Сайт зачинений. Просимо вибачення за незручності.

Як на небесній тверді Творець поставив світила для того, щоб вони розганяли нічну темряву й освітлювали шлях подорожуючим, так і в духовному світі для всіх, хто прагне спасіння, Господь дарував світила, які вказують правильний шлях до спасіння і життя вічного. І як нічні світила за родом їхнім і за яскравістю поділяються на більші і менші, так і у Церкві Христовій деякі святі отці велично називаються великими і вселенськими, бо свого часу їхнє вчення, їхня праця на духовній ниві поширювалась на весь світ. Такими великими вселенськими учителями і святителями є Василій Великий, Григорій Богослов та Іван Золотоустий, пам’ять яких молитовно вшановує Церква Христова.



Сьогодні свята Мати Церква святкує пам'ять святих Вселенських вчителів і святителів Василя Великого, Григорія Богослова і Івана Золотоустого. У Греції з часів турецького панування - це день Освіти і Просвітництва, свято всіх учителів та учнів, особливо відзначається в університетах. У Росії в будинкових храмах духовних шкіл та університетів у цей день за традицією відбувається незвичайне чергування - багато молитви і співи виконуються по-грецьки.

Три отці – ієрархи-святителі – це провідні вчителі віри, святості й науки Христової Церкви. Вони передали нам чистоту віри Нікейського Собору, вони розтлумачили нам догмати про Святу Трійцю, Христове Божество та Пресвяту Євхаристію. За їхні заслуги наша Східна Церква називає їх у своїх Богослужіннях рівноапостольними, органами Святого Духа, стовпами Церкви та вчителями Вселенної. Всі вони жили в четвертому столітті – золотому віці християнської віри. Св. Василій і св. Григорій це сини славної Каппадокії, в Малій Азії, друзі і майже однолітки. Святий Іван Золотоустий – з Антіохії і був молодший від них на 20 років. Всіх їх єднала апостольська ревність за святу віру і спасіння душ.

Три Святителя жили в IV-V століттях, на перехресті двох культур - гігантів, античної та візантійської, і стояли в центрі великої світоглядної інформації, яка відбувалася на території всієї Римської імперії. Вони стали свідками вирішального для доль християнства IV століття моменту зіткнення язичницької і християнської традицій, і настання нової епохи, що завершила духовні пошуки пізньоантичного суспільства. У смути і боріннях перероджувався старий світ. Послідовне видання ряду указів про віротерпимість (311 р., 325 р.), заборона жертвопринесень (341 р.), закриття язичницьких храмів і заборона під страхом смертної кари та конфіскації майна відвідувати їх (353 р.) були безсилі перед тим, що відразу ж за церковною огорожею починалася колишнє язичницьке життя, все ще діяли язичницькі храми, вчили язичницькі вчителя

Прихильники Св.Василія називали себе василіанами, вони ставили Василія Великого вище за інших святителів, називаючи його найвищим витією, вони вважали, що він всіх перевершував словом і ділами, притім бачили в ньому мужа, який мало чим поступається ангелам, твердого характером, який нелегко прощає провини, і байдужий до всього земного. Тим кому більш з усіх святителів імпонував святитель Григорій Богослов називали себе григоріанами, вони ж відстоювали вчення святого, стверджуючи, що він переконливістю слова, майстерним тлумаченням Священного Писання та витонченістю побудови промов перевершив усіх найславетніших представників еллінської мудрості — і тих, що жили раніше, і своїх сучасників. Своїх прихильників мав виходець з Антіохії, святитель Іван Золотоустий. Його послідовники іоаніти вважали його найбільшим богословом, бо той був схильний до помилування грішників і швидко допускав їх до покаяння. Бачили в ньому людину чоловіколюбну, яка розуміє слабкість людського єства, і як красномовного проповідника, який наставляв усіх на покаяння безліччю своїх медоточивих слів; тому вони шанували його вище за Василія Великого та Григорія Богослова.

Тоді яким чином так сталося, що вони стали єдині як нерозривна, нероздільна та нерозлучна Свята Трійця? Про це свідчить одне із церковних передань , в якому мова йде про трьох вселенських вчителів , які знаходилися далеко один від одного, здійснюючи богослужіння. При правлінні візантійського імператора Олексія І Комніна точилися суперечки, які торкалися першості будь – кого із цих Отців церкви .

І як свідчить церковне передання , у 1084 році митрополиту Івану Євхаїтському явилися всі три святителі і звеліли встановити загальний день їх пам’яті, що вони рівні перед Богом: «Немає між нами ні першого, ні другого. Якщо ти посилаєшся на одного, то з тим згідні і обидва інших. Тому, звели тим, хто сперечається по приводу нас заборонити суперечки, бо як при житті так і після смерті ми маємо піклування про те, щоб привести до миру та однодумності кінці всесвіту. У зв’язку з цим, з’єднай в один день пам’ять про нас, і як належить тобі, склади нам святкову службу, а іншим передай, що ми маємо у Бога рівну єдність».

Після того митрополит переказав всі ті слова, що бачив у чудесному видінні і чув їх від уст трьох святителів Василія, Григорія та Івана. Згідно з цим, митрополит Іван складає святкову службу в честь вселенських вчителів та святителів Церкви Христової. Разом з молитвами віруючих по їхньому проханню підносяться молитви святителів Церкви Христової: Світила церкви – Василія Великого, мудрості Божої – Григорія Богослова та уст Господніх – Івана Золотоустого. Вони підносять моління віруючих до невидимого престолу Божого, випрошуючи у Бога світла для просвіти сердець, мудрості – для розуміння Слова Божого та заповідей Божих, а також утворення божественних уст – для прославлення Бога у Святій Трійці.

Вдивляючись сьогодні у життя Трьох Святителів, прикрашаймо себе квітами їхнього вчення і їхніх чеснот. Уважно йдімо за їхніми вказівками. Ставмо перед собою високу мету нашої мандрівки — Небо, часто робімо докладну перевірку всіх наших учинків, тримаймося біля мудрих і досвідчених людей, а завершуймо кінець наймудрішими порадами Всемогутнього Бога!

Церква Христова, прославляючи благочестиві житія цих трьох великих учителів і святителів, пропонує кожному християнину приклад того, як можна досягнути досконалості й увійти у Царство Небесне. Всі ми повинні радіти з того, що Господь дарував нам такі світила, таких проповідників християнського благочестя. Все життя цих трьох святителів було наповнене ділами милосердя і живої любові до Бога і ближніх. Вони стали живим доказом того, що тільки благочестивим життям, живою вірою і смиренням ми зможемо прославити Отця Небесного, досягнути духовної досконалості і спастися. Пам’ятаючи про спасительні подвиги кожного з них, намагаймося втілити у своєму житті хоча б якусь частину того, що виконали ці святителі, і просімо їхнього небесного молитовного заступництва, щоб за їхніми молитвами всі ми зуміли стати справжніми християнами, християнами не за назвою, а життям, і удостоїлись бути наслідниками блаженного життя у вічності. Амінь.

о.Тарас Огар, парафія Святої Параскеви