ТАЄМНИЦЯ СТРАЖДАННЯ

Біль, страждання і смерть є невід’ємними елементами нашого життя. Бажати жити, приймати життя - це постійно зазнавати обмежень через свою людську природу. І це не є якоюсь неминучою важкою долею - це дар життя, дар з місією любові, яка може набирати вигляд випробувань, зусиль, розчарувань, страждання та болю.
На сторінках цього номеру хочемо ще раз переосмислити значення болю, терпінь і страждань. Спробуємо висвітлити їх з позитивної, Божої сторони, адже питання страждань, про які часто роздумував блаженний Іван-Павло ІІ та про які пише Папа Венедикт XVI у своєму посланні до Дня Хворого, були і залишаються актуальними. Кожне страждання завжди торкається певного кола людей: рідних, близьких, священиків, капеланів. Тому, цей номер, який ви тримаєте в руках, може стати нагодою для кожного з нас, як для недужих, так і для здорових, щоб усім набратися духу витривалості, мужності, терпеливості і любові.  
Бажаємо нашим читачам у світлий час Христового Воскресіння, зокрема у Неділю Розслабленого, коли в Церкві відбуваються соціальні заходи з нагоди Дня хворого, навчитися по новому переживати важкі моменти нашого життя, моменти болю і терпіння.

Біль і страждання у роздумах Святих Отців

Є багато людей нерозумних, котрі з нещасть іншого зазвичай роблять поганий висновок про його життя. Так було і з Йовом. Незнаючи про нього нічого поганого, говорили йому: “за гріхи свої ти ще мало покараний” (Йов 33, 27). І Павла варвари прийняли за людину порочну і злочинну, коли єхидна повисла на руці його; тому і говорили: «Цей чоловік напевно вбивця; він урятувався від моря, але помста не дає йому жити» (Ді. 28, 4). І Семей називав Давида людиновбивцею, склавши про нього таку погану думку через його нещастя. Отож, щоб і з вами не сталося такого ж, порозважаймо про це трохи. Дійсно, я чую, як багато хто говорить: якби Бог любив бідних, то Він не попустив би їм бути бідними, - і як інші, бачачи кого-небудь стражденним тривалою слабістю і хворобою, говорять: де ж милостині його, де добрі справи його? Тому, щоби і вам не грішити таким чином, поміркуємо про це. Якщо і людина розсудлива не може ненавидіти добрих та любити злих, то як ти наважуєшся говорити це про Господа, ніби Бог ненавидить бідних, навіть якщо б вони були доброчесними, і любить багатих, навіть якщо б вони були порочними, - отверзаючи вуста на богохульство і не розуміючи важливості цієї помилки?
Щоби тобі не грішити таким чином, узнай, що Бог любить і що ненавидить.
Кого ж любить Він? Того, хто виконує заповіді Його. «…І Я того полюблю, - говорить Він, - і йому об’явлю Себе» (Йоан 14, 21-23), - не багатого, не здорового, але того, хто скоряється Моїм велінням. А кого ненавидить Він і відвертається? Того, хто не виконує заповідей Його. Отже, коли ти побачиш кого-небудь, хто не виконує заповідей Його, то хоча би він був здоровим, хоча би оточений був багатством, уважай його в числі тих, кого ненавидить Бог; а доброчесного, хоча би ти бачив його хворим або бідним, уважай у числі тих, кого любить Він.

Свят. Йоан Золотоустий

*  *  *

Хвороба посилається іноді для очищення прогрішень, а інколи для того, щоби присмирити зверхність.

Св. Йоан Ліствичник

*  *  *

Обцілуй страждання Спасителя нашого, - немов би і ти разом з ним терпів приниження, рани, обпльовування,  багряницю, оцет із жовчю, біль від пробивання цвяхами, пробивання копієм, витікання води і крові, - і бери з цього розраду хворобам твоїм. Господь не залишить твоїх трудів. Він допустив тобі перетерпіти малу хворобу для того, щоби ти не був чужим для святих, коли побачиш їх в призначений час прославленими, коли нестимуть плоди терпіння скорбот, але був спільником їх та Ісуса. Не сумуй; Бог не забув тебе, але пам’ятає про тебе, як про щирого Свого сина.

Свв. Варсонофій і Йоан

*  *  *

Я просила Бога дарувати мені терпіння, і Бог сказав - ні.
Він сказав, що терпіння з’являється в результаті випробувань, його не дають, а заслуговують.
Я просила Бога вберегти мене від болю, і Бог сказав - ні.
Він сказав, що страждання відвертають людину від світських турбот і привертають до Нього.

Св. Мати Тереза із Калькутти

для батьків ...

Чому страждають немовлята

Про це запитав преподобний Григорій блаженного Нифонта (єпископа Кіпрського), кажучи: «От і ще, отче мій, бачу, що в лютих хворобах страждають немовлята: який гріх вчинили вони? Як зрозуміти, за що карає їх Бог?». Відповів блаженний: «Коли множаться гріхи людські, і вже невиліковна робиться злоба людей, тоді Господь прихиляє до себе їхніх дітей і посилає на них численні і тяжкі хвороби, щоби цим напоумити їхніх батьків. Бачачи муки своїх дітей, не зробивших гріх, чи не побояться і чи не навернуться самі вони до покаяння? Чи не викликнуть вони: «Горе нам грішним, що за наші беззаконня терплять незлобиві немовлята! Що ж буде нам, окаянним, в страшний день другого пришестя Господнього?». І якщо, бачивши те, батьки не змінюються, але перебувають у попередній нечестивості, то піддадуться ще більшій страшній муці, тому що покарані були і не врозумились. Дітям, що постраждали і були мучені заради навернення до покаяння батьків, воздадуться Господом вінці і почесті у безконечному житті». Але, отче святий! - сказав на це преподобний Григорій блаженному Нифонту, - в Писанні сказано, що кожний по ділах своїх одержить, але не сказано - за гріхи іншого». Блаженний Нифонт відповів: «Милосердний Господь бачить закам’янілість людського серця і нерозум, бо багато тих, хто живе у світі, беруть на себе труди великі заради слави, на Бога нарікають і в своїй печалі навіть смерть прикликають, а в гріхах своїх не каються і про душі свої не турбуються. По цій причині Господь карає як дітей, так і самих батьків різними бідами, щоби хворобою дітей очистити батьківське беззаконня і надихнути самих батьків до покаяння і тим оправдати їх на Страшному Суді Своєму. Отже, сину мій, знай, що немовлята без гріха страждають для того, щоби їм за даремну їхню смерть отримати життя нетлінне, а їхнім батькам удостоїтися за їхні страждання чистоти істинного покаяння».

Молитва над хворими дітьми

Господи Ісусе Христе, Ти приймав дітей
і говорив, що їм належить Царство Небесне. Ти сказав, що тайни Царства Божого не були відкриті мудрим та розумним, а лише немовлятам. Ти, в’їжджаючи в Єрусалим на осляті, з радістю прийняв почесті дітей, які співали Тобі «Осанна». Тому благослови всіх, хто старається повернути здоров’я цим хворим дітям і простягни ласкаво Свою руку над цими дітьми. Нехай Твоя Церква та батьки цих дітей зрадіють поверненню до них повноти сил і з вдячним серцем прославлять Тебе на віки віків. Амінь.

Про служіння хворим

Про хворих піклуйся, щоб через це здобути милосердя, як я часто говорив; при цьому, коли і ти захворієш, то Бог пошле людину, яка послужить тобі; бо Він сказав: “якою мірою міряєте, такою і вам відміряють” (Мт. 7, 2).
Інший служить хворому, але служить для того, щоб мати винагороду; це також нерозумно. І тому, якщо з ним станеться що-небудь скорботне, то це легко віддаляє його від цього доброго діла, і він не закінчує його, тому що робить це нерозумно. А той, хто розумно піклується про хворого, робить це для того, щоб набути милостиве серце. Хто має таку мету, той, щоб не трапилось з ним, чи сам хворий відчуватиме щось проти нього, він без всяких нарікань переносить все це, знаючи, що хворий більше дає йому, ніж він хворому. Повірте, хто розумно служить хворим, той звільняється і від пристрастей, і від спокус. Я знаю брата, який терпів спокусу від нечистих помислів і звільнився від неї тим, що розумно служив хворому, який страждав на водяну хворобу.

Преподобний авва Доротей

Коли повернемося до Бога, ми будемо мати благословення

Інтерв’ю із Преосвященним Владикою Володимиром Війтишином
з нагоди Дня хворого 2011

- У Неділю розслабленого у нашій Церкві кожного року відзначається День хворого. На початок просимо Вас, Владико, коротко  висловити думку  з приводу капеланського  душпастириства.
- У діяльності кожного душпастиря-священика, чи він парох, чи адміністратор, має бути присутнім соціально-пасторальне капеланське служіння. На парохіях проживаються люди різного статку і потреб. Можемо побачити сиріт, одиноких осіб старшого віку, діток, яких батьки на заробітках, хворих, неповносправних. Таким ми могли би уділяти більше своєї уваги, більше їм допомагати, залучати, щоб можна було з ними більше співпрацювати. Капеланське душпастирство якоюсь мірою є частиною парафіяльного душпастирства. Душпастирський провід якраз полягає в тому, щоб не загубити нікого, щоб послужитися кожному, щоб кожний відчув себе у повноті, в єдності, що він є незабутий.
- В цьогорічному Посланні з нагоди Дня хворого Святіший Отець Венедикт ХVI присвятився розважанню значення болю і терпіння. Ми би просили Вас, Владико, подати свої міркування по цьому питанню, Ваші думки про біль, терпіння, чому вони є, яка їх причина?
- Напевно, що терпіння і біль є важкою стороною в житті кожної людини. В терпінні були великі мужі, пророки і святі люди святої Церкви. Можна знайти терпіння і в сімейному житті і в духовному, можемо побачити терпіння і хвороби різного роду. Це є те, до чого ми повинні бути готові і коли ми бачимо терпіння, ми би мали пам’ятати, що потрібно підтримки тим, які терплять, старатися принести їм облегшення, навіть подати води чи щось подібне. Коли ми подивимося, наприклад, на конституції монаших чинів, то як багато в них записано про милосердя, про допомогу. Не можна розчаровуватися у терпінні. В кожному терпінні є якийсь хосен. Своє життя потрібно пристосувати і якось постаратися його, направду, прожити позитивно, завжди пам’ятати, що є люди, які ще гірше терплять, можливо мають гірші болячки, більшу тривогу, але вони живуть, борються за життя. Церква ніколи не забуває за хворих і терплячих. У щоденних молитвах, Літургіях постійно молиться за них, щоб їм Всемилостивий Господь допоміг, щоб вони були оздоровлені. За все завжди потрібно дякувати Богові.
- Преосвященний Владико, що би Ви порадив лікарям щодо викликів, які ставить перед нами сучасність, теперішня система охорони здоров’я, законодавство з однієї сторони, а з другої - їхнє сумління, їхня віра.
- Я знаю, що лікарі мають працювати згідно правила «не нашкодь», і в кожному випадку не можна зашкодити. Лікарі є покликані працювати для добра людей. Хотів би навести наступний приклад. Недавно ми святкували Пасху і пам’ятаємо ще такі дні, коли ми постили. У Великий четвер у кафедральних соборах кожен єпископ вмивав ноги своїм священнослужителям. Це є знак Господа Спасителя, який вмив ноги своїм апостолам і сказав до них: «Тож коли вмив вам ноги я - Господь і Учитель, - то й ви повинні обмивати ноги один одному» (Йоан 13, 14). І в цьому є дуже велике повчання, щоб десь у такий спосіб ми служили нашим ближнім. Коли ми це будемо пам’ятати, то направду робитимемо це із щирого серця, згідно нашого покликання. З цього будемо мати від Бога благословення, а також шану, повагу і авторитет у людей, які приходять до нас, які слухають нас, наших порад, лікувань і опісля діляться зі своїми ближніми. І тому, ми бачимо, що за одних людей відзиваються з дуже великою шаною, повагою, вони заслуговують той прекрасний авторитет. Серед таких є добрі, богобоязливі професіонали, які не дивиться на те, з чим людина прийшла до них, але зважають перш за все на потреби інших, як би можна їм зарадити, допомогти. В такому розумінні треба служити нашим ближнім. В ближніх маємо бачити Самого Нашого Спасителя, який каже: «я був хворий, і ви навідались до мене» (пор. Мт. 25, 36). Тому хочу побажати медикам витривалості у праці, терпеливості. Хотілося би звернутися сімей лікарів. Коли лікар затримується, чи коли змушений як вдень так і вночі перебувати в своєму служінні, в своїй лікарській праці уділятися для хворої людини, то важливо, щоб сім’я не була на перешкоді, але допомагала нести його тягар, це покликання служити хворому.
Ми маємо знамениті приклади, коли лікарі самі звертаються до Господа, коли заохочують хворих до молитви. Знаємо, про таких світил в медицині, як проф. Філатов В., Павлов І. та інших, котрі молилися, щоб отримати силу з неба. Успіх лікаря залежить від його доброго настрою, щоб лікар був спокійний, врівноважений, а це є дар Божий.
- Чи можна сказати, що не все вирішує лікарське вміння?
- Коли читаємо Псальми, то говоримо: «Коли Господь та не будує дому, - дарма працюють його будівничі. Коли Господь не зберігає міста, - дарма пильнує сторож» (Пс. 127, 1). Треба Божого благословення. Коли буде молитися лікар, його пацієнти, то це буде великою спільною працею, в котрій буде діяти ще один Лікар - Господь наш Ісус Христос.
- Є священики, які люблять молитися над хворими, а люди просять їх молитви. Що би Ви міг сказати з цього приводу?
- Духовна особа має мати харизму молитви, бути відповідно до того розположена і присвячена. Ми можемо побачити капеланів, які служать при хворих, їм допомагають. Люди залишаються вдячні їм, вони їх пам’ятають, шанують, вони до них постійно звертаються про ту молитву.
- Як головний служитель нашої єпархії, на що Ви зараз звертаєте увагу, які є духовні проблеми, над якими у цей момент особливо потрібно працювати і як можливо з них виходити?
- Коли ми кажемо, що маленька частина населення України має достаток, а десь більшість живе поза межами нормального життя, то потрібно змінювати цю ситуацію цілковито, бо з цього маємо тоді дуже багато великих проблем. В нас би тоді напевно менше було хворих, різних нещасних випадків, можна було би багато речей попередити. Ми всі розуміємо, що потрібно нам усім очиститися. Поки не будемо очищені - нічого не зміниться. Ми бачимо всезагальну корупцію, зневажання і пониження законів, встановлення недобрих правил, за якими не можемо розвинути наше суспільство і хотілося би, щоб прислуховувались у тих випадках до Церкви, бо Церква - це є голос Божий. Якщо ми цього голосу Божого не хочемо чути, то ми тоді будемо блукати як той блудний син, поки повернемося до Батька, до Божих законів. Потрібно, направду, щоб любов була між духовенством, між вірними, різними конфесіями, адже ми служимо одному Богу. Якщо ми не повернемося до Божої моралі, то ми ще довго блукатимемо в темряві і не матимемо ніякого розвитку. Тому, коли ми це зрозуміємо, тоді ми побачимо, що не робитимуться в лікарнях аборти, ми побачимо тюрми, в яких буде менше людей, бо вони житимуть християнськими законами, а значить вони би там не мали бути. Ми тоді побачимо справедливість в наших навчальних закладах, місцях праці. І хочу побажати нам усім цього соціального служіння, щоб ми всі почували себе капеланами для наших ближніх, і коли побачимо потребуючу людину, ми їй радо допомагали.

Розмову вів прот. Василь (Рак)

Міра людяності визначається ставленням до страждання і стражденних осіб

Слуга Божий Йоан Павло ІІ бажав, щоб цей день став слушною нагодою для роздумів над таємницею страждання і, передусім, для того, щоб зробити наші спільноти та суспільство більш чуйними до хворих братів і сестер. Якщо кожна людина є нашим братом чи нашою сестрою, то особливу увагу ми повинні звернути на слабких, тих, хто страждає і потребує лікування, щоб ніхто з них не почувався забутим чи покинутим; справді, «міра людяності визначається, по суті, ставленням до страждання і стражденних осіб. Це стосується як поодиноких осіб, так і всього суспільства. Суспільство, яке не здатне прийняти стражденних і допомогти їм через «співстраждання», поділяти це страждання і переживати його, є жорстоким та нелюдським» (Енцикліка «Spe salvi», 38).
Дорогі хворі і страждаючі, саме через рани Христові ми можемо очима надії дивитися на всі біди, які вражають людство. Воскреснувши, Господь не забрав страждання і зла зі світу, але докорінно переміг їх. Деспотизму зла Він протиставив всесильність Любові. Він, отже, вказав нам, що дорогою миру та радості є Любов: «Як я був полюбив вас, так любіте і ви один одного!» (Ів. 13, 34). Христос, переможець смерті, є живим серед нас. І, повторюючи за святим Томою: «Господь мій і Бог мій!» – наслідуймо нашого Вчителя у готовності віддати своє життя за своїх братів (пор. 1 Ів. 3, 16), стаючи вісниками радості, котра не боїться болю, - радості Воскресіння.
Святий Бернард стверджує: «Бог не може страждати, але може співстраждати». Бог - втілення Істини та Любові - бажав страждати за нас і з нами; Він став людиною, щоб могти співстраждати з людиною, реальним чином, у плоті й крові. Отже, в кожне людське страждання ввійшов Хтось, хто його поділяє і зносить; у кожному стражданні з’являється утішання, - утішання любові, що походить від Бога, щоб для нас засяяла зірка надії.
Дорога молоде, навчіться «бачити» і «зустрічати» Ісуса у Євхаристії, де Він є присутнім для нас у реальний спосіб аж тією мірою, що став нашою поживою на нашому шляху. Вмійте впізнати Його і послужити Йому також у бідних, хворих, у наших стражденних і потребуючих братах, у тих, хто потребує вашої допомоги. Усіх вас, молоді люди, хворі й здорові, знову запрошую творити мости любові та солідарності, щоб жодна людина не почувалася самотньою, але була близька до Бога і вважала себе належною до великої родини його дітей.
Дорогі брати і сестри, у цей Всесвітній День Хворого я закликаю також представників влади звертати щоразу більшу увагу на медичні структури, щоб вони могли надавати більшу допомогу стражденним, передусім бідним і потребуючим. Звертаючись до всіх єпархій, шлю сердечне вітання єпископам, священикам, богопосвяченим особам, семінаристам, медичним працівникам, волонтерам і всім тим, хто присвячується служінню хворим і полегшенню їхніх страждань, опіці кожного хворого брата чи сестри у лікарнях, притулках та у родинах: зумійте в обличчі хворих завжди бачити Обличчя облич, тобто Христа.
Запевняю вас всіх у молитві і уділяю вам особливе Апостольське благословення.

Із послання Святішого Отця Венедикта XVI з нагоди
Всесвітнього Дня Хворого 2011 р. Б.

8 травня - День матері

Материнська молитва

У матерів є місія святая -
Молитись за дарованих дітей.
І день і ніч у простоті лунають
Молитви наших рідних матерів.

Одна затихне, а на черзі друга.
Ніч змінить день і знов наступить нічка,
Та матерів молитви не змовкають
За дорогого сина або дочку.

Бог вислуховує молитви щирі,
Що матері їх молять кожну днину.
Вони готові так молитись завжди,
Лиш би спасти свою дитину.

Допоки ще є час, і наше серце б‘ється,
Ми маємо молитись і Бога благати.
Молитва - це велика сила,
Коли її в сльозах шепоче мати.

Як тихо, на дворі птахи замовкли,
Давно всі полягали спати,
Перед вікном схилилась помолитись
Моя свята, з великим серцем, мати.
Галина Яремко
*  *  *

Редакція газети “Дар Божий” вітає усіх матерів з прекрасним святом - Днем матері!

Видає: Центр капеланського душпастирства,
Івано-Франківська єпархія УГКЦ.
Головний редактор - прот. Василь (Рак).
Редколегія: о. Орест (Путько), Ігор Ліпчанський

Наша адреса:
м.Івано-Франківськ, вул. Гарбарська, 20; тел. 77-43-99; e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.  
р/р. 26008210094 МФО 380805 АТ Райффайзенбанк Аваль
м. Київ Код ЄДРПОУ 26264145; електронний гаманець: в гривнях U214204960752