«Нетрадиційна медицина» - цей вислів все частіше і наполегливіше звучить в сучасному світі, звучить заманливо і багатообіцяюче. Здається, там, де безсилі лікарі з їх застарілими методами і банальними рецептами, рішення проблем за чимось новим (точніше, добре забутим старим), нестандартним. З такою претензією на диво нетрадиційна медицина сьогодні підкорює світ. Один з її найбільш популярних напрямків - гомеопатія.
Гомеопатія - це медична система, яка грунтується на теорії лікування хвороби за допомогою використання дуже малих доз ліків, які у великих дозах у здорових людей можуть викликати схожі симптоми хвороби. Термін «гомеопатія» походить від грецьких homoios (подібний) і pathos (хвороба, страждання). Іншими словами, принцип гомеопатії такий: подібне лікується подібним.
«Батьком» гомеопатії вважається німецький лікар Самуїл Ганеман, який в кінці XVIII століття сформулював три основних закони лікування: перший - подібне лікується подібним, другий - закон безмежно малих величин (чим більше розводити ліки, тим вони ефективніші), третій - закон потенціювання, або послідовного збовтування . На думку Ганемана, саме останній процес перетворює розведену рідину в гомеопатичні ліки.
Сучасна наука, в тому числі медицина, скептично ставиться до гомеопатії, вказуючи на відсутність наукових основ цього методу
лікування хвороб. Теоретичне обгрунтування гомеопатичного принципу не відповідає науковим уявленням про функціонування здорового і хворого організму, безпека та ефективність більшості гомеопатичних методів лікування піддавалися недостатній перевірці, а здійснені клінічні випробування гомеопатичних препаратів не виявили відмінностей між гомеопатичним ліками і плацебо. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) застерігає від гомеопатичного лікування інфекційних та будь-яких інших серйозних захворювань. На думку експертів організації, «використання гомеопатії не має доказової бази, а в тих випадках, коли застосовується в якості альтернативи основного лікування, воно несе реальну загрозу здоров'ю і життю людей».
В даний час гомеопатія переживає кризу у всьому світі. В Європі практично всі напрямки гомеопатії поступово згортаються, а аптеки закриваються. Фахівці пояснюють це тим, що ідеологію гомеопатії взяли на озброєння шарлатани.
Проте питання про сумісність християнської віри з нетрадиційною медициною і, зокрема, з гомеопатією, продовжує викликати інтерес у вірних, що виявляється у великій кількості обговорень на інтернет-форумах і в блогах, в питаннях, які часто ставлять священикам. На які, втім, дають суперечливі відповіді: від категоричного «ні» до впевненого «так». Християнський портал КІРІОС вирішив висвітлити ці питання і по можливості дати на них відповіді.
На симпозіумі «Етика і духовність здоров'я», який відбувся у Римі у 2009 році, і був організований Папською радою душпастирства в області охорони здоров'я велика увага була приділена гомеопатії. Учасники симпозіуму помітили, що деякі гомеопати почали застосовувати і наукові методи, а також була підкреслена роль води як основи всякого лікування і життєвої необхідності для організму. У всякому випадку, питання так і залишилося відкритим – таким же відкритим, як і сам симпозіум, який зібрав представників різних віросповідань.
Гомеопатія - дуже цікаве і недосліджене явище і, допоки немає авторитетного судження Церкви з цього питання, кожен священик реагує відповідно до своєї совісті віруючого/пастиря.
Отож, християнський портал КІРІОС наводить читачам думки деяких представників різних конфесій, які так чи інакше висловили своє ставлення до такого способу лікування, як гомеопатія.
Отець Ігор Бойко (УГКЦ):
«Провідний російський лікар Володимир Міщенко (кандидат медичних наук і директор Московського гомеопатичного центру, президент Російського гомеопатичного суспільства) стверджує, що механізм дії гомеопатичних ліків до кінця не ясний. Деякі фахівці твердять про те, що зцілення відбувається на клітинному рівні, коли хвора клітина сама себе оновлює. Інші, на його думку, вважають, що цей метод лікування активізує імунні механізми. Багато залежить від досвіду та інтуїції лікаря.
21 жовтня 2000 року Конференція Єпископів Італії (CEI) видала документ, у якому виразно сказано що: "гомеопатія (та інші види нетрадиційної медицини) породжує у свідомості мільйонів італійців сумнів, чи продовжувати лікуватися в альтернативний спосіб і приймати терапевтичну пораду тих 40 тисяч лікарів, які не є представниками традиційної медицини. З огляду на те, що нетрадиційна медицина може бути шкідливою не лише для тіла, але й для духу, рекомендується велика розсудливість (второпність) тоді, коли вводяться ці ліки у медичні структури".
Беручи до уваги моральні та біоетичні аспекти застосуваня гомеопатичних ліків слід зазначити наступне:
1) при застосуванні гомеопатії використовують мікро-дози препаратів, які є в основі того чи іншого захворювання, від якого лікують людину;
2) лікування гомеопатичними препаратам є довготривалим і коштовним;
3) до кінця ще невідомо, чи використання гомеопатичних препаратів є справді ефективним засобом;
З огляду на ці аргументи краще є утриматися від такої нетрадиційної медицини. Можливо з часом, коли буде доведено успішність цього методу лікування і Церква висловиться "за" підтримку такої медицини, тоді можна буде вдаватися до використання гомеопатії. На даному етапі, коли ми знаходимося в сумніві, краще не діяти, щоб не нанести більше шкоди організмові людини, аніж самої користі.»
Митрополит Адріан (УПЦ КП):
«Що стосується гомеопатії, то я, будучи постійним мешканцем Москви і Московської області передбачаю першість в лікуванні природними засобами, а не сучасною штучною хімією.
Тим більше, що у Москві є гомеопатичні аптеки, які користуються у москвичів популярністю. Тому я підтримую лікування людей гомеопатичними та народними природними засобами.»
Ієромонах Діонісій (УПЦ КП):
«Якщо звернутися до православної літератури,то з неї ми можемо дізнатися, що всіма шановні священики початку століття активно висловлювалися на користь гомеопатії.
Феофан Затворник, Ігнатій Брянчанінов, Іоанн Кронштадтський - не тільки самі користувалися гомеопатичними препаратами, а й радили їх вживати іншим.
На відкритті та освяченні гомеопатичної аптеки і лікарні в Санкт-Петербурзі в 1892 році Отець Іоанн Кронштадський сказав: "Ваш метод самий розумний і вірний. Сама Божественна Премудрість не знайшла більш вірного способу для лікування обуреного гріхом і незліченними хворобами людства, як лікування подібного подібним. Перед хрестом, смертю і Воскресінням своїм Христос встановив на всі віки подальшого лікування грішного людства найбільше таїнство причастя пречистими Тілом і Кров’ю своїми, з'єднаних з Божеством. Значить, від самої Боголюдини маємо приклад лікування "подібного подібним". Хай буде ж завжди Вашим всесильним помічником при Ваших загальнокорисних діях сам Богочоловік і Всемогутній Творець і Лікар хворого людства".
А ось висловлювання самого святителя Феофана: "Яка гомеопатія! Де алопатія в продовження п'яти тижнів не мала успіху, вона відчутну дію надала в півдня. Пам'ятник їй треба спорудити".
Священномученик Серафим (Чичагов) свого часу був військовим, але через бажання допомогти людям став глибоко вивчати медицину, перш за все народну. Сам допомагав хворим і склав трактат з теоретичним обгрунтуванням і практичними рекомендаціями лікування хвороб на основі застосування ліків рослинного походження. У його книзі «Медичні бесіди», виданої в 1891 році, говориться про гомеопатію. Книга ця перевидана в 2-х томах видавництвом «Аванті» в 1999 році.
Всі ці висловлювання великих людей Православ'я говорять про безумовне визнання гомеопатії, а отже, і про відповідність гомеопатичного методу православним традиціям. До 1914 року в Росії 4 тис. священиків використовували метод гомеопатії для допомоги своїм парафіянам. Багато архієпископів благословляли семінаристів на вивчення гомеопатії прямо в семінарії. Напевно, завдяки величезному числу практикуючих священиків гомеопатію називали справді християнської медициною».
Отож, як бачимо, одноголосної відповіді немає. Одні приймають гомеопатію, інші її остерігаються. Поглядів багато, й остаточну відповідь про користь чи шкоду гомеопатії має дати наука. Християнин же ніколи не повинен втрачати голову, прагнучи зцілитися, а також не вживати засоби, що суперечать вірі та шкодять душі. Краще використовувати перевірені засоби лікування й більше покладатися на Бога — подателя здоров’я та спасіння.