Апостол Йоан, проповідуючи в Ефесі Слово Боже, свій вільний час присвячував розведенню голубів. Якось неподалік його дому проїжджав місцевий вельможа. Він якраз повертався з полювання. Завваживши, що Йоан бавиться з голубом вельможа делікатно дорікнув сивочолому проповідникові, що негоже так бездумно марнувати час. Апостол кинув оком на лук, що його тримав вельможа, і сказав:

 - У тебе на луці попущена тятива.

 - Атож, - погодився мисливець, - я завжди попускаю тятиву, коли не користуюся луком. Якщо тримати її напнути, вона розтягнеться і підведе мене у потрібний момент.

 - Так і я роблю, - відповів Йоан, - зараз попускаю тятиву розуму, щоб відтак краще пускати стріли божественної істини.

Джерело: "Жменя Камінців" (Браян Кавано)