Сайт зачинений. Просимо вибачення за незручності.

Дорогі в Христі брати і сестри, щороку саме цією неділею завершується перший тиждень Великого посту. Період, який ми переживаємо, надзвичайно важливий, адже в особливий спосіб призначений для того, щоб відновити чи поглибити наш зв’язок із нашим Творцем – Небесним Батьком, а також і з тими, з ким він був втраченим. Час біжить дуже швидко. І ось, сьогодні, завершились перші сім днів духовних і тілесних зусиль на дорозі нашого покаяння.

Для більшості із нас є цілком очевидним, що покаяння є неможливим без його першого етапу – зустрічі із самим собою. Саме через іспит власного сумління, через заглиблення у почуття і думки наших сердець ми відкриваємо собі правду про себе, про свої гріхи, лихі пожадання, погані звички. Дуже важливим моментом у цій духовній вправі є також те, щоб вона охоплювала всі. без винятку, ділянки нашого життя. Адже наслідком навіть одного гріха, що входить у наше життя, є руйнування наших взаємин із Богом. Гріх отруює зв’язок також із нашими ближніми і також з усім сотвореним Богом світом.

Дуже важливим і чи не найбільш занедбаним у нашій державі є екологічний вимір. Як не дивно, але, з однієї сторони, для всіх нас він є очевидним. Адже ми з ним щодня, щохвилини і навіть щосекунди стикаємось, бо у ньому живемо. А, з другої, – для багатьох християн ця ділянка є незнана чи, краще сказати, неусвідомлена, яка однак, безумовно впливає на духовне і тілесне життя кожної людини.
Святий Іван Павло ІІ надавав питанням екології величезної ваги. У своєму апостольському листі «Ecclesia in Amerika» він залічує екологічні гріхи до гріхів, що кличуть про помсту до неба. Здавалося б, що може бути спільного між умисним чоловіковбивством, содомським гріхом, скривдженням убогих вдів і сиріт та знедолених прибульців (біженців), затриманням заробітної плати тощо та екологічними гріхами, гріхами проти природи? Відповідь дуже проста. Знищення чи безвідповідальне використання природних дарів, якими Господь щедро нас наділив, несе у собі загрозу для життя самої людини. Це дуже легко прослідкувати на прикладі осінньо-весняного спалювання сухих залишків трави, листя та інших природних відходів. Цей приклад - не одинокий, проте дуже відчутний, особливо, коли хтось із нас потрапляє у димовий простір. Можна навести і інші приклади гріхів проти природи: забруднення річок чи озер, засмічення природного довкілля і навіть власних осель та прилеглих до них територій, у т. ч. екскриментами після вигулу домашніх тварин, бездумне зрубування лісів, варварське зривання первоцвітів, викиди в атмосферу шкідливих газів, включаючи тютюновий дим, і т. ін. Це все - більшою чи меншою мірою - впливає на наше життя, і вплив цей є негативним.

Сьогоднішнє євангельське читання розповідає нам про зустріч із Тим, про Кого навчав Мойсей і пророки – про зустріч з нашим Спасителем, Ісусом з Назарету. Зустріч з Ісусом для багатьох людей була і є до сьогодні різною. У кожної людини вона є особливою. У когось вона була спонтанною, в інших опиралась на свідчення людей, або на якісь надприродні об’явлення, як це сталось, приміром, з апостолом Павлом. Серце Натанаїла відкрилось для Ісуса при спогаді про таємниче перебування під смоківницею, де, за переказами, тодішні євреї любили читати Боже Слово і молитися. Щось подібне ми могли спостерігати в зустрічі Ісуса з начальником єрихонських митарів Закхеєм. Дерево стало засобом і місцем їх першої зустрічі. У цих випадках прослідковується цікава деталь – природа допомагає людині наблизитись до Бога. Святіший Отець Венедикт XVI на Синоді єпископів 6 жовтня 2008 р. висловив це так: «Все створіння призначене стати місцем зустрічі між Богом і Його створіннями, місцем, де любов створіння відповідає Любові Божій, місцем, в якому розвивається історія любові між Богом і його створінням».

Нам, людям ХХІ століття, дуже важливо відкрити для себе по-новому цінність природи, яка сьогодні зазнає руйнувань через нашу діяльність і безвідповідальну недбалість. Саме зараз, у благодатному часі Великого Посту, вартує замислитись: чи в своєму житті я не поповнюю екологічних гріхів, чи не завдаю кривди довкіллю? Яким є моє ставлення до природи, що мене оточує? Адже, знищуючи і шкодячи природі, ми не лише, по суті, знищуємо самі себе, а й руйнуємо ті мости, які часто-густо допомагають нам повернутися до Бога.

Ця неділя у східній церковній традиції отримала дуже гарну назву – неділя Торжества Православ’я. Це свято було встановлене на згадку про перемогу над войовничим іконоборством, яке відбулось в першу неділю посту 842 року. Щороку святкуючи його, ми знову засуджуємо цю та інші єресі і прилюдно й урочисто віддаємо почесть і пошанування святим іконам Ісуса Христа, Пречистої Діви Марії і Святих і таким чином поклоняємося і славимо всемогутнього й усемилостивого Триєдиного Бога - величного й премудрого Творця, Вседержителя і Спасителя світу. Але сьогодні, святкуючи торжество Православ’я, важливо пам’ятати, що наш світ і все, що існує у світі, є також іконою - образом нашого Творця. Тому що все довкілля пронизане живою присутністю Бога, Який, створивши Всесвіт, не залишив його, а в особливий спосіб перебуває в ньому, - як Джерело та головний Зміст і Cенс його існування. Саме тому все створіння є надзвичайно цінне й вимагає шанобливого та бережливого ставлення до нього.

Нехай цей Великий піст, перший тиждень якого ми сьогодні закінчуємо, ця подорож до Воскресіння Христового, буде для нас часом глибокого переосмислення наших взаємин і з Богом, і з нашими ближніми, а також із усім Божим створінням – природою. Нехай же постійне перебування і розважання над Божим Словом, а також молитва, піст і милостиня допоможуть нам увійти у тісний зв’язок з нашим Творцем, щоб Він Своєю ласкою наповнив нас святим почуттям любові до Нього, до наших ближніх і до всього створеного Ним світу, що нас оточує. Амінь.

о. Володимир Лещишин, Луцький екзархат УГКЦ