Євр 3,12-16;Мр 1,35-44

Доброчесні отці,Достойні сестри,

Звернімо увагу на те, як написав святий апостол Марко про Ісуса Христа, що він ще вночі, далеко перед світлим ранком, встав й пішов на самоту молитися. Звичайно, що він – Бог і молитися йому не було потреби. Він в одній особі також людина, тому давав добрий приклад усьому людству про необхідність молитви. Господь шукав самотньої можливості для молитви, щоб порозмовляти зі своїм Небесним Отцем, як чоловік, що у тілесному вигляді звертався до нього. Ісус навчає нас способу молитви, молитви серця, що віддаляється від щоденного виру життя, забуває про все, а єднається з Богом. Темно. Ніч. Світає. Апостоли розшукували його, бо з самого уже ранку прибули люди, які мали потребу в Христовій допомозі. Авторитет Ісуса Христа невпинно зростав. Подібних проповідників, як Господь, не зустрічав світ. Євангеліст записав: «І дивувалися його науці, бо його слово було повне влади» (Лк 4,32). Люди захоплювалися від проповідування Божого слова. Ісус давав приклад своїм учням, бо дуже часто, коли відпускав народ, сам до пізньої години молився (пор. Лк 5,16; 6,12; 9,18,29). Учні бачили, як Спаситель часто молиться, просили, щоб їх, також навчив молитися: «Раз якось він молився в якомусь місці, і як закінчив, сказав до нього один з його учнів: Господи, навчи нас молитись, як і Йоан навчав своїх учнів» (Лк 11,1). І нам теж слід просити Спасителя, щоб навчив нас молитися, дав духа молитви. Сила молитви надзвичайно велика, бо у ній повинна виражатися повна довіра людини до Бога. Коли хтось цілковито покладається на Господа, тоді Він дає поміч людині, розв’язує її проблеми у свій найкращий спосіб. Можливо, такий спосіб і не завжди подобається особі, але Господь завжди глядить на освячення й спасіння душі. У книзі Юдит описано про те, як Олоферн, великий полководець війська  асирійського, намагався захопити місто Ветулія. Якийсь чужоземець Ахіор не радив йому цього робити. Вождь був розлючений від таких слів. Ахіора зв’язали й підвели до Ветулії, залишили неподалік стін, а самі ж воїни відійшли. Військові Ветулії забрали Ахіора, слухали його, а він розповідав про намір Олоферна та насмішки з мешканців Ветулії. Вони заспокоїли Ахіора й вітали його вельми. «А Озія взяв його по зборах до себе в хату і справив бенкет для старших. Усю ту ніч молилися про допомогу до Бога Ізраїля» (Юд 6,20-21). Трохи пригостилися, а всю ніч молилися начальники до Бога, щоб захистив їх від жорстокого ворога. Коли пророк повідомив Єзекію, царя юдейського, що він помре, той почав молитися до Господа і Бог почув його моління, звільнив царя від хвороби і дав життя. «…Почув я твою молитву й побачив твої сльози. Я оздоровлю тебе: на третій день підеш у Господній храм» (2Цар 20,5). Ось сила молитви, яка опирається на великій довірі людини до свого Творця. Через щиру молитву Бог благословить потребу людини: «І молив Ісаак Господа за свою жінку, бо була неплідна, і Господь вислухав його молитву й зачала Ревека, його жінка» (Бут 25,21). А ось, у книзі Товит, подано таку настанову для вірних Богові: «Молитва з постом – річ добра, однак милостиня зо справедливістю – ліпші, ніж багатство з кривдою. Ліпше творити милостиню, ніж нагромаджувати золото» (Тов 12,8). У Святому Писанні Старого й Нового Заповіту знайдемо дуже багато прикладів молитви, що чинили особи, вдаючись до Господа, і Він вислуховував їх. Але, для прикладу, Бог не вислухав молитви Арваама, який заступався за грішних мешканців Содому й Гомори, де не знайшлося десять праведників. Господь знищив міста з їхніми мешканцями сірчаним вогнем, бо їхній гріх аж до неба піднісся. Прислухаймося до слів самого Сина Божого, Який переконує: «І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите» (Мт 21,22). А Господь даремно не промовляє, Йому потрібно довіряти. Хай Мати Божа, приклад молитви, навчить нас усе пильно зберігати, роздумуючи у своїм серці (пор. Лк 2,19). 

Господь зі свого великого милосердя прощає усім, хто у нього просить і найбільші провини. Він радо очищує людське сумління, душу людини, від духовного бруду. Святий євангеліст Іван, улюблений учень Христа, навчає: «Як же ми визнаємо гріхи наші, то він – вірний і праведний, щоб нам простити гріхи наші й очистити нас від усякої неправди» (1Ів 1,9). Це дуже важливо – ходити чистими, не бути обтяженими гріхами, мати «легку» душу в спілкуванні та служінні Богові. Грішна душа, напевно, не здатна перед Господом на ніщо, крім виблагати прощення своїх беззаконь. І тому молитва обтяженої гріхами душі стає неуспішною. Руки, одежу, посуд, підлогу, стіни тощо можемо самі очистити від бруду, а душу очищує тільки Господь, це Його влада і прерогатива. Так, при сповіді священик дає розрішення від гріхів, але чинить це ім’ям Ісуса Христа, посилаючись на його слова: «Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж затримаєте – затримаються» (Ів 20,23). Коли до Ісуса принесли розслаблену людину, він промовив: «… Сину, відпускаються тобі твої гріхи» (Мр 2,5). А книжники лаяли його у своїх серцях, бо добре знали, що гріхи відпускає, лише, Бог. Вони ж Христа не признавали Богом. Святий апостол Павло звертався до мешканців Коринту: «Маючи ж такі обітниці, о любі, очистімо себе від усякої скверни тіла і духа, довершуючи наше освячення в Божому остраху» (2Кр 7,1). Слуга Ісуса Христа, святий Павло, дбав про чистоту сумління своїх вірних, напоумляв їх, як необхідно було й картав, і чинив це з любові до людських душ, з любові до людини, як Божого твору. «Господь любить чисте серце…» (Прип 22,11), стверджує Мудрець. Бог ненавидить гріх, бо гріх ідентифікується  з дияволом, противником і бунтівником Господа! Гріха належить боятися й страхатися, бо він тягне за собою покарання, а нерозкаяний у вічності – вічну кару. Про видіння пекла  описала сестра Лусія. Їй, Францискові та Якинті показала це пресвята Богородиця, Яка приходила до них, являючись як прекрасна Пані. Вони бачили величезне море вогню. Бачили диявола й душі занурені у цей вогонь, що мали вигляд прозорих палаючих вуглин у людській подобі. Ці істоти пересувалися у вогні, охоплені полум’ям і клубами диму. Вони розліталися у різні боки, невагомі, з криком болю і відчаю, що кожен здригнувся б від жаху і помер. А демони мали вигляд жахливих огидних істот, подібні до потвор, чорні і прозорі (див. «Спогади сестри Лусії з Фатіми», третій спогад «Видіння пекла», укр. переклад М. Бублик). Діти стверджували, що вони не померли від цього миттєвого видіння тільки тому, що Богородиця обіцяла взяти їх до неба. Вони малі 7, 9 і 10 років, але чинили діла покути та молитву за навернення й каяття грішників. Важливо і нам каятися за свої гріхи й промахи життя, та перепрошувати Господа за інших грішників, які не каються, не знають про те, але цього дуже потребують. Пророк Ісая закликає усіх: «Обмийтеся, станьте чистими; усуньте з-перед моїх очей нікчемні ваші вчинки; перестаньте чинити зло!» (Іс 1,16). Хай ці слова западуть нам в душу, зворушать й наставляють на богоугодне й покаянне життя! Ісус Христос дає велику запоруку: «Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога»  (Мт 5,8). Пильнуймо чистоти нашого серця, бо бруду не любимо й позбуваємося негайно, коли бачимо десь на тілі чи одежі. Усуваймо через сердечне покаяння духовний бруд беззаконня, бо він набагато шкідливіший від зовнішнього. Хай Богородиця, наша Мати, допоможе нам у цьому! 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

11 березня 2017 р. Б., реколекції для дружин священиків, Львівська Духовна Семінарія Святого Духа, м. Львів