Вже тиждень, як в Україні дає про себе знати зима. І як би це не було парадоксально, але сніг на початку грудня випав неочікувано не лише для комунальних служб. Адже душу ще досі гріють теплі спогади про паломницьку поїздку до Парижа з нагоди введення на престіл владики Бориса Ґудзяка як Апостольського екзарха для українських греко-католиків у Франції, Бельгії, Нідерландах, Люксембурзі та Швейцарії.
Автобус з паломниками залишив позаду теплий, затишний осінній Львів і вирушив в понеділок, 26 листопада 2012 року в мандрівку. Першою зупинкою на шляху було мальовниче місто Прага, куди паломники доїхали пізно ввечері в супроводі молитов за щасливу дорогу та гарних українських пісень хору «Стрітення» Українського Католицького Університету. Наступний день огляд міста ми розпочали з Літургії у кафедральному соборі святого Климента. Випробувати свої голоси та акустику храму мав можливість хор Львівської духовної семінарії Святого духа. Адміністратор катедри oтець Василь Сливоцький відзначив багатство співу братів.
Оглянувши Прагу, зокрема, величне Старе місто, здійснивши прогулянку через Карлів міст, кинувши оком на празьку Венецію, помилувавшись краєвидами, зробивши кілька знимок на пам’ять, ми помандрували далі і наступного дня доїхали вже до Парижа. Ось так прокинулась, а за вікном автобуса ― Нотр-Дам-де-Парі, мальовнича річка Сена. Таке враження, що це продовжується сон. Поселившись в латинському кварталі, відпочивши з дороги, ввечері невеликою групкою ми пішли на оглядини міста, яке палахкотіло різнобарвними вогниками. Щоб впевнитись, що знаходимось все–таки в Парижі, ми пішли до собору Нотр-Дам, де якраз відбувалася Месса. Тепер була нагода побачити храм, який так цікаво і живописно змалював Віктор Гюго.
В четвер спільнота університету зібралась на Архиєрейській Святій Літургії в катедрі святого Володимира Великого, яку очолив Преосвященний Владика Борис Ґудзяк. Сюди ж завітали друзі з центру духовної підтримки осіб з особливими потребами «Емаус» та спільноти «Лярш». По завершенні Літургії спільнота відвідала цвинтар Монпарнас, було відправлено панахиду на могилі духовенства та могилі Симона Петлюри, яку співав октет Львівської духовної семінарії «Теофорос». Владика Борис закликав молитовно поєднатися з душами пастирів–попередників і згадати про їхню працю і жертовність. Професор з Канади Франк Сисин після панахиди поділився своїми роздумами про Симона Петлюру, який належав до тих людей, які хотіли створити незалежну державу і відкрили для українського народу Європу. Це було цікаве та освічене покоління, яке творило українські установи за кордоном та діяло в інтересах своєї держави.
Увечері спільнота паломників з Українського Католицького Університету та наші краяни, які проживають на даний час в Парижі, їхні французькі друзі, знайомі зібралися у храмі Сен-Сюльпіс, де відбувся концерт за участю хорів Львівської духовної семінарії Cвятого Духа та Українського католицького університету «Стрітення». Маючи неодноразову нагоду чути їхній спів раніше, в цей вечір він видавався особливо гармонійним, милозвучним, зворушливим.
В п’ятницю я призадумалась: як добре бути саме паломником в Парижі, а не лише туристом. Дуже цікаво відвідати відомі місця, їх сфотографувати, згодом розповісти рідним та знайомим, де ти побувала. Прихильники спокійнішого способу життя можуть сказати, що тепер, завдяки новітнім технологіям, інтернету це все можна побачити на екрані телевізора чи комп’ютера і навіть здійснити віртуальну мандрівку у комфортніших умовах, не виходячи з дому. Зрештою, до певної міри вони матимуть рацію. Однак, через екрани не відчуєш тієї втоми, зазначу, приємної, після цілоденних походів. Техніка не замінить живого спілкування з людьми. Щодня ти перебуваєш у спільноті, бачиш людей, але, вирушивши у мандрівку разом, маєш можливість глянути на ближніх по-новому, разом сповнюватися враженнями, позитивними емоціями, побачити нові грані цікавих особистостей поруч. Слід зазначити, що вся ця мозаїка вражень, емоцій, портретів, картин, краєвидів обрамлена щирою молитвою, яка тримає весь сюжет в цілісності, не дає розпорошитися, а навпаки в красі і в тиші заглибитися у себе, віднайти гармонію, почерпнути натхнення і сили.
Великим бонусом подорожі було спілкування з нашими співвітчизниками, які проживають у Франції, зокрема, в Парижі. Вони доклали масу зусиль, щоб з відкритим серцем зустріти своїх земляків, прийняти їх, показати місто. Парохіяни храму святого Володимира приходили щодня на зустріч з паломниками й організовували екскурсії містом, ділилися своїми історіями життя, набутим тут досвідом. Невтомність одного гіда, українця, який уже 12 років проживає в Парижі і крім щоденної праці дякує в катедрі святого Володимира Мар’яна Боднарука просто вражає. За декілька днів йому вдалось показати Париж «з усіх боків» ― і навіть «зверху» та «під землею», провести давніми кварталами та поміж сучасними скляними спорудами. Крім піших походів, проїздів у метро, ми мали нагоду здійснити вечірнє плавання на річці Сена. Гарним спогадом є також спів українських пісень гуртом у колі на Єлисейських полях. Слухачів довкола зібралося чимало, деякі навіть фотографували або ж робили відеозаписи.
В суботу ввечері було враження переповненості. Здавалося, усе побачили, відчули… Попереду залишалася головна урочиста подія ― чин Інтронізації Преосвященного Владики Бориса Ґудзяка. Погода в цей день, на відміну від попередніх, була наче за замовленням: чисте блакитне небо, яскраве сонце, тепло ― немов ми повернулися в місяць жовтень. В неділю, 2 грудня кількість паломників суттєво зросла. Приїхавши з різних куточків України та світу, всі зібрались в урочисту процесію від катедри святого Володимира Великого до Собору Паризької Богоматері. Перехожі одразу могли здогадатися, хто саме йде процесією за синьо–жовтими кольорами прапорців та хустинок. Учасників процесії охоплювало почуття єдності та радісний святковий настрій.
Божественну Літургію в соборі Нотр-Дам-де-Парі очолив Глава УГКЦ Блаженніший Святослав (Шевчук). Участь у церемонії інтронізації взяли Архиєпископ Парижа Кардинал Андре Вент-Труа та Кардинал Крістоф Шенборн. На урочистій Літургії співслужили єпископи та десятки священиків УГКЦ з різних країн світу, представники Католицької та Православних церков. Богослужіння супроводжував хор Львівської духовної семінарії Cвятого Духа та Українського католицького університету «Стрітення». На урочистостях відчувалася величність Церкви, громади людей, які з різних куточків приїхали, щоб разом помолитися і засвідчити єдність та солідарність, необхідність спілкування одне з одним, взаємодопомоги, служіння одне одному та свідчення віри серця.
Тепер, зимовими вечорами, можна в теплій домівці переглянути фотографії з паломництва, поділитися враженнями між собою, переосмислити почуті слова і побачені події і з новими силами спілкуватися, служити одне одному та свідчити (правило трьох «с», про яке колись говорив владика Борис Ґудзяк), а Богові та людям, які спричинилися різними способами до забезпечення можливості здійснити подорож ВЕЛИКЕ ДЯКУЮ!.