Ізраїль – країна дуже маленька за масштабами. Проте за кількістю Святих для Християнського світу місць вона випереджає всі інші. Тут просто, мабуть, нема метра землі, якого не торкнулися б події, описані у Святому Письмі.

Тут жив, проповідував, був розп`ятий за наші гріхи і воскрес Ісус Христос, тут вірили і молилися Богородиця та Святі Апостоли, звідси взяла початок християнська віра…

Недарма віруючі з усього світу намагаються потрапити на цю Святу Землю. Звичайно, що різні чернечі ордени облюбували собі ці місця для побудови монастирів, щоб жити і прославляти Бога на Ним же обраній землі.

Рівно на півдорозі з Тель-Авіва до Єрусалиму знаходиться монастир ордену Святого Бенедикта Латрун, або, як його ще називають, Латрунське абатство Богоматері всіх скорботних. Ізраїльтяни ж знають цю обитель, як монастир монахів-мовчальників.

Монастир Походження Дерева Хреста Господнього Української Греко-Католицької Церкви у Підкамені має давню передісторію, що сягає княжого періоду. Богопосвячене життя у цій місцевості бере початок ще з ХІІ століття. Будівництво обителі пов'язане з пам'яткою природи - Каменем - пісковим останцем заввишки 17 метрів і завширшки 8-10 м із прямовисними стінами.

Результати найновіших археологічно-архітектурних досліджень засвідчують існування на Камені в часах Галицько-Волинського князівства храму, який мав оборонний характер. Відомо, що у ХІІІ столітті князь Данило Романович (Галицький) побудував ряд оборонних пунктів на важкодоступних вершинах (Холм, Львів, Каменець, Данилів, Стіжок та ін.) Ймовірно, до цієї оборонної системи належала й наскельна забудова в Підкамені.

Вруби й підкоси для дерев'яних конструкцій, зафіксовані по периметру каменя на різній висоті, сьогодні дають можливість гіпотетичного відтворення моделі двоярусної споруди (перший поверх - келії, другий - церква).

Галицька ікона Богородиці

Чудотворна ікона Матері Божої з княжого Галича (Крилоса) теж пережила піднесення та занепад.

Її історія сповнена таємниць, чимало з яких донині нерозгадані...

Крилоська Чудотворна ікона Матері Божої, до якої з особливою пошаною ставились наші предки, ймовірно, має певний зв’язок з іконою Одигітрії з княжих часів. І тому не випадково вона була найбільшою святинею церкви Успіння Пресвятої Богородиці в Крилосі. Сюди, на Крилоську гору, щонайменше тричі на рік  (7 липня, на Різдво івана Христителя, 28 серпня, на празник Успіння Пресвятої Богородиці, та 27 вересня, на Воздвиження Чесного Хреста) поспішають тисячі прочан з усієї Галичини, щоб поклонитися Пресвятій Марії й попросити Її про заступництво.

Історія ікони

Господь завжди обдаровує нас своїми ласками. Одна з них — це заступництво та допомога Пречистої Діви Марії. Галичани почали пошановувати Богородицю ще в княжі часи, споруджуючи перші християнські храми на честь Матері Божої. Наші славні предки передавали під Її опіку свої міста, свої землі, свій народ. Стольне у минулому місто Галич не було винятком. Тут 1157 року освятили величний білокам’яний храм — відомий літописний Успенський собор. Галицький володар Ярослав Осмомисл, за князювання якого зводилася святиня, подарував до храму ікону Пресвятої Богородиці. З того часу вона стає покровителькою всього галицького люду.
За переказами, у ХIII ст. князь Лев переніс галицьку ікону до Львова, де вона прославлялася чудами. За іншими свідченнями, чудотворна ікона перебувала в Галичі аж до ХVII ст. Під час одного з турецьких нападів, коли церква згоріла, ікону знайшли в лісі поблизу с. Сокіл і перенесли до тамтешнього монастиря. Відтак на початку ХVIII ст. єпископ Йосиф Шумлянський повертає чудотворну ікону до Крилоса у новозбудовану церкву Успіння Пресвятої Богородиці, де вона, переживши численні пожежі, напади завойовників, перебуває й досі. Правда, чудотворний образ не раз переписували, але це не заважало святині творити чуда, утверджувати галичан у вірі, надавати їм сили та снаги.