«Нетрадиційна медицина» - цей вислів все частіше і наполегливіше звучить в сучасному світі, звучить заманливо і багатообіцяюче. Здається, там, де безсилі лікарі з їх застарілими методами і банальними рецептами, рішення проблем за чимось новим (точніше, добре забутим старим), нестандартним. З такою претензією на диво нетрадиційна медицина сьогодні підкорює світ. Один з її найбільш популярних напрямків - гомеопатія.

Гомеопатія - це медична система, яка грунтується на теорії лікування хвороби за допомогою використання дуже малих доз ліків, які у великих дозах у здорових людей можуть викликати схожі симптоми хвороби. Термін «гомеопатія» походить від грецьких homoios (подібний) і pathos (хвороба, страждання). Іншими словами, принцип гомеопатії такий: подібне лікується подібним.

Якийсь юнак вирішив жити помірним життям. Одного разу, соромлячись відкрито говорити про свої принципи, він потрапив у смішну ситуацію. На питання, чи одружений він, молодий чоловік, припускаючи, що на цьому розпитування закінчаться, піддався спокусі трошки збрехати:
- Так, одружений.
- А як звати вашу дружину? - Запитали знову.
Юнакові знову довелося викручуватися.
- А діти у вас є? - Було ще одне питання.
І так як юнак уже почав брехати, то ніяк не міг зупинитися.

Дивний і славний Господь у святих Своїх

Ця книга, яка в серпні 2009 р. побачила світ у Києві, воістину унікальна. Принаймні, досі, наскільки мені відомо, ніхто нічого подібного в Україні та за її межами не писав й не друкував. Йдеться про видане з благословення Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета агіографічне дослідження Бориса Самбора «Святі землі Української» (*).

І справді – автор (котрий, до речі, не є фаховим церковним істориком, а економістом-фінансистом) з великою любов’ю та відповідальністю поставився до зібрання й опрацювання досить великого об’єму матеріалу та самого написання цієї ґрунтовної, капітальної праці. Праці багатьох років, в якій дуже ретельно, як ніхто до нього, описує він житія практично всіх – канонізованих Православною Церквою Божих угодників і праведників, що в землі Українській просяяли. Тих самих святих Христових послідовників і служителів, які возвеличили і прославили нашого Господа та нині, згідно Його волі, безперестанно моляться перед престолом Всевишнього. Моляться за нас, за весь український народ, за Богом благословенну й бережену нашу Батьківщину – Україну та увесь світ.

Батьківська любов і турбота — явище складне

Тато, на відміну від мами, не має з малюком такого міцного генетичного зв’язку, тому, найчастіше, у нього погано виходить любити свою дитину просто за те, що вона є. Хороші стосунки з батьками — результат плідного спілкування між дитиною і батьком. Багато чоловіків слабо уявляють, як поводитися з маленькою дитиною, вважають, що поки вона не виросла, виховувати її повинні мама або бабуся. Це неправильно, дитина потребує чоловічого виховання завжди.

Дивно, що 100-гривнєва купюра нам здається такою великою, коли ми її залишаємо в церкві, і такою малою - коли залишаємо її на ринку.

Дивно, що година, проведена за читанням молитов, поминаючи Бога, нам здається такою довгою, а година, проведена біля телевізора, - такою короткою.

Дивно, що, звершуючи молитву, ми ледь збираємося з думками, тоді як у розмові з приятелем це для нас не складає ніяких труднощів.

Свята Тайна Сповіді. Якою вона має бути? Сповідь – це один з найбільш відповідальних моментів у житті кожного християнина. На сповіді насамперед ми повинні бачити Христа як Цілителя, який виправляє пошкоджені місця та оновлює життя. Це таїнство слід розглядати не в юридичних категоріях, а в терапевтичних. Насамперед це – таїнство зцілення. У сповіді ми шукаємо чогось набагато більшого, ніж тільки зовнішнього звільнення від вини, понад усе ми прагнемо духовного зцілення наших застарілих душевних ран. Йдемо до Христа не лише з окремими гріхами, а й з усвідомленням факту глибокої гріховності в середині. Саме від цього маємо понад усе просити нас зцілити.

Одна жінка скаржилася сусідці на подругу, що образила її. Сусідка заспокоювала ту і вмовляла пробачити подругу.
- Пробачити? Та як же це? Після того, що вона мені зробила? Адже вона така зла! Ні, зло не можна прощати - сказала жінка. І взагалі, чому я повинна любити людей, які не люблять мене, чому я повинна робити добро, коли навколо мене усі обманюють, зраджують і роблять капості?
- Розкажу я тобі одну історію - каже їй сусідка. - Жив на світі чоловік. І просив він Бога зробити так, щоб по ночах було світло, щоб свічок не запалювати, і щоб взимку було тепло, щоб піч не топити. Але Богу видніше, що і як має бути, тому не послухав Він прохання людини. Розсердився на Нього чоловік і вирішив: «Ах, Ти так, так? Ну, тоді і я не буду ночами запалювати світло і не буду ним світити Тобі. І взимку піч топити я теж не буду, щоб її теплом не гріти Тебе. Я навіть двері на вулицю відкривати буду, тоді подивишся, як тобі холодно буде».

- Не просіть Господа позбавити вас від труднощів, спокус і недоліків, а боріться з ними своїми силами і перетворюйте їх на переваги, - сказав якось отець-настоятель.
- Своїми силами? Але ви ж казали, що сил своїх ми не маємо, що сили даються нам Богом? - Запитав послушник.
- Дай спочатку ти мені відповідь ось на яке питання, - сказав настоятель. - Коли ти вперше пішов до школи, у тебе не було знань, а після завершення навчання вони в тебе вже були. Звідки ж вони взялися?
- Від вчителя, звичайно ж, - відповів послушник.
- Учитель давав всім вам одні й ті ж знання, але чому ж не всі однаково їх засвоювали? - Продовжував допитуватися настоятель.
- Просто я докладав багато зусиль, старанності і багато роздумував, от тепер і маю ці знання.