Коли в другій половині 80-х років минулого століття стало зрозуміло, що комунізм - як економічна система - стоїть на межі банкрутства, кремлівська влада вирішила трохи послабити вимоги адміністративно-планової економіки і впустити трохи свіжого повітря вільного ринку. І поступово стадіони перетворилися на базари та в багатьох містах процвітала торгівля. З падінням «залізної завіси» пришли також нові інвестиції, вільний обіг валюти, збільшилась кількість приватних банків, зявились фаст-фуди, нові закордонні мультфільми, відеомагнітофони, аудіо-плеєри, дешева косметика, парфумерія та яскравий імпортний одяг - це незабутні елементи тих років. Але кожна медаль має дві сторони, і разом зусім цим до нас поступово приходила й культура Заходу.
Хоча весь цей час і надалі "духовне" життя багатьох людей нібито й було якось пов’язане з Церквою, все ж відбулося щось, що показує поверховість віри, так ніби комуністичні реалії призвичаїли нас до того, що віра обмежується лише тим, щоб взяти участь в літургіях і святкових обрядах. Як інакше можна пояснити те, що гіпермаркети і торгові центри зайняли місце Бога. Дивно, як щораз більше людей у Східній Європі витрачають недільний час на те, щоб зробити покупки.
Паралельно з активним споживацьким способом життя, ми стали давно байдужими до того, що нас бомбардують з усіх боків аморальною рекламою, сексуальною пропагандою у засобах масової інформації, пропозиціями безкоштовних товарів, низьких кредитів, світовою модою і звичаями. Вся планета слухає одну і ту ж музику, читає одні і ті ж книжки, ходить на одні і ті ж концерти і прем’єри, купує одні і ті ж товари. У світі існує одна універсальна мова, lingua franca, яку можна порівняти з латиною періоду декадансу – англійська мова.
" Парадоксом нашого часу є те, що ми маємо високі будівлі, але низьку терпимість; широкі магістралі, але вузькі погляди. Підкорюємо космічні простори, але не душевні. Робимо великі, але не кращі справи. Збільшили свої домагання, але скоротили цінності. Витрачаємо більше, але маємо менше; купуємо більше, але радіємо менше. Маємо великі будинки, але менші сім'ї; кращі зручності, але менше часу. Це час швидкого харчування та поганого травлення, швидкого прибутку і важких взаємин, великих людей і дрібних душ" (Джорджа Гарлін).
Вплив масової культури на світ тягне за собою явище, схоже на культурну революцію, але це революція приваблива і ненасильницька, вона далекосяжніша, стійкіша і тому, зрештою, призводить до глибших перетворень. Через свій величезний і різноманітний влив, підсилювальний ґлобалізацією, вона долає державно-територіальні бар’єри і підриває традиційний суспільний устрій, змінює соціальні звичаї, культурні цінності, сексуальну поведінку, особисті смаки майже всіх людей у світі. Вона перевертає усталені порядки, змінює людську особистість. Ця масова культура містить неявно виражені образи і “меседжі” про індивідуалізм. Вона також гомогенізує культурні розбіжності. Буквально жодна країна не є непроникною для цього розпорошеного впливу, який просочується, захоплює, перемагає і змінює поведінку, а, в кінцевому підсумку, і внутрішній світ дедалі більшої частини людства.
Ґлобалізація вчить планетарного мислення і сприйняття. Тривалий час родина, школа і Церква були найважливішими соціальними інституціями. Сьогодні безповоротно минає той час, коли шлюб був основним інститутом соціальної орґанізації. В багатьох країнах дедалі частіше перемагає якась з форм неофіційного або й тимчасового союзу. Нівелюється цінність звичаїв, традицій, релігії, оскільки залишається, переважно, їх зовнішня атрибутика: барвиста і своєрідна, але порожня оболонка ритуалу і звички. В кінцевому підсумку всіх цих процесів отримуємо нове всепланетне суспільство з новою системою цінностей, соціальних норм і інституцій. Для багатьох людей весь цей "добробут" Заходу став тим, чим являється для живучих в кущах індіанців чи африканців візит людини з білої раси, яка раптом дала їм алкоголь і барвисті дрібнички. Ці примітивні, бідні погани (невіруючі), названі місіонерами, маючи лише одну бутилу віскі, можуть напитись до чортиків й вмерти, бо не знають і не дотримуються міри.
Відомий режисер Емір Кустуріца стверджує, що сучасне людство втратило духовність: "Сьогодні світ заполонили хай-тек язичники. Це язичництво не приносить користі людині. Сучасна людина перебуває під постійним технологічним контролем... Але головна відмінність сучасних людей - це те, що вони залишилися без духовного орієнтира. Унікальність людини як образу Божого нівелюється в нинішньому світі", - заявив режисер в інтерв'ю.
Згідно його слів, "хай-тек людина сьогодні більше схильна до біологічного, а не духовного життя. Її цікавлять тільки матеріальні цінності, вона - язичник технологій. І цей язичник протистоїть сьогодні тій людині, яка від Бога. Сучасний хай-тек-язичник - це споживач, який не задає вічних, екзистенційних питань. Він втрачає свою індивідуальність і стає керованою частиною натовпу. У нього немає душі, він готовий тільки споживати. На жаль, я все частіше спостерігаю, що сьогодні більшість і сербів, і росіян перетворюються в таких язичників. Вони живуть зі всіма своїми технологіями у духовній порожнечі".
Безбожництво "знищує душу, перетворює нас на звичайні біологічні механізми, які споживають продукти нав'язані індустрією реклами", вважає режисер. У культурному плані це, призводить до наслідування західних зразків культури, "тим паче, не найкращих. Адже на Заході теж є багато якісних культурних явищ, але молодь вибирає найгірше - язичництво технологій". Відповідаючи на питання про те, чим для нього є віра, Е. Кустуріца, який навернувся до Христа та хрестився в зрілому віці, зазначив, що це прагнення до того ідеалу, до того "справжнього життя", про яке він читає в Євангелії: "Коли я читаю Новий Заповіт, то розумію, що все написане в цій книзі - знак того, як люди повинні жити насправді. Це послання про те, якими повинні бути світ і наше життя. Апостоли, які описували свій досвід зустрічі з Христом , розуміли, що світ навколо них не такий, яким він має бути. Він недосконалий, він сповнений болю, людських страждань і втрат. І тому вони свідчили про те, Хто раз і назавжди змінив хід світової історії, про Христа, який здобув перемогу над смертю", - стверджує режисер.
Хоча вже понад 20 років пройшло з пір т. зв. «змін», навіяних культурою Заходу, ми повинні мати тверезий погляд на те, що діється довкола нас, знати у всьому міру, зменшити споживацькі апетити і розмірковувати, що служить нашому добру, а що може призвести, до смерті не лише тіла, але, в першу чергу, душі.
http://h.ua ; www.katolik.pl