Сайт зачинений. Просимо вибачення за незручності.

З плином часу зміст притчі про таланти, яку розповів Спаситель зробився настільки доступним, що слово «талант», яке колись ототожнювали з великою сумою грошей, для сучасної людини повстало в іншому значенні – як здібність до опанування якимось ремеслом чи знанням нової науки. Сьогодні ми будемо розважати про талант, як особливий дар Господній, який ми отримуємо від Бога. Всі свої задатки ми отримуємо від Творця. Вони нам даються для того щоб кожен з нас в міру своїх сил примножував їх своїм служінням Господу Богу і ближньому. Даючи такі дари кожному, ми стаємо відповідальними за них тому колись ставши перед Богом будемо всі давати відповідь як ми інвестували отримані задатки у своєму житті.

Євангельська притча знайомить нас і з одним Господарем та трьома слугами, яким Господар роздає таланти. Бачимо, що Ісус в цій притчі показує нам різні типи людей за характером та за здібностями. Кожна людина наділена певною якоюсь визначеною силою : в однієї можемо спостерігати більшу ревність і старанність, в другої вже менше, а в третьої взагалі мало ревності це ж можемо порівняти є і в духовному житті. Ось і слова притчі : « Одному дав п’ять, другому два, а третьому один, кожному по його силі». Мт.25.15. Людині дається стільки благодаті, скільки вона може витримати і реалізувати, на стільки скільки вона може і не більше. Приблизно десь так воно виглядає і сьогодні. Бо ми з вами є такими як і ті що були перед нами, а тому ця притча стосується і нас. Двоє із слуг в силу своїх можливостей та здібностей можна сказати так «почули» про що наказував їм Господар – вони примножили отримані таланти. Третій свій талант закопав у землю. Один церковний ієрарх такий вчинок коментує так : «Земля – це наше тіло, воно є утворене із землі і призначене для землі, але воно також є пожадливе до їжі і напитків, ненаситне щодо задоволень. Земля – це земне багатство, честь і слава, людська похвала та заздрість. Тому, коли ми віддаємо своє тіло йому на служіння, цим ми закопуємо дані нам від Бога таланти, а таких Господь суворо наказує. Дивлячись на природу в цьому сотвореному Богом світі все приносить плід. Для прикладу візьмімо : земля – свої плоди, урожаї; рослини і дерева свої; звірі, птиці та риби у свій спосіб дають потомство. Людина, як найбільше і найкраще Боже творіння окрім дарування життя іншим має приносити і духовні плоди. Можемо спостерігати у житті, яким не вдається стати батьками і вони не мають тих плодів любові – їх називають безплідними. Коли така людина розуміє що вона є безплідною вона відчуває у своєму серці великий біль. Тепер подивімось на це із духовної сторони. Чи наше духовне життя має плоди, чи ми вміємо їх примножити? Радше ні, ніж так. На жаль, але це є реалії сучасного світу. Людина не хоче примножувати дані Богом дари. Навіть коли можна спостерігати, що хтось багато працює і примножує свої статки, то не можемо мовчати на це – ці матеріальні речі не є примноженнями тих, духовних дарів, які ми отримали від Бога. Біда для тих, хто не примножує свої таланти для Вічності. Душі таких людей від того, що вони нічого не роблять для слави Божої, можна сказати втрачають певний імунітет, який виробляється в тих, хто по справжньому віддався цій справі. Такі душі не мають жодних духовних дарів, а ще й закопують те, що колись отримали. Благодать отриману при Хрещенні та Миропомазанні слід примножувати, бо вона дана нам, як завдаток на ціле земне життя. Тому використовуючи всі засоби в духовному житті, ми зможемо розраховувати, що такі наші інвестиції є збережені і їм нічого не загрожує. Ми повинні зберігати ці дари – скарби, що би ворог диявол, як злодій не вкрав їх у нас.

Для прикладу візьмімо один із дарів, які отримуємо – любов, любити. Це справді великий дар. Цей даний талант ми повинні з особливою увагою пильнувати і доглядати, а ще і примножувати. Якщо ми втрачаємо любов, то решта талантів без цього вже не мають такої цінності. Любов – це найдорожчий і найкрасивіший діамант, який прикрашає майбутній вінець слави, без нього втрачається вся його вартість. Навпаки, коли ми будемо робити успіхи в цій чесноті, то всі добрі діла стануть нашою потребою, праця – радістю, служіння ближньому – справжнім блаженством.

Зичу від щирого серця всім нам, щоб ми не гайнували свій час на пусті та дочасні речі, але щоб навпаки підперезавшись добрими ділами, продовжували їх примножувати, щоб колись і ми стали перед Господом Богом не з пустими руками, та могли почути голос нашого Спасителя : «Увійди в радість пана твого.» Амінь.

Автор: протоієрей Тарас Огар

Джерело: sv-paraskeva.if.ua