Сьогодні часто люди шукають чогось доброго, хочуть багато добра бачити в інших людях. Ми хочемо мати добрих керівників держави, добрих політиків, урядовців, вчителів, лікарів, міліцію, тощо. Хлопці шукають добрих дівчат, а дівчата шукають добрих хлопців :)... Чи тут все гаразд, чи є, все таки, якась проблема? Спробуймо разом поміркувати над цим.
Всі ми знаємо притчу про багатого юнака:
Коли він вирушив у дорогу, прибіг один, упав перед ним навколішки й почав його питати: "Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?"
"Чого називаєш мене благим?" - сказав Ісус до нього. - "Ніхто не благий, окрім одного Бога [...] (Мр. 10, 17 – 18). З цих слів випливає, що Ісус є благий (добрий) Бог, бо не вказує цими словами, насправді, на вищість Отця чи на свою нижчість, але підкреслює свою рівність з Богом, даючи зрозуміти тому юнакові, що Він є тим благим (добрим) Богом, якщо такими словами можна називати лише Бога. Якщо Бог є добрий, то все, що Він створив, також є добре, що нам підтверджує перший розділ книги Буття. Відповідно людина, як найвищий вінець Божого творіння по своїй суті також є доброю... Звичайно, всі ми знаємо, що людська природа «впала», тобто стала ураженою наслідками первородного гріха, але також і знаємо, що Христос прийшов, щоб відновити упалий колись образ людини.
Сьогодні маємо таку проблему, що люди часто не бачать добра в інших. Часто ми шукаємо тих людей, які є добрими, ми контактуємо з тими людьми, які є добрими. Постає питання: а як ми можемо судити, хто є добрий, а хто ні, якщо лише один Бог знає людські серця? Небезпека є в тому, що ми часто судимо людину по зовнішніх ознаках, по людських вчинках. Людське мислення є стереотипним. Якщо ми бачимо, що людина робить щось добре, то ми, зазвичай, кажемо: це добра людина, а коли бачимо, що хтось робить щось зле, то кажемо: це погана людина. Звичайно, що є людські вчинки, які варті критики чи навіть осуду, але хто дав нам право судити людину?!
Каже Ісус: «Не судіть, щоб вас не судили; бо яким судом судите, таким і вас будуть судити, і якою мірою міряєте, такою і вам відміряють» (Мт. 7, 1-2). Є одна велика небезпека: коли ми судимо інших, то саме через осуд ми стаємо не кращі, ніж ті, кого ми осуджуємо. Згадаймо Євангеліє, коли Ісус не осудив Марію Магдалину, митаря Закхея, а також інших, які приходили до Нього і каялися. А ми судимо... Людина перебирає ненароком на себе роль Бога, Який є Єдиним Суддею для всіх!
Коли молода людина шукає собі пару, то хоче знайти собі доброго хлопця чи дівчину. З одного боку це дуже правильно, а з іншого постає питання: а що я роблю, щоб та людина була кращою? Маленька дитина, яка навчилася трохи щось говорити, тішиться, кажучи: я маю руці, очка, вушка, носик, ротик, нозі, тощо... Ми, дорослі, часто за таке забуваємо... Адже Бог дав нам рот, щоб говорити добрі і приємні слова, дав нам руки, щоб ними помагати нашому ближньому, дав очі, щоб ми бачили потреби нашого ближнього, дав вуха, щоб ми вислуховували нашого ближнього, дав ноги, щоб ми спішили ближньому на допомогу...
Ми часто вішаємо ярлики на людей за будь-які вчинки, а хто нам дав право вішати ярлики? Часто ми потім бідкаємося, що не можемо знайти добрих людей у нашій життєвій дорозі, що не можемо знайти собі доброї пари... А ми є добрими для інших, ми прагнемо добра іншим...? Яким судом судите, таким і вас будуть судити, і якою мірою міряєте, такою і вам відміряють... Якщо ми не знаходимо таких людей, то ми впадаємо у відчай, зневіру, а тим користає ворог людських душ... Найгірше те, що ми через це втрачаємо довіру не тільки до людей, але й до Бога... Бо ми можемо довіряти лише тим, кого приймаємо, а як ми можемо прийняти того, на кого ми повішали ярлик...???
В таких випадках нам залишається лише закликати до Бога словами:
Боже, навчи мене бути добрим.
Навчи мене бачити добро, перш за все в мені, а потім в тих, хто мене оточує...
Навчи мене, Господи Боже, бути знаряддям в Твоїх руках, бо я сам від себе не здатний зробити щось добре.
Дай мені силу і мудрість, щоб творити добро і бачити різницю між доброю людиною і поганими вчинками, які часто можуть бути наслідками негативних людських пережиттів...
Коли ми бачимо добро в наших ближніх, то це є ознакою того, що ми самі йдемо дорогою добра. Коли приймаємо нашого ближнього таким, яким він є, то тим самим приймаємо Бога і дозволяємо Йому діяти...
Блог Ігоря Чорнія • Опублікував(-ла) theologus