Яка суть і яка мета розважання? Що являє собою даний процес в структурі творення особистості, які його внутрішні механізми та яким чином він змінює, на яких питаннях він артикулює і зосереджує головні свої онтологічні і гносеологічні аспекти?
Розважання - це здатність чути голос Божий, голос совісті, який вказує правильні стежки до Істини. Наші роздуми охоплені Божою мудрістю і благодаттю, що породжена нашою волею і бажанням мати в серці, сповідувати Господнє Слово і втілювати його промисел. Поринаючи в роздуми власного існування, ми маємо враховувати всі негативні впливи, що можуть затьмарювати наше сумління в процесі роздумування. Маємо вийти із тілесної оболонки і, наче зі сторони - неупереджено і з усією відповідальністю - критично проаналізувати власну поведінку, її причини та мотиви.
«Будьте тверезі і чувайте! Противник ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти» (I Петра 5, 8).
Наше життя сповнене різноманітних спокус земної неправедності, через які ми чинимо гріх, завдаємо болю, породжуємо зло, та інколи самі стаємо заручниками ситуаії, що є наслідком злого умислу земного буття. Немає поганих людей: є ті, совість яких затьмарена хибним розумінням блага і його внутрішнього позитиву. Прагнучи віднайти Господні настанови в складних життєвих ситуаціях, зрозуміти Його волю, маємо насолоджуватись молитовною розмовою з Богом.
Розважання має мати певну структуру, проте не слід абсолютизувати її. Приблизно це повинно мати наступний вигляд:
1. Зосередження (маємо поринути в певну самотність, відстороненість: наш розум має відчути діалог із самим собою);
2. Виокремлення (зосередження на тих принципових питаннях, які мають головний життєвий сенс: повинні розглядатися під час розважання, бути суттєвими);
3. Розважання (оцінка діям крізь призму Божої волі, Божого провидіння);
4. Підсумок (підсумовування й остаточний аналіз власних роздумів, виненсення уроків й висновків із особистого - Богом даного дня).
Після проробленого маємо засвоїти пройдені сходинки чування: ми, як особистість, повинні скоригувати, удосконалити власну поведінку, життєві підходи. Наші переживання мають дати нам волю для того, щоб змінити своє життя та віднайти нові його парадигми.
«Чувайте ж, моліться, щоб не ввійти в спокусу. Дух бадьорий, але тіло кволе!» (Марка 14, 38).
Юрій Боєчко