Празник Зіслання Святого Духа сягає корінням ще в старозавітню Церкву, в якій був звичай покривати долівку домівок свіжою травою, а доми замаювати гілками дерев та зеленню, - як знак, що коли Богом через пророка Мойсея людям був даний Закон, уся природа стояла в зелені.

Також і Христові апостоли зберегли цей звичай і свою горницю замаїли квітами й зеленню. Відтак перейшов  звичай і у новозавітню Церкву, звідси і ще одна назва цього празнику – Зелені Свята. Квіти і зелень дерев, як ознака життя, є символом життєдайності Святого Духа. Бо як природа оновилася і вбралася в живу зелену красу, так і вірні Христової Церкви оновлюються силою Святого Духа.

Напередодні Зеленої неділі, в суботу, що називалася клечаною, хату, подвір’я та господарські будівлі прикрашали клечанням – зеленими гілками дерев. Гілки встромляли в стріху, на воротах, біля вікон, за ікони. Підлогу або долівку в хаті встеляли запашними травами: осокою, любистком, м’ятою, пижмою, ласкавцями, лепехою. Озеленюють і храм та церковне подвір’я; зелень яка була в храмі, після богослужіння, роздають вірним.

У часі підготовки до цього празника слід звернути особливу увагу на зелене довкілля, щоб не нашкодити природі. Беручи зелень для замаювання, не можна рубати молодих деревець, а краще взяти бічних гілок з дорослого дерева. Не потрібно і виривати лепеху з корінням, а варто взяти із собою ножик і обрізати внизу: це дасть можливість вирости цій рослині і на наступний рік.

Утім, в традиції не дарма склалося, що по зелень ішов найстарший чоловік у сім’ї, який напевно знає цінність зелених легень Землі.

Джерело: Витяг з магістерської роботи о. Тараса Дзьоби

на тему: «Роль душпастиря у формуванні відповідальності за природне довкілля»