Проповідь на чотирнадцяту Неділю по Зісланні Святого Духа

«Багато бо покликаних, але вибраних мало» (Мт. 22,14).

1. Зміст притчі

Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля. Він послав своїх слуг, «кликати запрошених на весілля» (Мт. 22.2-3). Вони відмовлялися. Вони не зважили на витрати господаря: зарізані воли і худобу. Кожний з них мав якусь причину: поле, крамарство, інші повбивали слуг. «Обід готовий, але запрошені були негідні» (Мт. 22.8). Тоді запросили всіх: «злих і добрих» і «весільна світлиця була гостей повна» (Мт. 22.10). Але Цар «побачив там чоловіка, що не був убраний у весільну одіж». (Мт. 22.11). Для такого чоловіка є приготоване місце «темрява кромішна»: «там буде плач і скрегіт зубів» (Мт.22,13). Такий вирок буде кожному, хто не житиме по Законах Божих і Церковних. «Багато бо покликаних, але вибраних мало» (Мт. 22.14).

2. Роз’яснення притчі

У притчі під весіллям розуміється Царство Небесне, Рай – наша Вітчизна. Запрошені – це для них проповідується Євангеліє (Добра Новина) по всьому світу. Серед запрошених є дві групи людей. 1). Що відмовилися – це невіруючі. 2). Чоловік, що був не у весільній одежі – це віруючі, які живуть не по вірі. Вони порушують Закони Божі і Церковні.

Розглянемо інше пояснення притчі. Цар – Господь Бог. Весілля його Сина – це заснування Його Сином Ісусом Христом Церкви по цілім світі. Бенкет – це Свята Літургія і Святе Причастя. Служба Божа відправляється щодня і на ній роздається людям Пресвята Євхаристія. Запрошені – це люди, які щонеділі і свята мають обов’язок брати участь у Службі Божій. Весільний одяг – це Божа ласка, яку ми отримуємо.

3. Ісус Христос на гостинах

Всі ми любимо забави, весілля, гостини. На гостинах побував (сам чи з учнями) Ісус Христос – наш Спаситель. Його запрошували різні люди. Ось деякі з них: 1). Весілля в Кані Галилейській, на якому наш Господь воду перетворив у вино (Ів. 2.1-12). 2). Гостина у митаря Закхея, який навернувся (Лк. 19.1-10). 3). Гостина у сестер Марії і Марти та їх брата Лазаря (Лк. 10.38-42). 4). На бенкеті у митника Леві (Матея) (Лк. 5.27-39).

4. Запрошення

«Всі бо, що у Христа христилися, у Христа одягнулися» (Гал. 3.27). Такими словами при Хрещенні вітають нового члена Христової Церкви і дають йому ім’я, свічку, крижму.

Колись запрошення було дальше і ближче. На дальшому запрошенні давали одяг – покривало. Ближче запрошували – коли було все готово. Зараз наперед дають запрошення, потім уточнюють участь у гостині. Що означає це запрошення? На цій гостині є нагода перепроситися, поговорити, полагодити справи, поїсти…

5. Стіл на гостинах

Виставлений стіл є символом щастя, радості, добра: 1). Можна наїстися. 2). Зустрічаються приятелі, розділяють добро, творять діла милосердя. 3). Відбуваються розмови, полагоджуються справи. 4). Укладаються договори, підписуються документи. 5). Проводяться ігри.

На престолі (столі) відправляється Служба Божа. Хліб і вино словами священика «це є Тіло Моє» і «це є Кров Моя», заслугами Ісуса Христа і дією Святого Духа стають Тілом і Кров’ю ГНІХ.

У Церкві Ісус Христос присутній у Божому Слові, Пресвятій Євхаристії (на Службі Божій і у Кивоті), особі священика, Святих Тайнах, спільноті християн. У Святому Письмі Ісус Христос є у Пресвятій Євхаристії, як людина у тілі, у Слові Божому.

6. Про одяг

На сході запрошеним на весілля давали одяг. Бідні люди ходили у ньому ще до весілля. Він зношувався, ставав брудним. Тому вони приходили на гостину не у весільній одежі.

Зараз також мають певний одяг: священики, монахи, медичні працівники, міліція, військові, молодята. Носили відповідний одяг учні, ліцеїсти. По тому одязі можна було визначити приналежність до професії, освіти.

При Хрещенні також дають одяг – біле полотно. Ця крижма у давнину і тепер символізує Божу ласку, чистоту людини.

7. Про Божу ласку

Божа ласка є двояка: освячуючи і діюча. Освячуючою Божою ласкою ми стаємо святими. Сила цієї ласки залежить від наших гріхів. Діюча Божа ласка – це поміч Божа. Божа ласка є святинею і Кивотом живого Бога. Її ми отримуємо при Хрещенні і у Сповіді.

Людська совість – це Божий голос людської душі. Вона заохочує перед добрим ділом, а остерігає перед грішними справами. У душі людини є правдиве щастя, мир. Матеріальні добра нас ніколи не зроблять щасливими. Про це завжди треба пам’ятати. Амінь.

ПРИКЛАДИ

1. Коли Сократ вже приготувався випити піднесену йому отруту, Аполлодор подав йому прекрасний одяг, щоб у ньому померти. Тоді Сократ сказав: «Невже моя власна одежа годилася мені тільки за життя, а при смерті ні?» Цим він хотів сказати, що жити потрібно так, щоб завжди бути готовим до смерті.

Висновок. Одежа нашої душі – освячуюча Божа ласка. Жити потрібно так, щоб ця одежа нашої душі завжди була чиста, бездоганна. І коли ми її забруднимо, то мерщій поспішаймо її очистити, оновити.

2. Давид Брейнерд був прекрасно вихованим юнаком і глибоковіруючим християнином. У нього була наречена Єруша Едуард, з якою вони були заручені. Але Давид за покликом серця поїхав з добровільною місіонерською організацією для проповідування Божого Слова серед диких індіанських народів. Там під час місій при нез’ясованих обставинах загинув. Сильний смуток охопив ціле містечко. Яка велика несправедливість! Скільки у світі негідників, грішників і усі вони живуть. А тут така добра, побожна людина померла в такому юному віці. Дві родини, Давида і Єруші, були у надзвичайно великому смутку і розпачі. (Єруша Едуард так і не вийшла ніколи заміж, носила ціле життя траур за коханим. Після смерті її поховали поруч біля Давида і у сьогоднішні дні можна в Америці на Нотрданському кладовищі побачити їх могили поруч).

Проповідник під час похорону, бачачи великий смуток і жалобу усіх оточуючих людей, сказав: «Якби Господь Бог подарував на землі людині великий палац, дав би велике багатство і розкіш та сказав: «Живи, людино, і втішайся життям», то така людина була б надзвичайно вдячна Отцеві Небесному за Його ласки. День і ніч дякувала б Йому за Його доброту і милосердя. Але коли Господь Бог скаже людині: «Йди до мене на Небо. Там Я тобі приготував ще кращий Небесний Палац, де постійне свято і радість», то у людини виникають сумніви. Одні скажуть, що вони ще молоді і не пожили у цьому світі. Інші, що мають багато справ і їм тут непогано живеться. А коли Господь, посилає їм слуг Своїх, які нагадують їм про Царство Небесне, про Небесну радість, весілля, то вони озлоблюються на них, б’ють і проганяють їх. Господь Бог знає коли забирати людину на Небо, коли її кликати на безконечне Небесне весілля, вічну радість. Він кличе добру людину у ту мить, коли вона найбільш приготована до Царства Небесного. І це не залежить від віку людину: чи молода ця людина, чи вже у похилому віці. Тож не сумуймо, а радіймо, що Господь Бог забрав юнака Давида у безгрішному, чистому стані на Небо, на постійне Небесне весілля».

Проповідник нагадав їм, що правдивий християнин завжди має бути готовим до смерті. Легко осуджувати тих, хто не прийняв запрошення Господаря, але спитаймо кожен у самого себе: «Якби Господь Бог у цю мить покликав мене на Небо, на вічне Небесне весілля, чи готовий був би я кинути усе земне в одну мить і відповісти: «Так!» на Його запрошення»?

Висновок. Багато сучасних християн сприймають смерть, як покарання, як щось страшне і незрозуміле. Зовсім по-іншому сприймають смерть Святі Отці Церкви. Для них смерть була довгоочікуваною зустріччю з Отцем Небесним, запрошенням на безконечне Небесне весілля. Це очікування Небесної радості вони називали: «Спасаючою пам’яттю про смерть».