювати ступінь дієздатності Предстоятеля? Простіше кажучи, залишається неясним, хто уповноважений визнати митрополита Володимира здатним (або нездатним) головувати в Синоді.

2) Чому без участі або, хоча б, узгодження з Предстоятелем (який знаходиться в здоровому глузді і спілкується з тими, хто відвідує його в лікарні) приймаються рішення Синоду? Адже, як повідомляється, в день проведення Синоду митрополит Володимир почував себе досить добре і очікував, що члени Синоду відвідають його в лікарні і, можливо, проведуть засідання у його присутності.

3) Чому прийняті рішення не подавалися митрополиту Володимиру для затвердження?

3) Чому взагалі не передбачений його підпис у журналах Синоду?

4) Чому за замовчуванням члени Синоду інтерпретували згоду митрополита Володимира на проведення грудневого (2011 року) засідання як санкцію на те, щоб і надалі діяти, не залучаючи його до справ церковного управління? Виходить, що Синод усунув свого голову від керівництва Церквою?

5) Хто санкціонував вилучення друку УПЦ одеським владикою Агафангелом, який є головуючим у Синоді всього лише на час його проведення? Яким чином без печатки може здійснюватися управління справами УПЦ?

6) Чому не попросити Блаженнішого самостійно призначати головуючих на засіданнях Синоду? Може бути, це будуть різні члени Синоду, що зайвий раз підкреслить колегіальність управління Церквою.

7) Чи виявила ревізійна комісія у ході перевірки фінансові порушення при будівництві Кафедрального собору в Києві? І які саме? Звіт комісії не опубліковано, хоча багато священнослужителів і мирян, у т. ч. і я, перераховували пожертвування.

8) Коли Синод, нарешті, виправить порушення Статуту УПЦ (в редакції 2007 року) про введення до складу Синоду трьох нових постійних членів - митр. Іларіона, Павла і архиєп. Олександра? Чому продовжується довільне поводження з нормами Статуту - головного канонічного документа УПЦ?

Поки не будуть отримані чіткі відповіді на ці питання, яка може бути довіра у духовенства і пастви УПЦ до вищого церковного керівництва? Втім, нам уже пропонують заплющити очі на те, що відбувається, самоусунутися від участі в ситуації (а тим часом, така невизначеність вже привела в 1992 році до церковного розколу) і, склавши на грудях ручки, покладати всю свою надію на одного Бога. Але тоді навіщо апостолами придумана церковна організація - зі своїми правилами та законами? Адже в такому разі можна взагалі без неї обійтися і "просто вірити в Бога", - як це роблять багато протестантів.

Джерело: Богословська освіта і наука в Україні