Євр 9,1-17; Лк 8,16-21.
Доброчесні отці,
Достойні сестри і брати,
Стоїмо перед Богом на молитві у святому храмі, якою дякуємо Господу за його велику милість до нас та благаємо прощення провин для себе й усіх тих, хто цього не чинить. Мудрець пригадує: «Яка ж велика милість Господня і прощення тим, що навертаються до нього!» (Сир 16,29). Навернення до кращого служіння Богові потребує кожна людина, бо вірному служінню та глибини любові Господа немає меж. А Господь завжди очікує своїх синів та дочок, щоб щедро черпали з його бездонної духовної доброти та світлої любові. Син Божий повний дарів та духовних розкошів, які бажає роздавати людям, уживаючи пояса, щоб духовні цінності аж стримувати, не розсипати, як читаємо в книзі Одкровення (пор. Од 1,13). Бог ласкавий до людей, не хоче нікого карати, навпаки, бажає нагороджувати, благословити, щоб люди користали з його дарів не тільки на землі, але у цілій та незмінній вічності. Господь усіх кличе до неба, створює кожній зачатій особі у лоні матері безсмертну душу для вічного щастя, для неба, з однією умовою, щоб бути вірним йому на землі і за цю вірність та любов до нього пропонує нагороду.
Незвичайну вірність Богу та велику любов практикувала пресвята Богородиця. Ангел назвав її «благодатною», тобто, повнотою Божих дарів, яка не допустила найменшої гріховної плями в душу. Пречиста діва Марія так була віддана Господу, так його любила, що жодне зло не могло проникнути в її серце та душу! Її воля вповні була згідна з волею Бога! Богородиця вщерть була наповнена Святим Духом! А вибрана на Матір Сина Божого, Марія була збережена від дотику первородного гріха, також, вона наперед відкуплена Христом через передбачення втілення Слова й спасіння. Звичайно, що тут не годиться приписувати особистих заслуг Марії, лише, завдяки дару Спасителя її не доторкнувся жоден найменший гріх. Необхідно згадати, що свято Зачаття Марії в лоні святої Анни у східній Церкві впроваджено в VII-му столітті, разом з вірою у її святість.
У західній Церкві певні глибокі богослови не могли прийняти науки про Непорочне Зачаття з огляду на загальність (тотальність) первородного гріху. А справа непорочності не замовчувалася, підтримувалася і Святішими Отцями, Римськими папами, для прикладу, згадати папу Сикста IV-го, який з 28.02.1476 року потвердив, що наука про непорочність Марії існує в переконанні вірних, тому він заборонив нападати на неї, як незгідне твердження з вірою Церкви (див. «Ecyklopedia katolicka», tom XIII, str. 1166, Lublin 2009). Простолюддя вірило в непорочність Марії, не дискутувало про те, не піддавали сумнівам, тому що у звичайних людей відсутнє глибоке богословське знання…
Святіший Отець Пій IX покликав богословів, щоб студіювали правду про непорочне зачаття Марії. Після позитивно отриманих відповідей, папа Пій IX у грудні 1854 року проголосив догму, тобто, беззаперечну правду про Непорочне Зачаття діви Марії. Східна Церква, в тому числі й наша, ніколи не ставили під сумнів непорочність Марії, називаючи її «непорочною і пренепорочною». Крім цього, такі потвердження чинила сама Марія, коли з’являлася в Люрді та у Фатімі дітям. У книзі «Спогади сестри Лусії з Фатіми», авторка слів, с. Лусія, стверджує: «… пресвята Діва сказала нам, що ми повинні приносити наші молитви задля відшкодування гріхів проти Непорочного Серця Марії» (I розд. п. 13). Сама Мати Божа, як пригадує згадана сестра, говорила про своє непорочне серце. Роль Богородиці у житті народу дуже велика, бо вона, за словами Спасителя – наша Мати: «… Ось матір твоя…» (Ів 19,26). Такими словами Ісус Христос звернувся до апостола Івана, помираючи на хресті, - як здогадуються богослови, в такий спосіб Син Божий проголосив свою матір, матір’ю усіх людей. Тому любімо її більше, як рідну матір, бо вона – духовна Мати, яка посильно дбає за наше спасіння.
Необхідно щиро й уважно молитися до неї, часто повторяти, що любимо її, просити її, щоб виблагала усім людям прощення гріхів й навернення до Бога. Чинімо якісь жертви й молитву, принаймні, на вервиці, на честь непорочного серця Марії за навернення грішників, як вона сама просила малих дітей робити це (див. «Спогади сестри Лусії з Фатіми», I розд. п.8). Діти бачили пекло, вони переймалися тим, щоб допомогти своїми моліннями та малими жертвами невірному людові уникнути його. Їх вразило те, що пані, а це - Богородиця, сказала їм, що багато людей іде у страшенне вогнище. Малим дітям було трудно зрозуміти, що з цього вогню люди більше не повертаються, лише, залишаються там назавжди. Тому вони прислухалися до слів Божої Матері, молилися, чинили різні жертви, як наприклад: не пили води, коли їх мучила спрага, віддавали свою їжу іншим дітям, які цього потребували тощо, щоб рятувати грішників. Так чинили малі діти, щоб осягнути Небесне Царство і допомагати Богородиці у наверненні грішників.
Постараймося й ми, щоб кожного дня чинити моління за навернення грішників, віддаючи цю молитву в руки Марії. Чинімо милостиню на честь Богоматері, невеликий піст за навернення грішників та особисте освячення. Просімо пресвятої Марії, щоб боронила нас перед гріховними спокусами диявола, нашого тіла та світу. Віддаймо своє життя щиро в руки Богородиці та благаймо, щоб пізнати й щиро сповнити волю Небесного Отця. Пресвяте й непорочне серце Марії, змилосердься над нами й над усіма грішниками світу! Божа Мати, рятуй нас перед війною, дай поміч у її закінченні!
+ Ігор
Митрополит Львівський, УГКЦ
22 грудня 2016 р. Б., храм Святої Анни, м. Львів