Головні убори (камилавки) на богослужіннях

Входити i перебувати у храмі в камилавках можуть лише священнослужителі.

На Лiтургiї вхiднi молитви читають в камилавках, знiмаючи їх на читання тропарів «Пречистому образу» i «Милосердя єси джерело» з цілуванням ікон та на молитву «Господи, зішли руку»; також без камилавки входять у вівтар i цілують престол. Проскомидiю звершують без камилавок. Перед «Благословенне царство» камилавки одягають i так стоять до Євангелiя. На читання Євангелiя камилавки знімають i потім знову одягають. Так стоять до Херувимської пiснi. Перед читанням молитви «Ніхто не достойний» камилавки знімають i не одягають до виголосу «Завжди, нині i повсякчас» при перенесенні Чесних Дарів з престолу на жертовник. Пiсля перенесення Дарів камилавки одягають i так стоять до кiнця Лiтургiї. Дари споживають без камилавки.

На Лiтургiї Напередосвячених Дарів камилавки знімають при перенесенні Чесних Дарів з престолу на жертовник під час читання вісімнадцятої катизми; при спiвi «Нехай направиться». Без камилавок стоять від «Нині сили небесні» до «Дякуємо Тобі, Христе Боже наш» по перенесенні св. Чаші на жертовник.

Також камилавки знімають на читання перед царськими вратами свiтильничих молитов на вечiрнi та ранішніх молитов на утрені; на читання акафістів та молитов на молебнях.

Свiтло на богослужiннях добового кола

На вечiрнi: на кожній вечірні від початку слід запалювати світильники перед усіма намісними іконами; на малій і великій вечірнях від початку – також на тетраподі; на великій вечірні від початку – також перед іконою Христа-Вседержителя у деісусі та на престолі, а на «Господи, взиваю» – всі інші світильники; на повсякденній вечірні на «Господи, взиваю» – світильники на тетраподі, перед іконою Христа-Вседержителя у деісусі та на престолі. Гасити світильники на малій вечірні слід після відпусту, а на всіх інших вечірнях – після останнього Трисвятого.

На повечiр’і: від початку – перед намісними іконами Христа і Богородиці.

На пiвнiчнiй: від початку – перед намісними іконами Христа і Богородиці.

На утренi: від початку – перед усіма намісними іконами; на «Бог-Господь» – на тетраподі та перед іконою Христа-Вседержителя у деісусі; на полієлей – всі інші світильники, які горять до кінця 3 пісні канону, потім гасяться, і на 8 пісні знову запалюються та горять до кінця великого славослов’я.

На часах: від початку – перед намісними іконами Христа і Богородиці.

На Лiтургiї: від початку – на престолі, перед усіма намісними іконами, на тетраподі та перед іконою Христа-Вседержителя у деісусі; на Євангеліє – всі інші світильники, які горять до заамвонної молитви. На жертовнику – від початку і до того часу, доки не будуть спожиті Святі Дари.

(Булгаковъ С. В. Настольная книга для священно-церковнослужителей. Москва, 1913-1993)

Нововисвячений ієрей після рукоположеня сім днів підряд служить

Божественну Літургію. Чому?

В чині поставлення пресвітера, що міститься в книзі Архиєратикон або Святительський Служебник читаємо кінцеві рубрики:

Святитель підносить рукоположуваного і перекладає задню частину його орара наперед, на праве рам'я, виголошуючи: Аксіос. І співають: Аксіос, тричі у вівтарі і тричі в церкві, на два хори. Поставлений ієрей цілує святителеву руку. Так само подає йому нарукавники, а він цілує їх і архиєреєву руку. Архиєрей виголошує: Аксіос. І так само співають у вівтарі і в церкві. Те саме роблять і на фелон, і на служебник. За кожним разом архиєрей виголошує: Аксіос. І співають так само. І поцілувавши святителеву руку, поставлений ієрей відходить, цілує всіх співслужителів у рамена і, ставши при св. трапезі, співслужить з ними Літургію. Він також читає заамвонну молитву[1].