Подвійний біль

Головним терміном у цьому контексті є смуток. Постійний досвід свідчить, що людина відчуває сум, коли втрачає щось дороге для неї нпр: кохану дівчину, друзів, батьків, рідних, здоров’я. матеріальні цінності тобто те, що вона вважає всім. Люди світу цього засмучуються через такі втрати. Семінаристи ж чи ба навіть більше священики в таких випадках мають виявляти свою святу віру.

Втратою, яка сильно розчулює людину є позбавлення її чогось через злість, ворожість інших, нпр. Розбійників. Однак, хто прив’язаний до матеріальних речей, той любить причину власної згуби. Тому цей факт аж ніяк не повинен порушувати внутрішнього миру Божого воїна, адже як каже Святе Письмо «Корінь усього зла – це грошолюбство»

П’ЯТА НЕДІЛЯ ПОСТУ

( Мк. 10::2-45)

Слава Ісусу Христу! Дорогі в Христі брати і сестри! Великий Піст з кожним тижнем наближається до свого завершення. І в останні тижні Великого Посту, Церква чимраз ближче приводить нас до Голготи, де Ісус Христос приніс себе в жертву за ввесь людський рід.

Одного разу Ісус ідучи зі своїми учнями в Єрусалим, вперше повідомляє їм про те, що в скорому часі має з Ним статися: « Оце йдемо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засудять Його на смерть, бичуватимуть Його й уб’ють, і Він по трьох днях воскресне». ( Мк. 10:33-34)

Здавалося б, що вістка про смерть Вчителя до глибини зворушить і потрясе всіх апостолів. Але так не сталося. Апостоли Яків та Іван мислять чисто світськими категоріями. Вони думають про Ісуса, як про юдейського царя і про Його земне царство, в якому вони посідали б належне місце, по правиці та лівиці Ісуса.

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.

Слава Ісусу Христу!

«Чому бачиш скалку, що в оці брата твого, а колоди, що в оці твоїм, не помічаєш? Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого!» Лук.6:42

Всечесні отці, дорогі брати семінаристи.

До кого сказав ці слова Христос?

Він сказав їх до нас! Ми, священики які покликані бути лікарями душ, витягати з тих душ скалки гріхів. Але каже Христос, як зможемо витягти скалку, коли самі маємо колоду? Як лікуватимемо душі людей від їх гріхів, коли в нашому серці лукавство, а в нашій душі -  розсадник гріхів!

Серце кожної людини немов скарбниця, якщо в тій скарбниці добро, то людина говорить добро, робить добро, а якщо в нашому серці зло, лукавство, заздрість то і вчинки наші злі та лукаві.

Часто ми, семінаристи осуджуємо тих, хто є вже священиками, бо ми семінаристи, все знаємо, знаємо як має бути правильно і тільки наша думка  є правдивою, а наші серця сповнені зарозумілості та зверхності. Але не думаємо, що через декілька років ми станемо на їх місце та повторимо ті ж помилки, і хтось критикуватиме та осуджуватиме нас. І скільки ми б не говорили, і яка наша проповідь не була б красномовна – вона не дасть  плоду, якщо не буда підтверджена нашим життям! Деколи приклад більше може навчити і сказати ніж слова. І якщо ми хочемо комусь вказати на помилки то покажімо це на ділі, прикладом свого життя!