Так, як пощастило святому Миколаєві, здається, не пощастило жодному іншому святому. День святого Миколая - перший у низці новорічних свят (6 або 19 грудня). Як же чекають його діти! Святий Миколай - символ доброго духу дбайливо спостерігає за дитиною протягом року. Є легенда, що якщо дитина робить добрі справи, слухається батьків та старших, - святий Миколай радіє, якщо навпаки - засмучується. І гарні вчинки, і погані він записує в спеціальну книгу.
І хоча кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група мають свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками, - католики всього світу вшановують пам'ять покровителя дітей та мандрівників - Святого Миколая.
Усі діти, з великим нетерпінням чекають Миколая. Напередодні свята діти пишуть до нього листи зі своїми побажаннями і вкидають їх у поштову скриньку або кладуть за вікно і моляться, за його заступництвом, до Господа, просячи, передусім, здоров’я собі та батькам. У день перед святом згадують всі свої добрі і злі вчинки, зважують: чого більше. Чи буде подарунок, а чи, можливо, різка? Бо чемні діточки обов’язково знайдуть під подушкою подарунок, а неслухняні – прутик. Ця різочка є своєрідним попередженням дитині, що час задуматися над своєю поведінкою і виправитися...
Цій традиції існують вже багато років. У різних країнах існують свої особливості. Тому давайте детальніше розглянемо традиції святкування Миколая в різних країнах.
Ймовірно, ця традиція пішла з середньовічної Німеччини, де напередодні свята батьки презентували дітям новий зимовий одяг. З часом це почали робити таємно, вночі, щоб діти вірили в чудеса святого. Згодом почали також дарувати ласощі: горіхи, сухофрукти та особливі солодкі хлібці з сушеними грушами; шкільне приладдя, іграшки, які клали в нові чи начищені та полагоджені старі черевики, які ставили поблизу камінів, чи у панчохи, які вішали на каміни. Діти вірили, що святий саме через камін закидає в дім подарунки. Неслухняних дітям клали в'язку різок. Вважалося, що імена тих хто гідний чи не гідний подарунка записувалися в Золотій книзі, якою володів святий Миколай. Саме тому в очікуванні свята діти прагнуть бути слухняними, щоб Святий Миколай обов'язково приніс їм подарунок!
Часто Святий Миколай приходить не сам. У ряді країн Західної Європи супутником Святого Миколая є ослик, який допомагає розвозити подарунки дітям. Саме для цього віслюка діти лишають біля черевичків кілька морквин - адже тваринка за нічну подорож втомиться та зголодніє. Про пригоди Миколаєвого ослика є багато історій. Це не небесний гість, а справжній земний віслюк. Але за німецькими легендами, Ніколаус завжди бере чотириногого помічника тільки з тієї ослячої родини, в якій від пра-пра-пра-прадідів тягнеться неперервна родова лінія. Тобто вважалося, що віслюк веде свій рід від осла, на якому Ісус Христос святково в'їжджав у Єрусалим напередодні Розп'яття.
В деяких країнах Миколай має також інших супутників. У Австрії напередодні свята містами бігає чортівня, яку згодом, розганяє святий Миколай, вирушаючи роздавати подарунки дітям, які вже наперед виставили начищене взуття за поріг. В Чехії вірять, що святого супроводжують чорт і ангел: кожен з них має книгу, де занотовуються добрі і погані справи дитини, на основі яких святий вирішує, чи гідний малюк подарунків. В Голландії діти вірили, що святитель щороку приїжджає в Роттердам на кораблі з Іспанії, яка уособлювала «теплі країни». Миколай в'їжджав у місто на коні у супроводі «Чорних Пітів» — помічників-негренят, — у червоному облачанні католицького єпископа й з єпископською палицею, і, їздячи країною, дарував подарунки. Сьогодні на основі цієї легенди щороку відбувається театралізоване дійство. Подарунки тут даруються анонімно, причому кожен з них супроводжується віршами про адресата, нібито написаними самим святим Миколаєм.
У Італії на острові Сардинія є невелике містечко Сассірі. Його покровителем вважається Микола Чудотворець, тому й головне свято міста припадає на 6 грудня. Вже багато років у Сассірі існує гарна традиція під назвою Rito delle nubili. Полягає вона в тому, що протягом усього дня у свято Святого Миколи молодим нареченим дарують подарунки.
В Албанії день Святого Миколи більше відомий, як свято Миколи Зимового. Починають його відзначати албанці увечері 5 грудня, і святкують весь день 6 грудня.
Напередодні свята люди в будинках запалюють свічки і дотримуються посту до півночі. А потім на стіл подається смажений ягня або свинина. Починається святкова трапеза, і люди говорять один одному такі слова: «Нехай Ніч Святого Миколая допоможе тобі !».
У Франції Святий Миколай Чудотворець вважається покровителем Лотарингії, і саме в цій області день Святого Миколая святкують особливо активно. Більш того, це офіційне свято регіону.
У маленькому містечку Сан-Ніколя-де-Пор день Святого Миколая святкується дуже незвично. Увечері з центру міста виходить святкова процесія і рухається по головних вулицях, супроводжувана фанфарами. На чолі процесії йде білобородий старець - Святий Миколай. А супроводжує його привид з різками в руках, щоб відшмагати неслухняних діточок. А після покарання пустунів, привид забирає їх з собою в мішку.
У Нідерландах дітям вручають подарунки напередодні дня Святого Миколая, 5 грудня. Але підготовка до свята починається задовго до цього. За кілька днів до 5 грудня Святий Миколай припливає до Нідерландів на пароплаві. У ці дні дітвора акуратно розставляє своє взуття в будинку перед димарем, каміном або, якщо цього всього немає, перед вхідними дверима. Цей процес обов'язково супроводжується співом спеціальних пісеньок для Святого Миколая.
Зазвичай у взуття кладуть морквину або трохи сіна для того, щоб погодувати коня Святого Миколи по імені Амеріго. А вранці наступного дня діти знаходять у своїй взуття різні подарунки: шоколадні монетки, мармелад, маленьку іграшку. Ось така подяка за те, що пригостили Амеріго.
В Польщі напередодні ввечері вішають чисті білі панчохи (діти в деяких сім'ях, викладають нещодавно начищені черевики) сподіваючись, що вони будуть наповнюватися горіхами і мандаринами, але не вугіллям… Тут Св. Миколая приходить як єпископ в яскравому одязі, несучи золотий посох, що нагадує гак пастуха. Спустившись з небес помічник ангел, Святий Миколай мандрує пішки, верхи або в санях, запряжених білим конем.
Святий Миколай приносить свої подарунки кожній дитині, яка добре поводився в році, що минає. Але, як показує багаторічна традиція святкування дня Святого Миколая в різних країнах, без подарунка не залишається ні одна дитина! Зате виховні моменти дотримані.
А як святкують Миколая в Україні???
Темної зимової ночі з 18 на 19 грудня Святий Миколай сходить із небес і до українських малюків, звідки він бачить і знає, як поводяться діти цілий рік. Має він золоті сани з білими золотогривими кіньми, до хати заходить через двері, але часто невидимий, подарунки підкладає завжди під подушку, за винятком хіба тих, які не помістяться. Часто його супроводжують білокриі янголята, а недалечко крутяться й чортики, котрі переконують Святого, що українські діти були геть нечемні, тому не заслуговують на небесні гостинці. А самі рогаті вертихвости тільки й мають на думці, як украсти торбу з дарунками. Проте нічого в них не вийде! Миколай все знає, та й ангелики добре пильнують. Всі хлопчики і дівчатка отримають дари від Святого. Й лише дуже неслухняні дістануть від Миколая золоту-срібну різочку та наказ виправитись до наступного року.
У нашій країні це свято набуває все більшої популярності. Його чекають дорослі і діти. У цей день в різних містах проходять благодійні заходи та концерти, в дитячі будинки та лікарні приїжджають відомі люди і, звичайно ж, жодна дитина не залишається без подарунка. А в Карпатах, у Національному природному парку «Гуцульщина», навіть є садиба святого Миколая, куди кожен може приїхати на екскурсію.
В Україні день Святого Миколая здавна був значним і веселим святом, а в багатьох містах і селах того дня припадало храмове свято. (Навіть нині тільки в Києві на Подолі є три церкви Святого Миколая - і кожну супроводить давня легенда.) У різних місцях миколаївські гуляння мали різноманітні назви й особливості, обходження дворів, миколаївські колядки, миколаївські скрипники (змагання музик) тощо.
За традицією, старші господарі села на свято збиралися щоб зварити пшеничного пива. Влаштовувалася гостина, після якої всі весело з піснями їздили на санях довкола села.
На Харківщині існував звичай святкувати триденні Миколині святки, на які варили кутю і узвар, щоб у наступному році забезпечити врожай на жито й плоди. На всій території України влаштовували заздравні обіди на честь Миколая Угодника з приготуванням ритуального пива та різного виду меду. На Поділлі цього дня чекали «полазника» — чоловіка, який першим зайде до хати, що віщувало багатство й щастя протягом року. Але раніше через подвір’я мав пройти хазяїн, дати худобині їсти й привітати її словами: «Дай, Боже, добрий день, щобись худібонька здорова була та й я з тобою ще й з своєю жоною!». На Київщині хазяїн, прийшовши цього дня із церкви, брав миску зі свяченою водою, паляницю з грудочкою солі, квача з різного зілля, ішов кропити господу, худобу та збіжжя, примовляючи: «Святий Миколай, помилуй та сохрани нас від усякого лиха!».
За народними віруваннями велике значення має «перший полазник». Першою до господи має ввійти людина добра, здорова, хазяйновита — це гарний знак для сім’ї. Дбайливі господарі цього дня вітають свою худобу зі святом.
До "обов'язків" святого Миколая входить оберігати диких тварин, людей від стихійних лих, у першу чергу на воді. Саме тому святого Миколая дуже шанують рибалки, беруть із собою на промисел образ чудотворця.
Ось такі різні і традиції і звичаї пов'язані з святкуванням цього великого святого.
Автори: Оля та Володимир