Обрання Папи Римського відбувається на закритому зібранні Колегії кардиналів - т. зв. конклаві (від латинського conclave - замкнена кімната). Конклав повинен бути скликаний не раніше 15 днів, але й не пізніше 20, з моменту оголошення Римського престолу вакантним (латиною - sede vacante).
Право обрання мають кардинали віком до 80 років. Кількість кардиналів, що беруть участь у виборі Римського єпископа, не повинна перевищувати 120. Кардинали-виборці й ті, хто їх супроводжує, живуть на території Ватикану, у будинку святої Марти. Саме ж голосування проходить у Сикстинській капелі. Всі, хто бере участь у конклаві, не повинні розголошувати жодної інформації, пов'язаної з виборами.
З моменту початку конклаву будинок святої Марти, Сикстинська капела і місця, призначені для звершення богослужінь, повинні бути закриті для всіх, що не мають права бути присутніми в них. Вся територія Ватикану та його установ занурюється у атмосферу тиші та молитви. Ніхто не має права наближатися до кардиналів-виборців. Заборонене листування і телефонний зв'язок. Кардинали не мають права спілкуватися з тими, хто не бере участь у конклаві.
Щоб хід конклаву проходив гладко, на його час призначаються секретаря Колегії кардиналів, який виконує обов'язки секретаря виборів, обер-церемонімейстра з двома помічниками та двома ченцями, працівниками папської ризниці. Також на час виборів кардиналам допомагають кілька сповідників, які володіють різними мовами, і двоє лікарів.
У день початку конклаву кардинали збираються в соборі святого Петра на ранкову Літургію, яку очолює кардинал-декан. Пізніше, вдень, кардинали на чолі з кардиналом-деканом збираються в Паолінській капелі і з гімном Veni Creator Spiritus (Прийди, Душе Сотворителю) йдуть в Сикстинську капелу. Це місце буде закритим до завершення виборів. Перед їх початком кардинали-виборці присягають на Євангелії, що дотримуватимуться всього зазначеного в документах стосовно обрання Понтифіка.
Після присяги в каплиці залишаються церемонімейстер і священнослужитель, який пропонує учасникам конклаву духовні роздуми. Після завершення обидва вони покидають капелу.
Кардинали, відповідальні за дотримання таємності, повинні переконатися, чи не встановлено в каплиці передавальних пристроїв. Виборцям заборонено під час конклаву читати газети і журнали, слухати радіо та дивитися телебачення.
Перша фаза конклаву (pre-scrutinium) включає в себе підготовку та роздачу карток для голосування, обрання трьох скрутаторів (членів лічильної комісії), трьох інфірмаріїв (вони збирають голоси у кардиналів, котрі знаходяться в лазареті) і трьох ревізорів. Їх вибирають на весь період конклаву.
З початком самої процедури голосування папський обер-церемонімейстер та церемонімейстри і секретар Колегії кардиналів залишають приміщення, яке зачиняє молодший кардинал-диякон. Під час голосування кардинали залишаються в Сикстинській капелі одні. На бюлетені для голосування кардинал чітко пише максимально невпізнаваним почерком ім'я того, за кого голосує.
Друга фаза голосування (scrutinium) включає в себе: складання бюлетенів в урну, перемішування їх, підрахунок бюлетенів і голосів.
Кожен кардинал за старшинством, записавши в бюлетені ім'я і згорнувши його, тримає його піднятим вгору так, щоб його бачили всі, та приносить його до вівтаря, на якому встановлена урна для голосування. Підійшовши до неї, кардинал вимовляє слова присяги: «Свідок Христос Господь, Котрий буде мене судити, що я вибираю того, який, вважаю перед Богом, повинен бути вибраний».
Ця присяга вимовляється тільки під час першого туру голосування. Бюлетені не підписуються.
Поклавши бюлетень в урну, кожен, хто вже проголосував, вклоняється перед вівтарем і повертається на своє місце. Якщо є хворі кардинали, то інфірмаріі йдуть до них з переносною урною. Перед цим її публічно відкривають, щоб присутні могли переконатися, що вона порожня. Після того, як проголосують хворі кардинали, урну приносять в каплицю і бюлетені з неї додаються до решти.
Якщо кількість поданих бюлетенів і кількість голосуючих кардиналів не збігається, всі бюлетені не читаються і спалюються. Якщо ж ніяких проблем з кількістю немає, то голоси підраховуються. Перший із членів рахункової палати розкриває бюлетені. Кожен член лічильної комісії записує ім'я кандидата в бюлетені, а останній - також оголошує це ім'я вголос. Останній з скрутаторів, у міру того як прочитуються імена на бюлетенях, протикає їх голкою в тому місці, де знаходиться слово Eligio (з латинської "вибираю") і нанизує на нитку. Після того, як всі імена будуть прочитані, нитка зав'язується і в такому стані бюлетені кладуться або на край столу, або в посудину.
Потім скрутатори приступають до перерахунку голосів. Кожен бюлетень виймається окремо і вкладається в іншу порожню посудину. Якщо кількість бюлетенів не збігається з кількістю голосуючих, то папір спалюється і настає повторне голосування.
Третя фаза конклаву (post-scrutinium): підрахунок голосів, контроль і спалювання бюлетенів.
Для обрання Папи необхідно дві третини плюс один голос. Незважаючи на те, чи був обраний Папа, ревізори контролюють бюлетені. Перш ніж кардинали покинуть каплицю, всі записи мають бути спалені. У разі, якщо ніхто не обраний, дим чорний (раніше до бюлетенів додавалася мокра солома, а з 1958 року - хімікалії), якщо ж новий Римський єпископ обраний, то йде білий дим. Тепер, з метою уникнення непорозумінь, білий дим також супроводжується дзвоном дзвонів.
Під час першого дня конклаву може бути проведеним лише одне голосування. Якщо ж під час першого голосування нікого не було обрано або голосування першого дня конклаву не проводилося, то кожного наступного дня проводяться по чотири тури голосування: два вранці і два увечері.
Якщо у кардиналів виникнуть труднощі з обранням і вони протягом трьох днів не можуть вибрати Папу, то робиться перерва на один день для молитви і роздумів. Після нього настає чергова серія з семи голосувань.
Якщо ж і ці голосування не принесуть результату, то кардинали повинні вирішити долю подальшого ходу голосування. Є кілька варіантів: або вибір повинен бути здійснений абсолютною більшістю голосів, або голосування проходить за одного з двох кардиналів, які набрали найбільшу кількість голосів в попередніх турах.
Після того, як остаточні результати успішного голосування оголошені, молодший кардинал-диякон, дзвонячи в дзвіночок, викликає до приміщення для голосування секретаря Колегії кардиналів і папського обер-церемонімейстра. Кардинал-декан ставить запитання новообраному Папі: «Чи приймаєш канонічний вибір тебе Верховним Первосвящеником?». Також новообраний Папа оголошує своє нове ім'я, після того, як кардинал-декан запитує в нього: «Яким ім'ям хочеш, щоб тебе звали?» По обранні кардинал, якщо він був висвячений у єпископи, відразу ж стає Римським Папою, отримуючи повноту влади. Конклав закінчується після згоди на обрання новим Папою.
Після цих процедур Папа відходить до т. зв. кімнати плачу (латинською - camera lacrimatoria) - невеликої кімнати біля Сикстинської каплиці, де повинен вибрати білу сутану з-поміж представлених там трьох розмірів. Також він одягає червону розшиту столу (єпитрахиль) і виходить до кардиналів у каплицю.
Кардинали підходять до новообраного папи, висловлюючи повагу і послух, а потім благодярять Богові гімном Te Deum (тебе, Бога, хвалимо).
Після цього кардинал-протодиякон виходить на центральну лоджію базиліки св. Петра, яку звуть ложею благословення, і оголошує формулу "Habemus Papam" (з латинської - "Маємо Папу"). Після чого новообраний Папа уділяє всім благословення Urbi et Orbi (з латинської "Містові та Світу"). Через кілька днів після обрання проводиться папська інтронізація.
Михаїл Фатєєв
Християнський портал КІРІОС за матеріалами CREDO.