Сайт зачинений. Просимо вибачення за незручності.

Презентація українського перекладу Божественної літургіїПрезентація українського перекладу «Божественної літургії святого отця нашого Іоана Златоуста, архієпископа Константинопольського»  відбулася 30 вересня 2018 р. 

«Коли ми планували цей захід, — сказав на презентації о. Георгій Коваленко, — не було прив’язки до жодної події. Але саме сьогодні західна церква поминає св. Єроніма, перекладача Святого Письма, і саме цей день ліг в основу Міжнародного дня перекладача.

І саме в цей день пройшла презентація перекладу служебника, який здійснив колектив у складі знавців та перекладачів з давньогрецької та давньоєврейської мов та філологів: Володимира Шолоха, протодиякона Ростислава Воробія, о. Андрія Дудченка, Максима Білецького, Марини Бурдейної».

Остаточна редакція тексту перекладу належить митрополиту Олександру (Драбинку), з благословення якого проводилася робота.

 

Це краще, що є на сьогодні

«У мене була організаторська задача — зробити так, щоб цей Служебник можна було тримати в руках. І ми його маємо. Решта — наукова частина.

Надалі ми б хотіли, щоб ті, хто будуть знайомитися із цим перекладом служебника, працювали над ним із олівцем і вносили свої доповнення, правки, добирали синоніми до використаних слів...

Тобто, це експериментальний переклад. Сподіваюся, ми його вдосконалимо, надамо більшої поетичності. Але, незважаючи ні на що, це краще, що є на сьогодні».

 

Як народився цей переклад

«Кілька слів про те, як народився цей переклад. Власне, перекладів Божественної літургії існує багато. І ось з’явився іще один, здавалося б, що за подія? Але для нас важливо, що це переклад кліриків і вірян Української Православної Церкви.

Я служу трохи більше 20 років, і з кінця 1997 року Блаженніший Володимир (Сабодан — ред.) на єпархіальних зборах щороку повторював: благословляю служити літургію українською мовою там, де цього хоче більшість або 2/3 парафіян».

За всі ці роки видавництво УПЦ МП не видало жодного служебника українською мовою. Єдиний виняток — 4 роки тому в Ужгороді з’явився переклад отця Віктора (Бедя).

Всі ми, так чи інакше, пов’язані зі Спасо-Преображенським собором в Києві, і з дня освячення, вже 8 років, раз на тиждень ми служимо літургію українською.

Перед нами постало питання: який переклад використовувати, який чин літургії взяти? Найбільш доступними є переклади УПЦ КП, діаспорні переклади, переклади УГКЦ… І поступово почали випрацьовувати й свою традицію.

Нам хотілося зробити такий варіант, який би нас максимально влаштовував: був милозвучним, максимально точно перекладав грецький текст Божественної літургії, був зрозумілий людям, які мають бути не просто спостерігачами, а й учасниками літургії. Ми допрацьовували ті тексти, що існували. І років зо 2 тому владика Олександр благословив зібрати робочу групу і працювати над новим перекладом літургії з оригіналу, з грецької мови, використовуючи всі наявні переклади.

І скажу один інсайд. Ми хотіли зробити переклад швидко, але працювали досить довго, бо виникали наукові суперечки (іноді через одне слово), які стопорили всю роботу.

Наша мета, щоб громада була єдина за богослужінням

З 2010 року ми випрацьовували нашу традицію служіння українською мовою. Вона була продуктом не суто українським, а була зведена до нашого практичного літургічного життя. І ми її вже проживали.

Велика дяка пану Володимиру Шолоху, бо цей переклад можна дійсно назвати перекладом Шолоха. Але слід зауважити, що він ніколи не наполягав на своїй точці зору. Ми доходили консенсусу після дебатів, обговорення, суперечок, і завжди думка більшості брала верх.

Під час перекладу виник ряд проблем. Оскільки УПЦ МП звершує богослужіння церковнослов’янською мовою, було питання, наскільки від неї відходити, які слова є русизмами, а які — слов’янізмами?

Традиція богослужіння. Переклад робився з оригіналу, з грецької, використовувалась одна з редакцій Ієратикону. У греків є свої певні нашарування, це особливо стосується літургії слова. Все це ми мусили погодити між собою.

Робота далека від завершення, і ми чекаємо, що люди поділяться із нами своїм досвідом, баченням, знаннями, щоб ми могли їх врахувати при подальшій роботі.

Наша мета — літературна українська богослужбова мова, яка стане органічною, природною, доступною кожному, аби ця справа була спільною для всіх. Бо священик без громади — це ніщо. Саме священик для громади, а не громада для священика. Наша мета, щоб громада була єдина за богослужінням.

 

Максим Білецький

З середини 1990-х я маю досвід церковного видання на базі Києво-Печерської Лаври, пізніше і до тепер — Видавничого відділу УПЦ МП .

В кінці служебника є післямова, де викладено принципи нашої роботи. Це використання і дотримання оригіналу. Важливу роль відігравали носії розмовної української мови, бо тільки вони можуть чітко сказати, відчути розумом і серцем, чи природно звучить переклад. Він може бути прекрасним формально, за всіма філологічними вимогами, але потрібне ще й звучання у живих устах.

***

З перших побажань і зауважень, які вже пролунали під час презентації, були такі:

- чи можлива електронна версія служебника;

- можливість вживання активних дієприкметників теперішнього і минулого часу;

- акцент при перекладі на милозвучність і розстановка наголосів.

 

Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на orthodoxy.org.