- Богоявленська вода у церковному уставі зоветься великою святинею - грецькою "то макрон аґіясма". Вона зберігається у храмі та у домах вірних протягом цілого року.

- Вода під час великого водосвяття освячується через молитву призивання Святого Духа - епіклезу, - подібно до освячення Святих Дарів. Занурення хреста наприкінці чину було додане згодом, символічно презентуючи євангельську подію хрещення Господа Ісуса в Йордані.

- У давнину богоявленською водою причащали тих, що перебували під епітимією, тобто покутували за гріхи, а тому й не могли приймати Євхаристію.

- Одне з найдавніших свідчень про звичай черпання води в ніч на Богоявлення зоставив св. Йоан Золотоустий. Він також свідчить, що вода зостається свіжою протягом довгих літ.

- Йорданська вода не псується завдяки благодаті Святого Духа, а не через дію іонів срібла з латунного чи дерев'яного хреста, який священик на короткий час занурює у величезну водойму.

- Петро Могила у своєму Требнику описує кілька випадків, коли богоявленська вода протягом кількох років зберігання перетворювалась на вино.

- Водосвяття у навечір'я свята має відбуватися у храмі (за уставом - у хрестильниці, де хрестили оглашенних). Натомість у сам день свята для водосвяття слід виходити на річку чи джерело.

- Немає ніякої різниці між водою, освяченою в навечір'я свята, і тією, яку освятили в сам день Богоявлення, оскільки звершується однаковий чин освячення води.

- Окроплювати святою водою можна всі місця у домі й на господарстві, навіть туалет чи хлів.

Християнський портал КІРІОС, за матеріалами блогу магістра богослов'я УКУ Івана Дутки.