Нещодавно Патріарх Філарет ділився власними думками з приводу ідеї єдиної Помісної Церкви в Україні і, зокрема, участі УГКЦ в цьому процесі. Проте деякі твердження Предстоятеля УПЦ КП викликають неабиякі запитання і сумніви.
Так, ієрарх висловлює думку, що УГКЦ, «вливаючись» до об’єднаного Українського Православ’я, буде змушена розірвати стосунки з Римською Апостольською столицею. Такі припущення Патріарх висловлює, спираючись на свій досвід, адже сам мусів обирати – відійти від Москви, щоб утворився Київський Патріархат. Проте УГКЦ покликана єднати, а не розділяти.
Єдність Українського Православ’я (яка, судячи з реальних подій, ще скоро не настане) не може виключати єдність з Єпископом Риму. Тобто, Українській Греко-Католицькій Церкві не потрібно ставати на роздоріжжі: УГКЦ - Православна Церква, яка зберегла наступництво київських Митрополитів і дорожить єдністю із Західною (Латинською) Церквою.
Хотів би висловити кілька думок про те, що дійсно заважає християнам об’єднатися – гроші і гординя. «Корінь усякого гріха – грошолюбство» (пор. І Тим. 6, 10). Гроші чи матеріальні вигоди заважають церковній єдності від самих її низів – від парафій: пастирі не дбають про любов між християнами, воюють за споруди, за прихожан і за треби. Кожен священнослужитель покликаний дбати, перш за все, про душу людини, а справжня християнська душа має любити, а не ворогувати.
Часто говориться про політичні чи зовнішні причини, які не дають нам, українцям, об’єднатися. Проте, окрім зовнішніх факторів, є багато духовних – внутрішніх, бо, хворіючи на грошолюбство і гордість, неможливо знайти єдність між братами-християнами.
Гординя не дає можливості попросити прощення і сказати «браття», гординя стоїть на перепоні Євхаристійного єднання християн. Якби блудний Син мав хоч каплю гордині, то не зміг би впасти навколішки перед батьком і отримати прощення; тому, відкинувши гординю, грошолюбство та озброївшись терпеливістю і любов’ю, потрібно будувати єднання не на припущеннях в пресі або гучних заявах, а на конкретних вчинках, роблячи для цього відповідні кроки.
Зрештою, остаточний «фінал» церковної єдності ми маємо записаний у Святому Письмі: «буде одне стадо і один Пастир». Тому - рано чи пізно, але - усякому роздору неминуче прийде кінець і всі християни будуть об’єднані в Христі Ісусі.
ієрей Тарас Дзьоба