В залежності від того, який з аспектів екуменічного руху прагнемо підкреслити (як подає ДЕ 4) розрізняємо три види екуменізму: духовний, науковий та практичний. Однак, незважаючи на різновидність екуменізму, він завжди являється одним і тим самим [1].

а) Духовний екуменізм

Духовний аспект екуменічного руху залишається основним і невід’ємним, оскільки зміна постави так для одиниці, як і спільноти являється релігійним процесом. Якщо поділ Церков, згідно із загальним переконанням, являється результатом гріхів та провин християн, тоді перемагання стану може доконатись лише через жаль, навернення, Боже і взаємне прощення та новий активний початок життя. II Ватиканський Собор визначає, що без внутрішнього навернення немає справжнього екуменізму, оскільки з відновлення духа, з самозречення та з вільного вияву любові походить та назріває бажання єдності (Пор.: ДЕ 7). Тому Отці Собору ствердили: “Навернення серця та святість життя, разом з приватними та публічними молитвами за єдність християн, треба вважати немов душею цілого екуменічного руху та й слушно можна назвати їх духовним екуменізмом”. (ДЕ 8)

Слово “екуменізм”, “екуменія” має багату історію значень та потребує більш ширшого висвітлення[1].

“Екуменія” то найперше географічне поняття і означає цілість заселеної землі. Таке розуміння слова зустрічаємо у грецьких мислителів Герода та Аристотеля. Та це поняття швидко збагачується аспектом культури: йдеться про територію землі, що плекає грецьку чи римську культуру. В епоху римської культури значення слова “екуменія” ототожнюється з політично-правовим полем цієї імперії.

В Св. Письмі, особливо в грецькому перекладі Септуагінти та Новому Завіті, зустрічаємо це слово в потрійному значенні. напр. в двох перших: “І правдою судитиме вселену, і народи розсудить справедливо (Пс. 9, 9); в політично-суспільному: “Тими днями вийшов наказ від кесаря Августа переписати всю землю (pasan ten oikoumenen)” (Лк. 2,1). В Новому Завіті це слово також поєднується із місією Христа: “І ця Євангелія Царства буде проповідуватись по всьому світі (en hole te oikoumene), на свідоцтво всім народам” (Мт. 24, 14). Цей текст досконало висвітлює виміри екуменії: проповідування Євангелії і свідоцтво поширюються на цілий світ.

Ми неустанно повстаємо перед питанням: Чим все ж таки є цей екуменізм? Це складне питання і для багатьох відповідь не є однозначною. Так для противників являється він ідеологією, яка несе в собі небезпеку іренізму, релятивізму та синкретизму. Для тих, хто посвячує йому своє життя становить реалізацією християнства, заповіді Христа та велике багатство для Церкви.

Щоб зрозуміти екуменізм та об’єктивно його оцінити, належить найперше запізнатися з ним. Є надто боляче читати публікації, які з гори засуджують його, не вислухавши, що він проповідує, до чого закликає, що навчає і на що надіється.

автор ліц. В.Тучапець