В ситуації радикальної загрози існуванню людства, якою є зловживання алкоголем, та сам алкоголізм, чеснота тверезості є однією із основних людських цінностей, а одночасно одна з основних богословських чеснот. Брак тверезості не лише унеможливлює відповідальне ставлення до життя та реалізацію християнського покликання; це унеможливлює збереження і охорону будь-яких інших чеснот. Під чеснотою тверезості розуміємо повне утримання від алкоголю, або вживання в символічних кількостях. Пояснюючи біблійні вислови на тематику тверезості і вживання алкоголю, слід пам’ятати що Святе Письмо не знало занадто високопроцентних алкогольних напоїв. Зазвичай, вино вживали разом з водою, а відтак відбувалась певна градація вина. Після сильнішого подавалось слабше вино, щоб не допустити до оп’яніння. Тому чеснота тверезості не виключає поміркованого вживання. «Вино для людей - життєвий напій, коли то його помірковано п'ють. Гіркота для душі - вино, пите занадто, та ще й із пристрастю і з суперечкою» (Сир. 30, 27-29). «Зважайте на самих себе, щоб часом серця ваші не обтяжилися обжирством, пияцтвом» (Лк. 21, 34).

Святе Письмо не трактує вино як річ злу саму в собі, але закликає до стриманості і пильності.

Схожі слова говорить св. Йоан Золотоустий: «Не вино, а пияцтво - погана справа. Воно може притупити почуття і затьмарити розум. Тож будемо втримуватися від пияцтва; не кажу: будемо утримуватися від вина, але: будемо утримуватись від пияцтва; не від вина походить пияцтво, - бо вино є творіння Боже, а творіння Боже не заподіює нічого поганого, - але порочна воля викликає пияцтво."(Проповідь про вино і пияцтво)

Проте, існують ситуації, в яких тверезість означає абсолютну стриманість. Так є в випадку щодо дітей та молоді. У час, коли молода особа розвивається, кожне сягання за чаркою зі спиртним є завданням кривди самому собі. Така поведінка перешкоджає нормальному психофізичному розвитку, і водночас веде до швидкого узалежнення від алкоголю.

Чеснота тверезості відносно дітей та молоді означає цілковиту стриманість від вживання алкоголю, принаймні, до 18-ти років життя. Абстиненція є однак моральним обов’язком також для певного кола дорослих осіб та життєвих ситуацій. По перше, цілковита стриманість, до кінця життя, зобов’язує алкозалежних осіб. Це єдиний спосіб, щоб вони не зловживали алкоголем. В особливий спосіб абстиненція стосується вагітних жінок, водіїв в часі праці, всіх груп працівників на їх місцях праці, осіб, які склали присягу стриманості та тих, для кого навіть символічне вживання алкоголю було б шкідливе для здоров’я.

Поза згаданими випадками, повна абстиненція від алкоголю не являється обов’язковою формою чесноти тверезості зі сторони дорослих осіб. Натомість,  це - дуже цінний дар певної людини для себе і для інших людей. Особливо цінним і потрібним є цей дар для вихователів. До дару абстиненції запрошені педагоги, батьки, священики, Богопосвячені особи.

Надзвичайно цінним є дар абстиненції зі сторони близьких та рідних узалежненої особи, почавши від чоловіка чи дружини.  Слід підкреслити, що дар абстиненції є вповні зрілим тоді, коли виплаває з любові до людей, а не з ненависті до алкоголю. У цьому контексті можна сказати, що вживання алкоголю у символічній кількості є звичайним шляхом християнської чесноти тверезості.

Дар абстиненції зі сторони дорослих - це пророчий шлях, це свідчення. Це - дорога виняткової турботи про тверезість власну та інших. Це - дуже потрібна дорога.

У богословському вимірі чеснота тверезості є чимось більшим, аніж стриманість від алкоголю, чи не надуживання ним. Це - не лише тверезість у фізичному, матеріальному сенсі. Це також тверезість у сенсі інтелектуальному і духовному. Можна взагалі не вживати алкоголю, а мати деструктивне мислення і неправильну духовність. По суті, тверезою є та людина, яка стежить за правильністю цілісністю і второпністю свого мислення. «Тому, підперезавши стан вашого ума, тверезі…» (1Пет. 1,13). Твереза людина - це та, яка чуває над цілим своїм життям, над благородністю і святістю свого серця та своїх вчинків. «Ми ж, які належимо дневі, будьмо тверезі, надягнувши броню віри та любови й шолом надії на спасіння» (1 Сол. 5, 8).

Добре організована та ефективна праця на ниві тверезості вимагає випрацювання точної поглибленої концепції душпастирства тверезості. Найпоширенішою помилкою в цій царині є ототожнення душпастирства тверезості з душпастирством алкоголіків. Такий стан справ провадить до дуже завуженої концепції душпастирства тверезості, і передбачає що в тому середовищі де не маємо справи з узалежненими людьми, душпастирство тверезості є непотрібне.

Тим часом, душпастирство алкозалежних є лиш одним із вимірів душпастирства тверезості. Ясна річ, що це є важливо, тому що узалежнені та їхні найближчі переживають певну драму, а до таких людей і середовищ Христос посилає священиків в першу чергу.

.Душпастирство тверезості - це турбота за поширення і збереження чесноти тверезості всіма вірними. Також це є діяльність, яка зараховується до загального душпастирства, актуального у всі часи і в кожному середовищі, являючись водночас обов’язком кожного священика.

Натомість у душпастирстві узалежнених пастирська опіка скерована безпосередньо до людей узалежнених і водночас до їх співзалежних родичів. Ця опіка вимагає спеціальних знань, особливо з області психології, і водночас терапії узалежнення і співузалежнення. З цієї причини душпастирство тверезості є залічене до спеціального душпастирства і вимагає додаткової спеціальної освіти душпастирів.

о. Марек  Дзівіскі

Для Християнського порталу КІРІОС переклав з польської о. Тарас Гадомський.