Про сьогоднішнє свято, здається, знаємо багато, але мабуть, більше не знаємо, як маємо відомостей про нього. Чому так кажу? Вважаю, що цей святий зробив стільки чудес, допоміг стільком особам, врятував життя так багатьом людям, привернув здоров’я, встановив справедливість, витягнув з нещастя, усунув різні небезпеки, що всього ми не можемо знати й неможливо цього описати. А крім того, його духовна опіка, його святість дарована йому Богом, його любов до ближнього та Господа Бога такі значні, що людський розум збагнути не може. Бо як можна визначити, виміряти, збагнути рівень любові до ближнього, котрою палав святий Миколай? Його знає увесь християнський світ! А те, що він приходив з поміччю людям ще за життя, творячи чуда – свідчить про великий ступінь святості цієї особи.

Він жив у далекому четвертому столітті у Малій Азії, а залишається таким близьким до кожної особи з нас! Пізніше став священиком і єпископом у місті Мирі, давній ликійській провінції. Промені його світла продовжують освічувати світ, що потонув у шуканні матеріальної вигоди та легкого безтурботного життя. Він – світильник Божий, котрий приносить Господнє світло у людські душі й надихає своїм життям допомагати ближнім, котрих Господь покликав до життя на землі й вічного життя у небі. Святий Микола відзначався надзвичайною мудрістю у використанні своїх маєтків, що йому дісталися після смерті батьків. Не був прив’язаний до багатства, навпаки, радісно виконував заклик Христа: «Якщо хочеш бути досконалим, …продай, що маєш, дай бідним і будеш мати скарб на небі і йди за мною» (Мт 19,21). Євангельський юнак завагався, щоб зробити так, як йому запропонував Спаситель, а святий Миколай зрозумів, що найкращий спосіб збереження багатств – допомагати потребуючим, чинити милостині, бути людиною щедрої руки і милостивого серця. Він щедро роздавав потребуючим те, що посідав, а це допомагало йому йти слідом за Христом та здобувати праведність. В книзі Естер записано, що Мардохей звертався листовно до юдеїв, щоб ті не забували про своє визволення від ворогів. Пригадував про чотирнадцятий та п’ятнадцятий дні місяця Адара, котрі повинні залишатися для них днями бенкетування та веселощів, обміном подарунків й роздаванням милостині убогим (пор. Естер 9,22). А ми, чи не маємо поступати подібно, коли й нас Господь звільнив від тяжіння чужої людської руки й дарував нам свободу? А ще більше, скільки разів звільняє нас Спаситель від панування над нами диявола, від його гніту, його пут, котрі він вміло закидає у світі і ловить безліч людей!? Хіба є милостиня, що може зрівнятися з даруванням прощення гріхів та отриманням духовної свободи?

За цим криються, не забуваймо, світлі слова апостола: «… знайте, що не тлінним золотом чи сріблом ви були вибавлені від вашого життя суєтного, … а дорогоцінною кров’ю Христа…» (1Пет 1,18-19). Послухаймо мудрих слів Товита, котрий так навчав свого сина Товію: «Роби милостиню з того, що маєш. … Не відвертай свого лиця від усякого бідного, і обличчя Боже не відвернеться від тебе» (Товит 4,7). Ми з вами маємо багато бідних навколо себе, вони не вимагають від нас надзвичайних датків, кожна особа може положити кілька копійок в простягнуту руку, а Господь за наш приємний дар відпускає нам гріхи (пор. Сир 3,30). Може наше серце пробує осудити особу з простягнутою рукою, не дозволяймо йому робити цього, радше скажімо, можливо це потребуючий Лазар, котрому і моя копійка щастя приносить. Маємо можливість брати участь у різних збірках, котрі проводимо у наших церквах, що йдуть на різні благородні цілі. Згадаймо, принаймні, на можливість придбати цеглинку на будівництво нашого собору у Києві. Таку цеглинку, як пам’ятку та участь у будівництві, припускаю, повинна мати кожна особа нашої Церкви, починаючи від немовлятка. Майже немає такого християнина, що не спроможеться за десять чи двадцять гривень купити такий знак, за котрим криється участь у будівництві церкви, а насамперед, щедрість серця і велич духа, котрі нівечать промахи нашого життя. Скільки-то часом грошей видається на цигарки, спиртні напитки, тощо, зі шкодою для здоров’я, а як, буває, затискається кулак людини, щоб не вчинити благородної милостині?! Святий Миколай своїм життям закликає та навчає усіх нас роздавати милостині, допомагати потребуючим, не відвертатися від тих, хто просить. Святий Іван Золотоустий кличе до великої мудрості, коли говорить, що милостиня, а не дружність святих захищає нас перед Богом (св. І. Золотоу., «Слово 3-тє про Лазаря»). Візьмімо собі глибоко до серця слова святого Писання та Божих угодників і не переставаймо чинити милостині, навіть тоді, коли це буде становити суму, лише двох драхм.

Звертаю кілька слів до наших висвячених дияконів, котрі покликані від сьогодні до такого служіння. Прошу їх теж, щоб їхнє служіння звершувалося духовним ростом. І не за те вони повинні дбати, тому що ріст дає Господь за добре і бездоганне служіння, - ось за що потрібно старатися. Усе, дорогі брати, кожний рух при престолі, кожне слово у церкві, на вулиці, в транспорті й деінде повинно бути виважене вами з належною мудрістю і не кидати слів на вітер. Старайтеся з шаною виконувати ваше служіння, бо Господнє око цього від вас домагається. Хай ваш спів буде мелодійним, виразним та голосним. Ваша мова й читання повинні бути зрозумілими для слухача, а не тільки прочитаними чи проказаними. Ви повинні від сьогоднішнього дня давати все більше й більше свідоцтво віри. Святий апостол Павло у своєму листі до Тимотея закликає, щоб диякони були поважні й берегли тайну віри в чистому сумлінні (пор. 1Тим 3,8-9). Виконуйте заклик святого апостола, щоб гідно приготуватися до священицького стану через праведну послугу. Хай Господь благословляє вас на дияконське служіння, а святого Миколая візьміть собі як зразок, щоб своє життя упорядковувати згідно Божої Волі.

† Ігор

19.12.2007

http://www.ugcc.lviv.ua/

Мапа міграції громад з МП в ПЦУ