Ми, люди, не є, як ангели, чистими духами. Ангели керуються і оперують чистим розумом і сильною волею. Ми ж маємо розумну мислячу душу, свобідну волю і тіло. Положення тіла і жести також "говорять" і часто допомагають виразити те, що важко вмсловити самими словами, зокрема сильні почуття. Ви бачили, як, поклавши руку на серце, американці співають свій гімн - цим вони виражають свою любов до рідної країни. Жести мають певне значення. Коли ви просите тиші, то кладене палець на уста: "Ш-ш-ш". Кожен знає, що це означає. Коли ми б'ємо себе в груди, то це є знаком жалю: "Це моя вина, каюся і прошу пробачення".

Биття у груди є давнім старозавітнім жестом: так виявляли своє розкаяння юдеї ще перед Христом. Певний час така традиція зберігалася і в християнській Церкві. Але з розвитком Церкви розвивалася і нова символіка.Так, новозавітним знаком розкаяння стало хресне знамення - як спогад про хрест Христовий, на якому християни були викуплені Господом з неволі гріха. Це давня традиція східних християнських Церков.

На Заході збереглася традиція биття в груди. Наша Церква, як відомо, зазнала сильного впливу латинських традицій і обрядів, і биття в груди в нас практикувалося теж, зокрема, під час митаревої молитви, у молитві перед Святим Причастям. Починаючи від часів патріарха Йосифа Сліпого, вірні нашої Церкви виявляють покаяння хрестячись.

За матеріалами книги о. Володимира Божика "Про що люди запитують священика"