Молитва

Ти захист мій, Ти Збережеш мене від скрути,

Огорнеш радістю і силою надихнеш,

Ти Знімеш З серця мого тягарі покути,

В твоїх руках я, Боже вирятуй мене!

Навій мене, якими йти шляхами маю,

Будь моїм оком, будь порадою в журбі,

До тебе я в своїй скорботі прибігаю

І сльози каяття приношу я Тобі.

Я вірю в милосердя в Твою щиру поміч,

Що З нього Ти й для мене крапельку зберіг,

Помилуєш мене і Змиєш з мене гріх.

Та не почуєш голосу мого в тім хорі.

Що гучно прославля діла твої усі.

Я лиш люблю тебе у покорі,

У кожнім подисі і навіть у грісі.

Воскресни, рідна Україно!
Воскресни, з болю відродись,
Як в Іпостасі Бога-Сина
Воскресла Істина колись.

На чисті води, ясні зорі
Благословив Тебе Творець.
Воскресни в золоті соборів,
Воскресни в золоті сердець.

Оранто! Витри скорбні очі:
До Тебе йде сьогодні Бог.
Збулись слова святі й пророчі:
Христос Воскрес! Ви нині вдвох.

Хай Дух Святий з Отцем і Сином
Візьмуть Тебе під Свій покров.
Воскресни, рідна Україно,
І воскреси в собі Любов

Надія Кметюк

Я бачила Сльози Святої Марії, 
Мовчазно-скорботні в великих очах, 
Глибока мольба і небесна надія, 
І зойк Материнський текли по щоках...

Я бачила Сльози Святої Марії, 
То — плач невимовний за кожну людину, 
Він вирвався з Серця в тяжкій безнадії, 
Як смерть учинили Єдиному Сину...

Я бачила Сльози Святої Марії, 
За блудних дітей, за їх грішні серця, 
Що в злобі жорстокій, в цинізмі міліють, 
Образи наносять без міри й кінця...

Я бачила Сльози Святої Марії, 
То — крик, роздираючий душу людини, 
Що війни на голову ближньому сіє, 
Що розум втрачає в нечисту годину...

Я бачила Сльози Святої Марії,
За знищену землю, розтерзаний світ,
За ту Україну, що з горя сивіє,
За скривджену Правду, за весь людський рід…

Надія Кметюк

Земля і Небо! Небо і земля
Господь благословив усе на віки:
Зірки і квіти, гори і поля,
Моря, озера і блакитні ріки.

Це — Божий світ, і ти у нім — дитя.
Бог дарував тобі своє найвище чудо.
Бог дав тобі прекрасний дар — життя.
Світись життям, світись на радість людям!

Неси тих Десять Божих Заповідей в світ,
Щоб вберегти усі Його творіння.
Гармонію і вічний дивосвіт,
І Божу Істину, і Боже Воскресіння.

Надія Кметюк

...О день насущний. Золоте насіння
До сонця пророста з земного лона.
Сади червневі і зеленопінні. 
Над ними – золочених бань корона.

Серед садів й соборів йде Неділя, 
Зелені шати дав їй світозар.
На пелюстинки сніжно-білих лілій 
Паде моя молитва і сльоза...

Стою серед садів, сповита болем... 
Втішителя душа блаженна жде –
Галузочку Надії Білий Голуб 
В страждальне серце лагідно кладе.

Хрещену душу коронує Божа Тройця,
І пісня, у якій горить Іскра,
З сльозинки проростає в Небо – Сонце. 
О світе! Стань Апостольством Добра!!!

Надія Кметюк

Твоє Серце вмістило жалі всього світу,
Всі скорботи людські, всі молитви й надії.
Твоє Серце в віночку рожевого квіту
На прекрасній іконі Святої Марії.

Богоматері Серце — то Серце Любові,
Що святиться в віках від народження ери.
Теє Серце стогнало і билося в горі,
І кололи те Серце і цвяхи, і терни

З розіп'ятого Тіла Єдиного Сина...
Воно билось, мов пташка, що впала з Небес.
Та воскресли в тім Серці і віра, і сила,
І любов, і надія, коли Син воскрес.

Богоматері Серце — то Серце Любові,
Добротою святиться і вбране квітками.
Подивлюсь на те Серце… і з Божої Волі
Бачу Серце моєї рідненької Мами.

Надія Кметюк

Ти один можеш мене звільнити

Із цих душевних тяжких кайдан,

Ти один можеш лиш це зробити,

Бо Ти могутній Бог, мій Пан.

Ісусе, Боже! Моя Любове!

Поглянь на нужду і неміч мою,

Поможи молю, Серце готове Твоє

Все дати ласку свою.

Не слухай цю приховану брехню,

що нічого ти не вартий.

В очах Батька - ти найцінніша річ на цій землі.

Не слідуй дешевій п'єсі задоволення,

не слідуй цій брехні!

Бо п'єса ця веде в нікуди, це все кайдани, ув'язнення  душі.

І Я кажу: "не пий з тієї чаші! Лиш припади до Моїх ніг і помолись,

щоби звільнитись, звільнитись від жаху пустоти".

Ісус мій Спаситель, Марія моя Мати!

Два Джерела сили та правди!

Дві дороги вічного життя..

Живучи у цьому розколеному світі

треба жити радісно, бадьоро, бо злі голоси зводять з розуму,

плетуть тенета нісенітниць

так туго, аж до болю.

Але, завжди, зсередини оцих розрух,

Голос Правди до нас промовляє

Так ясно, наче громовиця із Неба лунає.

Звістка тая радісна, в ній закладено життя,

де кожен може віднайти для себе путь Істини та Добра.

Ісус мій Спаситель, Марія моя Мати!

Два Джерела сили та правди,

Дві дороги вічного життя..

Анастасія Колосовська