Якщо ти, дорогий читачу, прагнеш уникати пекла, не зупиняйся на тому, щоб не лише не поповнювати смертельних гріхів, але також борися з поганими звичками й уникай небезпечних нагод. Ти повинен - з Божою допомогою - намагатися й учитися жити святим життям, справжнім християнським життя, згідно з наукою Ісуса Христа, Який сказав: "Будьте досконалі, як Мій Отець досконалий". Бо прагнення до святості – це обов’язок кожного християнина. Люди, які цю істину зрозуміють і, сповнені та надхнені й проваджені Святим Духом, стараються втілювати її у життя, - наймудріші на цій землі.
Чини так, як чинять розважні люди, коли доводиться їм йти важкою дорогою, що в’ється над безоднею. Щоб не впасти у глибоку прірву, вони намагаються не триматися самого краю, де один необережний крок може бути смертельним. Вони простують по протилежній стороні дороги, відсуваючись якнайдалі від провалля. Чини і ти так, прямуючи чудесною і шляхетною дорогою християнського і побожного життя.
Обери собі у духівники якогось побожного і досвідченого священнослужителя й душпастиря, дотримуйся постійності у житті. В залежності від потреб своєї душі та зовнішніх обставин, у яких ти опинишся, можна впроваджувати визначені, корисні й вже випробувані вправи побожності. З-поміж них я хочу порадити тобі ті, які кожен легко може практикувати.
Починай і закінчуй кожний день щирою і сердечною молитвою. Додай до цього зранку невелике розважання, а ввечері - коротке, але уважне читання Святої Євангелії або, приміром. книжки Томи Кемпійського "Наслідування Христа", або іншої, що більш відповідає твоїм смакам. Після читання на хвилину заглибся у себе. Зранку вчини добру постанову на цілий день, а ввечері – на ніч з думкою про смерть і вічність.
Привчи себе до того, щоб згадувати й просити і дякувати за Божий захист та хреститися щоразу, коли виходиш зі свого будинку або повертаєшся додому. Це - дуже проста практика, вона неабияк дуже допомагає освяченню. Та остерігайся хреститися недбало, бездумно і машинально, як це робить багато людей. Це слід чинити з глибокою повагою до Господа і благоговійним релігійним почуттям.
Намагайся, наскільки дозволяють тобі обов’язки і реальнв можливості твого стану, щоденно брати участь у Службі Божій. Якщо це можливо - у ранішній Службі, щоби щодня отримувати благословення Спасителя й віддячувати Йому з пошаною й поклонінням у Найсвятіших Тайнах. Коли ж не маєш змоги це вчинити, то не занедбуй, принаймні, щоденного адорування Найсвятіших Тайн, відвідуючи по дорозі якусь церкву, або хоч в серці помолися і поклонися Євхаристійному Ісусу, проходячи біля храму.
Не забувай також щоденно відправляти - зі справжнім синівським почуттям - якесь набожество до Пресвятої Діви Марії, Божої Матері й Матері усіх вірних, виявляючи Їй пошану і любов. Палке набожество до Пресвятої Богородиці, поряд з набожеством до Найсвятіших Тайн, є непомильною передумовою до спасіння. Досвід багатьох століть доводить, що Ісус Христос щедро обдаровує надприродними благодатями - як за життя, так і в годину смерті, всіх тих, хто любить Пресвяту Діву Марію й, зокрема, через Неї прибігає під Божу опіку. Носи на собі святий параман, медальйончик або вервицю.
Добрим і святим звичаєм є часта Свята Сповідь й Святе Причастя. Це - найбільш дієвий засіб, даний Божим Милосердям усім тим, хто прагне спасти й освятити свої душі, уникнути тяжких падінь, зцілення від недуг - тілесних і душевних, зростати у любові й вправлятися в християнських чеснотах.
Тут неможливо встановити якесь правило. Але можна сміло сказати, що люди доброї волі, тобто ті, що щиро прагнуть уникати злого, служити Богові і любити усім серцем, стають кращими, чим частіше приступають до Таїнства Сповіді й Святого Причастя. Катехизм Тридентського Собору вчить, що кожен християнин повинен не менше, ніж раз на місяць, приступати до Таїнства Сповіді.
І, нарешті, твердо постановити перемагати дві-три найбільші свої вади, які ти у собі зауважив, або на які вказав тобі духівник. Вони становлять найслабшу сторону твоєї душі, куди при кожній нагоді буде настирливо вдаряти її пекельний неприятель, щоб згубити її. Як вогню, уникай поганого товариства, поганих книжок і преси (напр., перегляду поганих радіо- й телепрограм та інтернет-сайтів).
Думаю, що ти розумієш, любий читачу, що усі мої поради не обов’язкові. Але ще раз повторюю: якщо ти ступиш на благодатний і благословенний шлях твердої віри й довіри Господу та шляхетного і ревного вправляння у Його чеснотах, заповідях і настановах, будеш щиро прагнути і старатися цього регулярно дотримуватись, то, напевно, забезпечиш своє спасіння і, тим самим, уникнеш вічної кари прокляття.
З наведених вище вказівок намагайся використати у своєму життя, принаймні, деякі, чини їх якомога досконаліше. Але заради любові твоєї душі, заради Спасителя, Який пролив за неї усю Свою Кров, закликаю тебе: "Не соромся Святої Євангелії та її свідчення і поширення і будь добрим християнином".
Часто пригадуй пекло, вічні муки, жахливий поглинаючий вогонь і вір, що потрапиш на Небо, бо, схоже, що чи не найкращим "місіонером" ("проповідником") Неба є пекло.
(Матеріал статті взято з книги "Пекло" о.Л. Г. де Сегюр. Регілійне видавництво "Добра книжка". м. Львів)