Обережно, СЕКТИ !!!

У своїй душпастирській діяльності капелани неодноразово зустрічаються із такими особами, які відмовляються приймати благословення, молитися разом зі священиком. Більше того, вони критикують християн і звинувачують їх, надокучливо і без запрошення приходять до наших домівок. Стає зрозуміло - перед нами сектанти.
Дорогі брати і сестри, ми хочемо, наскільки це дозволить скромний обсяг нашої газети, відповісти на такі болючі питання - ким є сектанти, чому в Церкві виникають єресі і секти? Про це було написано і сказано дуже багато ще з ранніх віків християнства. Секти і єресі не є чимось новим для Церкви, і, як побачимо, вже Святі Апостоли застерігали вірних перед ними. Святе Письмо виразно говорить, що появляться “вовки в овечих шкурах”. Нам потрібно навчитися розпізнавати цих вовків. Вступати в розмову із ними є небезпечно для недосвідчених і непосвячених, а тому буде краще їх обминати. А щоби мінімально задовільнити цікавість, ми коротко відповімо на поширені запитання, чому сектанти не приймають, зокрема, святого хреста, відкидують образи, свячену воду. У цьому номері продовжимо роздуми відомого в нашій області лікаря-християнина доц. Ігоря Грижака. Сподіваємося, слова лікаря пролиють світло на цю непросту, але водночас потрібну полеміку з сектантами та єресями.

Чому є секти?

Людині, яка знає Біблію, не важко зрозуміти чому нині розмножились секти і лжеучителі. В Слові Божому говориться: “Бо буде час, коли люди не знесуть здорової науки, але за своїми пожаданнями зберуть навколо себе вчителів, щоб уприємнювати собі слух, і від правди відвернуть вухо, а повернуться до байок” (2 Тим. 4, 3-4); “А лихі люди й дурисвіти будуть чим далі, тим до гіршого посуватися, зводячи інших, і самі зведені” (2 Тим. 3, 13); “Між вами будуть учителі ложні, які введуть погубні єресі й, відрікшися Владики, що відкупив їх, наведуть на себе скору погибель. Сила людей піде слідом за їхньою розбещеністю, і через них дорога правди буде зневажатися” (2 Пет. 2, 1-2). Св. Письмо застерігає всіх християн від лжепророків: “Любі, не кожному духові вірте, а випробовуйте духів, чи вони від Бога, - багато бо лжепророків прийшло на світ” (Ів. 4, 1).
Отож, поширення єресей пояснюється тим, що є немало людей, які піддаються духовному обману і з гордості своєї бажають знайти інший, як вони думають, коротший шлях до досягнення святості і спасіння. Це роздуми про догмати чи інші віронавчаючі істини - довільно і на свій розсуд. Тут також з’являється неправдива надія на більші можливості свого розуму.
Коли людина тлумачить Святе Письмо, але сама не веде християнський спосіб життя, не бореться зі своїми пристрастями і похотями, не чинить покаяння, не перебуває в постійному молитовному спілкуванні з Господом. Така людина обов’язково викривить хоча би в чомусь християнську істину.
Диявол завжди шукає людей, через яких можна сіяти єресі і блуди. Їх він легко знаходить між тими, що приступавши до навчання слова Божого, прагнуть духовного філософствування, не очистивши попередньо серце від пристрастей.
З кожним днем на Землі будуть з’являтися все більше і більше неправдивих пророків і учителів, і тому не є можливим бути в курсі всіх особливостей лженавчань. Але це і необов’язково для християнина, бо краще буде просто не піддаватися “різним та чужим наукам” (Євр. 13, 9), і не спрягатися “з невірними в чуже ярмо!” (2 Кор. 6, 14). Натомість, пізнання неправдивих навчань для багатьох людей є небезпекою, тому що вони можуть бути захоплені ними. “Але боюся, щоб, як змій був обманув Єву своїм підступом, так не попсувалися думки ваші, й ви не відхилилися від простоти й чистоти щодо Христа” (2 Кор. 11, 3). Для уникнення піймання сітями незліченних блудів і єресей, розкиданих навколо, потрібно поглиблювати вивчення Святого Письма, творів Святих Отців, жити церковним життям за заповідями Господніми. “Тоді ми не будемо більше малолітками, яких кидають хвилі і яких обносить усякий вітер науки, зводячи на манівці людською хитрістю й обманом” (Еф. 4, 14).
Супроти обману єресей і сект “будьте тверді і непохитні” (1 Кор. 15, 58), “чувайте, стійте у вірі, будьте мужні, кріпіться” (1 Кор. 16, 13).

ЧОМУ СЕКТАНТИ НЕ..?

Не зображають на собі хреста

Шкода, бо таким чином сектанти позбавляють себе найголовнішого - сили Божої, якою для всіх правовірних є хрест. Звичай хрестоносіння і хрестопоклоніння є дуже древній. Вже св. Юстин Мученик (+165) виразно говорив про силу хреста Христового, а св. Атаназій Великий (+373) з великою любов’ю розмірковує над таїнством хреста. Треба пам’ятати, що коли у XVIII і XIX ст. іконоборці нищили святі образи, то все-таки залишили хрести. Св. Єфрем Сирійський (IV ст.) у слові про прихід антихриста застерігав , що антихрист буде робити все, щоб перешкодити людям хреститися. Ось як він говорить: “І буде ставити свою печать цей скверний не на якому-небудь члені тіла, а на правій руці. А також і на чолі покладе нечестиві написи, щоби людина не мала можливості правою рукою ставити на собі знамення Христа Спасителя нашого - хрест Спасителя.  Бо знає цей злощасний, що хрест Господній якщо буде на комусь поставлений, зруйнує всю його силу”. Свят. Йоан Золотоустий (+407) ось як велично висловив віру Церкви у хрест Христовий: “Хрест раніше був найменуванням осуду і покарання, а тепер став почесним та жаданим; раніше хрест був предметом ганьби і катування, а тепер став предметом слави та честі. Хрест - глава нашого спасіння, хрест - причина незчисленних благ!” Хрест - це не просто знак, а живий символ присутності і сили Христа, сили Його перемоги і тріумфу, але, зрештою, для єретиків і сектантів “слово про хрест - глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа” (1 Кор. 1, 18).

Не приймають свяченої води

Вірний церковному Переданню  св. Кирило Єрусалимський (+386) у Тайноввідних катехизах згадує про таїнственну цінність посвяченої води. Він говорить, що коли Господь наш Ісус Христос зійшов у Йорданські води, то Він їх освятив. Освятити - означає перемінити, наповнити Божественною присутністю, очистити від всякого бруду гріховного і бісівського осквернення. Те, що може відбуватися освячення  води, доказала сучасна наука. Науковці зауважили, що після молитов і церковних обрядів  вода повністю змінює свою структуру, дістає гармонійну кристалічну будову.

Не визнають дівицтва Богородиці

Різні сектанти чомусь дуже завзято боряться з тим, щоби заперечити богоматеринство і дівицтво Матері Божої. Дивно, але видається що повторюється історія, коли фарисеї бачили явні знаки і вияви Божої сили Христової, але вперто не хотіли визнавати Його, залишалися “твердошиїми”, “сліпими проводарями сліпих”. Справа в тому, що Господь упродовж двохтисячолітньої історії Церкви безчисленну кількість раз  чудами та знаками підтверджував виняткову роль та місію Діви Марії. Вже св. Іриней Ліонський (+202) зрозумів, що Марія стала другою Євою, подібно як Христос - другим Адамом. Як Єва через непослух втратила своє дівицтво, так і Марія виявилася приснодівою завдяки досконалому послухові (Ефезький собор 431 р.). Звичайно, сектантам цього не зрозуміти, бо їм, крім логіки людської, потрібно сприймати логіку Божу - Його благодать. Ось як блаженний Теофілакт у діалозі із жидами захищає істину про дівицтво Богородиці: «Бог не хотів, щоби при самому народженні відомо було юдеям, що Христос народився від Діви, і щоби Діва постраждала від них. Діва збережена від якоїсь підозри». Тут блаженний Теофілакт має на увазі те, що Діва зачинає Сина, бувши зарученою з Йосифом, а не перед тим. «Якщо би юдеї знали про цю тайну на початку, то побили б Діву камінням і осудили би, як блудницю. Якщо вже в таких випадках, яких приклади часто зустрічались їм ще в Старому Завіті, вони непокоїлися, і коли Христос виганяв бісів, називали Його біснуватим, коли зціляв хворих у суботу, вважали його противником Бога, хоча субота і перед тим часто порушувалась, - то що би вони говорили, почувши, що Діва народжує? Якщо вони і після стількох чуд ще називали Його сином Йосифа, то яким чином перед цими чудами повірили би, що Він народився від Діви? Тому і розказується рід Йосифа, і він обручається з Дівою. Якщо навіть Йосиф, цей праведний і чудний чоловік, засумнівався стосовно Діви, і багато потрібно було, щоб впевнитись йому в події; якщо і для нього була поява ангела, видіння під час сну і пророчі свідчення, то як могли прийняти цю тайну юдеї, які були лукаві і безчесні?». Подібну ситуацію простежуємо і в сучаних сектах, коли шукають різні приводи, вирвані цитати, щоб заперечити велику місію Пречистої Діви Марії, Богородиці у  спасінні людського роду.

Не моляться перед образами

Цим самим єретики показують, що не розуміють добре двох фундаментальних християнських істин. По-перше: людина є сотворена на образ і подобу Божу; по-друге: Бог стався людиною. Для вірних християн це зрозумілі речі (на рівні символічному у святих іконах). Ми, правовірні християни, можемо бути щасливими, бо молимося не перед вікнами і глухими стінами. Перед нами - образи дорогих нам осіб: Господа нашого Ісуса Христа, Богородиці, святих. Ми розуміємо, що поклоняємося і молимось  до особи, зображеної на іконі, а не до паперу чи дерева. Подібно як фотографію рідної нам особи ми цілуємо, дивимося на неї, але не кажемо, що фотографія це моя мама, тато, дружина, дитина, розуміючи, що це їх зображення.

Не моляться за покійних

Звичай молитися за померлих був у християн із самих початків. Про це, зокрема, є свідчення у всіх текстах ранньохристиянських Анафор, де обов’яз-
ково поминалися як живі, так і усоп-
ші. Було встановлено особливі дні,
коли Церква мала молитися за померлих. Та й у Св. Письмі не бракує свідчень молитви за них.

Про що говорять в секті...

1.Насамперед тобі нав’язуватимуть думку, що до приходу в секту твоє життя було абсолютно марною, порожньою тратою часу. Але тепер все по-іншому і секта дуже добре знає, що тобі потрібно...
2.Перший контакт з сектою - для тебе одкровення. У тебе з’являється новий погляд на речі.
3. Секта має виняткове, єдино правильне уявлення про світ, яке вирішує всі проблеми.
4. Дуже важко дізнатися правду про секту. В секті не прийнято думати, розмірковувати, тим більше питати або сумніватися. Якщо ж наберешся сміливості і все-таки запитаєш, твої нові друзі відповідатимуть: «Цього не можемо тобі зараз пояснити, хочеш взнати - пішли з нами в наш центр».
5. Секта має майстра, медіума, вчителя або гуру, який єдиний знає істину...
6. Вчення секти вважається єдиноправильним, вічним, істинним знанням. Наука, раціональне мислення і розум відкидаються як негатив, сатанізм або дурість. «Особа стає божевільною і щасливою».
7. Кінець світу близький. Світ загине у страшній катастрофі, і лише секта знає, як врятуватися від неї.
8. Твоя секта - це еліта, вершки людства, вибрані. Доля решти людей - загибель. «Хочеш врятуватися - негайно стань членом секти».
9. Секта захистить тебе від решти світу одягом, особливим живленням, власною мовою, строгими правилами стосунків з людьми.
10. Секта бажає, щоб ти порвав усі «старі» зв’язки, вони заважають твоєму розвитку...
11. Секта повністю контролює твоє особисте життя. Сексуальні відносини визначаються сектою, як наприклад, вибір подружжя або партнерів, груповий секс або повна стриманість.
12. Ти весь час знаходишся під контролем секти. У тебе немає вільного часу. Ти зайнятий продажем сектанської літератури, вербуванням нових членів, відвідинами нескінченних курсів і медитацій... Секта уважно стежить за дисципліною і виконанням правил, адже це єдиний шлях до порятунку.
13. Залишитися одному просто неможливо, поряд з тобою завжди «брат» або «товариш» із секти.
14. А коли ти почнеш дивуватися, чому немає обіцяного успіху, то одержиш відповідь: «Ти сам винен» або «Погано трудишся», «Слабко віруєш»...
(http://hrystyjany.at.ua)

Чудо святого Антонія, коли той замість до сектантів виголосив проповідь до морських риб

Господь наш Ісус Христос бажав, щоб святість його слуги св. Антонія засіяла яскраво та хотів показати людям, як набожно треба слухати його проповіді та йти за його вказівками. З цією метою використав нерозумних сотворінь, себто риб, щоб так засоромити єретиків за їх фальшиву мудрість.
В тому часі місто Ріміні було повне різних єретиків. Св. Антоній задумав навернути їх до світла Божого і дати їм нагоду пізнати правдиву віру, спрямувати на дорогу чесноти; через кілька днів пояснював їм правди святої віри та Письма Святого. Однак вони, закаменілі в своїх блудах, не хотіли слухати його проповідей. Натхненний Божим об’явленням, звернувся святий до устя річки близько моря і закликав: “О, риби моря і річки, слухайте слів науки Божої, яку ці бідні єретики не хочуть знати.” На ці слова багато риб малих і великих наблизились до св. Антонія. Вони виставляли голови з води на поверхню. Найменші були близько берега, за ними - більші, а великі - далі на морі. Коли вже всі були на своїм місці, св. Антоній промовив до них урочисто: “Риби, сестрички мої маленькі, з усіх сил ваших дякуйте Творцеві вашому за ці добродійства, які ви від Нього дістали, якими Він так щедро вас наділив. Йому ви завдячуєте цим гарним місцем до життя, Він дав вам воду солону і солодку, Йому завдячуєте безпечними місцями, щоб там заховатись у часі бурі. Тут, у цій прозорій воді ви знаходите собі поживу і все, чого вам треба для життя. У часі потопу світу всі сотворіння загинули, тільки ви живими остались, безпечні у своєму захисті. Він дав вам спосіб, як плавати і як переноситись з місця на місце. Ви мали ту ласку заплатити за Ісуса Христа податок, що, мов останній жебрак, не мав нічого. Накінець, таємничим зарядженням Божим ви служили за поживу Ісусу Христу як перед, так і після його воскресіння. Пам’ятайте завжди ці дорогоцінні та численні добродійства від Бога, славіть Його та благословіть, що він вас утримує, до цього ви зобов’язані більше, ніж інші створіння.”
Риби слухали цю проповідь св. Антонія із роззявленими пащами, з увагою і пошаною.
Видом цим дуже втішений св. Антоній закликав: “Нехай благословенний буде Предвічний Бог, бо оце риби краще честь йому віддають, ніж люди безвірні; ці сотворіння нерозумні краще слухають слова Божого, ніж люди, які вперто перебувають у своїх блудах.” На вість про це чудо прийшли з цікавості мешканці міста - вірні і єретики. Зворушені цим, впали до ніг святому проповідникові і просили, щоб і їм сказав проповідь. І справді святий став проповідувати з такою силою слова, що дуже багато єретиків навернулись до правдивої віри Христової, а вірні Христові ще краще укріпились у правдах  святої віри і не могли приховати своєї радості.

Богословське значення єресей і схизм

Проблема починається від моменту постання питання: чому Бог допускає на Церкву єресі і схизми, які, зрештою, провадять до розмежувань, розбиття Церкви? Чи діючий у Церкві Святий Дух не міг би віддалити тих загроз і охоронити Церкву перед злом і трагедією розбиття?
Єресі, схизми і поділи слід розуміти як терпіння, хрест Церкви. Тому, власне, питання набуває ще ширшого обсягу: чому Бог опускає на Церкву хрест?
Відповідь може йти двома шляхами.
1. Оскільки Церква є Містичним Тілом Христа і залишається йому вірною як своїй Голові, тому також, подібно як історичний Христос, мусить терпіти. Бо Христос попереджував: “Згадайте слово, що його був я вам вирік: Слуга не більший від пана свого. Переслідували мене - переслідуватимуть і вас. А слово моє зберігали - зберігатимуть і ваше” (Йо. 15, 20). Звідси робимо висновок, що хрест є природним чином вписаний у долю Церкви, належить до природної ситуації Церкви. Дуже часто цей факт стає причиною протиставної постави еклезіального тріумфалізму, який вважає, що Церква прямує повз історію у славі і тріумфі, що є неправдою.
2. Терпіння, що зустрічають Церкву, спричинені її невірністю Христові у певних людських структурах. Так діється особливо тоді, коли Церква, відходячи від навчання Христа, пов’язує себе із владою  і світськими структурами. Тоді Церква стає необ’єктивною і тісною, більше має відношення до структур, ніж до Духа. Терпіння, які тоді вона зустрічає, має характер напімнення, а можливо, навіть кари. Прикладом тут може бути деформація, що знаходиться в основі великої Західної схизми. Вона зустріла Церкву тому, що у своєму житті і структурах Церква відійшла від Христового навчання. Ситуація в Церкві була настільки поганою, що та чи інша реформація повинна була би надійти. Іншим прикладом може бути відхід деяких суспільних груп, наприклад, французьких робітників від Церкви. Це сталося тому, що перестали дієво розв’язувати суспільну справу: Церква, будучи солідарною в основному з робітниками, водночас ставала на бік багатих класів.
(о. С.-Я. Стасяк, о. Р. Завіла “Основи догматичного богослов’я”).

Бог, молитва і здоров’я людини

Продовження. Початок в №2 (37)
Кожна хвороба в людини викликає почуття залежності, непевності у майбутньому. Допомагає ефективно це розв’язати молитва, вона приносить інше бачення, людина отримує силу «з висоти». Кому не відомий стан полегшення після відправи Служби Божої «за здоров’я», Сповіді, Причастя, індивідуальної молитви? Американські науковці дослідили стан пацієнтів, які перенісши хірургічну операцію, молилися самі або за них молилися, і тих, що визнаючи себе атеїстами, не молилися. В тих самих умовах віруючі хворі одужували на третину часу швидше, ніж атеїсти. Нещодавно нейрофізіологічними  методами встановлено, що мозок невіруючих завжди перебуває в постійній непевності, його відділи, що активуються  при здійсненні помилки, постійно функціонують, продукуючи почуття тривоги. У мозку віруючих ці відділи активуються рідше, бо вони, мабуть, покладають свою надію на  мудрість, силу й доброту Бога, а не лише на себе.
В практичному досвіді кожного лікаря є випадки, коли він стикається з силою молитви. Наприклад, знаю випадок, коли віруючий хлопець зі СНІДом захворів на тяжку хворобу і, можливо, міг би померти, як то є в інших подібних випадках. Однак, його щодня відвідував священик, уділяв йому Святе Причастя, молився. Сталося практично неймовірне – поступово, крок за кроком, стан хворого покращувався і десь через 6-8 місяців він набув нормальної фізичної форми, повернувся до звичного життя.
Важливим компонентом здоров’я є їжа і вода. За останні часи виникла серйозна проблема: де знайти природну їжу? Харчова промисловість у погоні за прибутками користується шкідливими добавками. Солодощі, цукерки, чіпси, солодкі напої не те що некорисні, а, здебільшого, шкідливі! Як виростити на цих «харчах» здорових дітей?  Тому і частішають алергічні захворювання, бронхіальна астма, хвороби печінки, шлунка, кишечника, серця, тощо. Слабкий імунітет у дітей стає причиною безконечних простудних захворювань, глистяних хвороб. Не про все ми можемо знати, не на все впливати, однак слід віддавати перевагу їжі простій, як от каша, картопля, борщ, суп. Більше вживати фруктів, овочів, вирощених нашими господарями. Віддавати перевагу домашній випічці без есенцій і розпушувачів. Однак є ще дещо дуже важливе, що споконвіку вирізняло християнські родини – це молитва перед їжею. Благословення їжі, вірю, може перетворити її субстрат на більш корисний, знешкодити токсичні речовини. Не слід ці слова розуміти  вульгарно, начебто після молитви можна хоч бліду поганку з’їсти і нічого не станеться. Треба бути благорозумним і тут. Бог допомагає там, де ми не можемо зарадити справі.
Дію молитви випробували на експерименті в м. Києві.  Це відбувалося в 90 рр. ХХ ст., коли ще недавній вибух ЧАЕС розкинув радіоактивний бруд по всій Україні, насамперед, у столиці. Деякі студенти і викладачі, взявши в руки лічильник Гейгера, ходили по вулицях міста і всюди відзначали підвищений рівень радіації. Коли заходили в діючі храми, то там рівень радіації був нижчий.
Стосовно води, то здавна люди знають про цілющу силу різних природних джерел, а також і свяченої води. Але яке цьому пояснення? Вчені заморожували зразки води миттєво при 170 0С, а потім вивчали кристалічну будову льоду під мікроскопом. Освячена відповідним обрядом вода мала невимовно гармонійну кристалічну будову. Гарну будову мали також кристалики льоду з тієї води, яку тримали на концерті класичної музики, а з води, яка засвоїла енергетику рок-концерту – кристалики були розташовані хаотично, безладно. Відомо усім, що організм людини складається на 70% з води. Її стан і структура повинні впливати на стан здоров’я. Тож людина, яка молиться, вислуховує церковні богослужіння, приступає до таїнств, причащається освяченої води обов’язково перемінює внутрішній біохімічний стан всього свого організму. (Проте не можна впадати в свого роду шаманство чи магізм. Для правдивого освячення потрібно постійного духовного навернення: щирої віри, посту, покори, покаяння, праці над здобуванням чеснот (Ред.)). Спочатку повинна бути віра, щоби ми прийняли Духа Святого і Його волю стосовно нас, а решта – вторинне. У Христових повчаннях є гарна настанова: «Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться» (Мт. 6, 33). Докладеться й здоров’я.

Ігор Грижак, кандидат медичних наук, доцент.

Видає: Центр капеланського душпастирства,
Івано-Франківська єпархія УГКЦ.
Головний редактор - прот. Василь (Рак).
Редколегія: о. Орест (Путько), Ігор Ліпчанський
Літературний редактор - Тамара Марчій-Дмитраш

Наша адреса:
м.Івано-Франківськ, вул. Гарбарська, 20; тел. 77-43-99; e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.  
р/р. 26008210094 МФО 380805 АТ Райффайзенбанк Аваль
м. Київ Код ЄДРПОУ 26264145

 

Допомогти порталу

Просимо допомоги з оплатою рахунків порталу КІРІОС. Пожертву можна скласти за допомогою кнопки "Пожертвувати" над цим повідомленням. Також перегляд і переходи по рекламних посиланнях допомагають нам утримувати портал і робити його цікавим для Вас.