Сценка до Святого Миколая
Чортик1:
Привіт, дзень добрий, ґутен таґ! Вітаю вас на різний смак.
Мене звуть антипком,
До вас примчав я аж із пекла, у вас – зима, в нас – хата тепла,
У вас – мороз за хвіст щипа, і снігу в очі насипа,
Не дивиться, що я тут гість, морозить, студить, як на злість
Я без шапки, без кожуха, відмерзають хвіст і вуха.
От біда! Чи довго ждати, поки влізу десь до хати,
Де живуть погані діти, треба ж кості розігріти!
(Під звуки музики пританцьовує та співає)
Ух, ух, ух, ух.... Замерзає в мене дух!
Не поможе тут і плач – Грійся, чортику, та й скач!
(перестає танцювати)
Трохи розігрівсь.... Та цить!
(В кінці залу задзвонили дзвони).
Хтось до мене вже спішить,
Десь би тут сховатись треба.
(Ховається за завісою. Виходять з санчатами Яринка та Тарасик)
Яринка:
Чом, Тарасе, не видати ні одного агеляти,
Ні дзвіночків не чувати!
Може, Миколай Святий не прибуде до дітей?
Тарасик:
Неможливо це, сестричко! Ще хвилинку невеличку
Терпеливо ми заждім. Миколай Святий в наш дім
Вірю, скоро завітає, він про нас всю правду знає.
Ми ж усі учились пильно, не вели себе свавільно,
І чужого научались, та й свого не відцурались.
Яринка:
Ми до Господа молились, щоб багато дав нам сили,
Щоб багато дав охоти, перешкоди всі збороти
І колись такими стати, як хотіли б тато й мати,
Як хотіла б вся родина й наша рідна Україна
Миколая доброту всі у світі знають
І про Нього усі діти весело співають
Величають в святу днину славнії діла
Щоб вкраїнська дітвора щасливою була
(Звучать дзвіночки)
Тарасик: (прислухається)
Сестро, чуєш?
Яринка:
Це дзвіночки!
Тарасик:
Ангелів голосочки!
1-й ангел: Де з молока тече дорога,
Де безліч зір, де царство Бога,
Я звідти йду і вість веселу
Несу у вашу я оселю.
2-й ангел:Ще хвилька, діти, і між вами
Тут стане Миколай святий.
Він з щирим серцем і дарами
Опиниться у залі цій.
(Чортик чхає за завісою).
1-й ангел: Тихо, діти! Хтось тут є. треба подивитись.
(Ангел шукає когось на сцені, знайшовши, тягне за хвоста чортика на сцену).
Чортик: (плачить) Ой-ой-ой! Болить
Ангел1: Ось цей боягуз. Бачите як сховався!
Чортик1: І зовсім я не боягуз! Я до всіх нечемних дітей
із самого пекла примчався і прутики вербові приніс. (Показує в’язку).
І кожен з прутиків придасться
Усім лінивим, що не вчаться!
Не слухають батьків своїх
Усі вони друзі мої
(Бігає по сцені, розмахує в’язкою прутиків).
Чортик :А це не мої діти, бачу,
З горя мало не заплачу-у-у
(Сцена яскраво освітлюється, поважно виходить Святий Миколай у супроводі двох ангелів, вони тягнуть санки, повні подарунків)
Ангел2:
Просим, глянь, Дідусю Божий:
Перед містом на дорозі
Ми зустріли цих дітей.
Святий Миколай:
Мир вам, діти!
Яринка:
О, святий наш Миколаю! Не прогнівайся, благаю,
Що Тобі на зустріч ми серед ночі і зими
Аж за місто вийшли з хати! ми хотіли привітати,
Й поклонитися Тобі...
Тарасик:
Правду мовимо Тобі!
Святий Миколай:
Добрі діти – вас я знаю! Правду із сердець читаю,
З ваших синіх оченят – Дуже, дуже з того рад!
Тільки ви вночі взимі Не пускайтеся самі
Віддалік від ваших хат!
Тарасик: (до ангелів)
Ми гадали, слуги Божі, що поможем вам в дорозі,
Шлях в село ми вам покажем, хто і де живе, розкажем.
Святий Миколай:
Нам якраз туди пора, де чекає дітвора,
Щоб її дійснилась казка.
Тарасик:
О, то просимо! Будь ласка!
Тут місток, там першій дім,
Парк і зал...
Святий Миколай:
Хутчіш ходім!
(Знову відізвалися дзвіночки, висовуються чортики):
Чортик1:
Даремно я сюди пригнався,
Замерз, й нежиті набрався. (чихає)
Брів я снігами без кожуха,
Відморозив собі і ніс і вуха.
Друзів моїх тут нема –
Все пропало...все дарма!...
Братику рідненький мій
Перемерз я – розігрій!
Тарасик:
О, чортів я розумію!
Зараз я й тебе зогрію...
(з мітлою женеться за Чортиком, той втікає)
Сцена знов освітлюється, дзвонять дзвіночки, на сцену виходять святий Миколай з ангелами. Яринка та Тарасик показують дорогу.
Яринка:
Ось ми в залі! Погляньте – Оля, Галя
Ромки, Славки, Петрусі – Українські діти всі!
Святий Миколай:
О, спасибі, друзі браві, що дорогу показали!
За цю поміч, милі діти, буде вас Ісус любити,
А Ісусикова Мати все вам буде помагати.
(Пригортає Яринку та Тарасика, а потім підступає до края сцени і благославляє громаду дітей):
Мир вам, любі! Ласка Божа ваші душі хай осяє!
А громада ваша гожа, мов чудова квітка-рожа,
Хай росте і розцвітає
Без пригоди злої, лиха, мамі, татові на втіху,
А народові на славу!
(до ангелів):
А скажіть, небесні діти, - Ви ж для них найліпші свідки –
Чи ті діти, що у залі, ті спереду і там далі,
Більші, менші і маленькі, цілий рік були чемненькі?
Чи молитву рідну знають? Бога нею прославляють?
Чи шанують рідну мову, українське рідне слово?
Ангел2:
Так, вони були чемненькі,
Тата слухали і неньки.
Ангел1:
Так, і моляться, й читають, різні пісеньки співають
Галі, Роми, Андрійки, Олі, бо добре вчаться у рідній школі.
Святий Миколай(до дітей, що у залі):
Ну ж бо діти, сміливіше йдіть до мене всі скоріше
Розкажіть мені, ви, діти, що навчилися робити?
Чи молились ви в цю днину за добробут в Україні,
За бабусеньку – сирітку, за дідуня і за тітку,
За ровесників дітей і за рідних всіх людей?
Божі слуги, ангелята! Розвантажуйте санчата,
Розпаковуйте гостинці Святославу і Галинці.
Роздавайте всім, як треба, подаруночки із неба.
(Миколай роздає подарунки)
Погляньте любі діти горе, другі саночки з подарунками пропали. Та тож напевно наш дорогий друг, чортик постарався. Ану ж бо мої ангелятка наздоганяйте його. Як же ж ми залишимо решту діточок без подарунків.
Яринка:
Дякуємо Тобі, Святий,
Від усіх оцих дітей!
Тарасик:
Обіцяємо добрими бути,
Слів Твоїх не призабути,
Завжди вчитися охоче,
Бо того Ісусик хоче,
І такими виростати,
Як бажають тато, мати
І увесь наш рідний край!
Ангели (хором):
Всім вам Боже помагай!
Миколай:Отож, любі діти,нам пора прощатись. Ще хочу сказати вам декілька слів. Поважайте, цінуйте своїх батьків. Будьте завжди побожні та чесні. Не все легке в житті. Важку життєву дорогу зуміє той пройти, хто серцем до Бога прихилився, до добра святого. А батьки в свою чергу подавайте гарний приклад своїм діточкам. Адже ті заслуговують поваги, хто виконує щоденно святі заповіти. Не забувайте Божої науки. До зустрічі на наступний рік. Хай оберігає вас Господь!