У цей недільний день, дорогі в Христі брати і сестри, ми чули євангельську розповідь, в якій говорилося, що човен разом з Господом і його дванадцятьма учнями, майбутніми апостолами, легко плив по тихому Галилейському морю. Але от як човен торкнувся берега, і Христос разом з учнями вийшли на тверду землю, вони тут же стають очевидцями ще одного дива. Першою людиною, яка підходить до Господа, був біснуватий чоловік, житель міста Гадари. Це був абсолютно здичавілий, голий, божевільний чоловік. Він уже не міг жити серед людей, так як в ньому оселився біс. Причому не один, як згодом виявилося, а безліч бісів. Його життю постійно загрожувала небезпека, тому що біс той душогуб є за своєю природою. І людина, в яку вселяється біс, нещасна не тільки у зв'язку з фізичним знищенням свого тіла, але і загибеллю душі з подальшими пекельними муками в житті загробному.
Цей нещасний підбіг до Спасителя, упав на коліна і закричав: «Що мені й тобі, Ісусе, сину Бога Всевишнього? Благаю тебе, не муч мене!» Лк.8.28 Біси не давали йому спокійно говорити із Спасителем. Бачачи таку поведінку біснуватого запитує його ім’я. «Ісус же спитав його: “Як тобі на ім'я?” “Легіон!” - відповів той, багато бо бісів увійшло в нього» Лк 8.30
В цього чоловіка вселився легіон бісів. Що значить легіон? Це велика частина стародавнього римського війська, приблизно відповідна сучасної армії. Армія демонів вселилася в нещасного гадаринського жителя і зробила його біснуватим, воістину найсильнішим з усіх біснуватих. Вони (біси) настільки сильно володіли цією людиною, що, коли люди з почуття жалості намагалися його приборкати, зв'язували мотузками і навіть ланцюгами, він розривав пута і тікав у пустелю. Може хто-небудь запитає, як ціла армія може поміститися в одній людині? Може, тому що біси не матеріальні, це духи безтілесні, місця в просторі не займають, може поміститися їх скільки завгодно в одному місці - в людському серці. Його одержимість бісами виражалася буйством і шаленством незвичайним, він рвав, як нитки залізні ланцюги, день і ніч бився об каміння. Але не завжди одержимість бісами проявляється в такій формі. Набагато частіше буває вона в іншій формі. Біси вселяються в серці людини і ведуть себе там тихо, людина не підозрює, що в її серці живуть біси, особливо якщо ця людина заперечує все духовне, саме існування бісів: вона позбавляє себе можливості помічати присутність того, у що не вірить. Якщо людина не хоче знати про бісів, не вірить в їх існування, для них є повна свобода діяти в її серці, бо вона не приймає жодних запобіжних заходів, не бореться з ними, як боролися всі святі, які рішуче відображали бісівські напади в своєму серці, які вміли відрізняти в серці своєму дії бісів від дії ангелів, від дії Святого Духа.
А люди звичайні, навіть християни, не відкидають існування бісів, не усвідомлюють, що вони одержимі бісами в такій мірі. Багато одержимих, але вони біснуються набагато більш тонко, і біси діють зовсім не так грубо, як у душі і тілі нещасного гадаринського біснуватого.
Потрібно знати, як розпізнати нам присутність бісів у своєму власному серці, бо якщо не будемо вміти розпізнавати їх присутність, не зуміємо і боротися проти них. Знайте, що коли не відчуваєте миру в своєму серці - знайте, що біси живуть в ньому - воно нечисте житло бісів. Пильнуйте себе, як святі, які завжди відчували своє серце, завжди стежили за його станом, завжди пильнували, щоб не порушився мир і спокій у серцях їх. Якщо ми будемо зайняті корисною для ближніх роботою, завжди прагнучи до зібраності душі, чистоті й святості, живучи в любові до Бога і людей, тоді не будемо ми забавищем бісів, тоді біси, які живуть у кожному з нас з ганьбою повинні покинути наше серце.
Господь велить Своєю Божественною владою вийти бісам з цього нещасного і ті, бачачи стадо свиней, просять Господа не відправляти їх назад у пекло, але дозволити їм увійти в cтадо свиней, що пасуться неподалік. Біси звільняють людину, входять в свиней, і все стадо спрямовується до обриву і впадає в море.
Мирно жили гадаринці в своїх маєтках, але вони стали глухими до чужих страждань, до страждань нещасних. Легко долаючи страх перед біснуватими, що тримали в страсі і напрузі не одного гадаринця, вони раптом злякалися Христа! – Який несе людям мир і любов.
В особі гадаринців легко може бачити себе кожна людина, окопалися у своєму матеріальному благополуччі, як мети свого життя. В особі гадаринців може бачити себе і суспільство і цілий народ, опустилися в духовне міщанство, виключивши зі свого мислення Бога і прагнення до Нього. Навколо них склався звичний їм порядок життя. Порядок діловий, але духовно порожній. Вони до цього порядку звикли, і немає в них ні думки, ні потреби, щоб у цьому порядку відбулися які-небудь зміни, вони бояться всякої зміни в їх зовнішній обстановці. Тому й женуть вони від себе думку про Бога, про Христа, як Спасителя. Женуть від себе думку про свою відповідальність за життя. Ці люди, можливо, моляться, за традицією, відпочинком і відвідуванням храму відзначають свята, але живуть без особистого Бога, живуть без Бога Творця, Промислителя і Судді, живуть без Христа.
Митрополит Антоній Сурожській вчить : «Нам треба подумати про себе. Ми можемо себе побачити в образі цього біснуватого, тому що кожен з нас у владі тих чи інших пристрастей. У кому немає заздрощів, в кому немає гіркоти, в кому немає ненависті, в кому немає тисячі інших гріхів? Ми всі, в тій чи іншій мірі одержимі, тобто під владою темних сил, а це і є їх мета: оволодіти нами, щоб ми стали нічим іншим як знаряддям зла, яке вони хочуть творити і можуть творити тільки через нас, але одночасно зробити нас не тільки творцями зла, але і страдниками»...
Блаженний Феофілакт повчає : «Господь дозволяє їм бути на землі, щоб вони, нападаючи на людей, робили їх більш досвідченими та славними. Бо якби не було протистояння з їхньої сторони, не було б і подвигів, а якщо б не було подвигів, не було б і вінців ». Хто має в собі бісів, тобто бісівські справи, той не одягає на себе одягу, тобто не має одягу хрещення, і не живе в будинку, тобто в церкві, бо недостойний входити в церкву, але живе в гробах, тобто в місцях мертвих справ, наприклад, в будинках непотрібних, в митницях.
Дуже багато повчального ми можемо для себе побачити в цьому євангельському уривку. Наприклад, що біси сповідують Господа Ісуса Христа, Владику Неба і навіть пекла, в яке Він може цих бісів відправити. Що Бог сильніший диявола. Це для нас дуже важливий урок. Багато людей, християн, в боротьбі з дияволом деколи знемагають, бояться. Починають йому здаватися. Це неправильно. Треба пам'ятати, що Бог сильніший диявола. Сьогоднішнє євангельське читання говорить, що ми повинні не плазувати перед дияволом, а бути сміливими і мужніми в боротьбі з ним. Нехай в цій боротьбі ми за Божою допомогою не будемо переможені князем тьми. Амінь.
Протоієрей Тарас Огар, парафія Святої Параскеви