Ісус перед стражданням,

Коліна приклонив.

І на горі Оливній,

Отця свого просив.

 

Осли би Ти, мій Отче,

Прийняв благословення,

Важкую мою чашу

Страдання ізмінив.

 

І ось з’явився Ангел,

Ісуса підкріпив,

Ісус Отцю молився,

Аж піт кривавий лив.

 

Ось Юда, сріблолюбець,

До Господа прийшов,

„Радуйся, Учителю”–

Ісусові сказав.

 

І ось народи люті,

До Господа прийшли,

Киями і мечами,

Ісуса повели.

 

До Понтія Пилата,

Ісуса привели,

Між двома злочинцями,

Ісуса розп’яли.

 

Сонце в небі померкло,

І мрак на землю впав,

Як Син Єдинородний,

Отцю душу віддав.

 

Земля, од Божой сили,

Страшенно потряслась,

Завіса в храмі Божім

Надвоє роздерлась.

Христос вийшов з храму із учениками

І сів на Оливній горі, –

Скорбними словами, святими устами

Учив своїх милих друзів.

 

Скажи нам, Учителю, слово останнє,

Ще доки Ти з нами будеш?

Скажи нам, Учителю, як то все буде,

Коли Ти судити світ прийдеш?

 

У світі почуєте слухи воєнні,

Бо встане народ на народ,

І будуть недуги і голод настане,

І братськая кров потече.

 

І зменшиться віра, погасне надія,

В серцях охолоне любов.

І многії люди тоді спокусяться,

Проллють неповинную кров.

 

Коли ви гидоту побачите в храмі,

То знайте, що Суд при дверях.

Вважайте, щоб двері для вас не закрились,

Держіть ви світильники в руках.

 

Великеє горе охопить всю землю,

І страшнії муки прийдуть.

Тоді скажуть люди: „Впадіть на нас гори,”

Та гори на них не впадуть.

 

І в тії хвилини бажатимуть смерті,

Та смерть від людей утече...

І хто в той час буде на даху чи в полі,

Нехай він додому вже не йде.

 

І сонце померкне, не дасть місяць світла,

І зорі із неба спадуть;

І мертві воскреснуть, й земнії народи

Прийдуть на Божественний Суд.

 

З небес прийде в славі Син Божий на землю,

І буде, як сонце, сіять;

І зібрані чада побачать Ісуса,

І в радості будуть стрічать.

Прийди до мене, милий Ісусе,

А я на муки Тебе не дам,

Не дам зранити, о милий Боже,

Твоїх болючих, святих п’ять ран.

 

Прийди до мене, милий Ісусе,

Я Тебе терням більш не зраню,

Сплету віночок з чудних квіточок,

Під святі ноги Ти постелю.

 

Прийди до мене, милий Ісусе,

А я хрест нести Тобі не дам,

Візьму хрест тяжкий на свої плечі,

І на Голгофу понесу сам.

 

Прийди до мене, милий Ісусе,

Одежі зняти з Тебе не дам.

Не дам зранити, о милий Боже,

Твоїх болючих, святих п’ять ран.

 

Прийди до мене, милий Ісусе,

Бо Ти мій добрий Отець і пан.

А я не зраджу Тебе, як Юда,

Я буду вірний, як Йоан.

 

Прийди до мене, милий Ісусе,

Жовчі напитись Тобі не дам.

Я поламаю всі гострі списи,

Котрі на Тебе ворог послав.

 

Прийди до мене, милий Ісусе,

Плакати серцю Твому не дам,

Я заслоню Тя від злоби святу,

За Тебе, Христе, життя віддам.

 

Прийди до мене, милий Ісусе,

Я ж Тобі, Христе, поклін приніс,

З щирих молитов, пахучих квітів

З радості серця й гарячих сліз.

 

Прийди до мене, милий Ісусе,

Бо ворог з пекла мене пожре.

Погубить душу мою навіки,

Пекельну радість всім вознесе.

 

Прийди до мене, милий Ісусе,

На віки вічні зі мною будь.

В Царство небесне Ти заведи мя,

Де всі ангели святі живуть.

 

Прийди до мене, милий Ісусе,

Під видом хліба і вина.

Без Пресвятої Євхаристії

Без Тебе, Христе, життя нема.

По святій горі Спаситель ходив,

А – а – а – лилуя,

Спаситель ходив, райський сад садив

Господи помилуй.

 

Райський сад садив, три рази полив,

А – а – а – лилуя,

Три рази полив, райський сад зацвив,

Господи помилуй.

 

Жорстокі діти, зірвали квітки,

А – а – а – лилуя,

Квіти зірвали, марно зів’яли,

Господи помилуй.

 

Спаситель сказав, „Не журітеся,”

А – а – а – лилуя,

Моя тернина біло зацвіла,

Господи помилуй.

 

Її зірвете, вінок сплетете,

А – а – а – лилуя,

Вінок сплетете, мене вберете,

Господи помилуй.

 

Вінок сплетете, мене вберете,

А – а – а – лилуя,

Із мого ребра, потече кров–вода,

Господи помилуй.

 

Я тою кров’ю, ввесь народ скроплю,

А – а – а – лилуя,

Ввесь народ скроплю, з собою візьму,

Господи помилуй.

 

Настала ніч, затихло всюди,

Заснув Святий Єрусалим,

Схиливши голову на груди,

Христос сидів, і учні з ним.

 

Він їм сказав, про хресні муки,

Про смерть свою їм говорив,

І холод чорної розпуки

Спливав з його пророчих слів.

 

І на чоло Христове, біле,

Вже виступав кривавий піт,

„Прийміть і їжте моє тіло,

Я кров проллю за вас усіх.

 

Скорбна душа моя до болю,

Бо він, вас, ворог розжене,

Воістину я вам говорю,

Один із вас продасть мене.

 

І встав Петро, „О, Боже, мушу,

Сказати правду, і скажу,

Хоть зрадять всі Тебе, я душу,

Свою за Тебе положу”.

 

І відповів Син Чоловічий:

„Чи можеш ти мій хрест нести,

Не заспіває півень двічі,

Як тричі відречешся ти.

 

 

 

І хай не мучить вас тривога,

За смуток, радості віддам,

Я йду в далекую дорогу,

Щоб місце приготовить вам.

 

Після зими, дає Бог літо,

А після ночі день стає,

Я завтра вмру, і знов воскресну,

І всім вам дам життя нове.

 

Не бійтесь, діти, світу цього,

Не забувайте слів моїх,

А в мене вірте ви й у Бога,

Я світ цей грішний переміг.

 

В домі Отця, в ясній оселі,

Коли вам прийде смертний час,

Там дні щасливі і веселі,

Вічне життя чекає вас”.

 

Ще ніч була, ще сонне місто,

Христос свою божественну,

Скінчив науку, й урочисто,

Пішов на смерть і на ганьбу.

 

Настала ніч, затихло всюди,

Заснув Святий Єрусалим,

Схиливши голову на груди,

Христос сидів, і учні з ним.

 

 

Голгофа. Хрест. Страшні криваві сни.

Товпа реве: „Розпни, розпни, розпни!”

І розп’яли, на голові вінок,

По каплі кров спливає з колючок.

 

Товпа реве: „Якщо ти Бог єси,

Зійди з хреста і сам себе спаси!

Якщо ж не Бог, а лиш юдейський цар,

То військами на ворогів удар”.

 

А ти мовчиш, здригаєшся, мов трус,

А ти не Бог, лиш Назорей Ісус.

Голгофа. Хрест. Страшні криваві сни.

Прости їм, Боже, бо сліпі вони.

Голгофо, Голгофо, Голгофо.

Побути тут кожному слід.

В цій тиші далекій є слід.

Ти гоїш мій біль, тамуєш мій страх,

Ісусе, спасителю мій.

Приспів: То не цвяхи, а мій гріх Тебе прибив,

То не люди, а мій гріх Тебе судив,

То не цвяхи, а мій гріх Тебе тримав,

Хоч давно це було, та за мене страждав.

 

Голгофо, Голгофо, Голгофо.

Я бачу спасителя там,

Багато як має Він ран,

За весь людський рід Він тяжко страждав,

Щоби життя вічне я мав

Приспів:.

 

Голгофо, Голгофо, Голгофо.

Пригадую я раз-у-раз.

Голгофу й солодкий той час,

Як ніс я під хрест тягар своїх ран,

Й звільнить мене з них Божий Син.

Приспів:.

 

Моліться батьки за своїх діточок,

Як Мати Святая молилась,

Стояла вона на Голгофі святій,

На Синові муки дивилась.

 

Кати шаленіли, ридали жінки,

Із жаху тремтіли пилати,

До неба кричала Голгофа свята,

І плакала Божая Мати.

 

Молився Христос за катів і благав,

Щоб Бог їм простив їх провину,

Розбійнику райські він двері відкрив,

А Мати молилася Сину.

 

„Ой, Сину, мій, Сину, моя ти любов,

За що ти так тяжко страдаєш,

На серце моє твоя капає кров

На кого мене покидаєш?”

 

„Не плач, не журися, Матусю Свята,

Тебе не одну покидаю,

Он мій ученик стоїть біля Хреста

Тебе я йому доручаю.

 

Він буде любити тебе так, як я,

І буде тебе величати,

Від нині він стане синочком твоїм,

А ти його рідная мати.

 

Від нині він човником стане святим,

Що душі із пекла виносить,

Він рай свій небесний відриє усім,

Хто помочі в нього попросить.

 

А кожен, хто Богом мене назове,

І буде мене величати,

Той стане коханим синочком твоїм,

А я назову його братом.