"А як молитеся, не проказуйте зайвого, як ті погани,
- бо думають, ніби вони будуть вислухані
за своє велемовство.
Отож не вподобляйтеся їм,
бо знає Отець все, чого потребуєте,
ще раніше за ваше прохання!" (Мт. 6,7)
Молитва - це насамперед розмова людини з Богом. Але як потрібно молитися? Відповідь на це запитання знаходимо в Святому Письмі: " А ти, коли молишся, увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно" (Мт.6,6). Через Боже Слово - Біблію, Христос також вчить нас як саме ми маємо молитися: "Ви ж моліться отак: Отче наш, що єси на небесах..."(Мт.6,9). Впродовж свого земного шляху Ісус Христос сам вчить нас мистецтва молитви. Терплячи душевні страждання в Гетсиманському саду, Ісус звертається до свого Отця: "Отче мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене. Однак не як я бажаю, лише - як Ти" (Мт.26, 39).
Бачимо, що справжня молитва є лише тоді, коли наявними є два чинники: глибока віра у те, про що ми молимося і згода з Божою волею. Маємо відчути в собі, в своєму серці той корінь віри, який підносить нашу молитву на небеса. Господь завжди і в усьому знає, що для людини є справді конечним для спасіння. Тому інколи, коли ми просимо, а не отримуємо бажаного, маємо усвідомити, що на все Божа воля. Премудрість і благодать Божа завжди скеровує людину у потрібний час, у потрібному місці. Від нас вимагається лише вірити, і не суперечити Божим замислам щодо нас самих. Молитись треба покірно, уважно, набожно й витривало, бо тільки така молитва є Богу мила.
Отці Церкви також дають нам неоціненний приклад того, як маємо спілкуватися з Господом, щоб наша розмова з Ним була Йому приємною:
"Що може дати більше щастя за те, як наслідувати на землі ангельські хори; вдосвіта йти на молитву, піснями і співами прославляти Створителя, а пізніше, поки сонце ясніше засвітить, братися до праці. В кожній праці товаришкою є молитва, а піснями, наче сіллю заправляємо роботу. Милозвучність духовних гімнів дає душі веселий і щасливий настрій "(Св. Василій Великий).
"Молитва за своєю природою - це спілкування та єднання людини з Богом, а за своєю дією вона підтримує світ і поєднує його з Богом" (Св. Іван Ліствичник).
"Молитва - це розмова душі з Богом, гілка з дерева покори й лагідності, вияв радості й подяки, лік на журбу й оспалість, піднесення розуму до Бога. Як хліб служить на поживу для тіла, а чеснота - для душі, так молитва - це пожива розуму "(Св. Ніль Синайський, Слово про молитву).
"Якщо ти позбавиш себе молитви, то зробиш те саме, що витягнеш рибу з води, тому що як для неї потрібна вода, так для тебе - молитва" (Св. Іван Золотоустий).
"Хто ревно молиться, той проганяє злих духів. А хто розсіяно молиться, то з нього злі духи сміються" (Св. Єфрем Сирійський).
"Кожне слово молитви - це двері чи віконце в небо" (митр. Андрей Шептицький).
Святі отці радили також молитись спершу готовими молитвами і лише потім, коли ми навчимося вправно володіти цим привілеєм, можемо промовляти до Господа своїми словами. З побожної молитви ми маємо ту користь, що прославляємо Господа Бога, випрошуємо багато ласк собі і іншим людям.