Методологія навчання предмету „Святі Тайни”

о. Володимир Лось

Викладач Духовної Семінарії

Методологія студіювання у ІІ тис.

В цьому періоді богословіє приділяє найбільшу увагу чіткому визначенню конкретної матерії – намагання працювати у сфері чітких та виразних ідей. Схоластичний метод студіювання полягає у витягуванні, на погляд теолога, найважливіших концепцій, щоб потім на цьому уривку побудувати певні чіткі та зрозумілі трактати, які можна легко сприйняти, будучи філософсько підготованим. За часів схоластики теологія вивчається на основі так званих “мануалів” (конспект чітких богословських визначень, який можна взяти в руку). Теологія, в цьому періоді, розділяється на трактати, що дозволяє детально досліджувати конкретні концепції, але з іншого боку такий підхід не дозволяє розглядати Богословіє в контексті єдиного Таїнства спасіння. Для богослова ІІ тис. привілейованим місцем для студій стає школа.

До неї поспішають всі ті, які бажають поглибити свої знання та утвердити свою віру. Сідають за парти схоластичної аудиторії та уважно слухають та конспектують чіткі та ясні спекульовані концепції свого учителя, який сидить напроти них на самому центральному та видному місці. Погляди студентів та учителя взаємно обмінюються. Учитель дивиться на учня а учень дивиться на учителя. Ніхто більше не дивиться на Церкву, на престіл – головне джерело премудрості. Це гарно відображає логічний вираз „перше вчаться а потім моляться – моляться в тій мірі у якій вчаться, тобто моляться так як студіюють, але не в церкві але в школі! Не з літургійними книгами але з мануалами[1].

Щодо відносин, між Заходом та Сходом, у ІІ тис. Тривають постійні суперечки. Адже всі вони в певний спосіб є учнями методології ясних та виразних ідей. Що ж робити?

Відповідь намагається дати нова ера богословії, яка торжественно висловлюється та накреслює перспективу святкуванням Ювілею 2000.

Проаналізуймо, якою є сутність святкування Ювілею. Відповідне біблійне єврейське дієслово до „ювілею” є „шуб”, що означає „повертатися” або „навернутись”[2]. Про ювілей, рік визволення та повернення, описує книга Левіт:

І освятите рік п'ятдесятріччя, і оголосите волю в Краю для всіх мешканців його, ювілей він буде для вас: і вернеться кожен до своєї посілости, і кожен до родини своєї вернеться. (Лев 25,10)

Отже Ювілей закликає повернутися до джерел, повернення кожного зокрема до того, що раніше посідав, більше того, до того, що йому було властиве і навіть, якщо він про це вже не пам’ятає.

Самий біблійний єврейський термін, Ювілей (йобел) надихає на святкову атмосферу, яка проголошується звуком баранячого рогу. Натомість це ж саме слово у грецькому перекладі набуває значення „сигналу” - визволення від кайдан, від будь-чого, що не дозволяє осягнути те, що є гідне для мене. А у латинському перекладі воно відображає те, що несе з собою радість, і то не лише радість внутрішню але gaudiun, тобто радість, яка виявляється назовні.

У апостольському листі „Tertio millenio adveniente” Святіший отець Запрошує до навернення, та іспиту сумління.

Сьогодні можемо себе запитувати: чи у відношенні до Євхаристії та інших Св. Тайн можемо говорити про навернення? Іншими словами, чи у відношенні до нашого способу сприйняття Євхаристії та інших Св. Тайн є доречно сказати, що ми дещо втратили, і що ми повинні як найшвидше знову це віднайти? Безперечно мусимо відповісти „так”.

Сьогодні можемо зустрінути багато віруючих, які зовсім не бачать різниці між богослужінням та іншими побожностями (вервиці, хресні дороги, побожності до Юди Тадея і тд.), ще інші сприймають літургію як вільне синтементальне розположення та заспокоєння душі, або дехто віддає перевагу літургії у домашніх умовах через трансляцію радіо чи телебаченню, ніж літургія в Церкві, ще інша крайність, коли літургія ототожнюється з хореографічним, чи фолькльорним мистецтвом.

Отож як бачимо сьогодні є необхідність у глибокому наверненні: від побожностей до Devotio (Богопочитання); від сприйняття Євхаристіного служіння як служба дню, цьому чи іншому святому, - до сприйняття сакраменту в найвищій мірі, у якому бачимо заангажовану всю Трійцю, особливо Святого Духа, який так би мовити “закочує рукави”, щоб збудувати в еклезіастичне тіло всіх тих, що наближаються до співжиття у єдиному сакраментальному есхатологічному тілі - Церкві. ми не хочемо умертвити увагу та почитання до святих. Святі мають своє відповідне місце в літургійному житті Церкви, особливо у служінні Євхаристії на „Свят”, з яким пов’язане глибоке богословіє. В кожному випадку повернемось до того, що зараз необхідно відродити втрачений глибокий сенс та динаміку наших богослужінь, яка повинна мати передусім не так званий побожницький характер але в першу чергу тринітарний та Христологічний. Ось чому Ювілей (у відношенні до Євх. та інш. Сакраментів) = наверненню, знову відродженню ідентичності літургії

Кожна Церква повинна відновити те, що втратила або забула. Папа звертає особливу увагу на важливість Тринітарного виміру Св. Тайн. Власне тому приготувальна фаза до ювілею проводиться протягом трьох років і має христологічно-трінітарну структуру. Таким чином 1997 – посвячений Христові; 1998 – Св. Духові; 1999 – прямування до Отця.

Богословіє третього тисячоліття намагається зробити ревізію усієї богословської спадщини Церкви, щоб нічого не втратилось але послужило для глибшого та зрілішого розуміння Таїнства спасіння.

Методологія І-го тис.  де творять богословіє Амврозій, Кирило?

У Церкві та з Церквою!

На відміну від методу вивчення теології у схоластиці богословіє у І-тис.. пізнається в Церкві. Містагог не займає центрального місця, але стоїть збоку; натомість в центрі стоїть престіл або купіль для Хрещення, місце учителя завжди займає Христос, який є постійно присутній та видимий через символи. Ті хто приходять до церкви, не називаються студенти, які бажають поповнити свої знання, щоб їх мати, але неофіти, які приходять в святиню, щоб ставатись новими людьми та жити новим життям, хочуть бути у всьому подібними до Христа. Головними їхніми підручниками є літургійні тексти, з допомогою яких вони вступають в таїнство нового життя.

Насправді престіл/купіль є правдивим вчителем, лише живучи євхаристійним життям, можна збагнути що таке Євхаристія або Хрещення. Ось чому у відношенні до сакраментальної теології, Отці перше моляться потім вірять, моляться, щоб могти вірити, моляться, щоб знати як і що муситимуть вірити. Справжнє сакраментальне богословіє дано розуміти, лише тим, хто цілковито та практично вступає у сакральну сферу життя, де богословіє подається, та стається зрозумілим, передусім, Духом справжнього Учителя.

Отож необхідно повернутись до студіювання святих Тайн у Церкві, так як це робилося за часів Отців в І-му тисячолітті. І навіть, якщо ми є покликані студіювати богословіє Св. Тайн в школах, не забуваймо, що їх ми повинні студіювати звернувши всю свою увагу на Церкву та в контексті Церкви.