Ні! Допоможи своїй дитині подолати сексуальний тиск

 

Переклад з англійської Остапа Гладкого

Художнє оформлення Уляни Кривдик

Видавництво спирається на Український правопис. Проект найновішої редакції» (1999) Інституту української мови НАН України.

Мак-Давел Джош

М 15

Ні! Допоможи своїй дитині подолати сексуальний тиск/ Пер. з англ. О. Гладкий. — Львів: Свічадо, 2005. —

164 с. ISBN 966-8744-17-9

У своїй книзі Джош Мак-Давел розглядає причини підліткової сексуальносте, впливи, які спонукають дитину стати сексуально активною, і те, чому діти піддаються цим впливам. Автор пропонує ефективні способи для того, щоб допомогти вашій дитині подолати сексуальний тиск, ділиться своїм власним батьківським досвідом. Звісно, в цьому питанні він виходить з американських реалій.

Ця книга грунтується на вченні Біблії про те, що секс - це великий дар від Бога, поки він залишається частиною шлюбних стосунків. І саме батьки, на думку автора, повинні допомогти дітям усвідомити це, навчити їх казати "ні" тискові стати сексуально активними до шлюбу.

"Ніщо не має такої ваги, як побудова сповнених любови й прихильносте стосунків батьків зі своїми дітьми", - переконаний Джош Мак-Давел. Допомогти побудувати такі щирі, довірливі взаємини у сім'ї й покликана ця книга, прочитати яку буде цікаво й корисно всім батькам.

ББК 74.900.56

 

 

 

Дікові Дею

...людині, яку я обожнюю і люблю.

Його ідеї як консультанта з питань сім'ї,

шлюбу та дитини вплинули на мене і мою сім'ю.

Без Дікового внеску в нашу сім'ю ця книга

не з'явилася б. Можна сказати:

"Він співавтор".

Джош

Подяка

Щоб написати будь-яку книгу, потрібні спільні зусилля, і ця книжка - не виняток, Я глибоко вдячний Ларрі Стоуну і Ларрі Відену за їхній суттєвіш внесок у цю книгу. їхні ідеї, письменницький хист і відданість мені та цьому проектові заслуговують на особливу подяку. Я хочу висловити свою вдячність Джо Полу, віце-президенту відділу освітніх видань "Ворд інкорпорейтед", який безкорисливо присвятив себе цьому проектові, а також усьому проектові "Навіщо чекати?". Також хочу подякувати Елові Браянту, головному редакторові "Ворд інкорпорейтед", і Дейву Беллісу, національному директорові проекту "Навіщо чекати", за їхню працю в останньому читанні рукопису. І нарешті, шлю свою подяку Богові, який дав мені мою дружину, Дотті, й наших чотирьох милих дітей, щоб я міг ділитися з ними принципами, які містить ця книга.

Джош Мак-Давел

Джуліян, Каліфорнія З серпня 1987 р.

Зміст

Подяка

1.Підліткова криза сексуальності

Вражаючі факти Труднощі батьківства Ще є надія

Частина I: Пошук основних причин

2.Зрозумійте свою дитину

Невгамовні гормони Довга юність Тиск ровесників Дві культури в кожній оселі

3.Зрозумійте своє суспільство

Вплив ЗМІ Матеріяли ЗМІ Ліберальність суспільства Секс у належному контексті

4. Чому молодь каже «так» сексові

Це приємно Вплив друга чи подруги Я зробив це раз, то чому б не спробувати знову? Брак розуміння справжньої любови Тиск ровесників Бунт Цікавість Потреба відчувати любов

Частина II: Розгляд основних причин

5.Стосунки батьки + дитина = менше сексуальне зацікавлення

Подаруйте прихильність Подаруйте схвалення Будьте доступними Виявляйте ласку Запровадьте підзвітність Структурні елементи стосунків

6.Як давати приклад контексту для статевих стосунків

Пошук близькости Потреба прикладу для любови Як мій чоловік дає приклад любови Як моя дружина дає приклад поваги Шлюб: контекст для сексу Одинокий батько або мати

Як формувати самооцінку вашої дитини

Як правильно оцінювати себе Вони приналежні Вони гідні Вони компетентні

8.Як створити атмосферу прощення

Наші блудні діти Правила і стосунки Навчати прощенню змалку

9.Як прищепити християнські цінності

Християнський погляд на секс Навчайте природно та невимушено

10.Як закріпити позитивні впливи

Позитивний тиск ровесників Школа й учителі Діти з ключами Сила книг

11.Як розповідати про секс

Коли починати Що казати Як це казати Важливість батьківських стосунків Про статеву освіту в школі

12.Як встановити стандарти для побачень

3 ким вони повинні зустрічатися? Якими повинні бути стандарти? Коли вони повинні починати?

13.Як забезпечити їх причинами зачекати

Сказати "ні" позитивно • Фізичні причини чекати Духовні причини чекати Емоційні причини чекати Причини, пов'язані зі стосунками

14. Ми можемо виграти битву.

Ви можете багато змінити

Додаток

«Тату, я вагітна»

Література

1 Підліткова криза сексуальности

Прислухайтеся до слів дівчини-підлітка, яка у 13 років не встояла перед тиском розпочати статеві стосунки (надто по­ширене явище в наш час):

Дошлюбний секс став найжахливішим досвідом у моєму житті. Я зовсім не відчула емоційного задоволення, яке мені облудно пообіцяв світ. Я почувала себе так, немов моє нутро оголилося і моє серце зневажили... Знаю, що Бог пробачив мені цей нестерпний гріх, але також знаю, що ніколи не поверну своєї невинносте. Жахаюся того дня, коли змушена буду ска­зати тому, кого справді любитиму і з ким захочу одружитися, що він не єдиний, хоч я хотіла, щоб так було... Я заплямувала своє життя - і ця пляма не змиється ніколи.

Моніка

Сьогодні американські підлітки перебувають у кризі. Як і я, батько чотирьох дітей, ви, мабуть, хочете, щоб це було не так і, можливо, навіть волієте вдавати, що це неправда. Однак це справді так. І якщо ми, батьки, хочемо допомогти своїм дітям - а від нас залежить надзвичайно багато - ми не посміємо сховати голову в пісок. Ми зобов'язані вивчати цю кризу і способи виграти битву. Саме про це йде мова в цій книзі.

Вражаючі факти

Криза, про яку йде мова, - дилема підліткової сексуальности. Це величезна проблема. Дослідження, яке провів у 1981 році Інститут Ґутмахера, показало, що до 20 років 81% неодружених хлопців і 60% незаміжніх дівчат розпочинають статеві стосунки. Ці молоді люди стають сексуально активними вже в 11 років. І це було в 1981 році! За останні 20 років рівень дошлюбних статевих стосунків стрімко зріс.

Щоб ми як батьки-християни не вважали, що наші діти пе­ребувають у безпеці через свою віру та участь у церковному житті, нам слід пам'ятати, що хоча "релігійно свідомих" дівчат, які кажуть, що важливо зберегти цноту до шлюбу, на 86% більше, ймовірність того, що ті самі релігійно свідомі дівчата справді виявляться незайманими, лише на 14% більша. Тому активне церковне життя не дає гарантії, що молода особа буде неспри­йнятлива до тиску, який підштовхує підлітків до дошлюбного статевого життя.

Зрозумійте також, що не тільки батьки-пуритани вважають, що нестримна сексуальна активність підлітків є проблемою. Згідно з опитуванням, яке у 1986 році провів журнал "Тінейдж", самі підлітки вважають, що це головна проблема, яка постала перед ними. Виявилося, що инші серйозні проблеми - такі, як зловживання наркотиками, алкоголізм та самогубство, турбують підлітків менше, ніж дошлюбні статеві стосунки.

Підліткова сексуальна активність стає причиною багатьох проблем. Найбільш очевидний наслідок - це підліткова вагіт­ність. Понад мільйон дівчат-підлітків вагітніють щороку, і з них четверо з п'яти незаміжні - 30 000 до 15 років. 70% неод­ружених матерів підліткового віку отримуватимуть соціяльну допомогу; багато хто з них, звичайно, обере аборт, замість того щоб виношувати дитину до кінця вагітности.

Крім того, 60% з тих дівчат, які вийдуть заміж через ва­гітність, розлучаться протягом подальших п'яти років. І 60% цих дівчат ще раз завагітніють упродовж двох років. Правда полягає в тому, що життя багатьох підлітків - як дівчат, так і хлопців - буде зруйноване через вагітність, до якої призводить дошлюбний секс.

Инша очевидна проблема - це хвороби, які передаються статевим шляхом. Через розпусту вони поширюються, немов пожежа. Сифіліс та гонорея досі разом з нами. Недавно виявлені хвороби, такі, як герпес, хламідіоз та СНІД (синдром набуто­го імунодефіциту), швидко поширюються. Федеральні центри контролю хвороб твердять, що американську націю охопила епідемія венеричних хвороб.

Менш очевидні, але так само реальні инші шкідливі наслідки дошлюбного сексу: почуття вини, низька самоповага, відчуття, що тебе використали, сумніви, чи майбутній чоловік зрозуміє і пробачить (як у дівчини на початку цього розділу), розчару­вання в сексі та стосунках, і навіть у перспективі майбутнього шлюбу.

Не дивно, що підлітки самі розуміють, яка серйозна ця про­блема.

Труднощі батьківства

Якщо всі ці факти схиляють вас до думки, що зарадити цьому неможливо, не втрачайте надії. Так, бути батьками не завжди легко, але це досвід, з яким мало що може зрівнятися у світі. Сьогодні випробовувань більше, ніж будь-коли, однак вони не повинні обтяжувати вас. Батьківство - це та радість, яку ви відчуваєте, коли бачите, як ваші діти ростуть і розвиваються. Це одна з найбільших радостей у моєму житті. Як батьки ми повинні працювати спільно і підбадьорювати один одного.

У мене з'явилася мотивація більше дізнатися про батьків­ство - і, зрештою, написати цю книгу - у той час, коли народилася моя третя дитина, Кеті. Я був у пологовій палаті, і сестра віддала її мені в руки. Мене охопила паніка, і сльози залили мої очі. Я

молився: "Боже, допоможи мені, я знову батько". Мене ніколи не вчили бути батьком. Мої батьки насправді не любили один одного. У них не було шлюбу; у них було спільне існування. Я жодного разу не бачив, як мій батько обіймає мою матір, вже не кажучи про те, щоб разом проводити з нею час. Також він не проводив часу зі мною. Я ніколи не знав, що таке позитив­не батьківство, і в тій лікарняній палаті я почав панікувати. Ця тривога змусила мене молитися і просити Бога дати мені мудрість збудувати сім'ю, яка звеличить і прославить Його.

Батьківство вимагає праці, але ця праця дає результат. Безсумнівно, що ми, батьки, повинні допомогти своїм дітям. Ми не можемо покладатися на суспільство і середню школу, і церква самотужки не зможе впоратися з цим. Але нас повинно втішити те, що батьки можуть допомогти. Ми маємо нагоду допомогти їм сказати "ні", коли на них чинять тиск розпочати дошлюбні статеві стосунки, і ми зобов'язані зробити це. Вони можуть поводитися так, немов не потребують нашої допомоги, тому що один із чинників, які впливають на життя підлітка, - це прагнення стати незалежною особою. Вони намагаються стати незалежними від батьків, і тому зазвичай відштовхують їх. І ми повинні поступово відпустити їх. Але незважаючи на це, підлітки неодноразово говорили мені, що вони воліють дізна­ватися про секс від своїх батьків.

Справді, соціолог з Державного університету Юти виявив: що відвертіше батьки розмовляли зі своїми підлітками про пов'язані із сексом цінності та переконання, то менш актив­ними були їхні діти у своїй сексуальній поведінці. Також, якщо діти дізнавалися про секс від своїх батьків, ймовірність того, що вони стануть сексуально активними, була суттєво меншою порівняно з тими, хто отримував таку інформацію від друзів. Найкраще, коли прищеплення цінностей і сили характеру, які допоможуть підліткові залишитися морально чистим, по­чинається в дуже ранньому віці, і ми обговоримо в цій книзі, чого ми повинні навчати і в який час. Фактично, я дізнався, що свого підлітка слід починати виховувати ще перед тим, як він чи вона народиться. Я маю на увазі те, що ви ще до народження дитини повинні почати готуватися, щоб стати прикладом для своєї дитини.

Але навіть якщо ваша дитина вже підліток, і ви знаєте, що не виконали потрібної роботи, поки ваша дитина була ще малою, розпочати ніколи не пізно. Ваше завдання буде складнішим, ніж коли б ви почали раніше, але воно в жодному разі не є неможливим.

Ця книга ґрунтується на вченні Біблії про те, що секс - це великий дар від Бога, чудова річ, поки він залишається час­тиною шлюбних стосунків. У будь-якому иншому контексті він є злом. Він є злом, тому що так каже Бог, і це вже має бути достатньою причиною, але він також є злом, тому що неминуче веде до емоційної та психологічної шкоди.

Тому найкраще вирішення кризи підліткової сексуальнос-ти - це не краща статева освіта, хоча й вона важлива. І аж ніяк не широке розповсюдження презервативів. Радше, ми повинні навчати дітей казати "ні" тискові стати сексуально активни­ми і допомогти їм переконатися, що зачекати - це найкращий вибір, який вони можуть зробити. Я детально обговорив те, чому молода особа повинна чекати, у своїй книзі "Навіщо че­кати?". У ній розглядаю тридцять три причини, які спонукають молодих людей займатися дошлюбним сексом, і двадцять сім причин зачекати.

Ще є надія

Ця книга поділена на дві основні частини. У першій ми поглянемо на причини нашої теперішньої кризи, впливи, які спонукають вашу дитину стати сексуально активною, і те, чому діти піддаються цим впливам. У другій частині розглянемо деякі конкретні заходи щодо ефективного усунення цих причин - спо­собів допомогти вашій дитині сказати "ні" цьому тискові.

Як батьки, ми відповідальні перед своїми дітьми. Якщо ви знаєте, що ваша дитина робить те, чого вона не повинна робити, це знання може стати причиною глибокої вини, а також відчаю. Але ми повинні не забувати рівно ж про три факти.

По-перше, наші діти після досягнення свідомого віку стають вільними моральними агентами. Ми можемо навчати, вста­новлювати правила, виховувати і любити їх перед Богом. Але, врешті-решт, наші діти робитимуть свій власний вибір, у тому числі вибір щодо своєї сексуальної активности. Ми не можемо зробити цей вибір замість них, і ми не відповідальні за нього. За нього відповідають наші діти. Тому не звинувачуйте тільки себе, коли ваша дитина робить помилковий вибір.

По-друге, це практичний текст і книга надії. Авжеж, бути батьками нелегко - і так було завжди. Але я щиро вірю, що, хай якими поганими чи добрими батьками ви почувалися у минулому, ми можемо допомогти своїм дітям зробити правиль­ний вибір у сфері сексуального життя. І зі свого досвіду знаю, що бути батьком - навіть бути батьком підлітка в сучасному світі - це чудовий, сповнений радости досвід.

По-третє, найважливіша ідея, з якою ви можете ознайо­митися в цій книзі, - така, що саме наші стосунки з дітьми відіграють першорядну роль. Правила, повчання, принципи, приклади та дисципліна однаково важливі. Але ніщо не має такої ваги, як побудова сповнених любови й прихильности стосунків зі своїми дітьми. І саме апостол Петро, посилаючись на книгу Приповідок, сказав: "Любов силу гріхів покриває" (1 Пт. 4, 8). Понад усе ми повинні любити своїх дітей і дбати, щоб вони розуміли це.

Батьківство може бути надзвичайно цінним для вас. Ми можемо допомогти своїм дітям чинити опір тискові розпочати дошлюбне статеве життя. Я переконаний, що батьки можуть змінити багато.

Частина І. Пошук основних причин

Найважливіша річ для підлітка - це не знання,

доктрина чи навіть майно. Це - стосунки.

Молодим людям потрібно відчувати прихильність,

відчувати, що вони кудись належать.

І якщо це відчуття переважно отримують

від ровесників, а не від батьків, нас не повинно

дивувати, що ровесники мають більший вплив

на них.

2 Зрозумійте свою дитину

Якщо ви вважаєте, що тепер нелегко бути батьком, спробуйте стати підлітком! Більшість з нас бажає воскресити свою молодість, але навіть якби це справді було можливо, ми жили б в иншому світі, ніж той, в якому виростали колись. Дітям, які виростають тепер, живеться набагато важче, ніж нам з вами. Вони зазнають набагато сильнішого тиску та спокус. Ми вже казали, що тепер дитині на шляху до школи трапляється більше сексуальних символів та спокус, ніж її діду, коли він у суботу ввечері йшов шукати їх!

Можливо, часом вам нелегко зрозуміти свою дитину чи спілкуватися з нею, і вона може здаватися частиною зовсім иншого світу, однак надзвичайно важливо, щоб ви пам'ятали, як нелегко бути моральним, релігійним підлітком у наші часи.

Але навіть якщо ви не завжди можете порозумітися, і навіть якщо вам здається, що група її ровесників має на неї більший вплив, ніж ви, ваша дитина потребує вашої участи, потребує, щоб ви її навчали, потребує вашого прикладу. Це стосується і сфери сексуальности.

Дослідження, яке у 1983 році провів Пошуковий інститут серед християнських сімей, виявило, що загалом переважна більшість підлітків воліє звертатися по допомогу та пораду із запитаннями про секс до батьків. Особливо це стосується молодших підлітків, але навіть у дев'ятому класі більшість віддавала перевагу допомозі та порадам своїх батьків, а не друзів чи инших дорослих.

На тлі таких думок погляньмо на деякі факти, які перешкоджа­ють нашим дітям сказати "ні" тискові щодо дошлюбного сексу.

Невгамовні гормони

З підлітковим віком пов'язаний початок пубертатного пері­оду - часу, коли молода особа досягає сексуальної зрілости. У цей період дитина стає фізично здатною до статевого життя та репродукції, у ЇЇ організмі відбувається дуже інтенсивний потік статевих гормонів, який продовжує зростати до двадця­тирічного віку.

Це період великого збентеження, цікавости, страху і хвилю­вання. Все в тілі молодої людини підштовхує її до сексуальної активности. Крім того, тілу людини байдуже, одружена вона чи ні, доречна ця сексуальна зацікавленість чи ні. Усе тіло молодої людини підказує їй, що бажання існує і що воно могутнє.

Це біологічний факт, що статева зрілість увесь час приходить дедалі раніше. Сто років тому статева зрілість у середньому наставала в 16 років. А вже через чотири десятиліття статевої зрілости досягали у 14 років. Сьогодні цей вік наближається до 12-ти, і це означає, що ці величезні фізичні зміни і почуття, що супроводжують їх, з'являються тоді, коли діти молодші й менш зрілі емоційно, ніж це було в минулому. Це також означає, що навіть коли молоді люди будуть одружуватися в тому самому віці, що й у минулому, їм все одно доведеться на кілька років довше контролювати свої почуття та бажання.

Окрім того, діти інтелектуально дозрівають раніше, ніж їхні батьки. За останні кілька десятиліть рівень людських знань значно зріс, і тому наші діти більш поінформовані. І хоча в наш час фізично та інтелектуально вони дозрівають раніше, але загалом значно відстають від своїх батьків емоційно. Тому їм важче впоратися з тиском, якого вони зазнають.

Є кілька причин такого пізнього емоційного розвитку. По-перше, молоді люди просто не спілкуються з дорослими у своїх сім'ях так, як колись, а дорослі - це важливий елемент емоційного виховання дітей. Тоді як колись підлітки багато спілкувалися зі своїми дідусями та бабусями, тітками та дядь­ками - ще не так давно три чи чотири покоління сім'ї зазви­чай жили в одному будинку, - у теперішньому динамічному суспільстві дідусі, бабусі та инші члени великої сім'ї живуть за сотні й навіть за тисячі кілометрів.

Спілкування з дорослими обмежує також зайнятість сучас­ної американської сім'ї. Через усі ці справи - уроки, зустрічі, тренування та ігри - сучасній сім'ї важче сідати разом за стіл, обговорювати менш важливі теми чи навіть просто розважа­тися разом.

Взаємодію між батьками та дітьми ще більше обмежує те, що дедалі поширенішим стає явище, коли обидвоє батьків працю­ють поза домом. Як наслідок, щораз більше дітей шкільного віку повертаються зі школи до порожніх квартир - так звані "діти з ключами". Замість того щоб спілкуватися з батьками після навчання в школі, ці діти перебувають у товаристві друзів чи телевізора. П'ятдесят років тому пересічна дитина від трьох до чотирьох годин спілкувалася з батьками та членами великої сім'ї. Сучасна дитина спілкується з батьками тільки 15 хвилин на день. І 12 з цих хвилин - в атмосфері осуду, повчання чи критики.

Друга причина емоційної незрілости сучасних дітей - не­стабільність на ненадійність сімейних стосунків. Фактично, майже кожна дитина у школі знає когось, чиї батьки розлуче­ні, - навіть якщо її батьки не розлучені. І як тільки діти чують про нове розлучення, страх, що те саме станеться в їхній сім'ї, Ще більше зростає. Ваша дитина обов'язково відчувала цей страх, навіть якщо не висловлювала його.

Видається, що більша частина того, що відбувається довкола них тепер, збільшує страх, а не впевненість щодо довгочасної життєздатносте сім'ї.

Узагальнивши всі ці факти, ми побачимо, що підліток - це машина для сексу (мовою біології), що вік статевої зрілости настає як ніколи рано і що, з емоційної точки зору, сучасні діти менше, ніж будь-коли, готові контролювати свої гормони у зрілий, морально відповідальний спосіб.

Довга юність

Тоді як рання статева зрілість опускає підлітковий вік донизу економічний тиск підштовхує його угору. Дедалі більше моло­дих людей вирішують відкласти шлюб, поки їм не виповниться далеко за двадцять, а то й за тридцять років. Така довга юність збільшує час між настанням статевої зрілости та дозволеним вивільненням сексуальної активности у шлюбі. Це чинить на молодих людей неймовірний тиск займатися дошлюбним сексом.

Хоча існує багато причин, які спонукають особу прийняти рішення відкласти шлюб, часто це відбувається через особис­тий фінансовий інтерес. Багато молодих людей тепер якомога швидше хочуть досягти успіху у своїй кар'єрі та в нагромадженні майна, яке свідчить про соціяльний статус. Це набагато легше робити, якщо ви можете працювати довгі години, не змушу­ючи чекати свого партнера і не маючи часових та фінансових зобов'язань батьківства.

Звісно, є випадки, коли фінансові міркування змушують пари відкласти шлюб, і я не хочу звинувачувати їх. Але багато инших молодих людей, які могли б одружитися, вирішують не робити цього, щоб мати змогу швидше придбати авто чи офіс на розі.

Я маю на увазі те, що коли природа продовжує юність в одному напрямі, волевиявлення людини одночасно продовжує її в иншому. Сто років тому сексуальне пробудження особи відбувалося за один чи два роки до шлюбу. Людина не мала часу навіть відчути спокусу стати сексуально активною поза шлюбом. Але тепер між настанням статевої зрілости та одру­женням досить часто минає понад десять років. І ці роки - пе­ріод найбільшого сексуального бажання. Тому молода особа відчуває величезний тиск не чекати до шлюбу.

До того ж, діти дуже рано отримують більше інформації про секс. Дедалі більше детальної інформації про секс з'являється у фільмах, музиці, телепрограмах, рекламі, книгах і журналах - і в усіх инших засобах інформації. Ми розглянемо це докладно в наступному розділі.

Але я хотів би навести лише один простий приклад - тепер є набагато більше журналів відвертого сексуального змісту, ніж колись. Коли я був підлітком, "Плейбой" вважався фри­вольним, і це був чи не єдиний журнал такого типу. Але тепер "Плейбой" вважається поміркованим порівняно з багатьма иншими доступними журналами.

Лекції статевої освіти в школах також подають дедалі більше інформації, і то для молодших дітей, ніж це було у минулому. Частково цьому сприяє занепокоєння щодо епідемії хворіб, що передаються статевим шляхом, і не менш важливої проблеми підліткової вагітности!.

Крім того, коли статева зрілість настає дедалі раніше, діти також стають сексуально активними у щораз молодшому віці. Не так вже й рідко діти передпідліткового віку регулярно зай­маються сексом. Фактично, 50% теперішніх сексуально актив­них підлітків чоловічої статі свій перший сексуальний досвід отримали у віці від 11 до 13 років. Природно, що ці незрілі діти розмовляють зі своїми друзями.

Коли підлітки - і навіть молодші діти - дізнаються про секс таким чином, вони отримують біологічну освіту (яка може бути або не бути точною), однак їх не навчають моральної відпові­дальносте. ЗМІ, їхні друзі й навіть їхні вчителі розповідають учням, як функціонує тіло; але вони не розповідають молодим людям, як впоратися зі своїми бажаннями у такий спосіб, який збереже їхню чистоту і прославить Бога.

Мало того, діти вивчають механіку та фізичні аспекти сексу, але здебільшого вони не вивчають ті аспекти сексу, які пов'язані зі стосунками. Неможливо вивчати секс поза вивченням ха­рактеру, тому що секс стосується инших. Секс пов'язаний з тим, як ви ставитеся до инших людей. Саме тому ми, батьки, повинні давати своїм дітям приклад здорових стосунків, вдосконалювати свої стосунки, демонструвати і пояснювати дітям їхню важливість.

Тиск ровесників

Тиск підлітків може бути або негативним, або позитивним. Але тепер дуже часто тиск ровесників схиляє підлітків до сек­суальної активносте. Недавнє опитування, яке провела органі­зація Луїса Гарріса, виявило, що як для хлопців, так і для дівчат соціяльний тиск - чи тиск ровесників - це головна причина дошлюбного сексу. (Для дівчат тиск з боку хлопців виявився другою найголовнішою причиною після тиску з боку їхніх друзів жіночої статі). Бажання здобути прихильність і повагу друзів велике, навіть якщо ця прихильність дорого коштує.

Щоб побачити, як діє цей тиск, подумайте над словами однієї учениці середньої школи: "Дівчата... починають вважати неза­йманість обтяжливою. Друзі дражнять і підбурюють їх - і навіть принижують незайману дівчину за те, що вона не має сексу з протилежною статтю. Ровесники називають їх святенниками та занудами; їх навіть можуть називати гомосексуалістами через відмову мати дошлюбний секс. Дехто поступається тільки тому, що хоче довести, що він такий самий, як инші".

Часто підлітки поступаються тиску ровесників, тому що отримують від них те, що мають отримувати вдома. Їхні друзі вислухають їх. Вони відчувають прихильність з боку своїх ро­весників. Часто це умовна прихильність, але правила дуже чіткі й усі знають, що слід зробити, аби завоювати цю прихильність. І ровесники дають нашим дітям нагоду розвивати стосунки.

Авжеж, тиск ровесників існував завжди. Але тепер, через нестабільність та слабкість американської сім'ї, ця сила більша, ніж будь-коли раніше. Якщо молоді люди невпевнені у своїх сімейних стосунках, вони щосили намагатимуться гарантувати безпеку инших стосунків - хай якою буде ціна.

Дві культури в кожній оселі

Зрештою, батькам, яким виповнилося приблизно сорок років або більше, доводиться миритися з тим, що в їхній оселі живуть дві надзвичайно різні культури з дуже різними цін­ностями. Завжди між батьками та дітьми існував конфлікт поколінь. Але донедавна цей конфлікт поколінь існував між батьками та дітьми, які принаймні мали той самий комплекс моральних принципів. Але тепер старий світ, в якому ми з вами жили, відійшов у минуле, і наші діти живуть у новому світі, який має новий комплекс правил, новий комплекс принципів. Однак ми схильні не помічати цього, коли щодня спілкуємося зі своїми дітьми.

Упродовж майже всієї історії американське суспільство і його цінності були юдейсько-християнськими. Навіть ті, хто не були євреями чи християнами, визнавали чинність законів та соціаль­них цінностей, які ґрунтувалися на Біблії. Тому, коли священик чи батьки казали молодій особі утримуватися від дошлюбного сексу, який є гріхом, і тому - злом, більшість погоджувалася. Уся культура підтримувала такі переконання. Це аж ніяк не означає, що підлітки (та инші) ніколи не займалися дошлюбним сексом. Але коли вони робили це, то знали, що це неправильно, і суспільство навіть приймало закони проти цього.

Однак з кінця 60-их років XX століття ми живемо в иншій, постхристиянській культурі. Сама основа нашого суспіль­ства - його правила і звичаї - змінилися. Сексуальна революція охопила націю. Більшість вже не визнає чинности законів та Цінностей, які ґрунтуються на Біблії. Натомість підлітки чують звідусіль, що добро і зло залежать від ситуації та людей, які в ній опинилися; якщо це приємно, ви повинні не зволікаючи робити це; що любов не повинна стримувати себе заради дов­готривалої користи для стосунків, і що ця "любов" тотожна негайному сексуальному задоволенню.

Підлітки успадкували світ, який вимагає негайного задово­лення, - світ, у якому для подій усього дня потрібно пів години новин, 300 років історії вміщуються в одному документальному фільмі, і сніданок кидають у вікно автомобіля, коли ми про­їжджаємо повз ресторан. Це світ, у якому кишенькові кальку­лятори звільняють нас від потреби думати, відеокасети - від потреби читати, а лікарі, які роблять аборти, звільняють нас від відповідальности. Це світ, у якому ми можемо "мати все".

Багато батьків, які виросли з підліткового віку до 1968 року, просто не усвідомлюють, які глибокі зміни відбулися в нашій культурі. Саме тому вони приходять до мене після семінару й кажуть: "Мої батьки і священик казали мені не робити цього, тому що це гріх, і мені було цього досить. Зі мною все було га­разд. Цього має бути достатньо для моєї дитини". Я намагаюся пояснити, що ЗМІ, ровесники, музика, середня школа і решта суспільства кажуть дітям зовсім протилежне.

Скажімо, читаючи четвертий розділ, ви помітите, що багато з тих причин, які спонукають підлітків казати "так" сексові, не мали б надто багато сенсу, якщо підліток щиро відданий християнській вірі, розуміє її і знає, як мислити по-христи-янськи - а також, коли його підтримує група таких самих підлітків. Але наведені причини чимало значать для підлітка, який у своєму житті відданий постхристиянській етиці, у якій немає жодних абсолютів, окрім "любови" (що б це не означало в цей момент). І більшість сучасних підлітків, як у державних, так і в християнських школах, оточують друзі, які розуміють лише постхристиянську етику.

Щоб подолати цей конфлікт поколінь з нашими дітьми, ми повинні усвідомити, що він є. Після цього ми повинні надати своїм дітям набагато більше інформації, і набагато раніше, ніж це колись було потрібно. Наші діти також повинні знати, що цей конфлікт існує, і що відрізняє ці дві культури. Якщо ми хочемо впливати на те, що наша дитина думає про сексуальність, замість того щоб дозволити нехристиянській культурі впливати на неї, ми повинні розпочати навчання своєї дитини, перш ніж цінності суспільства почнуть формувати її свідомість.

У цьому розділі ми розглянули деякі з впливів, з якими наші діти стикаються щодня. Далі ми детальніше розглянемо постхристиянську культуру, в якій живемо тепер, і яка постійно спокушає молодих людей казати "так" дошлюбному сексові.

3. Зрозумійте своє суспільство

В одному журналі недавно з'явилася стаття про спілкування між підлітками та їхніми батьками на тему сексу. Не дивно, що опитування, яке провів журнал, виявило, що підлітки зовсім не такі щирі зі своїми батьками, як ті гадають!

Але особливо цікавим мені видалося те, що журнал був нашпигований зображеннями красивих молодих жінок у спокусливих позах, одягнених у сексуальний одяг, якого було не так вже й багато. Деякі з цих зображень ілюстрували журнальні статті, инші супроводжували рекламу. Гортаючи сторінки журналу, мав враження, що спокусливі зображення з'являлися одне за одним.

Але не хочу виокремити певний журнал і сказати, що він гірший у цьому плані від більшости инших. На жаль, те, що я побачив у ньому, стало настільки звичним для сучасних по­пулярних часописів, що ми вже не помічаємо цього. Це пев­ною мірою характеризує і засоби масової інформації, і наше суспільство в цілому.

Неможливо заперечити факту, що ЗМІ і все наше суспіль­ство перенасичені сексом. Внаслідок цього наші діти постійно засипані масою потужних сексуальних повідомлень, які заохо­чують до розпусти.

Вплив ЗМІ

Не потрібно доводити, що ЗМІ мають надзвичайний вплив. Вони суттєво впливають на те, як ми дивимося на світ, що ду­маємо і говоримо, як одягаємося і яке авто водимо, що вважаємо важливим і неважливим, що "модним", а що ні - фактично на кожен аспект нашого життя.

Одним з найпотужніших інструментів ЗМІ є телебачення. Навіть якщо продюсери та рекламодавці не були б такими чудовими фахівцями у сфері спілкування - а вони насправді ними є - сама лише кількість часу, який американці проводять, переглядаючи телебачення, зробила б його дуже впливовим. Як повідомляє Компанія А. Ч. Нільсена (агентство телевізій­них рейтингів), у пересічній американській оселі телевізор увімкнений 7 годин на день. Це майже 50 годин на тиждень! І пересічний підліток віком від 12 до 17 років переглядає теле­програми 23 години на тиждень!

Комп'ютерні програмісти мають фразу, що дуже доречна тут: "Сміття введеш - сміття вийде". Біблія у Приповідках 23,7 каже: "Як у душі своїй він обраховує, такий є". У цих двох висловах йдеться про те, що ми, переважно, отримуємо те, що віддали, - байдуже, комп'ютер це чи особа. Иншими словами, те, чим ми разом зі своїми дітьми наповнюємо мозок, досить сильно впливає на наші думки, погляди, слова і вчинки.

Отже, через саму тільки кількість часу, який наші діти про­водять коло екрана телевізора, телебачення має величезний вплив на їхнє життя, допомагаючи перетворити їх на тих людей, якими вони є і якими будуть.

Звісно, телебачення - не єдиний інформаційний засіб, який впливає на наших дітей. Підлітки - це основна авдиторія для кіновиробництва, і саме тому зміст стількох сучасних філь­мів спрямований якраз на них. І типове побачення у вихідні складається з обіду в ресторані швидкого харчування та кіно­фільму.

Сучасна техніка дозволяє розширити вплив фільмів поза межами кінотеатру. Після появи відеомагнітофона фільми і їхні ідеї завітали до нас додому. І коли йде мова про секс, пові­домлення, які містяться в більшості фільмів, навіть сильніші та відвертіші, ніж на телебаченні.

Музика, і особливо рок-музика, - це ще одне могутнє дже­рело впливу на молодих людей. Здається, що тепер підлітки не можуть жити без увімкненого радіоприймача чи магніто­фона (якщо не увімкнений телевізор), і це радіо чи магніто­фон зазвичай грають рок так голосно, що тремтять шибки. Рок-музиканти стали кумирами для молоді, і думки, які вони висловлюють у своїх піснях, масово купують мільйони дітей. Знову ж, тільки завдяки тому фактові, що молодь так багато слухає рок, цій музиці гарантовано величезний вплив. І коли музика поєднується з візуальними образами у відеокліпах, цей ефект помножується.

Хоча сучасні підлітки не читають стільки, як попередні по­коління, книги і журнали досі популярні й надзвичайно впли­вові. Читають різне: від підручників до любовних романів, від популярних журналів до порнографії. Переважна більшість цих друкованих матеріялів містить чітку позицію щодо сексуаль­ности, і ви можете бути певні, що наші діти не оминають їх.

Реклама - це ще одне величезне джерело впливу. І знову ж, якби рекламою не займалися фахівці у сфері спілкування, вона однаково мала б величезний вплив, тому що ми і наші діти постійно переглядаємо ЇЇ. Національна асоціяція дикторів повідомляє, що пересічна сім'я бачить від 70 до 90 рекламних роликів на день. Якщо цього не досить, то слід приплюсувати до цього числа усю рекламу на радіо, рекламні оголошення в газетах та журналах і рекламні щити, які впливають на нас щодня.

Матеріали ЗМІ

Але що саме ЗМІ розповідають нам про секс? Зміст їхньої настанови очевидний: якщо це приємно, робіть це; тільки свя­тенники та непривабливі люди чекають до шлюбу; робіть це так часто, як вам подобається і зі стількома людьми, зі скількома вам подобається; дошлюбний секс не має негативних наслідків; і якщо ви одружитеся, й тоді можна спати з ким завгодно - зреш­тою, майже всі инші роблять це!

Переглядаючи телепрограми впродовж одного року, особа, якій виповнилося десять і більше років, бачить в середньому понад 9000 сцен з натяком на статевий акт, сексуальних комен­тарів чи сексуальних інсинуацій. І понад 7000 з усіх цих сцен, або приблизно 80%, зображують секс поза шлюбом. Це те, що пересічний підліток бачить за рік, рік за роком. До двадцяти років він побачить на телебаченні 90000 сексуальних комен­тарів чи сцен з натяком на статевий акт.

У телевізійних мильних операх, серед прихильників яких багато підлітків (переважно дівчат, але також і хлопців), та­кий підхід помітний ще більше. 94% сексуальних контактів, які зображено там, відбуваються між людьми, які не одружені один з одним. Як писав один публіцист: "У денних мильних операх розкішні чоловіки і жінки скачуть з ліжка в ліжко, як голодні блохи".^*

 

---

 

^*Lesley Jane Nopkin, I Wish My Parents Understood (New York, Penguin, 1985) 149.

Фільми ще більше, ніж телебачення, пропагують ілюзорну ідею, що любов тотожна сексу - тобто, як тільки чоловік та жінка усвідомлять, що вони закохані чи навіть просто "божеволіють один від одного", найбільш слушно і мудро з їхнього боку буде Разом лягти в ліжко. Фільм за фільмом демонструють, що це нормальна поведінка. І коли молоді люди бачать це на екрані кілька десятків разів, коли ця настанова постійно отримує підтвердження, вони несвідомо починають вірити йому.

Кінокритик з Чикаго Роджер Еберт влучно узагальнює підхід кіновиробництва до моральности: "Вплив ЗМІ - це частина життя... Фільм діє і фільм відображає. Але дуже рідко фільм вирішує будь-яку моральну проблему в моральний спосіб".

Якщо поглянути на книги та журнали, то сенс порногра­фії - байдуже, завуальована вона, як у "Плейбої", чи більш відверта - досить очевидний. Ще більш викривальним (це не каламбур) є спосіб, з допомогою якого неоднозначні повідом­лення про секс проникають у більш респектабельні книги та журнали.

Тепер типові романи мають хоча б одну відверту сексуальну сцену, зазвичай між неодруженими людьми. Скидається на те, що письменники та редактори вважають це нормою. Звісно, любовні стосунки - це частина життя, і тому вони завжди були в художній літературі. Але в минулому письменники тільки натякали на сексуальний аспект стосунків - решту малював у своїй уяві читач. А тепер, навпаки, для опису проявів сексу­альносте вдаються до дрібних і спокусливих деталей.

Инша важлива відмінність така: коли в минулому люди закохувалися, це зовсім не означало, що можуть виникнути дошлюбні статеві стосунки. Справді, сутність кохання полягала в тому, що воно веде до шлюбу. І коли починалися дошлюбні взаємини, усі герої визнавали, що вони були аморальними. Сьогодні, навпаки, книги живлять ідею, що піти до ліжка разом - це нормальна та абсолютно прийнятна поведінка для людей, які "люблять" один одного.

Те саме розповідають нам популярні журнали, які, очевид­но, хочуть допомогти нам "робити це" з більшою втіхою. У журналах моди коло каси в бакалійній крамниці фігурують статті на кшталт: "Як спокусити чоловіка", "Що робити, коли твоя найкраща подруга кохається з твоїм хлопцем" і "Гріховно сексуальні - чотирнадцять найпопулярніших чоловіків".

Те саме голосно і чітко звучить у рекламі. Звісно, основне тут те, що секс допомагає продавати товари. Але продаючи товари, реклама також продає погляд на секс, погляд, який пропагують инші засоби інформації. Реклама також сприяє тому, що суспільство поглинається сексом, затуманюючи наш зір і нашу свідомість зображеннями безлічі красивих, молодих і ледь одягнених жінок.

Ліберальність суспільства

Безсумнівно, що ви чули загадку про те, що з'явилося першим: курка чи яйце. Така сама непевність існує щодо того, чи ЗМІ лише відображають стан суспільства, частиною якого вони є, чи активно допомагають формувати його.

І хоча ЗМІ відіграли роль у нашому моральному занепаді, вони, звичайно, не можуть цілком відповідати за те, яким стало наше суспільство, і це не єдині сили, які впливають на позицію нашої дитини щодо сексуальности. Наше суспільство в цілому зайняло ліберальну позицію щодо сексу, і з цим ставленням наші діти стикаються на кожному кроці.

Причиною цієї ментальности є фундаментальна зміна в ос­нові моральности. Раніше концепція більшосте людей щодо моральности визначалася зовнішніми стандартами - тим, що Бог сказав у Писанні. Але в постхристиянському суспільстві концепція моральности більшосте людей ґрунтується на їхніх власних почуттях та думках. Моральність індивідуальна. Це відчиняє двері до моральности без стандартів.

Те, якою мірою наше суспільство з морального перетворилося на ліберальне (з юдейсько-християнського на постхристиян­ське), легко продемонструвати. У 1969 році опитування Ґеллапа виявило, що 68% усіх дорослих (серед них 49% повнолітньої молоді) вважали, що дошлюбний секс неприйнятний. Однак У 1985 році - менш ніж на двадцять років пізніше - опиту­вання Ропера для U.S. News & World Report засвідчило, що це ставлення цілком змінилося. Тепер 61% усіх дорослих вважає, що дошлюбний секс прийнятний, і 78% повнолітньої молоді (віком від 18-29 років) схвалює цей погляд.

Крім того, нещодавні дослідження вказують, що 65% хлопчи­ків-підлітків і 54% підлітків дівчаток хочуть більше сексуальної свободи в майбутньому. І хоча 90% підлітків кажуть, що вони вірять у шлюб, 74% з них твердять, що могли б жити з кимось перед шлюбом або без шлюбу.

Про сексуальну революцію кінця 60-х і початку 70-х років XX століття добре відомо. Зміна в поглядах суспільства була такою повною і такою переконливою, що тепер ліберальне став­лення приймають як належне більшість батьків, а також їхніх дітей. Отже, наші діти стикаються з нездоланною спокусою і величезним тиском з усіх боків.

Секс у належному контексті

У книзі на кшталт цієї, де йде мова про проблему, що за­грожує нашій сім'ї та суспільству, спокушаючи наших дітей, легко створити загальне негативне враження про секс. Я хотів би наголосити, що зовсім не заперечую проти сексу.

Навпаки, секс - це чудесний, неймовірний дар від Бога. Він створив нас статевими істотами, проголосивши, що все Його творіння добре. Крім того, Він зробив так, що можна втішатися сексом, а також розмножуватися завдяки ньому. І ми справді повинні втішатися ним.

Однак до всього сказаного слід додати, що Бог створив секс тільки як частину сповнених любови шлюбних стосунків. У межах любови, довічної вірности й безпеки цього контексту, секс - це дар Бога, яким треба втішатися з Його благословен­ня. І коли цим даром зловживають поза межами шлюбу, він стає злом.

Ми вже побачили багато способів тиску, який чиниться на наших дітей, щоб вони займалися дошлюбним сексом.

Озброївшись цими знаннями, в наступному розділі зможемо оцінити те, що підлітки самі кажуть про причини, які змусили їх займатися сексом.

Чи подарували ви своїй маленькій дівчинці татову любов? Якщо ні, будь-ласка, зробіть це. Підіть до неї і скажіть їй, що любите її. І що вона для вас найдорожча дівчинка у світі. Гадаєте, що вже пізно? Ніколи не пізно. Навіть коли їй 27, ще зовсім не пізно.

Це написала одна з тих дівчат, які взяли участь у конкурсі нарисів "Відкрий своє серце", що організував проект "Навіщо чекати?". На конкурс подали понад 1000 нарисів, і багато хто вибрав тему "Чому люди у вашій віковій групі починають статеве життя?". "У пошуках любови свого батька" - один з найзворушливіших творів. Я був здивований, що було наведе­но стільки причин, які змушують людей починати дошлюбне статеве життя. Тут подано деякі з найпоширеніших, і про них зазвичай розповідають самі підлітки.

Це приємно

Нас це не повинно дивувати. Бог зробив статевий акт при­ємним. Особа, яка мала дошлюбний секс, може відчувати вину, жаль, ганьбу чи навіть ненависть до иншої особи, але фізично - і часто комунікативно - дошлюбний секс приємний.

"Там, де я живу, - сказав один підліток, - багато моїх друзів займаються сексом, тому що вони просто хочуть робити це. Коли питаю їх, чому, вони зазвичай відповідають, що це їм приємно, хоча деякі кажуть, що роблять це, тому що це роблять їхні друзі".

Бог дав кожному з нас прагнення до інтимности, і ми відчу­ваємо біль, коли це бажання не вдоволене. Розвиток стосунків і справжня інтимність деколи даються нелегко і завжди вимагають часу. Найлегше і найбільш передбачуване рішення - полегшити біль штучно. Так, як таблетки можуть вгамувати справжній фізичний біль, чуттєвість може вгамувати емоційний біль. І для багатьох секс є наркотиком, який моментально звільняє їх від емоційної порожнечі. Він приємний. Розчарування, глибо­кий біль, страх, сумніви з'являться пізніше, але в цю мить він приємний. І тому люди займаються дошлюбним сексом (або позашлюбним - не тільки підлітки намагаються вгамувати біль таким чином).

Вплив друга чи подруги

"Шона і Браян, її хлопець, - писав один підліток, - пішли на побачення в кіно. Дорогою додому Браян завіз Шону в темний, відлюдний район, де паркували автомобілі багато пар. Браян обернувся до Шони, поглянув на неї своїми дуже серйозними, але закоханими очима і спитав: "Шоно, ти любиш мене?". Шона захихотіла: "Яке дурне запитання. Звичайно, я люблю тебе!". Браян тоді сказав: "Якщо ти любиш мене, то повинна довести це, переспавши зі мною. Якщо ти цього не зробиш, я більше не зможу бути твоїм хлопцем". Що могла зробити Шона? Вона ніколи не змогла б порвати стосунки з Браяном, але вона знала, що до шлюбу займатися сексом не можна. Вона вирішила, що любить Браяна більше, і поступилася. За тиждень Браян і Шона розійшлися, і жоден з них не поважав иншого. Чи справді Шона любила Браяна? Мабуть, що ні, але вона думала, що любила. Але той страх втратити Браяна виявився сильнішим.

Деякі підлітки займаються сексом, тому що бояться втратити подругу чи друга. Якщо хлопець погрожує покинути дівчину, тому що вона не хоче поступитися, дівчина може добре розумі­ти, що нею маніпулюють, але якщо вона залежить від нього емоційно, то зробить те, що він хоче.

Я зробив це раз, то чому б не спробувати знову?

Підлітки деколи переконані, що як тільки вони долучилися до статевого життя, немає сенсу зупинятися. Вони відчувають, що вже заплямували себе, і не можуть цього змінити. В однієї дівчини з'явилося відчуття, що Бог не може послуговуватися нею, тому що вона втратила цноту. І через це вона вважала, що може знову займатися сексом.

Коли християнин, який сексуально активний до шлюбу, починає так думати, він зневірюється в Божому прощенні. Але краса Божого прощення полягає в тому, що воно не за­кінчується ніколи. Покаявшись, ми можемо прийти до Нього в будь-який час, з будь-якої причини, скільки ми б не грішили проти Нього.

Брак розуміння справжньої любови

Та любов, яку описує Біблія, дає, не сподіваючись нічого у відповідь, дарує прихильність без жодних умов і забезпечує надійність стосунків без попередніх заслуг.

Діти можуть виростати, прагнучи любови своїх батьків, але не почуватися впевненими у своїх стосунках з ними. Коли це відбувається, вони часто відчувають, що повинні заслужити любов своїх батьків. Вони бояться, що їхня тимчасова провина призведе до неприйняття. Це може статися з дітьми, які, маючи добрі наміри, намагаються сподобатися мамі й татові, однак це має гнітючий ефект.

Діти, яким не вистачає розуміння справжньої любови, досяга­ють підліткового віку, ототожнюючи любов і заслуги. Коли вони кажуть: "Якщо ти любиш мене, то переспиш зі мною", то лише повторюють своє власне неправильне розуміння любови.

Брак розуміння справжньої любови зазвичай призводить до ототожнення сексу і любови. Звісно, вони повинні перебувати поруч у правильному контексті, однак це не синоніми. Це два окремих поняття. Секс - це акт, який здійснюють двоє осіб, що зобов'язалися любити один одного все життя, тоді як любов, тою чи иншою мірою, може відчувати кожен. Любов - це не акт; любов - зобов'язання.

Тиск ровесників

Що підлітки кажуть про тиск ровесників? Послухайте, як кіль­ка молодих людей розповідають про те, що вони відчувають:

"Троє моїх найближчих друзів були (чи принаймні ствер­джували, що були) сексуально активними, починаючи з другого курсу- Здавалося, що вони завжди мали дівчат, незважаючи на те, що тільки й говорили, як використовують їх і як "хапнули ласий шматок минулого вечора".

"Мої батьки завжди кажуть мені, що робити і що не роби­ти. Я ненавиджу, коли вони бурчать. Крім того, усі робили це. Ніхто не цнотливий".

"Тому, хто зберіг цнотливість, тиск друзів-однолітків, на­певне, найважче витримати, тому що його будуть дражнити. "Це цікаво, ти багато втратиш. Ти боягуз чи що? Це чудово. Ти не завагітнієш".

Тиск ровесників, який проявляється серед сучасних підлітків, часом нагадує "моральний шантаж". Основа для цього шанта­жу - влада прийняти чи відштовхнути, яку має колектив. І в нашому ліберальному суспільстві сексуальна активність часом стає важливим критерієм для прийняття до бажаного колек­тиву. Навіть релігійні підлітки, які виховувалися на біблійній моральності, часто опиняються в ситуації, коли їм доводиться відкидати чи ігнорувати ці цінності через страх неприйняття.

Єдиний найефективніший засіб проти негативного тиску ровесників - добра самооцінка. Тільки впевнений у власних силах підліток має високі шанси витримати тиск ровесників. Тому ми повинні навчати наших молодих людей бачити себе такими, якими Бог бачить їх - сповненими безмежної гідности та цінности завдяки задуму творіння/спасіння Бога. Молоді люди, які знаходять своє місце у сповнених любови/прийняття стосунках з Богом і своїми батьками, краще захищені від мо­рального шантажу своїх ровесників. І такі стосунки повинні розпочинати їхні батьки.

Пам'ятайте, якщо наші діти не зможуть розмовляти з нами, то розмовлятимуть зі своїми ровесниками. Якщо ми не будемо проводити час з ними, вони проводитимуть час зі своїми ровес­никами. Якщо вони не матимуть близьких стосунків удома, то шукатимуть їх серед своїх ровесників. Якщо не отримають ласки від тата, то отримають ласку від своїх ровесників. Якщо ми не вислухаємо їх, то вислухають їхні ровесники. На підлітків впли­вають стосунки. Саме тому ровесники так впливають на них.

Бунт

Джесіка полюбляла проводити час зі своїми друзями, бо тоді вона могла не думати про весь той біль, причиною якого була її мама. Одного вечора в будинку Джесіки відбувалася вечірка. Вона зустріла Джо, привабливого, розумного хлопця, і відразу відчула приязнь до нього. Вони багато розмовляли і стали близькими друзями впродовж одного вечора. Майже всі, хто був на вечірці, розбилися на пари і розійшлися по всьому будинку. Джесіка повела Джо до спальні своїх батьків, і вони кохалися того вечора в їхньому ліжку. Це був найрадикальні­ший спосіб, який могла вигадати Джесіка, щоб повстати проти своєї матері й того болю, що вона завдавала їй.

Бунт - це форма протидії, яку зазвичай спричиняє відсутність стосунків. Психологи раз у раз повторюють, що "бунтівлива дитина" часто реагує на погані стосунки, як між батьками та дитиною, так і між самими батьками.

Коли батьки мають справу з "бунтівливою дитиною", кіль­ка початкових кроків можуть допомогти їм відновити стосун­ки. Перша реакція багатьох батьків зводиться до того, щоб зобов'язати молоду особу виконувати більше правил. Але це рідко спрацьовує, якщо раніше не були налагоджені стосунки з тим, хто встановлює правила. Підліток буде бунтувати проти влади, тому що він не переконаний, що владна фігура піклується про його інтереси. Через це починається сутичка, в якій батьки і діти міряються силою один з одним, замість того щоб спільно працювати заради порозуміння. Що батьки повинні робити з бунтівливою дитиною?

По-перше, поступіться якомога більшою кількістю правил. Не вдавайтеся до простої "заборони". Нехай ваша дитина знає, що вам слід відновити взаємну довіру, якої ви потребуєте. Ви однаково маєте владу, однак неможливо продемонструвати своїм дітям, що ви довіряєте їм, якщо у них не буде нагоди довести, що вони заслуговують на довіру. Але будьте обачними, тому що радикальна зміна може призвести до непорозумінь.

Згодом зосередьте увагу на своїх дітях і вислухайте їх. Ви повинні знати, що відбувається в їхніх головах. Коли ви вислухаєте свого підлітка, він буде знати, що потрібен вам. Коли ви і ваш підліток станете більш потрібними один одно­му, ви захочете більше часу проводити разом. Коли стосунки та довіра поступово відновляться, повстання перестане бути проблемою.

Цікавість

Одна з основних причин, які спонукають підлітка експери­ментувати з сексом - це цікавість. Ті тисячі повідомлень, які ми отримуємо щороку щодо сексу, здебільшого змальовують його як щось захопливе. Не дивно, що підлітки запитують: "Що це будуть за відчуття? Чи це справді так чудово, як вони ка­жуть?" Люди мають природну цікавість до невідомого, і якби підлітки отримували інформацію про секс від своїх батьків, їм було б непотрібне власне дослідження.

Тому батьки повинні прийняти відповідальність за статеву освіту своїх дітей і коригування впливів, яких вони зазнають. Це не означає, що дітей потрібно охороняти; це означає, що потрібна відкрита, щира дискусія щодо сексуальних повідом­лень та образів, які отримують підлітки, так, щоб їхню цікавість задовольнили батьки.

Один із способів задовольнити цю цікавість - допомогти молодим людям зрозуміти, що їхні батьки отримують насоло­ду від сексу. Батькам, які майже або взагалі не обговорювали сексуальних питань, буде важко відразу відверто розмовляти зі своїми підлітками, однак це можливо. Краще, коли така чесність та відкритість починається рано. Це допоможе зняти завісу таємничости із сексу. Цей факт стане очевидним для дітей, якщо вони самі побачать, що вам подобаються обійми та поцілунки вашого партнера, і почують від вас, що вам подо­бається бути поряд з мамою чи татом дитини. Саме так вони зможуть дізнатися про тепло та затишок міцного шлюбу.

Наша батьківська мета - не приховати секс від підлітків, а залишити його недослідженим.

Виявлення любови та відгук на потребу відчувати любов

Стосунки. Прихильність. Впевненість. Самоповага. Відчуття, що їх люблять і що вони можуть любити инших. Усі ці потре­би кожного підлітка повинні бути задоволені, і ми, як батьки, відіграємо в цьому головну роль. Подарувати нашим дітям стосунки, прихильність, безпеку, здорову самоповагу і допо­могти їм зрозуміти, що їх люблять і що вони можуть любити инших, набагато важливіше, ніж давати їм гроші, можливості для освіти, сімейну репутацію чи подарунки.

Якщо вони не отримають любови вдома, то шукатимуть її поза домом. Один підліток пояснив це: "Наприклад, сім'я дівчини справді має проблеми, і вона потребує того, хто б вислухав ЇЇ, подбав про неї і, понад усе, любив її. З її погляду, вона потребує того, з ким зможе забути про проблеми, з ким почуватиме себе у безпеці. Вона зустрічає "ідеального хлопця", але насправді цей хлопець має майже ті самі проблеми і також шукає безпеки. Жоден з них не знає, що таке справжня любов і може помилково прийняти її за секс. Саме так багато людей потрапляють у халепу".

Як вказав психолог Роло Мей, ми використовуємо тіло як щит перед психологічною близькістю. Набагато легше піти до ліжка і ділитися своїм тілом, замість того, щоб ділитися своїми сокровенними думками. І надмірна сексуальність нашої куль­тури свідчить про нашу неспроможність відчувати справжню близькість. Дівчина, яка багато займалася сексом з різними чоловіками, писала: "Сьогодні легше оголити свій зад, ніж оголити свою душу".

Підлітки мають потребу не лише любити, але й отримувати любов. "Це очевидно, - писав один підліток, - що емоційні під­літки найбільше бояться самотности. Думка про те, що можна залишитися без любови, у більшості з них формує переконання, що секс веде до любови".

"Приглушений крик зруйнованих мрій" - саме так називалася стаття Роджера Саймона в "Чикаго Трибюн" - це зворушлива розповідь про те, як жінка шукала любов.

- Досить двох танго, хіба ні?

-  Так, - сказала вона. - Але я шукала любов. Я просто шукала любов.

Ії ім'я Джейн. їй за двадцять, і вона борсається десь у відлунні сексуальної революції.

-  Коли мені було 12 років, мати розповіла мені про секс і про те, що цього не слід робити до шлюбу, - сказала вона. - Моя мати одружилася, коли їй було 16, і відразу і народила дітей. У неї було восьмеро дітей, і від неї ми знали, що означає завагітніти і прийняти відповідальність. Ми дізналися, що це не так просто. Читаючи опитування, ви помітите, що діти вже не зобов'язані турбуватися про такі речі, як цнотливість та думка матері. Але в мене з'явилося відчуття, що багатьох дітей це дуже і дуже турбує.

- То що сталося? - спитав я її.

- Я закохалася, - відповіла вона. - Але натякнула хлопцеві, що не буду займатися сексом з ним. Що це для шлюбу.

- І?

- І він сказав: "Як я зможу одружитися з тобою, якщо спершу не дізнаємося, чи ми сумісні?". Саме так і сказав: "Сумісні".

- І ти впіймалася на це?

- Він подобався мені, - сказала вона. - Я любила його. Тому зробила це. І йому сподобалося. І ми заручилися. І тоді він кинув мене.

- І ти почувалася використаною.

- Я почувалася зневаженою і використаною, - сказала вона. - Я не повинна була робити цього. Якби я стрима­лася, він би поважав мене.

- Навіщо ж ти зробила це?

- Ти знаєш, скільки там жінок? - відповіла вона. - А це був гарний хлопець. Там було багато охочих жінок. Я зробила це, тому що хотіла, щоб він любив мене. Я була дурною. Ліжко не примусить їх любити вас.

- Віднині жодного сексу до заміжжя, - сказала вона. - Я не віддаватиму себе більше. Я відчуваю, що помилилася. Перш ніж полюбити когось иншого, треба полюбити себе, треба поважати себе. Якби я поважала себе, то пам'ятала б, що говорила мені мати.

Частина II Розгляд основних причин

Якщо ви забудете все, що написано в цій книзі, будь ласка, зафіксуйте у своїй свідомості принаймні цю єдину істину: правила без стосунків тотожні бунту - байдуже, чи це активний опір, чи пасивна байдужість. Якщо ви справді хочете допомогти своїй дитині сказати "ні" дошлюбному сексові, найважливіше, щоб ви не встановлювали правила, а будували міцні, сповнені любови стосунки зі своєю дитиною.

5 Стосунки батьки + дитина = менше сексуальне зацікавлення

Дені був розумним, релігійним підлітком, який приходив до мене на консультування. "Часом я почуваюся таким самотнім, ніби усім до мене байдуже. Моя сім'я живе у своєму власному світі, а я живу у своєму". Він підвів погляд і дивився повз мене, коли почав говорити повільніше: "Здається, що не завжди так було... Я знаю, це звучить божевільно, але хочу, щоб вони не турбували мене і водночас хочу стати частиною їхнього життя. Здебільшого, вони не турбують мене, і мені стає страшенно самотньо".

Це відчуття відчужености від сім'ї і брак стосунків роблять молодих людей надзвичайно сприйнятливими до сексуального впливу. Але я переконаний, що їм потрібен не секс.

Якби мене попросили навести головний фактор, який спри­яє кризі підліткової сексуальности, першим пунктом у моєму списку буде підліткове відчуження, спричинене неувагою батьків. Якщо ви хочете ізолювати свою дитину від багатьох сексуальних впливів, створіть тісні й відкриті стосунки взаємо­поваги й любови. Коли відсутні стосунки, сексуальні заборони і правила часто ведуть до протесту. Але правила в контексті сповнених любови батьківських стосунків загалом викликають позитивний відгук. Ідея така: якщо батьки забезпечують від­повідною емоційною, духовною та психологічною стабільністю свою дитину у сповнених любови стосунках, близькість стане більшою і спокуса шукати сексуальних зв'язків зменшиться. Я хотів би поділитися з вами п'ятьма компонентами, які мо­жуть допомогти вам налагодити тісніші, здоровіпіі стосунки зі своєю дитиною. Використання цих комунікативних елементів відіграє значну роль у подоланні підліткової відчужености.

Подаруйте прихильність

Дитина повинна бути переконана, що ваша прихильність та любов ніколи не залежатиме від того, що станеться або що вона зробить. Ця прихильність дасть нашим дітям відчуття безпеки, якого вони вкрай потребують, особливо в сучасному світі.

Часом батьки пропонують прихильність, яка спирається на заслуги (або умовну прихильність). Поки діти виконують те, що вимагають їхні батьки, ті будуть прихильні до них. Але якщо діти зазнають невдачі, любов і прихильність батьків тимчасово зникають.

Один із способів висловити безумовну прихильність - хва­лити зусилля більше, ніж успіх. Головне не те, чи ваша дитина виграла спортивні змагання, отримала п'ятірку у школі чи була винагороджена за свій виступ тривалими оплесками; головне, чи вона зробила все, що могла.

Мій син Сін став досить добрим футболістом, і природно, що я дуже гордий за нього. Але моя прихильність і любов до нього не залежать від того, як він грає у футбол. Я не розмов­ляю з ним про те, як добре він упорався і чи можна порівняти його успіх з успіхом когось иншого. Натомість, я дивлюся, чи він віддав грі всі свої сили. Тоді запевняю його, що максимум зусиль - це все, що я коли-небудь попрошу в нього, і що моя любов та прихильність ніколи не залежатимуть від того, як він упорався.

Припустимо, що Сін звикне до того, що я ходитиму з ним на морозиво після ігор, у яких він грав добре і забив кілька голів.

І що станеться, коли ми завжди відразу будемо повертатися додому після ігор, у яких він дуже старався, але програв? Коли така традиція триватиме цілий сезон, Сін дуже чітко зрозуміє, що принаймні в тому разі, коли йде мова про футбол, татова прихильність до нього залежить від того, чи він грає добре.

Коли я усвідомив, що це може статися, то особливу увагу звернув на те, щоб сказати Сінові і повторювати впродовж усього сезону, що буду прихильним до нього, навіть якщо він за цілий рік не заб'є жодного гола. І коли хвалю його за гру, то більше говорю про його зусилля, а не про те, скільки голів він забив.

Щоб переконатися, що він зрозумів це, я обов'язково так само часто влаштовую йому частування після ігор, у яких його команда програє, як і після ігор, у яких вона виграє.

Ми з Дотті також уважно ставимося до того, що ми говоримо про инших людей перед нашими дітьми. Діти часто проектують на себе те, що їхні батьки говорять про инших.

Скажімо, я візьму Сіна на бейсбольну гру у вищій лізі, і у вирішальну мить один з бетсменів команди-господаря не по­цілить у м'яч і вибуде з гри. І припустимо, що я почну завзято лаяти гравця. "Гей, ледарю! - закричу я. - Який же ти нікчема! Твоє місце у другій лізі!"

Який висновок зробить Сін з моєї тиради? Наступного разу, коли я не поцілю у ворота, тато подумає що я також нікчема. Не важливо, що таке порівняння з бейсболістом вищої ліги може здатися нелогічним; саме так він і подумає.

Часто мене питають про те, що я думаю про инших людей, які згрішили чи поводилися неморально. Якщо поспішу зви­нуватити таких людей і засудити їх за те, що вони сказали чи зробили, то приховано натякну своїм дітям, що їм краще не розповідати мені про свої сумнівні вчинки, тому що я осу­джуватиму також і їх.

Я не хочу, щоб мої діти так думали, і тому кажу дуже обе­режно: "Діти, Бог не покликав мене судити инших людей. Вони відповідатимуть перед Ним, а не переді мною, за все що вони зробили або не зробили. Бог покликав мене спробувати зцілити Христове Тіло, а не ділити Його". І прихована настанова, яку, сподіваюся, вони отримають після такої відповіді, буде таким: якщо я не зрікаюся инших, коли вони помиляються, то також не зречуся своїх дітей. Це не означає, що я не осуджую гріх. Але це означає, що я все одно поважаю індивідуума як того, хто створений на образ Бога і має безмежну цінність, навіть якщо я не схвалюю його гріха.

Подаруйте схвалення

Похваливши дитину за те, ким вона є, ви дасте їй змогу від­чути самоповагу. Діти повинні знати, що їхні батьки цінують їх за те, ким вони є. Однак багато підлітків, особливо тих підліт­ків, з якими я розмовляв, відчувають, що їхні батьки постійно чіпляються до них, вказують, що вони зробили неправильно, нагадують їм прибирати у своїй кімнаті, помити посуд і т. ин. Ми з Дотті докладали свідомих зусиль, щоб знаходити те, за що наші діти заслуговують похвали. Ми повинні були працю­вати, щоб це стало звичкою. Нашим девізом стало: "Намагайся помітити у них щось добре".

Як сказала Меймі Мак-Калок, "будьте шукачами добра". Шукайте добрих речей, які робить ваша дитина. І коли ви знайдете щось, не зволікайте з похвалою.

Будьте чесними, висловлюючи схвалення. Люди - особливо діти - зазвичай відразу впізнають нещирість. Ми не повинні імітувати схвальне ставлення тільки тому, що відчуваємо, що повинні щось похвалити. Якщо ми будемо уважні, то знайде­мо безліч добрих речей, які кажуть і роблять наші діти, і які заслуговують на щире схвалення.

Будьте доступними

Коли ви як батьки будете доступними для своїх дітей, це дасть їм відчуття поваги та гідности. Простіше кажучи, якщо ви будете проводити час зі своїми дітьми, вони поважатимуть себе, тому що це дасть їм змогу розглядати себе як пріоритет у вашому житті. І дитина заслуговує на те, щоб дізнатися, що це справді так.

Коли ви будете поруч зі своїми дітьми, це також дасть вам особливі дивіденди в майбутньому. Як каже моя мудра дру­жина Дотті: "Якщо ми будемо проводити час з нашими дітьми тепер, вони будуть проводити його з нами пізніше. Якщо ми виявимо зацікавлення до них тепер, вони будуть цікавитися нами пізніше".

Я знаю, що як батьки ми повинні цінувати свій час і що діти ніколи не сидять на місці. Саме через це занепокоєння з'явилася ідея "якісного" часу. Ідея полягає в тому, що ви не повинні проводити багато часу зі своєю дитиною (кількісно) для того, щоб бути добрим батьком, - за умови, що той час, який ви проводите разом, повинен бути "якісним" часом.

Хоч я погоджуюся, що ми повинні проводити якісний час зі своїми дітьми, однак переконаний, що ніщо не може замінити "кількости" часу, проведеного разом. Коли ми будемо поруч, вони зрозуміють, що потрібні нам - і це ключовий фактор в уникненні підліткового відчуження.

Ось лише кілька ідей щодо того, як організовувати і про­водити час з дітьми. Дозвольте їм на годину пізніше лягати спати і проводьте з ними увесь цей час, не відволікаючи своєї уваги. Зніміть з телефону трубку. Розмовляйте, грайте ігри, боріться на підлозі, можливо перегляньте телепрограму або робіть щось инше. Суть в тому, щоб це був особливий час, і щоб ви приділяли їм пильну увагу.

Попросіть свого підлітка піти разом з вами, коли ви ви­конуєте дрібні доручення, і залиште радіо удома. Це зручний час для розмови, а також нагода для вас стати прикладом такого ставлення та поведінки, які би ви хотіли виховати у свого підлітка.

Якщо ваша дитина мала, візьміть збільшувальне скло і разом обійдіть подвір'я, розглядаючи через нього комашок і рослин. Коли ви підете на пляж, розглядайте піщаних крабів. А чому б вам не обійти свій квартал разом - задкуючи! Ваші сусіди подумають, що ви божевільні, ну і хай собі. Вам буде весело. Вам відома ідея "прогресивних обідів", коли ви йдете в инший дім на кожну страву. А чому б не влаштувати для своєї дитини прогресивний обід у різних ресторанах швидкого харчування? Або спробуйте піти разом у торговий центр, сісти на лавці в людному місці і спостерігати за покупцями. Вибирайте най­веселіших людей, найщасливіших, найсумніших, найдивніше одягнених, найкраще одягнених і так далі. Це не тільки дасть вам нагоду поговорити, але допоможе вам глибоко пізнати погляди дитини - що вона зважає веселим, радісним, сумним чи чудернацьким.

Доступність має й инше значення, окрім потреби проводи­ти запланований час зі своїми дітьми. Вона означає, що вони важливіші для нас, ніж усе те, що ми робимо, і тому вони вільно можуть перебивати нас. Наприклад, якщо я сиджу у своєму кабінеті удома, мої діти знають, що я завжди охоче прийму їх і.порозмовляю з ними. Я радо відкладаю свою роботу, щоб кілька хвилин провести з ними.

Кілька років тому я зрозумів, наскільки важливо, щоб люди мали для мене більший пріоритет, ніж проекти. Я завжди був залучений до написання книжок і кіносценаріїв. Якщо моя дружина і діти приходили до мене, коли я працював, завжди відповідав: "Ні, я не можу порозмовляти тепер. Можливо, пізніше". Багато разів мої діти справді потребували мене, але я уникав їх через свою роботу.

Одного дня я нарешті усвідомив, що завжди матиму проекти. Що завжди матиму терміни від видавців. Що завжди матиму справу з якоюсь кризою. Я належу до таких людей. Але не завжди приходитиме до мене дитина, яка хоче поставити мені запитан­ня, попросити в мене поради, яка хоче, щоб я приголубив чи заспокоїв її. І тому я зобов'язався перед Господом, що завдяки Його силі я ніколи не дозволю проектам чи справам стати важ­ливішими для мене, ніж люди, особливо моя власна сім'я.

Це було нелегко, але я намагався поводитися так, щоб моя дружина чи хтось із моїх дітей завжди мали змогу поговорити зі мною. Хай що б я не робив, завжди відкладав свою роботу, дивився їм прямо у вічі, слухав їх і відповідав на запитання.

Доступність. Вона важлива для наших дітей, тому що дає їм відчуття поваги та гідности. І їй просто немає заміни.

Виявляйте ласку

Виявляючи ласку до своїх дітей, ви пробудите в них відчут­тя, що вони варті любови. Тобто якщо дитина впевнена в тому, що мама і тато люблять мене, то вона також зможе подумати: инші також здатні полюбити мене. І ця впевненість відіграє суттєву роль у самоповазі дитини та здатності мати добрі сто­сунки за межами сім'ї.

Неможливо бути надто ласкавими зі своїми дітьми. Їм пот­рібно багато словесної любови; їм потрібно чути "я люблю тебе" знову і знову. Я намагаюся сказати це своїм дітям щонайменше чотири чи п'ять разів на день, під час зустрічі з ними або теле­фоном. Їм також потрібно багато фізичної любови - обіймів, поцілунків, поплескування по плечах, потирання спини і пог­ладжування по голові. Природно, що зі старшими дітьми це робити легше, якщо ви почали, коли вони були молодші, але починати ніколи не пізно. Діти приймають любов так, як земля після посухи всмоктує дощ.

Любов - це також звичайні розваги зі своїми дітьми. Коли вони бачать, що вам весело і ви радієте, тому що ви разом, це пере­конує їх у вашій любові. Не так давно ми їздили на відпочинок і взяли з собою подругу моєї старшої дочки Келлі. І ось одного дня дівчата сказали, що вони хотіли б трохи порозважатися, зробивши мені зачіску. Я не міг цього собі уявити, та подумав: чому б ні? Але сказав, що погоджуся на це тільки тоді, коли вони того дня підуть зі мною на вечерю і сидітимуть поряд.

Вони чудово провели час, коли робили мені зачіску у стилі ірокезів. І коли ми того дня пішли разом на вечерю, я повинен був надіти темні окуляри!

Дозвольте мені ще раз наголосити, що неможливо бути надто ласкавими зі своїми дітьми. Дехто буде ухилятися від фізичної ласки і трохи скаржитися, коли наближатиметься підлітковий вік, але навіть тоді вони зазвичай жадають її, особливо в домаш­ньому оточенні й передусім тоді, коли ви робили це роками.

Дослідження виявило, що 61% матерів щодня вербально висловлюють ласку своїм 5-річним дітям. Коли дитині випов­ниться 9 років, тільки 37% матерів роблять це щодня. Щодо батьків, то 40% вербально висловлюють ласку своїм 5-річним дітям і тільки 24% - 9-річним. Фізична ласка поширеніша, ніж вербальна. 83% матерів щодня пестять чи цілують своїх 5-річних дітей і 49% - 9-річних. 64% батьків щодня виявля­ють фізичну ласку 5-річним і 33% - 9-річним. Я навіть боюся припускати, наскільки менше ласки отримують 15-річні діти, тоді як насправді вони потребують її більше. Тенденцію давати дедалі менше ласки своїм дітям потрібно кардинально зміни­ти, оскільки ми живемо в суспільстві, що сильно орієнтоване на емоції.

Саме та ласка, яку ви виявите до своїх дітей, пробудить у них відчуття, що вони варті любови.

Запровадьте підзвітність

Запровадження підзвітности у стосунках зі своїми дітьми дасть їм відчуття відповідальности. Тут йде мова не лише про те, щоб ваші діти були відповідальними перед вами. Цього ще не досить. Було б дуже добре, якби ви також звітували перед своїми дітьми.

Я попросив своїх дітей допомогти мені стати якомога кращим батьком, звертаючи мою увагу на ті моменти, в яких можу вдосконалитися. Також попросив їх звертати увагу на ті випадки, коли роблю чи кажу речі, які суперечать тому, чого я намагався вчити їх.

Не так давно ми всі йшли до закладу швидкого харчуван­ня на вечерю. Усі, крім Келлі, хотіли йти туди само. І вона, розчарована, зробила кілька презирливих зауважень щодо того місця, куди всі хотіли йти. Я зробив їй зауваження за її поведінку та мову.

Ми пішли на компроміс, погодившись, що ті, хто хоче йти в той самий ресторан, вийдуть біля нього, а ми з Дотті пове­земо Келлі в те місце, яке припало їй до вподоби. Коли ми під'їхали до першого ресторану, я сказав: "Виходьте всі, крім нашої цокотухи".

Коли ми від'їхали, Келлі відразу твердо нагадала мені, що я зробив саме те, за що докоряв їй. Вона мала рацію. Я про­ковтнув ці слова і подякував їй за те, що показала мені мою непослідовність. Вона не тільки допомогла мені стати більш відповідальною особою, але й також дала мені нагоду проде­монструвати, як вона повинна реагувати, коли їй доведеться відповідати за свої погляди і вчинки.

Иншого разу я попросив усіх своїх дітей, які вже були до­статньо дорослі, записати п'ять своїх побажань щодо того, як Инші повинні ставитися до них. Насамперед вони зазначили Доброту. Відштовхнувшись від цієї думки і застосувавши фраг­мент Євангелія від Матея 7,12 (золоте правило), я сказав, вони самі повинні почати добре ставитися до инших, якщо хочуть, щоб инші виявляли доброту до них. Я наголосив на тому, що особливо ми повинні бути добрими до кожного члена сім'ї.

Відтоді безліч разів, коли я помічав, що моя дитина недобре ставилася до когось иншого, мені тільки залишалося сказати: "Пам'ятаєш наші побажання, як инші повинні ставитися до нас?" І цього вистачало, щоб вони усвідомлювали свої погляди та вчинки.

Я також намагався допомогти своїм дітям зрозуміти проблему відповідальносте й того, як ми ставимося до инших, на основі нашого зв'язку з Богом. Якось, коли я був у машині разом із Сіном, ми під'їхали до стоянки коло людного торгового центру. І мені вдалося знайти поруч два вільних місця коло входу до крамниці, в яку я хотів піти.

Спершу я припаркувався не надто вдало, зайнявши відразу два вільних місця, так що ніхто инший не зміг би поставити авто поруч. Я відчув спокусу залишити автомобіль на тому самому місці і піти в крамницю, але мені спало на думку, що це буде не надто великодушно і що це також добра нагода подати Сінові урок з 1 Коринтян 13, 4-7.

Я від'їхав назад і припаркувався правильно, так, як цього вимагало маркування. "Сіне, - сказав я, - знаєш, чому я за­вдав собі такого клопоту? Якби я зайняв ці обидва місця для паркування, той, хто хотів би піти в цю крамницю, повинен би був припаркуватися десь дуже далеко, і це не було б надто великодушно з мого боку, чи не так?"

Я виявив, що такі маленькі уроки, як цей, справді запам'ятовуються моїм дітям, допомагаючи їм зрозуміти, що я відповідальний перед Богом за те, як ставлюся до инших, а не тільки за те, як ставлюся до них. Так вони навчаються відповідальносте.

Структурні елементи стосунків

Прихильність, схвалення, доступність, любов і підзвітність. Прихильність дає вашій дитині почуття безпеки. Схвалення дає їй відчуття самоповаги. Доступність дає вашій дитині відчуття важливости та гідносте. Ласка дає їй змогу відчути, що вона варта любови. І підзвітність дає відчуття відповідальносте. Ці п'ять елементів, які повинні стати невід'ємною частиною ва­ших стосунків з дитиною, зроблять їх міцними та здоровими. І дозвольте мені повторити, що стосунки, які ми налагодимо з нашими дітьми, - це найважливіший фактор, який допоможе їм сказати "ні" дошлюбному сексуальному життю. Якщо наші стосунки добрі, наші діти набагато частіше будуть розуміти, поважати і виконувати наші правила.

Спробуйте самі

Ідеї для побудови здорових стосунків батьків і дитини

Цей розділ містить багато ідей, для того щоб творчо побудува­ти стосунки батьків і дитини. Тут наведемо шість таких ідей.

1. Впродовж дня, поки ви міркуєте про те, що сказати своїм дітям, стисло занотовуйте свої думки: "Ти сьогодні чудо­во виглядав у своєму новому светрі". "Дякую за те, що помив мою машину". "Ходімо сьогодні купувати нові тенісні кросівки". Згодом почніть залишати ці нотатки в особливому місці - наприклад, на кухонному столику, де діти могли б знаходити їх щодня.

2. Візьміть сьогодні ввечері свою книгу ділових зустрічей до столу. Покажіть кожному членові сім'ї свій вільний час на наступні два тижні і запишіть імена членів своєї сім'ї навпроти того часу, щодо якого ви дійдете згоди. Тоді здивуйте їх, переглянувши подальші два тижні й повторивши все знову. Спробуйте поснідати поза до­мом у суботу чи неділю, пообідати разом під час вашої обідньої перерви чи за годину до вечері того дня, коли ви йдете з роботи раніше. Дозвольте дитині вибрати, як буде проведено час.

3. Ви добре знаєте свого підлітка? Як легко ви можете від­повісти на такі запитання: Яку книгу ваша дитина читає тепер? Яка її улюблена телепрограма, артист, пісня? Які імена її вчителів? Хто її найкращий друг? Яке найбільше нездійснене бажання вашого підлітка? Якими якостями вашої дитини найбільше захоплюються її друзі? Що їй найбільше подобається робити з вами разом? (Чи робили ви це недавно?) Що, на думку вашої дитини, їй вдається найкраще? Ті запитання, на які ви не можете легко від­повісти, обговоріть разом зі своєю дитиною, коли поведете її на сніданок наступного тижня.

4. Чи можете ви взяти когось зі своїх дітей у своє наступне відрядження? Спочатку це може звучати абсурдно, але хіба існує кращий спосіб якісно провести час із дитиною, продемонструвати їй, як багато вона важить для вас, і до­помогти дитині зрозуміти вашу роботу і "реальний світ"? Поясніть основні принципи, які допоможуть узгодити присутність дитини з вашими цілями в роботі. Якщо вона пропустить школу, візьміть із собою уроки, щоб заповнити час, який ви проведете на роботі. Заплануйте відвідати історичну пам'ятку або приєднайтеся до якогось веселого заходу, унікального для цієї місцевости. Ціль тата - взяти кожну дитину із собою хоча б раз на рік.

5. Посадіть дерево на честь кожної вашої дитини в її на­ступний день народження. Це не тільки дасть їм змогу піклуватися про щось, але й стане постійним нагадуван­ням про їхній особливий день і дозволить їм своєрідно оцінювати своє життя, коли вони і дерева разом будуть рости.

6. Похваліть творчість своїх дітей, демонструючи те, що є об'єктом творчости чи досягнень. Спробуйте такі ідеї:

а) повісьте малюнки на стіні, на якій найбільше їхніх відбитків пальців;

б) зробіть підставки для тарілок, помістивши мистецькі твори між двома пластами прозорого паперу. Щоб малюнки можна було змінювати, помістіть їх у плас­тикові папки;

в) розмістіть малюнки на столі в їдальні під прозорою пластиковою скатертиною;

г)  помістіть мистецькі твори під скло вашого кавового столика;

ґ) на стіні вашої вітальні повісьте рамку, пристосовану для того, щоб у ній легко можна було змінювати твори мистецтва;

д) малюнки, які ви хочете зберігати постійно, можна за­фіксувати лаком для волосся.

6 ЯК ДАВАТИ ПРИКЛАД КОНТЕКСТУ ДЛЯ СТАТЕВИХ СТОСУНКІВ

Наші стосунки з дітьми - це їхня перша лінія оборони у намаганні допомогти їм сказати "ні" тискові розпочати ста­теве життя. Однак не менш важливі стосунки, які існують між нами - їхніми батьком та матір'ю. Дитина повинна мати впевненість, щоб сказати "ні" тискові, і значна частина цієї впевнености з'являється тоді, коли вона знає, що стосункам між батьком і матір'ю ніщо не загрожує.

Оскільки це справді так, то чи не найбільше, що я можу зробити для своїх дітей, - це любити їхню матір. Якщо діти не мають упевнености, що мама й тато люблять один одного і завжди будуть разом, то вони повинні хвилюватися за майбутнє будь-яких стосунків, у тому числі й свого власного шлюбу. І якщо ви не можете розраховувати на те, що шлюб назавжди задовольнить вашу природну потребу любови та близькосте, на­віщо чекати до шлюбу, щоб отримати задоволення від сексу?

Суттєве значення має те, що вірш, який батьки полюбля­ють цитувати своїм дітям - "Діти, слухайтеся в Господі батьків ваших, бо це справедливо" (Еф. 6, 1) знаходимо відразу після Ефесян 5, 33, де Павло звертається до усіх чоловіків: "Нехай же кожний з вас зокрема любить свою жінку так, як себе само­го, а жінка нехай поважає чоловіка". Сімейний затишок, який з'являється, коли чоловік та дружина люблять один одного і дають приклад любови, послуху та поваги у спілкуванні, - це єдина запорука послуху у дітей. У Посланні ап. Павла до ефе­сян читаємо: "Батьки, не дратуйте дітей ваших, виховуйте їх у послусі й напоумленні Господньому" (Еф. 6, 4). Ми можемо роздратувати своїх дітей у тому разі, якщо не станемо для них взірцем сімейних стосунків, у яких батько любить матір.

Пошук близькости

На мій погляд, неправильно говорити, що за останні 20 років у нас відбулася сексуальна революція. Натомість, слід говорити про революцію у пошуку близькости. Більшості молодих лю­дей, які живуть дошлюбним статевим життям, не потрібен секс як такий. Вони шукають інтимности - спілкування, діялогу, знайомства, взаємної любови й взаємного розуміння.

Цю інтимність раніше знаходили в сім'ї. Діти отримували любов та впевненість, яких потребували, від мами і тата, братів і сестер. Але тепер, коли руйнується сім'я, таку близькість вже неможливо знайти в багатьох родинах. Тому найбільший страх молодих людей - страх, що їх ніхто не полюбить і що вони ніколи не будуть здатні полюбити когось иншого.

Ми всі маємо природну потребу і здатність любити, але це не означає, що ефективна любов з'явиться сама по собі. Кілька років тому, у день святого Валентина, Девід Гартман під час свого інтерв'ю з доктором Салком, сімейним психологом у програмі "Доброго ранку, Америко" поставив йому два дуже глибоких запитання. Спершу він спитав: "Чи кожен має при­роджену здатність любити?".

Доктор Салк відповів просто: "Так".

Далі Гартман спитав: "То чому ж у світі немає більше лю­бови?".

Це просте і логічне запитання, чи не так? Але воно дуже глибоке. Чому у світі немає більше любови?

Доктор Салк відповів мудро: "Девіде, хоча ми й маємо при­роджену здатність любити, ми повинні вчитися, як любити". Тоді він повернувся до камери і додав: "Найбільше, що батьки можуть зробити для своїх дітей, - це любити один одного".

Доктор Салк мав цілковиту рацію. У цьому вся суть пробле­ми. Ми вчимося любити, коли бачимо, як наші батьки люблять один одного. Ми вчимося цьому, коли бачимо, як мама і тато дають нам приклад, як потрібно давати і приймати любов. Але ж так багато дітей бачать цілком протилежне у своїх сім'ях і сім'ях своїх друзів. І в американській оселі дедалі менше міс­ця для теплої інтимности та вияву любови між чоловіком і дружиною.

Один підліток написав, що хлопець може поспішити роз­почати статеве життя, "прагнучи наблизити свої стосунки до зрілости у пошуках інтимности. Коли вони кохаються, це дає йому таке відчуття впевнености, і він «знає», що вони справді починають бути близькими один одному".

Молодий неодружений чоловік писав: "Я вважаю, що най­поширеніша причина для сексу - це нездоланна потреба бути поряд з иншою людиною, мати емоційний контакт, позбутися самотности і відчувати, що про тебе піклуються".

Бачите, що сталося? Діти потребують близькости та лю­бови. Вони повинні вчитися любити та отримувати любов удома - починаючи з міцних стосунків мами і тата. Але якщо вони не зможуть знайти її там, то шукатимуть її деінде, часто у статевому житті.

Потреба прикладу для любови

Моя дружина Дотті звернула увагу на важливу різницю, яку вона помітила, читаючи Послання ап. Павла до ефесян 5, 33: "Нехай же кожний з вас зокрема любить свою жінку так, як себе самого, а жінка нехай поважає чоловіка" (Еф. 5, 33). Різниця полягає в тому, що головною потребою жінки є любов, тоді як головною потребою чоловіка є повага. Як чоловіки, так і жінки потребують любови, але здається, що жінки потребують глибоких, ніжних стосунків. Любов мотивує жінку та задоволь­няє її найглибші потреби. Чоловіки, з иншого боку, бажають, щоб їх поважали як годувальників та захисників сім'ї. Тому, коли я кажу про вияв любови, то звертаюся в першу чергу до чоловіків. Коли кажу про вияв поваги, то звертаюся в першу чергу до дружин.

Дотті каже, що чоловік відчуває повагу з боку дружини і у тому разі, коли знає, що вона підтримує його. Вона стоятиме поруч з ним і милуватиметься ним. Вона вірить у нього і захи­щатиме його. Він потребує запевнення, що вона підбадьорю­ватиме його і є його найбільшою прихильницею.

Батьки повинні стати прикладом любови, а матері стати при­кладом поваги для своїх дітей, щоб вони почувалися впевнено, бачили, що задоволено їхню потребу в близькості, й вчилися давати та отримувати любов та повагу. Але як практично ми стаємо прикладом любови та поваги?

По-перше, любов та повага повинні бути висловлені. Діти повинні чути, як мама і тато кажуть один одному "Я люблю тебе" або "Я вірю в тебе". Не соромтеся казати щось схоже своєму партнерові перед дітьми - їм потрібно чути це.

Я часто висловлюю запевнення у любові своїй дружині, а також своїм дітям. Я кажу їм: "Знаєте, ваша мати - найпре­красніша жінка у світі. Я не можу повірити, що мені пощасти­ло одружитися з нею! Я справді люблю її". Коли телефоную додому під час своїх подорожей, і хтось із дітей бере трубку, я питаю: "Як поживає моя чудова дружина?" І тоді я згадую її особливу якість, яку справді ціную.

Висловлювати любов можна також і в негативному контексті. Коли наша найстарша дочка досягла передпідліткового віку, між Нею та моєю дружиною періодично почали виникати сутички. І впродовж цього часу в Келлі з'явилася звичка огризатися до своєї матері, особливо коли мене не було в місті.

Оскільки Дотті була вдома щодня і неввічливість Келлі ставала дедалі частішою, дружина не усвідомлювала повністю неповаги, яку виявляла дочка. Тому Дотті поблажливо стави­лася до поведінки Келлі. Але одного разу та огризнулася до Дотті, коли я був удома, і я почув це.

Я посадив Келлі в крісло. Далі став на одне коліно і поглянув їй прямо у вічі. "Юна леді, - сказав я. - Ти можеш так розмо­вляти зі своєю матір'ю, але я ніколи не дозволю так розмовляти зі своєю дружиною! Я люблю цю жінку".

Повірите ви чи ні, але це одне суворе застереження відучило Келлі від звички огризатися. Усього кілька місяців тому вона знову почала нечемно розмовляти з Дотті в моїй присутності. Але раптом схаменулася, повернулася до мене і сказала: "Ах, тату, я не повинна так поводитися з твоєю дружиною, чи не так?".

Я також висловлюю свою любов та повагу до Дотті перед своїми дітьми, залишаючи для неї безліч невеличких любовних послань, які вона повинна знайти і які можуть бачити діти. Коли наближається день святого Валентина, у крамницях продають сентиментальні листівки та наклейки, і я купую їх цілий стос, щоб використовувати впродовж року. Коли вирушаю в подо­рож, то ховаю їх для неї у всьому будинку, і часто питаю дітей поради, де мені покласти їх. Вони залишали їх на молочнику в холодильнику, на дверях душу, на її купальному халаті, на її подушці, у шухляді туалетного столика - майже скрізь.

Дотті справді подобаються такі невеликі нагадування про мою любов, і діти страшенно радіють, спостерігаючи, як вона знаходить їх. І весь цей час вони вчаться дарувати і приймати любов.

Я хотів би також запропонувати вам залучити дітей до пла­нування особливих подій для вашого партнера. Кілька років тому в мене з'явилася ідея попросити своїх дітей спланувати святкування річниці нашого шлюбу з Дотті. Я зібрав їх разом і сказав: "Послухайте, я хочу взяти вашу маму на кілька днів у Лагуна Біч". Вони знають, що це наше улюблене місце для короткого відпочинку. "Що можу зробити, щоб ваша матір справді відчула, що я люблю її?"

Ми з дітьми мали багато втіхи, коли планували цю річни­цю, і відтоді я намагався постійно довідуватися про їхні ідеї щодо подарунків, вечірок чи короткого відпочинку для їхньої матері.

Щоб краще знати, як любити свою дружину, я не тільки за­питував у неї, що засвідчує мою любов до неї, але й запитував у багатьох дружин, як вони дізнаються про любов чоловіка до них. Цей список не тільки став одкровенням для мене, але виявився досить довгим. Я поділюся ним з вами, тому що він може стати для вас підручником любови до своєї дружини, яким він став для мене.

Як мій чоловік дає приклад любови

 

 

 

 

• Він виявляє ініціятиву в сімейному духовному житті.

   

   

• Він першим починає розмову на глибокому рівні.

   

   

• Він прилюдно дарує мені тактовні вияви своєї любови до мене - підморгування, поплескування, ніжний погляд.

   

   

• Він говорить сім'ї, що "моя дружина особлива".

   

   

• Він робить разом зі мною те, що мені подобається робити, а йому - ні.

   

   

• Він розповідає про свою любов до мене иншим, пишаючись мною.

   

   

• Він легко пробачає. Він виявляє безумовну любов та прихильність.

   

   

• Він дбає про те, щоб у мене був час для себе і для Господа.

   

   

• Від нього я отримую особливі сюрпризи і подарунки.

   

   

• Він пам'ятає про святкові дні.

   

   

• Він слухає, дивлячись мені у вічі, не перебиває мене і пам'ятає те, що я сказала.

   

   

• Він цінує мої почуття, навіть якщо вони нераціональні чи нелогічні.

   

   

• Він ділиться своїми почуттями зі мною і демонструє довіру.

   

   

• Він любить наших дітей і помічає маленькі справи, які вони роблять.

   

   

• Він помічає, як я виглядаю та одягаюся.

   

   

• Він говорить мені особливі компліменти і помічає, коли я важко працюю над чимось.

   

   

• Він допомагає виконувати мені щоденну роботу, як-от прибирання зі столу.

   

   

• Він піклується про мене, коли я хвора.

   

   

• Він організовує побачення і сам дбає по нього.

   

   

• Він любить мою сім'ю і цікавиться нею.

   

   

• Він розуміє мій настрій, і коли мені сумно, підбадьорює мене, намагаючись сказати мені щось добре.

   

   

• Він дисциплінований і встановлює цілі. Ось такий самий список для дружин.

   

   

 

Як моя дружина дає приклад поваги

 

 

 

• Вона висловлює свою віру в мене.

   

   

• Вона шанує, підтримує та хвалить мене прилюдно і перед нашими дітьми.

   

   

• Вона питає в мене поради.

   

   

• Вона заохочує мене бути всім, чим я можу бути.

   

   

• Вона ніколи не критикує мене прилюдно.

   

   

• Вона уважно слухає.

   

   

• Вона вірить у мене і знає, що я зроблю все правильно.

   

   

• Вона довіряє моїм рішенням і підтримує їх.

   

   

• Вона підбадьорює мене, натякаючи мені, що иншим по­трібні мої поради та настанови.

   

   

• Вона дає мені свободу і поважає мій особистий час.

   

   

• Вона не фліртує з иншими чоловіками.

   

   

• Вона має високу думку про те, ким я є, що я роблю і що кажу.

   

   

• Вона готує мої улюблені страви.

   

   

• Вона дозволяє мені мріяти і встановлювати цілі, а також допомагає мені втілювати ці мрії.

   

   

 

Шлюб: контекст для сексу

Я вже згадував, що ми з дружиною часто виявляємо ніжні почуття один до одного перед нашими дітьми, і я впевнений у тому, що це корисно. Навіть більше, наші діти знають, що ми з Дотті займаємося сексом, і що справді отримуємо задоволення від нього. Звісно, що ми не переходимо меж пристойности.

Цікаво, що багатьом дітям, навіть коли вони стануть дорос­лими, важко уявити, що їхні батьки насолоджуються Божим даром сексу. Це природна і прекрасна частина шлюбних сто­сунків, і діти повинні знати це. Спостерігаючи, як мама і тато дають приклад близькости в належному контексті (шлюбних стосунках), вони дізнаються, що це належне місце для неї. Вони дізнаються, що сексуальна близькість - добра річ. І вони дізнаються, що цілком можливо мати стосунки, які за­довольнять усі їхні потреби і прославлятимуть Бога - навіть У сучасному світі.

Одинокий батько або матір

Якщо ви - одинокий батько або мати, мені не слід розпові­дати вам, що на вас чекає особливо важке завдання. Через смерть або через розлучення ви втратили партнера, з яким могли б стати взірцем міцних, сповнених любови стосунків. Якщо ви одружені, але ваші стосунки з партнером холодні, у вас принаймні залишається надія, що завдяки любові, роботі, порадам психолога і молитві ваш шлюб може стати тим, чим він повинен бути. Але одинокий батько чи матір не має цієї надії. То що вам слід робити?

На жаль, на це питання немає легкої відповіді. Ви можете привести у життя вашої дитини инших людей, які компенсують відсутність батька або матері. У десятому розділі ми розглянемо це детальніше. І поки немає загрози насильства, викрадення чи моральної шкоди, найкраще, коли обоє батьків, навіть якщо вони розлучені, залишатимуться у житті дитини.

Однак, якщо ви одинокий батько або матір, у вас не буде змоги дати своїй дитині приклад сповнених любови шлюбних стосунків. Я можу запропонувати вам лише три речі. По-перше, навіть більше, ніж одружена пара, ви повинні "насичувати" своїх дітей любов'ю. Ви повинні проводити час з ними і творчо планувати заняття та дискусії. Ви самі повинні якомога більше забезпечувати потребу дитини в батьківській любові. Я знаю, що для цього потрібна енергія та ентузіязм - дві речі, яких одиноким батькам зазвичай бракує через надмірну заванта­женість, пов'язану з роботою та домашніми обов'язками, однак саме це вкрай потрібно вашій дитині. Енергійна любов до дітей вимагатиме твердого зобов'язання з вашого боку.

По-друге, навіть будучи розлученими, ви можете реаліс­тично, але позитивно поговорити зі своєю дитиною про те, чим може бути шлюб. Ви можете змалювати для своєї дити­ни реальну картину того, чим є подружня любов. Ви можете прищепити надію, що тривалий, вдалий шлюб є дуже реальною можливістю. Не бійтеся визнавати будь-які помилки, які ви могли допустити.

Врешті-решт, ви повинні продемонструвати як своїми вчинками, так і своїми словами, що шлюб - це єдине гідне місце для статевих стосунків. Иншими словами, як одинокий батько чи матір ви самі не повинні поступатися перед тиском суспільства розпочати дошлюбне статеве життя.

Спробуйте самі

Ідеї щодо того, як давати приклад міцних шлюбних стосунків

Щоб стати прикладом міцних шлюбних стосунків, необхідно докладати постійних зусиль. Робити багато дрібних речей увесь час набагато важливіше, ніж робити усього кілька час від часу. Ось деякі пропозиції щодо цих невеликих справ.

1. Не забувайте про маленькі вияви любови. Кульбаба серед пишних трав на галявині, комплімент щодо зовнішнього вигляду, письмове привітання у коробці для канапок чи портфелі, м'ята на подушці... - все це здатне створити диво.

2. Пам'ятайте про вагу грайливости. Любов процвітає, коли є сміх та дитячі радощі: прогулянки під дощем, пускання камінців по воді чи катання на каруселях.

3. Наступного недільного вечора, тату, повідомте своїй дружині, що ви хочете взяти повну відповідальність за приготування однієї з вечірніх страв упродовж тижня. Виберіть день, який не порушить розкладу роботи або дозвольте вибрати вечір їй. Це підніме "коефіцієнт вдяч­ности" для обох вас.

4. Подаруйте своєму партнерові словесний букет комп­ліментів. Почніть зі списку тридцятьох якостей, які ви цінуєте у ньому, і щодня говоріть один з них упродовж місяця. Це може виявитися важчим, ніж здається. Якщо після п'яти чи десяти ваші ідеї вичерпаються, ось п'ять категорій, які стимулюватимуть вашу думку:

а) риси характеру. Що у вашому партнерові найбільше приваблює вас? Якими моральними якостями та чесно­тами вашого партнера ви захоплюєтеся найбільше? Які важливі уроки про життя ви почерпнули в нього?

б) фізичні якості;

в) успіхи та досягнення;

г)  вчинки. Що найважливіше ваш партнер робить для вас і для дітей - у тому числі незначні речі?

ґ) таланти та вміння. Нарешті, придумайте якомога більше способів висловити компліменти: "Я люблю тебе, тому що...", "Я ціную те, як ти...", "Я вдячний за...", "Мені подобається...", "Ти змушуєш мене радіти, коли...", "Я ніколи не зможу забути...", "Тільки ти можеш...", "Я колись казав тобі, що...", "Що би я робив без...", "Я горджуся тобою, коли...". І обов'язково говоріть деякі компліменти перед дітьми, деякі перед друзями і най­більш інтимні тоді, коли ви лише удвох.

5. Чи обіймали ви сьогодні свою дружину чи чоловіка? Робіть це часто і перед вашими дітьми.

6. Одинокі батьки повинні багато розповідати своїм дітям гарні спогади про своє дитинство. Ось деякі ідеї:

 

 

 

• Зауважте, що вашим дітям найбільше подобається робити і приєднайтеся до них.

   

   

• Вирішіть разом, який проект чи вид спорту стане доб­рим сімейним заняттям і спробуйте зайнятися ним.

   

   

• Перетворіть свою оселю на місце, в якому завжди вітають друзів вантах дітей, і де вони можуть гратися разом. Коли це доречно, самі приєднайтеся до них.

   

   

• Заохотьте своїх дітей бути відкритими щодо своїх ду­мок, почуттів та мрій, обов'язково створіть "безпечне" середовище, в якому вони могли б ними ділитися.

   

   

• Часто згадуйте про веселі випадки з того часу, коли діти були малими.

   

   

• Дозвольте собі насолоджуватися життям. Завдяки цьо­му ви обов'язково подаруєте собі і своїм дітям, багато спогадів - спадщина, особливо важлива для дітей у неповних сім'ях.

   

   

 

7 Як формувати самооцінку вашої дитини

Одна за найголовніших причин, через яку підлітки починають дошлюбне статеве життя, - це нездорова самооцінка, що підштовхує підлітків до сексуальної активносте. Деякі підлітки використовують секс, щоб збільшити свою самоповагу.

"Я використовував дошлюбний секс, щоб компенсувати нестачу самоповаги. Щоразу це доводило мені, що я чоловік, і забезпечувало мене добрими історіями для роздягальні. Я покладався на секс, щоб підтримати свою самоповагу".

"Я шукав жіночої уваги, щоб довести свою чоловічу гідність. Увага, яку я отримував від юної леді, стала мірою моєї власної вартости. Коли мій сексуальний досвід збільшився, стало важче зупинятися на ласках та пестощах, і моє життя дедалі більше наповнювалося виною".

Хоча обидва ці твердження належать молодим чоловікам, молоді жінки з низькою самоповагою розповідають такі самі історії. Вони починають статеве життя, щоб "довести" свою гідність, щоб довести, що вони привабливі для протилежної статі, і почати більше поважати себе, розповідаючи про свій

І досвід сексуально активним ровесникам.

Однак для инших молодих людей сексуальна активність - це лише спосіб виправдати низьку самоповагу. Їхні вчинки лише відображають те, що вони вважають правдивим щодо себе. Ми схильні поводитися згідно з власною думкою про себе. Наша самооцінка - це немов пара лінз, через які ми дивимося на життя. Спираючись на те, що ми бачимо через ці лінзи, ми робимо вибір, що думати і як діяти.

Якщо, скажімо, дівчина-підліток, яка має низьку самоповагу і відчуває тиск розпочати статеве життя, подивиться через свої викривлені окуляри, вона обов'язково подумає: Я і так майже нічого не варта, то хіба це матиме якесь значення? Це те, що роблять погані люди. Невдовзі така молода людина діятиме згідно зі своєю низькою думкою про себе.

Хоча формування самооцінки дитини безпосередньо не впливає на проблему сексуальности, це, тим не менш, один з найважливіших способів допомогти вашій дитині сказати "ні" сексуальному тискові.

Як правильно оцінювати себе

Мати здорову самоповагу означає, ні більш ні менш, дивитися на себе так, як Бог дивиться на нас. Иншими словами, здорова самоповага - це реалістична думка про себе з погляду Бога.

Я додаю до визначення фразу "ні більш ні менш", тому що деякі люди мають надто високу думку про себе, і це - гордість. Але инші схильні принижувати себе, і це - фальшива скромність.

У Посланні до римлян апостол Павло пише: "Я кажу кожному з вас: не думати понад те, що треба думати, а думати скромно" (Рим. 12, 3). Ми повинні думати скромно. І безсумнівно, що це правда.

Справжня скромність, яку мають усі люди із здоровою само­оцінкою, не каже: "Я ніщо". Радше, справжня скромність - це усвідомлення того, ким ви насправді є з погляду Бога, прийнят­тя того, ким ви є, і подяка Богові за це. У здоровій самооцінці немає ані гордости, ані фальшивої скромности.

Це визначення змушує нас також дізнатися про погляд Бога. Якщо наша мета - оцінити себе реалістично з погляду Бога, ми повинні знати, яким є Його погляд.

По-перше, Біблія каже нам, що Бог підняв чоловіка і жінку високо у своєму творінні. З усього, що Він створив, тільки ми були створені на Його образ (див. Бут. 1, 27). Вже сам цей факт, що ми були створені на Божий образ надає кожному з нас величезної цінности. Ми маємо особливе значення для Нього, набагато більше, ніж будь-яка инша частина цього всесвіту, яку Він створив.

По-друге, біблійний опис того, як Бог цінує нас, не закінчуєть­ся на тому, що ми були створені на Його образ. Ви маєте велику вартість та ціну для Бога. І найпростіший та найбільш логічний спосіб сказати, яку ціну має певна річ - дізнатися, скільки хтось готовий заплатити за неї. І великий Бог Всесвіту вважає, що ви та ваші діти маєте таку цінність, що Він, навіть якщо ви грішники, готовий заплатити життям свого Сина, щоб звільнити вас від кари гріха. Чи заплатив би Бог таку ціну за непотріб, за черв'яка? Ні. Але Він радо заплатив її за мене, за вас і за наших дітей.

По-третє, кожен з нас унікальний. Бог створив тільки вас, щоб ви були вами, і ніхто не може бути вами краще. Усі ми і всі наші діти унікальні та безцінні. Як батьки ви повинні пізнати унікальність кожної своєї дитини і прийняти кожну дитину такою, якою вона є. Розуміння та цінування унікальности особи допоможе їй усвідомити, що вона особлива.

Зрештою, з погляду Біблії, ми повинні вважати себе тими, кого любить і приймає Бог. Бог каже нам: "Я полюбив тебе відвічною любов'ю" (Єр. 31,3) і Він приймає нас саме такими, якими ми є. У ту мить, коли особа починає покладати свою надію на Христа як Спасителя і Господа, Святий Дух хрестить Цю особу для Христового Тіла. Нас прийняли в Божу сім'ю. Ми належимо до неї.

Формування здорової самооцінки у вашій дитині вимагає трьох головних елементів. Його можна порівняти зі стільцем на трьох ніжках. Якщо забрати чи вкоротити одну з ніжок, стілець не буде стояти прямо. Погляньмо на кожну з цих трьох "ніжок" і на те, як ви можете укріпити "стілець" своєї дитини.

Вони приналежні

Перша ніжка у формуванні здорової внутрішньої самооцін­ки - це відчуття приналежносте чи відчуття, що тебе люблять. Ми розглянули це певною мірою у п'ятому розділі, однак наго­лошували там на тому, як дитина потребує вашої прихильності!. Дитина також повинна розуміти, що ваша прихильність означає те, що вона приналежна. Це знання, що хтось "справді дбає про мене". Приналежність - це те, що я відчуваю, знаючи, що мене люблять безумовно, саме таким, яким я є.

Вони гідні

Друга ніжка у стільці здорової самооцінки - це почуття гідности. Якщо приналежність означає віру в те, що инші люблять тебе безумовно, гідність - це позитивний і здоровий внутрішній погляд на себе - відчуття, що ви заслуговуєте лю­бови та прихильносте инших.

Існує чіткий зв'язок між приналежністю та відчуттям гід­ности. Деякі діти можуть висловлювати словами ці почуття в дивовижно ранньому віці. Инші, однак, ніколи так й не усвідом­люють, чому вони відчувають, що негідні отримувати любов, але однаково намагаються ціле життя заслужити її.

Окрім намагання бути доступними для своєї дитини, про що ми згадували в п'ятому розділі, що ще може допомогти прище­пити їй почуття гідности? Одна з найважливіших речей - бути обережними щодо того, як карати дитину. Коли ви повинні покарати свою дитину, обов'язково розрізняйте поведінку, яка може бути неприйнятною, і саму дитину, свою любов до якої ви мусите підкреслювати.

Психолог Стенлі Куперсміт розповідає у своїй книзі "Пе­редумова самоповаги" (Antecedent of Self-Esteem), що дітей з достатнім відчуттям самоповаги карали так само часто, як і тих, кому самоповаги бракує. Однак дітей із здоровою самоповагою батьки карали за їхню неприйнятну поведінку, тоді як тих, кому бракувало здорової самооцінки, карали за те, що вони "погані діти".

Ми всі змушені карати своїх дітей. Але, роблячи це, ми в жод­ному разі не повинні забувати про різницю між поведінкою та особистістю. Скажімо, якби я спіймав свого сина Сіна на брехні, то найгірше, що я міг би зробити, - це сказати щось на кшталт: "Сіне, ти брехун, і тут брехуни нам не потрібні. Брехуни - недоб­рі люди, і ми караємо їх. Бог також сказав, що брехуни ніколи не потраплять до неба". Бачите, як цей підхід переконуватиме дитину, що вона не гідна отримувати любов?

Натомість я повинен сказати щось таке: "Сіне, ти мій син, і я люблю тебе, але ти брехав мені. Тепер ми з твоєю матір'ю не­вдоволені твоєю брехнею, тому що вона ображає Бога, тому що це недобре, і вона зіпсує тобі репутацію. І оскільки ми любимо тебе, ти повинен бути покараний". Цього разу я зосередився на його поведінці й водночас ще раз запевнив його у своїй любові до нього і у тому, що моя кара - наслідок любови, а не ненависти чи гніву. У цьому полягає ключова відмінність. Я не казав нічого, що дозволило б зробити висновок, що він не гідний любови. По суті, караючи його, я підкреслив свою любов до нього.

Вони компетентні

Третя ніжка у стільці здорової самооцінки - це відчуття компетентности. Коли діти виростають і долають свій жит­тєвий шлях, їм потрібна впевненість, що вони можуть успішно впоратися із завданнями та проблемами. Їм потрібен оптимізм, Що допоможе їм у кожному новому дні бачити низку можли­востей, які потрібно дослідити.

Діти, яким бракує цього відчуття компетентности, бояться того, що на них чекає завтра і що далі з ними станеться у світі. Замість того щоб прагнути активно змінювати світ та свою долю, вони відчувають, що неспроможні впоратися зі світом та проблемами, які чекають на них.

Я хотів би запропонувати три способи, які можуть допо­могти вашій дитині сформувати відчуття компетентности. По-перше, допоможіть своїй дитині знайти хоча б одну сфе­ру особливої компетентности. Якщо діти матимуть особливо добру думку про свої здібності у певній царині, це компен­суватиме їхнє невміння в инших сферах. Дитина, яка слабко знає геометрію, може бути генієм у французькій мові. Дитина, якій бракує спортивного таланту, може виявитися чудовим актором. Дитина, яка не може грати на трубі, може бути дуже здібною до бізнесу.

Тут основне - допомогти своїй дитині знайти щонайменше одну сферу компетентности і тоді заохочувати та стимулювати розвиток цієї сфери. Припустимо, що дівчина має труднощі з навчанням у школі, уроками музики і всіма видами спорту, якими вона пробувала займатися. Цій дівчині буде нелегко почувати себе компетентною. Але одного дня вона візьме в руки тенісну ракетку і зіграє кілька разів зі своїми друзями. Їй це сподобається, і станеться диво - вона відчує, що має природний хист до гри.

Мудрі батьки побачать, що ця знахідка - чудова нагода до­помогти дитині сформувати відчуття компетентности і, разом з тим, - здорову самооцінку. Батьки похвалять досягнення ди­тини, куплять їй ракетку і взуття, знайдуть їй доброго тренера і подбають про те, щоб вона мала доступ до кортів для тренувань і змогла добиратися туди.

По-друге, ви можете допомогти своїй дитині сформувати відчуття компетентности, заохочуючи її прагнути до великих справ і втілювати великі мрії, особливо якщо вони пов'язані з допомогою иншим. Я переконаний, що ті, хто отримує найбільшу насолоду від життя і має найбільш здорову самооцінку, мають мрію, ким хочуть стати і що будуть робити, і вони присвячують своє життя здійсненню цієї мрії.

Якщо, скажімо, у вас є дочка, яка хоче стати адвокатом, щоб приносити користь людям, допомагайте їй більше дізнавати­ся про ту роботу, яку виконують адвокати, про найважливіші навички для них і про форми навчання, які найкраще підго­тують її до юридичного коледжу. Заохотьте її бути впевненою у своєму успіху і ненав'язливо спрямовуйте її зусилля для втілення цієї мрії.

Дітям набагато легше досягати вартих уваги цілей, якщо батьки підбадьорюють їх та запевняють, що вони спроможні зробити це. Наполегливість може подолати багато перешкод, у тому числі - брак природного таланту. І саме молоді люди з відчуттям компетентности не полишать своєї мрії і здійснять її. І вони потребують, щоб батьки підкреслювали той факт, що вони можуть бути компетентні.

Якщо ви допоможете своїм дітям знайти сфери компетен­тности, вони не тільки почуватимуться впевнено у них, але й здобудуть відчуття контролю. Людина, яка відчуває, що може легко контролювати хоча б одну сферу - сферу її компетентнос­ти - зможе почати поширювати це відчуття контролю також і на инші сфери. Якщо я зможу це зробити в одній царині, - ін­туїтивно розуміє дитина, - то, можливо, зможу також трохи контролювати инші сфери свого життя.

По-третє, кожна людина - особливе та унікальне творіння Бога, об'єкт Його особливої уваги та невимовної любови. Бог проголосив вашу дитину надзвичайно цінною, такою цінною, що віддав життя свого Сина, щоб викупити душу вашої дити­ни. Якщо ви зможете пояснити цю реальність своїй дитині й побудувати на цьому фундаменті три ніжки стільця самооцін­ки, то зробите багато, щоб ваша дитина була здатною обрати морально чисте життя.

Спробуйте самі

Ідеї для формування самооцінки вашої дитини

Формування власної здорової самооцінки чи самооцінки инших нагадує виховання скромности - ви не можете зробити цього, безпосередньо вирішуючи саму проблему. Ви не може­те сказати: "Я повинен стати скромнішим". Або сказати: "Я повинен мати кращу самооцінку". Але ви можете працювати над певними речами - наприклад, робити все, що від вас зале­жить, бути справедливим, робити добро, ділитися вірою, бути вдячним - це допоможе сформувати вам здорову самооцінку. Ось декілька ідей:

1. Слова важливі, але щоб продемонструвати дитині вашу любов до неї, потрібні вчинки. Ось дев'ять способів про­демонструвати свою любов своєму підліткові:

 

 

 

• Проводьте час разом разом, скажімо, їздіть на велосипеді, ходіть у походи, грайте в теніс, кидайте м'яча в парку чи будь-що инше, що подобається вашій дитині.

   

   

• Відвідуйте важливі заходи, такі, як шкільні спортивні змагання, спектаклі й дні відкритих дверей.

   

   

• Охоче навчайте свою дитину водити авто.

   

   

• Допоможіть їй знайти приємну роботу.

   

   

• Забезпечте транспорт для "побачень" вашої дитини з радістю і без скарг, особливо коли це завдає вам кло­поту.

   

   

• Слухайте її улюблену музику і охоче говоріть про неї.

   

   

• Щиро прагніть цікавитися її друзями та їхнім жит­тям.

   

   

• Не шкодуйте свого часу, присутности та емоційної енергії.

   

   

• Залишайтеся досяжним, регулярно визнаючи свої хиби та невдачі.

   

   

 

2. Разом зі своїм чоловіком чи дружиною визначте ту сферу, у якій ваша дитина особливо компетентна. Сплануйте, як ви будете стимулювати цю компетентність упродовж тижня - і робіть це.

3. Нехай ваш особистий вплив на дитину буде якомога більшим. Ваша поведінка повинна стати для неї добрим прикладом. Якщо ви проводите час зі своєю дитиною, щоб зберегти дружбу, якою вона дорожить, ваша думка матиме більшу вагу. Коли ви висловлюєте свої переко­нання, поясніть, чому ви дотримуєтеся їх.

4. Допоможіть своїй дитині налагодити тісні стосунки що­найменше з одним другом, який поділяє її цінності. У підлітка набагато більші шанси чинити опір "натовпу", якщо принаймні одна людина підтримує його. Якщо ваша дитина має такого друга, створіть для них можливості провести час разом, і особливо - з вашою сім'єю.

5. Познайомтеся з колом друзів вашого підлітка. Часто запрошуйте їх до себе в дім - ваш вплив як поважного дорослого може поширитися також і на них.

6. Створіть нелегкі ситуації, в яких ваша дитина досягне успіху. Це може бути гра в теніс, завдання щодо оцінок в табелі чи допомога иншій людині. Або спільний про­ект - наприклад, участь у шкільній виставі. Коли ваша дитина досягне успіху, щедро хваліть її, але не показуйте, що ваша любов залежить від її успіху, просто формуйте в неї "звичку до успіху".

8 ЯК СТВОРИТИ АТМОСФЕРУ ПРОЩЕННЯ

Дослідження, яке провів у 1983 році Пошуковий інститут серед християнських сімей, виявило, що підлітки у цих сім'ях воліють звертатися зі своїми проблемами до своїх батьків, а не до ровесників, за винятком одного випадку: коли проблему супроводжує почуття вини.

Чому, на вашу думку, підлітки зробили цей виняток? Можливо, що вони не хочуть ображати своїх батьків, якщо вони все-таки зробили щось таке, що змушує їх почуватися винними. Можливо, що вони не хочуть, щоб їхні батьки розчарувалися в них. Чи, можливо, - і я підозрюю, що це найголовніше - вони мають підставу вважати, що їхні батьки засмутяться і змусять їх почуватися винними ще більше, і тому не дивно, що вони намагаються уникнути такої конфронтації.

Поступившись перед тиском розпочати дошлюбне статеве життя, молоді люди, безумовно, можуть відчувати багато вини. І тому, у світлі цього дослідження, нас не повинно дивувати те, що наші підлітки вагаються, чи підходити до нас зі своїми сек­суальними питаннями і проблемами. Але якщо вони не будуть приходити до нас зі своїми запитаннями і проблемами, як ми зможемо допомогти їм?

Створити атмосферу прощення і безумовної прихильности важко, але вкрай важливо. Зробити це відносно легко, коли дитина мила, привітна, слухняна і покірна. Це відносно легко, повинні карати з любов'ю, коли ці правила порушуються. Але якщо ми не збережемо духу прощення, то тільки збільшимо тягар їхньої вини і відштовхнемо їх емоційно та духовно. Однак коли вони побачать наші муки сумління і почують наше все­прощаюче серце, це спонукатиме їх до каяття і стане причиною зцілення між ними і нами, між ними і Господом.

Щоб зберегти стосунки з нашими підлітками і мати змогу допомогти їм сказати "ні" сексуальному тискові, ми повинні створити атмосферу прощення, а не осуду. Тільки завдяки цьому вони прийдуть до нас, коли з'явиться тиск, і особливо тоді, коли вони вже припустилися помилки.

Якщо атмосферу, яку ви створювали у своїй оселі, не можна назвати атмосферою прощення, ви не зможете змінити її за один день. І можливо, що ви, перш за все, навіть будете змушені попросити вашу дитину пробачити вам за те, що ви сказали і зробили в минулому. Але якщо ви почнете сьогодні працюва­ти над тим, щоб прощення супроводжувало вашу безумовну прихильність, то поступово зможете створити атмосферу, у якій ваша дитина приходитиме до вас навіть з найважчими проблемами, атмосферу, в якій ви будете постійно дарувати Боже прощення.

Наші блудні діти

Я вже згадував, що наші діти будуть приймати помилкові рішення. Як вільні моральні агенти, які мають власну волю, вони грішитимуть. Ви можете любити так, як тільки можете, і встановлювати здорові межі, але вони все одно будуть при­ймати своє власне рішення в ту мить, коли з'явиться спокуса. Відтак, я твердо переконаний, що ми можемо бути найкращими батьками у світі, робити все за книжкою, але наші діти все одно можуть вирішити займатися дошлюбним сексом.

Якщо наші діти відкидають християнське вчення і наші пра­вила таким чином, то що ми робимо? Зачиняємо їх у їхній кімнаті і викидаємо ключ? Читаємо їм мораль від ранку до вечора? Посилаємо їх у військову школу і сподіваємося, що там зможуть краще контролювати їх? Я вважаю, що ми маємо добрий взірець того, як нам слід реагувати, в Ісусовій притчі про блудного сина, яку ми знаходимо в Євангелії від Луки (Лк. 15).

Блудний син уособлює кожного з нас у певний момент нашого життя чи деколи навіть у щоденному житті, тоді як батько уособлює Бога. Зважаючи на це, цілком виправданим є припущення, що юнака виховували в теплій, люблячій сім'ї, де панувала безумовна прихильність, прощення, батьківське схвалення і доступність - усе те, що схиляє до добрих стосунків та здорової самооцінки.

Однак, незважаючи на це, цей вільний моральний агент вирішив забрати свою частку сімейного спадку, утекти від правил і моральних цінностей своїх батьків та добре "пороз­важатися".

Таким був його план. Його люблячий батько, мабуть, знав, що він зробить зі своїми грішми, однак якою була його реакція? Більше правил? Читання моралі? Нарікання, поки хлопець не опам'ятається? "І батько розділив між ними свій маєток" (Лк. 15,12). А це не те, що ми могли б очікувати. Чи ви зробили б те саме? Я не впевнений, що зробив би це.

Однак цей батько знав, що жодні нарікання у світі не пере­конають юнака не робити того, що він замислив. Він міг спер­шу спробувати відмовити хлопця від того, але згодом стало очевидно, що хлопець не слухатиме.

Ви знаєте, що сталося далі. Син витратив усі свої гроші, "живши розпусно". Різні переклади Біблії використовують слова "живши марнотратно", "живши порочно" і "живши розгульно". Зрештою, у нього закінчилися гроші, і в ті часи край, у якому він жив, потерпав від голоду. Біблія передає це делікатно: "він почав бідувати" (див. Лк. 15, 14).

Через це юнак був змушений виконувати єдину роботу, яку міг отримати - годувати свиней - що, напевне, було найбільшою ганьбою для такого молодого єврея, як він. І сидячи десь у полі, він "опам'ятався" (див. Лк. 15, 17). Він вирішив повернутися до свого батька, визнати свій гріх, благати про прощення і попросити в нього роботу наймита.

Цей юнак знав, що батько завжди любив, приймав і прощав його в минулому. Коли він хотів покинути дім, своїми діями батько продемонстрував йому безумовну прихильність та про­щення. Цей критичний момент слід мати на увазі. Він вирішив повернутися додому, після того як усвідомив марність свого способу життя, тому що мав усі підстави думати, що батько пробачить йому і щонайменше дозволить йому стати своїм слугою.

Якби моя дитина пішла геть і зробила те, що зробив цей юнак, живучи аморально і розтративши половину того, що я складав половину свого життя, чи були б у неї підстави ду­мати, якби вона опам'яталася, що її простять та привітають після повернення додому? Чи, можливо, я скажу: "Хіба я тобі не говорив?".

І ось юнак попрямував додому. Коли він приїхав, батько не тільки займався своїми справами. Ні, Ісус сказав, що "як він був іще далеко, побачив його й батько його" (Лк. 15, 20). Як зміг батько побачити його здалеку? Я уявляю собі, як він виходив на найвищий пагорб в околиці і, стоячи навшпиньках, намагався в далині впізнати постать свого улюбленого сина. 1 він, мабуть, бував там щодня, виглядаючи і сподіваючись.

Зауважте, що Біблія нічого не говорить про те, що батько намагався розшукати свого сина, поки він жив у гріху. Він не намагався запобігти тому, щоб той змарнував своє життя, і він також не намагався визволити його зі скрути. Радше, він че­кав, поки його син не дійде до того пункту, коли сам вирішить покаятися і повернутися додому.

"Побачив його батько його й, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його" (Лк. 15, 20). Тоді син спробував виголосити приготовану раніше покаянну промову, але батько перервав його, наказавши своїм слугам: "Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень (символ сімейної влади) і сандалі на ноги. Та приведіть годоване теля і заріжте, і їжмо, веселімся, бо цей мій син був мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся" (Лк. 15, 22-24).

Так Бог подав нам зразок того, як слід поводитися з бун­тівливою дитиною. Я знаю, що його нелегко дотримуватися. Коли ця дитина йде з дому з наміром грішити, вона завдає шкоди не лише своїй, а й вашій репутації й становищу в церкві та громаді. Але ще важче усвідомлювати те, якої травми вона може зазнати і як травмувати инших.

Нам не уникнути всіх цих хвилювань. Ми не зможемо зав­жди стримувати дітей від того, що вони мають намір зробити. І також ми не завжди можемо вберегти їх, навіть якщо будемо намагатися, від наслідків їхніх власних помилкових рішень. Ми можемо лише, перш ніж вони підуть, переконати їх у тому, що дім - це місце, де вони знайдуть прощення, а також прихиль­ність. І коли вони знову вирушать у дорогу додому, ми повинні вітати їх з розкритими обіймами любови.

Правила і стосунки

Припустимо, що дитина повстала, але не покинула дому. Яким повинен бути підхід? Дозвольте мені ще раз згадати провідну ідею цієї книжки: Правила без стосунків тотожні бунту. І хоча це, звісно, не буде легко - це суперечитиме нашій природній схильності - ми повинні пожертвувати правилами і збудувати стосунки. Ми повинні працювати над тим, щоб пропонувати прихильність, схвалення, доступність, ласку і підзвітність.

Иншими словами, ми повинні переконати своїх дітей, що ми на їхньому боці. Словом і ділом ми повинні демонструвати їм, що наші любов та прихильність справді безумовні, і що ми завжди готові подарувати прощення, хай тільки вони його попросять. Ми повинні ненав'язливо нагадувати своїм дітям, що те саме стосується Бога. І тоді ми повинні повернутися на крок назад і, якщо потрібно, дозволити їм на власному досвіді засвоїти ці гіркі уроки, в тому числі жити з наслідками своїх рішень.

Тим часом щодня ми повинні у своєму серці підійматися на вершину пагорба і шукати навіть найменшу ознаку того, що наша дитина опам'яталася і вирушила додому.

Навчати прощенню змалку

Вже після першого контакту з мамою і татом по акті непослу­ху дитина починає дізнаватися, чи їхня любов та прихильність умовна чи безумовна, чи відрізняють батьки поведінку, яка може бути негативною, і саму дитину. Вони незабаром визначать, чи можна сподіватися, що тато і мама, завдяки прощенню, допо­можуть їм звільнитися від вини. Тому ідеально, коли дитина вчиться знаходити прощення змалку.

Але якщо ваша дитина вже старша, можливо, вже досягла підліткового віку, будь ласка, не впадайте у відчай. Просто поч­ніть тепер створювати таке ж середовище для своєї дитини. Зробити це нелегко, і станеться воно не миттєво. На вашому шляху будуть перешкоди. Але Бог може стерти помилки ми­нулого і допоможе вам та вашим дітям почати все знову після свого прощення. По суті, Бог спеціялізується на цьому.

Спробуйте самі

Ідеї для створення атмосфери прощення

1. Чи існує таке, що Бог не може чи не хоче пробачити? Чи таке, що Бог не пробачить, навіть якщо ви покаялися? Чи існує те, чого не зможуть вам пробачити ваші мама і тато? Обговоріть ці та инші запитання про прощення зі своїми дітьми, можливо, за вечерею. Завдяки цим дис­кусіям ви можете допомогти своїм дітям усвідомити, що таке прощення.

2. Одне з найважчих завдань батьків - створити атмосферу прощення, завдяки якій дитина буде знати, що хоча вона "все зіпсувала", мама і тато досі люблять і приймають її безумовно. Це допомагає їм зрозуміти, що ми постійно потребуємо прощення. Не приховуйте тих випадків, коли ви також "все зіпсували" і також потребували чиєїсь лю­бові та прийняття.

Цар Давид - це добрий приклад того, хто "все зіпсував". Він був царем Ізраїлю, Божа рука спочивала на ньому і все сприяло йому. І тоді він побачив Ветсавію і впіймався на гачок. Біблія каже: "Він зліг з нею... і зачала жінка". Оскільки її чоловік Урія пішов у похід, Давид вирішив, що він повинен покликати його додому, щоб Урія думав, що це його дитина. На нещастя для Давида, Урія був так відданий цареві, що не пішов до ліжка зі своєю дружиною, поки вважалося, що він повинен бути в поході. І тому Давид вигадав план, щоб убити Урію.

Коли пророк Натан зустрівся з Давидом, Давид висповідався у своїх гріхах:

 

Помилуй м'я, Боже, з милости Твоєї;

З великого милосердя Твого зітри мої провини.

Обмий мене повнотою від вини моєї,

Очисть мене від гріха мого.

 

Провини бо мої я знаю,

І гріх мій завжди передо мною.

Тобі, Тобі єдиному згрішив я,

І зло на очах Твоїх учинив я,

Щоб Ти у вироку Твоїм був оправданий

І правий, коли будеш судити.

 

Я ж у беззаконні народився,

Й у гріху зачала мене моя мати.

Ти любиш правду в серці

І в глибині душі мудрости мене навчаєш.

Окропи мене іссопом, і я буду чистий,

Обмий мене, і я над сніг буду біліший.

Дай мені відчути радість і веселість,

Нехай радіють кості, які Ти покрушив.

Відверни лице Твоє від гріхів моїх

І зітри усі мої провини.

 

Серце чисте створи мені, о Боже,

І дух потужний віднови в нутрі моїм.

Не відкидай мене від обличчя Твого,

Духа Твого святого не відбирай від мене.

 

Поверни мені радість спасіння Твого

І зміцни мене духом благородним,

Щоб доріг Твоїх навчив я беззаконних,

І грішники щоб навернулися до Тебе. (Пс. 51, 3-15)

 

Ось кілька засобів, які допоможуть вам, коли ви грішите. Практикуйте їх, тому що коли ваша дитина "все зіпсує" і при­йде до вас, ви можете розповісти їй, як відновити зв'язок з Богом:

а) Визнайте гріх. Стільки людей кажуть: "Боже, я згрішив... але я любив її, я був слабким". Натомість скажіть: "Боже, я згрішив". Визнайте свій гріх перед Богом.

б) Покажіть плоди каяття. Каяття означає кардинальну зміну, зміну переконань. У Матея 3,8 сказано: "Принесіть же плід, гідний покаяння". Це може означати розрив сто­сунків чи рішення не залишатися наодинці з кимось. Це може бути щось инше. Що б це не було, повинні бути плоди, які узгоджуються з каяттям.

в) Визнайте Христове прощення. У Біблії сказано: "Якже ми визнаємо гріхи наші, то Він - вірний і праведний, щоб нам простити гріхи наші й очистити нас від усякої неправди" (1 Йо. 1, 9). У Посланні до євреїв ап. Павло згадує, що Христос приніс "лиш одну за гріхи жертву" (Євр. 10,12).

Христове прощення може зцілити вас. Спершу визнай­те гріх; згодом покажіть плоди каяття; згодом визнайте Христове прощення.

г) Пробачте собі. Часто, згрішивши, я знаю, що Бог може пробачити мені, однак кажу: "Ах, Мак-Давел, ти не пови­нен був казати чи зробити цього" і не пробачаю собі. Не бажаючи пробачати собі, ви кажете дві речі Богові: 1) Христової смерти було недостатньо; 2) ви - вищий суддя стосовно того, що можна пробачати, ніж Бог. Його серце, повне любови, є для нас джерелом Божої благодати, і коли ми не пробачаємо собі, то кидаємо Божу благодать просто Йому в обличчя. Якщо Божа благодать не може покрити гріха в нашому житті, вона не може покрити будь-якого гріха.

ґ) Не дозволяйте сатані обманювати вас. Сатана, великий ошуканець, спробує змусити вас почувати себе засудженим. Але якщо ви вірите Ісусові Христу як своєму Спасителеві, ви не можете бути засудженим. Біблія каже: "Нема, отже, тепер ніякого засуду для тих, що в Христі Ісусі" (Рим. 8, 1). Але обов'язково розрізняйте засуд і визнання вини. Коли гріх приходить у ваше життя, Святий Дух не намагається засудити вас, Він намагається визнати вас винним. Коли сатана засуджує вас, це роз'єднує вас із Христом і веде вас до відчаю. Коли Святий Дух визнає вашу вину, це наближає вас до Христа і веде вас до радости.

Практикуйте ці кроки, щоб відновити свій зв'язок з Богом, коли ви грішите. Ви мусите робити це заради себе і повинні мати змогу говорити з власного досвіду, коли ваш син чи дочка потребуватимуть ваших настанов.

9 Як прищепити християнські цінності

"Я виростав в околиці, де жило приблизно дванадцять хлопців, і кожен з них був старший від мене на один-три роки", - сказав юнак, якого я називатиму Рон. "У кожні ви­хідні ми збиралися разом, щоб займатися спортом, порпатися в автомобілях, говорити про дівчат. У кожні вихідні я тільки й чув ті самі загальні припущення щодо мужности: справжні чоловіки повинні мати секс з кожною і з усіма".

"Коли я далі слухав, як старші хлопці вихваляються своїми перемогами, то почав фантазувати про те, чим це стане для мене".

Не маючи об'єктивних цінностей, які би завжди забороняли дошлюбний секс, і не усвідомлюючи тої істини, що не всі за­ймаються сексом, Рон сам незабаром став сексуально актив­ним. І через кілька років він уже чекав у своєму автомобілі поблизу місцевої лікарні, поки там його подругу перевірять на вагітність. Вже минуло два з половиною місяці після її останніх місячних, і вони обидвоє боялися найгіршого.

"Я був переляканий, - сказав Рон. - Відчував, що божеволію відразу від усього. А якщо хтось побачить, що її перевіряють на вагітність? Чутки ширяться, як пожежа. А якщо вона таки вагітна? Я не прихильник аборту, але позбутися доказу набагато краще, ніж мати клопіт з одруженням!".

"Одруження? Чи справді я люблю цю дівчину так, щоб одружуватися? Вона найкраще, що сталося зі мною, але я не готовий провести решту свого життя з нею".

"А як же мої батьки? Вони так багато працювали, щоб мати добру репутацію в громаді. Вони будуть розчавлені. І мої сусі­ди та люди в церкві. Увесь цей час вони думали, що я добрий, порядний хлопець".

На щастя, дівчина не була вагітна, але вона і Рон ще цілий рік займалися сексом, поки він не став християнином. Тим не менш, він, мабуть, увесь час ходив до церкви, поки був сексу­ально активним до свого навернення. І що Рон тепер думає про своє дошлюбне статеве життя?

"Згадуючи той жахливий досвід, я усвідомив, що все моє життя могло бути зруйноване тільки тому, що я вирішив ско­ристатися помилковою логікою, яку перейняв в инших хлопців ще в неповній середній школі".

Рон виростав, як він казав, "із загальними припущеннями щодо мужности, які передбачали, що справжні чоловіки по­винні мати секс з кожною і з усіма". Ми бачили, що ЗМІ заси­пають вас, мене і наших дітей тими самими повідомленнями. І якщо наші діти мають те саме уявлення про мужність, яке мав Рон, вони або будуть поводитися таким чином, щоб стати "справжнім чоловіком" чи "справжньою жінкою", або вони ма­тимуть низьку самоповагу, тому що не відповідатимуть своєму ідеалові "справжнього чоловіка" чи "справжньої жінки". Вони також можуть жити життям, сповненим розчарувань, тому що не спроможні (чи відчувають, що не повинні) робити те, що зробили б "справжній чоловік" чи "справжня жінка".

Християнський погляд на секс

Рішення полягає в тому, щоб наші діти замість того, щоб приймати припущення світу, засвоїли християнський погляд. Прищеплення цього християнського погляду нашим дітям – це важливий чинник у намаганні допомогти їм сказати "ні" до­шлюбному сексу.

Розгляньмо чотири характерні риси, кожна з яких пов'язана із стосунками, які відрізняють християнські переконання, від переконань світу. Розглянувши їх у такий спосіб, ми зможемо ви­значити деякі з цінностей, які хочемо прищепити своїм дітям.

По-перше, християнин переконаний, що кожна людина особ­лива і має велику цінність, тому що кожен з нас створений на образ Бога. Це означає, що кожна людина заслуговує на гідність, повагу і пошану. Якщо поглянути на це з практичного погляду, то хлопець, який має християнські переконання, подбає про гідність, повагу і пошану для своєї подруги.

По-друге, оскільки кожна особа має велику цінність, хрис­тиянин переконаний, що ми не повинні маніпулювати людьми, щоб догодити собі чи задовольнити свої потреби їхнім коштом. Використання людей знецінює їх. Це значить, що ми вважає­мо себе кращими від них, і що вони не заслуговують кращого ставлення з нашого боку.

Ми повинні навчати дітей цієї цінности, щоб у тому разі, коли вони відчують спокусу використати когось чи хтось инший намагатиметься маніпулювати ними, пролунав сигнал тривоги, і вони усвідомили, що відбувається. Наприклад, коли дівчина чує, як її хлопець каже: "Якби ти справді любила мене, то лягла б у ліжко зі мною", вона повинна зрозуміти, що її намагаються використати. Вона знатиме, що він не тільки не любить, але й також не надто високо цінує її.

Третя цінність, в яку вірить християнин і яку ми повинні прищеплювати нашим дітям, полягає в тому, що ми повинні ставитися до инших з любов'ю та повагою, які отримуємо від Бога, з такою самою прихильністю, яку хочемо отримувати від инших. Якою є ця любов?

"Любов - довготерпелива, любов - лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить. Любов ніколи не переминає" (1 Кор. 13, 4-8).

Ця цитата з Писання досить добре показує те, як Бог лю­бить нас і яку саме любов ви хотіли б отримувати від инших. Тому ви повинні давати иншим таку саму якість любови. "Все, отже, що бажали б ви, щоб люди вам чинили, те ви чиніть їм" (Мт. 7, 12).

По -четверте, християнин вірить у цінність чекання. "Любов -довготерпелива" (1 Кор. 13,4). У Божому досконалому задумі для нас усе має своє належне місце й час, у тому числі, як сказано в Проповідника 3, 5, "час обіймати і час обіймів уникати".

Але сьогодні не надто цінують терпіння, будь-яке чекання. Нам кажуть: "Не чекайте, якщо ви хочете зробити чи мати щось. Ідіть і робіть або купуйте це тепер. У вас немає готівки, щоб заплатити? Жодних проблем. Просто витягніть свою кредитну картку і підпишіться на пунктирній лінії". Реклама живить цю настанову, і крамарі наживаються на ній.

Те саме можна сказати щодо стосунків. Наш світ питає: "Ви самотні? Чи потребуєте інтимности? Вас цікавить секс? Жодних проблем. Немає потреби чекати до шлюбу".

Існує час і місце для сексуальної інтимности та задоволення, час і місце, які шанує Бог і які найкраще підходять нам. Цей час та місце - наше шлюбне ложе.

Навчайте природно та невимушено

Важливо знати цінності та переконання, які ми хочемо прищепити своїм дітям, але ми також повинні розглянути Два способи, якими ми можемо прищепити їм такі цінності. Перший з них особливо важливий, коли ми хочемо будь-що прищепити нашим дітям, - це власний приклад. Поведінку, слова і погляди, прикладом яких ми є, найчастіше можна по­мітити і в них.

Відтак, я, перш за все, проаналізую свої дії так, як аналізую їх щодня, щоб побачити, які погляди, слова і поведінку демон­струю перед своєю дитиною. Діла промовляють голосніше, ніж слова - такою мірою, що ми просто кидаємо слова на вітер, якщо вони не узгоджуються з нашими діями.

Але недостатньо давати приклад християнських цінностей. Потрібно також осмислено, систематично навчати їх. Час, який ми використаємо, щоб пояснити своїм дітям цінності, згідно з якими ми живемо, і те, чому, з нашого погляду, вони якнайбільше відповідають інтересам наших дітей, - це добре проведений час.

Найлегше навчати в невимушеній, природній обстановці. Наприклад, сніданок чи обід може стати чудовою нагодою для навчання. Якщо я вдома, то завжди беру своїх дітей із собою на сніданок, коли вони йдуть до школи. Щоб зменшити витрати, ми замовляємо одну страву і ділимося нею. Я читаю уривок з Біблії, коротко пояснюю, чого він навчає, і тоді ставлю своїм ді­тям гіпотетичні запитання, які використовують ці принципи.

Вечеря удома може дати не менш добру нагоду для дискусії. Але будь-яке навчання слід планувати заздалегідь. Добре на­вчання та дискусія не відбуваються мимовільно. Якби ви були на роботі і отримали найважливіше завдання у своїй кар'єрі, то обов'язково б старанно підготувалися і зробили б усе, на що ви здатні. Але ж у нас немає важливішого завдання, як прищеплювати християнські цінності своїм дітям.

Довгі прогулянки, час, коли ви їдете в авто, і просто буденні життєві події також можуть стати чудовою нагодою для вихо­вання цінностей. Припустимо, наприклад, що ви купуєте щось у крамниці, і продавець дає вам забагато решти. Не тільки повер­ніть переплату, але й скористайтеся цією нагодою, щоб сказати дитині, яка пішла разом з вами: "Серденько, я повернув ці гроші, які несправедливо належали мені, з кількох причин. По-пер­ше, тому що так вчинила б чесна людина, і Бог хотів би, щоб я зробив це, тому що Він завжди каже правду, чи не так?".

"Також я повернув гроші, тому що продавець міг потрапити в халепу наприкінці дня, якщо він не матиме стільки готівки у своїй касі, скільки повинен мати. Тому добра людина обов'язково зробила б так. Крім того, якби я був на його місці, то, безумовно, хотів би, щоб гроші повернули".

У навчанні дітей цінностей допоможе книга "Сорок способів навчати цінностей наших дітей" Пола Люїса (Tyndale House Publishers). Прищеплюючи християнські цінності завдяки такому невимушеному навчанню, ми хочемо, щоб наші діти почали використовувати їх в оцінюванні всього, що вони ба­чать і чують. Ці цінності повинні стати своєрідним фільтром, через який наші діти бачать світ. Щоби ваша дитина виробила таку звичку, робіть якісь справи разом і тоді обговорюйте їх у світлі християнського погляду. Дивіться разом телевізор, читайте ті самі книжки, підіть час від часу в кіно чи слухайте популярні пісні - разом. Спитайте: "Які погляди пропагує це шоу (фільм, книга чи пісня)? Як вона узгоджується з христи­янськими цінностями?".

Молодші діти охоче так проводитимуть з вами час, але мож­ливо, що з підлітками вам буде важче. Вони цінуватимуть вашу увагу, особливо якщо ви будете приділяти її регулярно, однак ви можете почуватися ніяково, коли вперше спробуєте зробити це. Продовжуйте далі. Ви і ваша дитина звикнете до цього і врешті-решт проведете багато чудового часу разом.

Спробуйте самі

Ідеї для оновлення поглядів вашої дитини

Оновлення поглядів вашої дитини залежить від того, скільки їй років і як на неї вже встиг вплинути світ.

Для молодших дітей

1. Пам'ятайте про можливості навчати своїх дітей тих хрис­тиянських цінностей, які ми обговорювали. Поставте собі мету створити принаймні одну навчальну ситуацію завтра. Спершу вона буде здаватися штучною, але коли це стане для вас звичкою - і ви не будете схильні до повчань - такі ситуації стануть природнішими.

2.  Цього тижня в один із вечорів напишіть свою книж­ку. Виберіть одну з тем: "Успіх - це...", "Любов - це...", "Мрії - це...", "Віра - це" чи якусь иншу, як-от ризик, дружба чи батьки і матері. (Щодо якої теми ви хотіли б знати погляди вашої дитини?) Запишіть просте твер­дження, намалюйте чи наклейте під ним ілюстрацію на кожній сторінці і попросіть свою дитину продовжити твердження.

3.  Щоб навчати чесности, спитайте, що зробила б ваша ди­тина, якби побачила, що її друг непомітно засунув ма­леньку стругачку в портфель у крамниці канцелярських товарів. Опісля поставте запитання: "Чому?" і "Якими будуть наслідки?".

Для старших дітей

1.  Погляди дітей і погляди світу повинні відрізнятися. Обговоріть цей факт зі своїми дітьми не для того, щоб з'ясувати деталі, а щоб встановити це як факт. Згодом, коли передумову буде визначено, допоможіть своїм дітям з'ясувати різноманітні практичні відмінності між христи­янськими поглядами й поглядами світу. Укладіть угоду зі своїми дітьми, що вони виявлятимуть християнські цінності - тими способами, які ви разом визначили, - а не цінності земні.

2.  Цього тижня в один з вечорів дослідіть сімейні цінності, попросивши кожну особу піти на п'ять хвилин до своєї кімнати, щоб обміркувати таке запитання: Якщо повінь, смерч чи пожежа мали б знищити ваш дім і ваше майно, що саме ви захопили б із собою? Коли знову зберетеся разом, розкажіть, що ви вибрали і чому. На закінчення

поговоріть про речі, без яких, на вашу думку, сім'я могла б обійтися. Обговоріть, що означає таке твердження: "Є люди, які знають ціну всім речам, не знаючи цінности жодної з них".

3.  Щоб заохотити до міркувань про чесність, обговоріть газетну статтю, в якій іде мова про різноманітні прояви нечесности. Допоможіть своїм дітям зрозуміти мотива­цію для таких вчинків. Нехай вони усвідомлять, що без чесности неможливо прогресувати в життєвих стосун­ках - школі, сім'ї, громаді та уряді.

4.  Якщо ви хочете створити сприятливу ситуацію для роз­мови зі своїм підлітком, запросіть його на обід. Відомо, наприклад, що дуже мало хлопців відмовляться від нагоди пообідати задарма.

10 Як закріпити позитивні впливи

Чи ви колись думали про те, як мало часу ви і ваш партнер насправді маєте змогу проводити з дитиною шкільного віку впродовж звичайного тижня? Більшу частину кожного дня від понеділка до п'ятниці ваша дитина в школі. Також потрібен час, щоб вона пішки, на велосипеді, в автомобілі чи автобусі добралася з дому до школи і зі школи додому.

Звісно, що перед школою вся сім'я метушиться, намагаю­чись підготуватися до дня. Після школи ваша дитина може бути залучена до позашкільних занять, роботи чи соціяльної діяльности. Якщо ви одинокий батько чи матір або якщо ви обоє на роботі, то не будете бачити свою дитину аж до вечері, навіть якщо вона відразу після занять повертається додому. У вихідні, якщо ваша дитина досягла підліткового віку, її час здебільшого займають друзі, робота чи побачення.

Зрештою, у нас залишиться лише кілька хвилин чи, щонай­більше, годин, щоб безпосередньо впливати на життя наших дітей. Хто ті инші люди, які проводять час з нашими дітьми і, безсумнівно, мають на них неабиякий вплив?

У минулому на дитину впливали не тільки її батьки, але й дідусі й бабусі, тітки, дядьки, які жили в тому самому будин­ку або поряд. Але через динамічність та урбанізацію нашого суспільства велика сім'я, яка живе разом, стала, здебільшого, реліктом минулого. Я не хотів би ідеалізувати наше минуле,

але це правда, що инші члени сім'ї більше впливали на наших дітей, коли ми жили в більш сільському та менш рухливому суспільстві. Тепер ми як батьки найчастіше діємо самі, і тому повинні дбати, щоб у тому разі, коли наші діти перебувають не під нашим впливом, цей вплив утверджував, а не підточував наші цінності.

Позитивний тиск ровесників

Тиск підлітків зазвичай вважають негативним, і часто так і є. Але якщо ми допоможемо знайти нашим дітям добре то­вариство ровесників, це, однак, може стати дуже позитивним явищем. Наприклад, мій син, Сін, упродовж минулих років був у складі кількох футбольних команд, і діти з цих команд забезпечували такий позитивний вплив на нього, про який я тільки міг мріяти. Допомогло також те, що деякі з тренерів були християнами, але це не суттєво для позитивного впливу ровесників. Ми повинні використовувати кожну нагоду, щоб забезпечити досвід такого типу для своїх дітей.

Ваші діти можуть знайти позитивний вплив ровесників та­кож у пластунських організаціях, молодіжних християнських асоціяціях, клубах для юнацтва, освітніх клубах для сільської молоді, церковних молодіжних групах чи завдяки позашкільним заняттям, таким, як спорт, театр, музичний ансамбль, балет чи шкільна газета.

Не вважайте, однак, що лише сама участь вашої дитини в корисних заняттях буде запорукою позитивного впливу на неї. Більше дізнайтеся про її тренерів, наставників і лідерів груп, а також про инших дітей у групі. Ви навіть можете запросити їх на вечерю, аби ближче познайомитися з ними. Я не маю на увазі, що ви повинні влаштувати їм суворий допит чи забрати свою дитину з групи, якщо инші її члени не християни. Але ви повинні знати, яку інформацію отримує ваша дитина і як протидіяти негативному впливові, якщо це потрібно.

Звісно, що важливо також постійно говорити з нашими дітьми про їхні заняття та друзів. Збудувавши такі стосунки, про які йшла мова в п'ятому розділі, ми повинні мати таку якість спілкування, яка дасть нам змогу досить добре знати те, що відбувається.

Школа й учителі

Окрім ровесників, учителі дитини перебувають майже на самому початку списку найвпливовіших людей у її житті. Ми повинні використати такі можливості, як засідання батьківського комітету, батьківські збори й батьківські служби в школі, щоб познайомитися з учителями наших дітей. Якщо у вас колись виникнуть проблеми, не вагайтеся зателефонувати вчителеві та домовитися про зустріч.

Більшість учителів - турботливі професіонали, які хочуть доб­ре виконати свою роботу. Не варто й згадувати, що ви обов'язково натрапите на вчителів, які не поділяють ваших християнських цінностей. Пам'ятайте, всі вчителі - умисне чи ні - принаймні своїм прикладом пропагують власні цінності учням.

Також уважно перегляньте зміст книжок та курсів. Ми по­винні знати, які ідеї та цінності офіційно викладають нашим дітям. І хоча деякі професійні педагоги не погоджуються з цією думкою, неможливо заперечити того факту, що освіта наших дітей - це, переважно, наша турбота і наша відповідальність - а не вчителів. Як батьки, ми маємо право на те, щоб шкільне навчання не знецінювало наших цінностей. Тому не бійтеся заперечувати, якщо ви знайдете негативний матеріял у тому, чого навчають вашу дитину.

Діти з ключами та одинокі батьки

Таке явище, як діти з ключами, стає дедалі поширенішим у нашій країні, і це ще один виклик для батьків. Якщо ваша дитина буде вдома впродовж кількох годин без нагляду до­рослих, хто чи що буде впливати на неї впродовж цього часу? Це будуть ровесники, телевізійні мильні опери, рок-музика чи щось инше?

Ви також повинні знати, що хоча заднє сидіння авто колись було найпопулярнішим місцем для підліткової сексуальної ак­тивности, сьогодні ситуація зовсім инша. Сьогодні найпоши­реніше місце - це дім, пополудні від третьої до п'ятої, коли діти повернулися додому після школи, а мама і тато ще на роботі.

Який у вас вибір? Ви можете спробувати залучити свою дитину до таких занять, як спорт, театр, клуб чи робота після школи. Чи, можливо, ви можете знайти поблизу родича, сусіда чи друга, який у той час удома і до кого ваша дитина може піти після уроків, щоб за нею наглядав дорослий, що може стати добрим взірцем для наслідування.

Якщо ви одинокий батько, то можете допомогти своїй ди­тині, знайшовши їй "парабатьків", які зацікавляться нею. Це повинна бути одружена і стабільна подружня пара, яка має змогу бути з вашою дитиною і добре впливати на неї. Крім ин­шого, вони можуть показати вашій дитині, яким повинні бути міцні та сповнені любові подружні стосунки. Варто пошукати таких людей у своїй церкві; можливо, ваш пастор запропонує вам якусь пару.

Навіть якщо ваш власний шлюб міцний, живучи далеко від дідуся чи бабусі, ви можете знайти "названих" дідуся і бабусю для своєї дитини. Це повинні бути люди, які можуть прово­дити час з вашою дитиною, слугувати зразком міцного шлюбу і ділитися мудрістю років. Такі батьки також можуть стати неабияким благословенням для одиноких батьків.

Сила книг

Дбаючи про здорове коло контактів для своєї дитини, не слід забувати і про те, що ми можемо впливати на розвиток її мислення через книги. Намагайтеся виховати в дітей любов до добрих книг, у тому числі до Біблії. Більшість малих дітей люблять читати, і це та любов, яку слід постійно заохочувати. Дитина, в тому числі й підліток, може захоплено читати добрі книжки годинами. І вони знадобляться вам для навчання та за­кріплення християнських цінностей, які, на вашу думку, дитина повинна зробити своїми. Я особливо радив би вам запропонувати своїй дитині біографії та щоденники деяких християн минулого: Гудзона Тейлора, Двайта Муді, Джонатана Едвардса, Джима Еліота, Джорджа Вайтфілда, Догана Тротмана, Августина, Біллі Сандея, Еріка Лідела, Джона Баньяна, К. С. Люїса і багатьох инших. Читання про цих гігантів духу, їхні помилки та досяг­нення може стати надзвичайним прикладом і натхненням для вашої дитини. Також дуже корисними можуть бути біографії християнських атлетів та музичних виконавців.

Так, бути батьком сьогодні нелегко, особливо у нашій пост­християнській культурі, і надто тоді, коли ми дуже мало часу проводимо з дитиною шкільного віку. Але трохи думки, пла­нування та зусиль допоможуть нам оточити дитину здоровим колом контактів, що закріплять християнські цінності, яких ми старанно навчаємо.

Спробуйте самі

Ідеї, що допоможуть оточити вашу дитину здоровим колом контактів

Ось кілька пропозицій, які допомогли иншим батькам:

1. Виберіть церкву із здоровою молодіжною групою.

2. У деяких місцевостях також існує можливість вибрати добру християнську школу.

3. Довідайтеся про різноманітні організації та заняття, які доступні для ваших дітей у вашій місцевості, а саме: "Молодь Христові", "Учнівська пригода", "Молоде життя", "Товариство християнських атлетів" і т. ин.

4. Відвідуйте церковні конференції та табори. Це допомогло нашій сім'ї.

5. Дізнайтеся, куди їдуть сім'ї, діти яких могли б добре впли­нути на вашу дитину, і пошліть своїх дітей у табори, які вони відвідують.

6. Влаштуйте собі "велику втечу" туди, куди їдуть ці сім'ї.

7. Одна небайдужа мати у нашій громаді організувала групу дітей, чиїх батьків вона знала й поважала. Щомісяця вони проводили особливі заходи, цікаві для дітей: вечірки на роликових ковзанах, пляжні вечірки, відвідування музеїв і т. ин. Молоді люди в її групі навіть збирали вживаний одяг і віддавали його бідним у Мексиці. У всьому цьому вона просила допомоги инших батьків.

8. Ми також влаштовуємо сімейні поїздки разом з инши­ми сім'ями, чиї діти можуть добре вплинути на наших дітей.

9. Одне особисте зауваження: як батьки, я і моя дружина, зобов'язалися відвозити друзів з нашої околиці до себе додому, щоб вони бавилися з нашими дітьми. Часом це може виявитися незручним, але такі речі варті зусиль, якщо ви хочете закріпити позитивні впливи в житті своїх дітей.

11 Як розповідати про секс

Я живу за межами Сан Дієго, у горах. Одного разу, коли в моєї дружини було обмаль часу, моя секретарка приїхала до аеропорту, щоб зустріти мене після відрядження, і взяла із собою двох моїх найстарших дітей. Мені спало на думку, що це чудовий шанс провести півтори години зі своїми дітьми, і тому я попросив її сісти за кермо. Я сів на заднє сидіння разом з десятирічною Келлі та восьмирічним Сіном.

Коли ми виїжджали з аеропорту, я, як це часто роблю, по­вертаючись додому з відрядження, розпочав нашу розмову з того, який я щасливий бути їхнім батьком і мати їхню матір за дружину. Невдовзі, як це часто трапляється з дітьми, у них виникла невелика суперечка. І під час цієї сварки мій ангел, восьмирічний Сін, сказав своїй сестрі слово, яке складається з трьох букв.

Я відразу помітив, що моя секретарка насторожилася і по­чала зазирати в дзеркало заднього огляду - їй, безсумнівно, було цікаво, що скажу я.

Як більшість батьків поводилися б у такій ситуації? Коли ставлю це запитання на зборах в середній школі чи коледжі, діти швидко відповідають, що їхні батьки сказали б щось на кшталт: "Замовкни! Це огидно. Брудно. Вульгарно. Я помию твій рот милом, якщо ти скажеш це ще раз". І часто саме цього слід очікувати, хіба не так?

Однак я зрозумів, що слова Сіна - це чудова нагода для на­вчання. Сін, очевидно, не знав значення слова. Якби я накинувся на нього і сказав би йому, яке огидне це слово, він би не тільки дізнався, що воно погане, але й також склав би негативне вражен­ня про сам статевий акт - тоді, коли дізнається, що це таке.

Тому натомість я сказав: "Сину, де ти навчився цього слова?".

- У шкільному автобусі, - відповів він.

- Ти знаєш, що воно означає? - запитав я. -Ні.

- Чи міг би я тобі це пояснити?

-  Ще б пак! - вигукнув він, аж тремтячи від цікавости. -Що це?

І впродовж наступних сорока хвилин у мене була казкова нагода розповісти своєму синові та дочці про святість, красу і мету сексу. Це була нагода, за яку я надзвичайно вдячний, досвід, якого я ніколи не забуду - і, гадаю, вони також.

Наступного ранку я дізнався, що під час тієї поїздки навчав не тільки своїх дітей. Моя секретарка, якій тоді щойно минуло двадцять років, прийшла до нас додому і пила каву з Дотті. Вона пояснила, що виростала в християнській сім'ї та євангельській церкві. Вона готувалася до шлюбу. Але сказала Дотті, що більше дізналася про секс за ту годину, коли я напередодні розповідав про це в авто своїм дітям, ніж від батьків за все своє життя.

Ця розповідь ілюструє кілька важливих положень. Перше, і найважливіше, те, що правильна статева освіта, чи, як я її на­зиваю, "життєва освіта", вкрай важлива і вона повинна надійти від батьків, перш ніж вона надійде від когось иншого. Навчати наших дітей про секс - це частина нашої загальної відповідаль­носте і наш особливий батьківський привілей: підготувати їх До життя і належного використання Божих дарів.

По-друге, батьки повинні перший раз розповідати про секс не у формальній обстановці, коли дитина наближається до статевої зрілости - під час "серйозної розмови" - а викорис­товувати принагідні можливості розповісти дітям те, що вони готові почути. Якщо ви дасте своїй дитині добру статеву освіту, коли вона росте, "серйозна розмова" ніколи не знадобиться.

По-третє, більшість батьків, як християн, так і не християн, на жаль, нехтують статевою освітою через ніяковість, незнан­ня чи байдужість. Згідно з опитуваннями, більшість підлітків кажуть, що вони ніколи не отримували будь-яких порад про секс від обох батьків. В иншому дослідженні тільки близько третини опитаних підлітків повідомляли, що у них були "ко­рисні розмови з моїми батьками про секс".

Одна молода особа написала мені, що "батьки повинні бути активнішими у процесі розвитку статевої зрілости своєї дитини. Слід налагодити спілкування з дитиною щодо її розуміння сексу та почуттів, що вирують у її душі, коли відчиняються двері до сексуального світу. Батьки повинні бути там, щоб запропонувати свої настанови та скерувати дитину в правильному напрямі. Ігнорування того, що дитина може потрапити в ситуацію, яку вона емоційно неспроможна вирішити, може легко призвести до душевного спустошення. Розум підлітка часто не такий зрілий, як тіло. Батьки повинні брати участь у кожній стадії мінливої сексуальности дитини".

Коли починати

Статева освіта наших дітей повинна починатися на дуже ран­ній стадії - у певному сенсі від самого народження. Вже в дуже ранньому віці наші діти повинні дізнатися, що тіло - чудовий дар від Бога, що всі тілесні функції та частини тіла нормальні, і їх не потрібно соромитися. Наприклад, коли діти торкаються своїх геніталій у грі під час купання - а це вони будуть роби­ти - не потрібно бити їх по руках і казати, що вони роблять щось непристойне. У правильному контексті секс - природна і здорова частина життя, і саме таке враження повинно склас­тися в наших дітей - замість того, щоб вважати секс чимось таємничим та брудним.

Фактичне обговорення і вербальне навчання повинне почи­натися вже в три чи чотири роки, і аж ніяк не пізніше від шести чи семи. Як ми вже побачили, наша культура одержима сексом і перенасичена ним. Це означає, що наші діти чують інформацію з инших джерел. Подобається нам це чи ні, але ЗМІ та инші елементи суспільства починають впливати на наших дітей, як тільки вони починають дивитися телебачення та спілкуватися із сусідськими дітьми.

Отже, питання полягає не в тому, чи діти отримають певну статеву освіту у свої ранні роки. Вони отримають її. Невідомо тільки те, хто дасть їм перший урок: ми чи наша культура.

Саме ви як батько а не хтось инший, повинні впливати на те, як сприймає секс ваша дитина. Не дозвольмо будь-кому чи будь-чому иншому відібрати в нас радість формувати уявлен­ня своєї дитини про секс у здоровий, біблійний та релігійний спосіб. Пам'ятайте також, що діти хочуть учитися у своїх батьків. Що вони молодші, то більше хочуть, щоб мама й тато навчали їх про життя та все у ньому. Скористайтеся бажанням вашої дитини. Також не забувайте, що завжди важче виправити помилкові уявлення, ніж запобігти їм. Якщо ми рано почнемо правильно вчити своїх дітей, то можемо вберегти себе і їх від багатьох страждань у майбутньому.

Є ще одна підстава для того, щоб не зволікати з навчанням своїх дітей: коли наші діти дорослішають, щирі дискусії з ними стають дедалі важчими. Коли діти стають дорослішими, і особ­ливо тоді, коли вони досягають статевої зрілости, їхня природна та здорова особистість розвивається, і вони починають дедалі більше цінувати своє особисте життя. Спроба порозмовляти про секс у такий момент може бути сприйнята як серйозне втручання в особисте життя - в тому разі, якщо для цього ще нема належного фундаменту.

Однак за жодних умов ми не повинні дозволити хлопцеві чи дівчині досягнути статевої зрілости з усіма її труднощами, Докладно не пояснивши, що повинно статися і що це означає.

Якщо дитині бракуватиме такого розуміння, настання менстру­ації чи еякуляції може спричинити сильний страх. Також ми не повинні намагатися вгадати, коли дитина досягне зрілости і почати "серйозну розмову", тільки-но це має статися. Ми повинні підготувати своїх дітей заздалегідь.

Що казати

Коли йде мова про те, чого саме ми повинні навчати своїх дітей і в якому віці, то ключовий принцип такий: незначні запитання заслуговують на незначні відповіді; серйозні запи­тання заслуговують на серйозні відповіді; і щирі запитання заслуговують на щирі відповіді. Иншими словами, узгоджуйте те, чого ви навчаєте, з віком та фактичним запитанням дити­ни. Передчасне обтяження дитини надто великою кількістю інформації може стати причиною сум'яття та неспокою.

Семирічний хлопчик одного разу спитав свою матір: "Звідки я?". Мати, як це часто буває в такій ситуації, розгубилася і, затинаючись, розповіла досить довгу історію про його сексу­альне походження. Відповідь матері спантеличила малого, і коли вона закінчила, хлопець сказав: "А Томмі говорив мені, що він з Філадельфії".

По-перше, навчаючи своїх дітей, ми повинні відразу ви­користовувати правильну термінологію. Називайте пеніс пенісом і піхву піхвою; не використовуйте ніяких хитромуд­рих дитячих слів. З кількох причин це важливіше, ніж було колись. Це важливо вже хоча б тому, що завдяки сексуальній інформації в суспільстві наші діти все одно будуть чути про ці речі. Навчайте правильних термінів так, щоб діти знали, що означають ці слова.

По-друге, ми хочемо навчати дітей поваги до сексу і стосун­ків, частиною яких він є. А про повагу свідчить використання відповідної мови, а не сленгу чи грубощів, які засвоять наші діти, коли будуть змушені самі дізнаватися про секс. Фактично, вибір слова спотворює наше мислення. Якщо, наприклад, хло­пець починає думати і говорити про свій пеніс, використовуючи грубі слова, які вживає світ, у його уяві секс вже постає чимось дешевим і вульгарним - тим, що далеке від прекрасного вияв­лення подружньої любови, від наміру Бога.

По-третє, ми хочемо навчати дітей правильної терміноло­гії, тому що коли ми не можемо, коли нам надто соромно чи ніяково сказати, наприклад, слово "піхва", це змусить наших дітей почуватися так само, і вони також будуть соромитися щиро і з повагою говорити про секс. Знову ж, ми хочемо, щоб вони думали про секс як про щось природне та здорове, поки воно перебуває в межах міцних подружніх стосунків. Це не те, чого ми за таких обставин повинні колись соромитися.

Ми можемо відчувати, що нездатні навчати своїх дітей біо­логічних фактів щодо сексу та розмноження через брак знань. Якщо це так, не соромтеся - просто підіть і знайдіть потрібні факти. Їх легко можна прочитати в багатьох книгах у бібліо­теці, книгарні чи дізнатися від сімейного лікаря. Пам'ятайте, що в нас важлива місія - виконати наш батьківський обов'язок виховувати своїх дітей - і багато инших людей, які знають, як це важливо, будуть раді допомогти.

Якщо говорити про книги, що можуть допомогти вам у нав­чанні дитини, то є книжка, яку я особливо хотів би порадити вам. Її назва дуже проста - "Майже дванадцять", і написав її Кен Тейлор, людина, яка переказала "Живу Біблію".

Коли ваша дитина росте і стає достатньо дорослою, щоб мислити логічно, ви також повинні навчати її передбачати наслідки своїх слів і вчинків, особливо в сексуальній сфері. Наше суспільство вчить нас прагнути до миттєвого задоволення будь-якого бажання. Якщо ви хочете мати щось, то купіть це у кредит. Якщо хочете робити те, що вам приємне - не позбав­ляйте себе насолоди!

І непоміченим у цій цілковитій зосередженості на миттєвій насолоді залишається те, що сьогоднішні слова і вчинки будуть мати наслідки завтра. Неконтрольоване використання кредитів призводить щонайменше до фінансової залежности, і в найгіршому випадку - до банкрутства. Поступка сексуаль­ному потягу перед шлюбом може призвести до вагітности, венеричних хвороб та емоційних шрамів, які залишаться на все життя. Тому нашим дітям потрібне вміння заглядати в майбутнє. Вони повинні вчитися думати не лише про можли­ву насолоду від моменту, а також про ймовірні наслідки того, що вони скажуть чи зроблять. І це ніде так не важливо, як у сфері статевих стосунків.

Крім того, ми повинні навчати наших дітей, що про харак­тер свідчать слова і вчинки людей. І якість любовного життя особи - не тільки сексу, але й усіх стосунків включно із шлю­бом - це лише відображення всього її характеру. Тому, коли особа вживає непристойні слова з сексуальним забарвленням, щоб принизити когось, це засвідчує, що вона має дуже низьку думку про секс і аж ніяк не поважає його так, як задумав Бог.

Мова людини показує її ставлення до сексу. Ми повинні заохочувати своїх дітей добре думати про те, які слова вони вживають. У їхні нашорошені вуха влітає багато вульгарного й непристойного, і молоді люди легко можуть виробити звич­ку розмовляти так само, якщо перестануть думати про те, що говорять вони і що це говорить про їхній характер. Крім того, Біблія каже: "Усе, що лиш правдиве, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що шанобливе, коли якась чеснота чи що-будь похвальне, про те думайте!" (Флп. 4,8). Вульгарне і непристойне навряд чи може бути правдивим, чесним і справедливим.

Статеву освіту завжди потрібно здійснювати в ціннісному контексті, а не обмежуватися біологією. Ми повинні нагадати своїм дітям, що секс - це дар Божий для міцного шлюбного союзу. Наше статеве життя має стосунок до наших взаємин з Богом. Дошлюбний секс - це порушення Його заповідей. З ин­шого боку, Його заповіді створені для нашого добра. Він бажає нам не дешевої заміни, а тільки того, що найкраще для нас.

Як це казати

Я вже згадував, що типовий підхід до статевого навчання, суть якого полягає в "серйозній розмові", дещо запізнілий. То як ми повинні робити це? Дуже просто: ми повинні скориста­тися багатьма незначними, природними можливостями, які трапляться нам. Звісно, що наші діти, перш за все, поставлять багато запитань. Використайте ці можливості; не розглядайте їх як катастрофу чи неприємні моменти.

Однак нас не повинно дивувати те, що запитання з'являться у незручну мить, скажімо, коли пастор прийде до вас на вечерю чи в черзі в гастрономі. Здається, що діти використовують шосте чуття, щоб визначити найцікавіший час для такого запитання. Ви також повинні шукати природні можливості для нав­чання, коли ваша дитина не ставить запитань. Наприклад, під час відвідин зоопарку поговоріть про ведмежа і як воно з'явилося там. Коли ви з дитиною побачите помітно вагітну жінку, поговоріть про це. Безсумнівно, що статеве навчання у формі відповідей на спонтанні запитання вам як батькам дається набагато легше.

Инша нагода, яку я отримав для навчання Келлі та Сіна, демонструє те, як можна скористатися ситуацією. Якось я з сім'єю був у Венеції (Каліфорнія), і пополудні ми мали вільний час. Венеція - це передмістя Лос-Анджелеса, яке розташоване на узбережжі океану. До пляжу можна було доїхати на ролико­вих ковзанах, і тому ми вирішили піти поковзатися. Кеті була замала для цього, і тому вони з Дотті пішли на прогулянку, а я із двома старшими дітьми одягнув ковзани.

Катаючись на ковзанах, ми проїхали повз саманову стіну, вкриту графіті - вульгарними від першої до останньої літери. Усі слова, які вам можуть спасти на думку, були там. Мої діти, віком від восьми до десяти років, побачили це і почали перешіптуватися.

Я зрозумів, яка це чудова нагода. Я сказав Келлі та Сінові: "Ходімо по кока-колу". Ми купили газовані напої, повернулися і сіли навпроти тієї стіни. Утрьох, поставивши сторчма свої ролики, ми уп'ялися очима в цю брудну писанину. Я сказав: "Діти, чи міг би я вам це пояснити?".

Природно, що моїм дітям було дуже цікаво почути, що саме я скажу, і тому я почав з різноманітних слів на три букви, і ще раз пояснив, що саме вони означають. Згодом пояснив инші слова та малюнки - усе, що було на стіні. Діти ловили кожне моє слово. Я пояснив, як ці слова та жести спотворили й знеці­нили один із найпрекрасніших дарів, які Бог дав чоловікові та дружині.

Далі пояснив їм, як сказане і зроблене відображає характер людей. Я спитав: "Діти, чи можу я розповісти вам, чому мене засмучує те, коли люди вживають лайливі слова із сексуальним забарвленням, щоб принизити инших?".

- Авжеж, тату, - відповіли вони.

- Діти, ваш тато читає лекції, переважно в середніх школах та університетах. Коли буваю в студентському товаристві й розмовляю зі студентами про секс, пробую їх переконати, що, маючи дошлюбні статеві контакти, чинять зле. І знаєте, як вони намагаються виправдати своє дошлюбне статеве життя?

- Як, тату?

- Вони кажуть: "Не мели дурниць, Джоше. Секс такий пре­красний, такий чудовий, такий змістовний. Це любов". І часом вони майже переконують мене, що справді вважають так.

- А хіба ні? - спитав Сін.

-  Ні. Ті самі студенти підуть звідти, і як тільки схочуть принизити чи вилаяти когось, вони вживають непристойні слова чи жести із сексуальним забарвленням, щоб підкреслити свою думку. Тому, діти, якщо секс для них такий прекрасний і змістовний, якщо це для них - свідчення любови, то чому вони використовують вульгарну сексуальну мову, коли хочуть принизити когось? Пригадайте те, чого навчав Ісус: "Не те, що до уст входить, осквернює людину, а те, що з уст виходить, те осквернює людину" (Мт. 15,11).

Пояснивши, як слова та вчинки відображають характер, я сказав: "Діти, як батько, який любить вас, і який хоче захищати вас і піклуватися про вас, щоб ви мали те, що ми з мамою маємо у шлюбі, я хочу порадити вам ніколи не зустрічатися з людьми, які вживають вульгарних слів із сексуальним забарвленням. І я прошу вас ніколи не одружуватися з тими, хто так говорить; адже, після цього ви станете об'єктом вульгарного сексуального ставлення щоразу, коли будете кохатися з цією особою".

Келлі та Сін також ніколи не забули того дня. Приблизно через три роки ми з Келлі були в йогуртовій крамниці, коли туди зайшло кілька старшокласників. У їхній мові було багато сексуально забарвлених лайливих слів. Келлі, якій тоді було дванадцять років, повернулася до мене і сказала: "Тату, це ж неправильно, чи не так?".

Я відповів: "Так, але чому саме?".

Тоді вона переповіла мені всю розмову, яка відбулася того дня на пляжі у Венеції. Той урок справді запам'ятався. І ви також змо­жете так навчати, якщо шукатимете зручні можливості для цього. Нехай ваша дитина знає, як пояснюють та розуміють це її батьки. Ви можете сформувати правильний погляд на секс. Ви можете розповісти про мету Бога для сексу, його красу, і те, як багато людей сьогодні дуже далекі від первинного Божого задуму.

Навчаючи, пам'ятайте, що кожна дитина унікальна. Деякі діти зможуть зрозуміти більше раніше від инших. Деякі бу­дуть ставити більше запитань. Дехто просто міркуватиме трохи инакше. Звертайте увагу на те, що спроможна зрозуміти ваша дитина, на її рівень зацікавлености і на найбільш ефективні способи навчити її. Не робіть помилки, намагаючись усіх дітей міряти однією міркою.

Важливість батьківських стосунків

Ваші стосунки з чоловіком чи дружиною - це ще один важливий компонент статевої освіти ваших дітей. Я говорив про те, що секс слід зображати як нормальну, здорову частину життя, і що ми повинні обговорювати його щиро, не сором­лячись використовувати правильну термінологію. Однак це важко робити, якщо ми самі так не ставимося до сексу. Якщо нам буде ніяково розмовляти про нього, це почуття обов'язково передасться нашим дітям. Часто ніяковість походить з вихо­вання у нашій власній сім'ї.

Тому проаналізуйте своє власне ставлення до сексу. Чи отри­муєте ви від нього насолоду? Чи почуваєте себе комфортно, обговорюючи його зі своїм партнером? Чи здатні ви розповісти один одному, що вам подобається і що ні? Якщо існують про­блеми у вашому власному статевому житті, ви повинні досяг­ти успіхів у цій сфері, перш ніж зможете прищепити здорові погляди своїй дитині щодо цього питання.

Про статеву освіту в школі

І хоч я не ставлю собі за мету багато розповідати про статеву освіту в школах, відчуваю, що повинен коротко розглянути цю тему. Дозвольте мені розпочати з того, що чого б не навчали в школі, головна відповідальність за статеву освіту наших дітей лежить на нас, батьках. І ця освіта повинна починатися задовго до того, як наші діти підуть у школу.

Після сказаного дозвольте мені висловити три думки щодо статевої освіти в школах. По-перше, ви повинні уважно пере­глянути те, чого навчають вашу дитину в школі, й зробити свої власні висновки щодо цього. Як батько, ви маєте таке право. Якщо вам не подобається те, що ви бачите, поговоріть з учи­телем чи директором. Однак сподобається вам, врешті-решт, побачене чи ні, ви таки повинні витратити час та зусилля, щоб це перевірити.

По-друге, що б не вивчали у школі вашої дитини, продов­жуйте освітні зусилля удома. Не дозволяйте школі зайняти ваше місце у навчанні та прищепленні цінностей у цій вкрай важливій сфері. Перегляньте шкільний матеріял разом із своєю дитиною, якщо вона почуватиме себе комфортно; це, напевне, стане зробити важче, коли у вашої дитини настане підлітко­вий вік. Принаймні, підтримуйте відкрите спілкування там, де ваша дитина почувається вільною, щоб ставити запитання про те, чого її навчали в класі. Ключем до збереження відкри­того спілкування буде, знову ж, той тип стосунків, який ви будували роками.

І по-третє, оцінюючи те, чого инші навчали вашу дитину, не забувайте, що нема такого поняття, як ціннісно нейтральна статева освіта. Стверджують, що більша частина матеріялу, яку тепер використовують у середніх школах, ціннісно нейтральна і зосереджується на біологічних аспектах сексу. Але насправді будь-який матеріял на цю тему неминуче пропагує той чи инший комплекс цінностей, навіть якщо це ненавмисно.

Припустимо, наприклад, що певний матеріял справді настільки позбавлений будь-яких моральних цінностей, на­скільки це можливо для людини, і він охоплює лише біологічні факти стосовно сексу та розмноження. Яких цінностей навча­тиме цей матеріял наших дітей? Жодних? Подумайте добре. Опосередковано цей матеріял розповідатиме про те, що секс - це лише біологічний акт, і нічого більше. За замовчуванням це означатиме, що любов, піклування і, найважливіше, подружній обов'язок необов'язкові для адекватного обговорення сексу­альносте. І таке припущення просто неправдиве.

Міністр освіти США Вільям Бенет дуже стисло виклав суть справи: "Дослідження засвідчують, що в тому разі, коли бать­ки є головним джерелом статевої освіти, діти набагато менше схильні займатися сексом. Це не повинно дивувати, враховуючи той факт, що сім'я - це горнило характеру, а батьки - це перші та найважливіші вчителі дитини".

Соціолог Брент Мілер з Державного університету Юти про­вів дослідження серед більш ніж 1000 підлітків, щоб дізнатися, як впливає статева освіта, яку дають батьки, на їхніх дітей.

Виявилося, що чим відвертіше батьки розмовляють зі своїми дітьми про пов'язані із сексом цінності та переконання, тим менш активні їхні діти в сексуальній поведінці. Ще одне ці­каве відкриття полягає в тому, що ті підлітки, які отримали сексуальну інформацію від своїх батьків, значно рідше стають сексуально активними, ніж ті, хто отримав інформацію про секс від друзів.

Спробуйте самі

Ідеї для забезпечення здорової статевої освіти

Для молодших дітей

1. Придбайте книгу "Майже дванадцять" Кена Тейлора і опрацюйте її разом зі своєю дитиною. Може здатися, що цієї інформації навчати надто рано, однак ви повинні повідомити її не в "дванадцять", а в шість чи сім років.

2. Використайте серію аудіокасет доктора Джеймса Добсона "Приготування до підліткового віку". Візьміть із собою дитину у подорож на вихідні й послухайте її разом.

Для старших дітей

1. Обговоріть зі своїм підлітком ці вісім науково доведе­них фактів щодо ймовірних наслідків дошлюбного статевого акту:

а) дошлюбний секс схильний роз'єднувати пари;

б) багато чоловіків не хочуть одружуватися з жінкою, яка мала статевий акт з кимось иншим;

в) ті, хто займався дошлюбним сексом, менш щасливі у шлюбі;

г)  ті, хто займався дошлюбним сексом, більше схильні до розлучень;

ґ) особи й пари, які займалися дошлюбним сексом, також набагато частіше мають позашлюбні стосунки;

д) дошлюбний секс часто змушує особу одружуватися з тим, хто не так добре підходить їй;

є) здається, що особи і пари, які мають дошлюбний сек­суальний досвід, досягають сексуального задоволення швидше, але...;

є) загалом, вони менш задоволені своїм сексуальним життям упродовж шлюбу.

12 ЯК ВСТАНОВИТИ СТАНДАРТИ ДЛЯ ПОБАЧЕНЬ

Поцілунок на добраніч, який підносив мене на сьоме небо під час першого місяця наших побачень, перетворився на години пристрасного цілування перед його каміном. Я по­чала наївно виправдовувати те, що час від часу залишалася у нього вдома, через півгодинну подорож автомобілем до­дому. Я не впізнавала себе - робила невеличкі поступки, щоб наші стосунки розвивалися далі. Так, я знала, що це неправильно, знала, що це не ті сто­сунки, яких хоче для мене Бог, однак не знайшла сили розірвати їх. Я почувалася байдужою до Бога, і мені не хотілося казати "ні" Рікові. Компроміс знесилив мене. У той момент, коли між нами відбувся статевий акт, було так легко поступитися востаннє.

Це говорить молода християнка, яка любила Господа, але одне неправильне рішення змусило її стати на шлях мораль­ного компромісу. Ця історія трагічно ілюструє те, як важливо молодим людям дотримуватися стандартів у побаченнях і по­будові стосунків. У цьому розділі ми розглянемо, як ви можете допомогти своїй дитині зробити саме це.

Я вірю, що тоді, коли ваша дитина почне ходити на побачен­ня, вона вже буде сформованим християнином, що присвятить своє життя служінню й послуху Богові. Якщо це так - і з цього виходитиму далі в цьому розділі - головна ідея побачень повинна бути такою самою, як і решти життя вашої дитини. її метою повинне бути намагання тішити й шанувати Бога у стосунках та звичках, пов'язаних з побаченнями - так' само, як в усьому иншому.

Однак, якщо ваша дитина не має тісного зв'язку з Богом, ви все одно повинні схиляти її до встановлення стандартів для поба­чень. Ви можете апелювати до того зв'язку, який у неї залишився з Богом, чи до її сумління. І якщо не зможете побудувати свою дискусію про стандарти для побачень на стосунках підлітка з Богом, спробуйте побудувати її на стосунках підлітка з вами. І хоча ваша основна мета - привести свою дитину до тіснішого зв'язку з Богом, поки це станеться, продовжуйте працювати з нею над стандартами для побачень.

Коли ви готуватимете свою дитину до побачень, прищеп­люйте їй переконання, що Бог бажає своїй дитині тільки добра, і що подальші принципи, які прославлять Господа, по суті, як­найкраще задовольняють її інтереси. Це фундамент, на якому можна побудувати здорове життя дитини під час побачень. Вам як батькам буде корисно переглянути розділ про позитивні причини зачекати в моїй книзі "Навіщо чекати?". Вона неабияк допоможе пояснити переваги чекання своїй дитині.

З ким вони повинні зустрічатися?

Один з основних стандартів, який ви схочете прищепити своїй дитині, полягає в тому, що вона повинна зустрічатися тільки з християнином. Повний текст біблійного припису, який застосовуємо тут, такий: "Не спрягайтеся з невірними в чуже ярмо! Яка бо спільність праведности з беззаконням? Що спільного між світлом та темрявою?" (2 Кор. 6, 14).

Всім відомо, що для християн питання побачень з не христия­нами досить делікатне. По-перше, кожний, з ким зустрічається особа, є потенційним кандидатом для шлюбу. І не має виникати жодних "але" щодо того, що віруючий ніколи не повинен одру­жуватися з невіруючим. Якщо особа одружується, то вона одру­жується з тим, з ким вона зустрічалася, і тому має сенс те, що люди, з якими вона зустрічається, повинні задовольняти хоча б одну головну вимогу до партнера в шлюбі - бути християнином.

По-друге, навіть якщо наміру одружуватися немає, не­християнин не поділяє християнських переконань і стандар­тів. Безумовно, багато нехристиян дотримуються моральних норм, але навіть найкращі наміри можуть призвести до такої аморальної поведінки, до якої долучилася молода жінки на початку розділу. Це суттєва дилема для віруючого підлітка, яку найкраще вирішити, повністю уникнувши побачень з нехристиянами.

Наші діти не тільки повинні зустрічатися з християна­ми - це повинні бути люди з такими самими переконаннями. Люди, з якими зустрічаються наші діти, так само повинні ро­зуміти важливість служіння і послуху Богові й життя згідно з Його стандартами. Побачення наших дітей будуть набагато змістовнішими - і безпечнішими - якщо люди, з якими вони зустрічаються, будуть духовно сумісними.

І навіть якщо ваша дитина визнає слушність побачень тільки з тими, хто поділяє ту саму християнську відданість та переко­нання, це не гарантує того, що буде легко дотримуватися цієї угоди. Перш за все, може виявитися, що важко знайти молодих людей, які поділяють такі самі переконання. Не один христи­янський підліток говорив мені: "У мене просто немає стількох знайомих з такими поглядами, і я не зацікавлений у тому, щоб зустрічатися з дівчатами (чи хлопцями), яких знаю".

Це може бути серйозною проблемою для підлітка, який відчуває, що готовий до побачень. Ми як батьки можемо допомогти нашим дітям познайомитися з якомога більшою кількістю християнських дітей. Коли діти досягають цього віку, важливо, щоб вони були в церкві з великою й активною молодіжною групою, якщо це взагалі можливо.

Якщо молодіжна група вашої церкви нечисленна, ви, мож­ливо, можете робити деякі речі разом з иншими сусідніми церковними групами. Якщо у вашій церкві взагалі немає молодіжної групи, заохотьте свою дитину брати участь у мо­лодіжній програмі иншої групи. Лідери иншої церкви, напевне, поспівчувають потребі вашої дитини і радо приймуть її.

Зрештою, допомагаючи своїй дитині визначити, з ким вона повинна зустрічатися, прикладом і словом навчайте її глибоко оцінювати людей. У світогляді підлітка на оцінку бажаности потенційного партнера найбільше впливають три речі: вигляд, особистість і популярність. Але вигляд та популярність створю­ють надзвичайно поверхове враження і майже нічого не свідчать про особу, і навіть особистість не може багато сказати про такі важливі внутрішні якості, як характер і переконання.

Якщо наші діти можуть прийняти такий погляд і дотри­муватися його, коло їхніх потенційних друзів може значно розширитися. І вони зможуть знайти собі багато друзів протилежної статі, з якими, в иншому разі, вони ніколи б не познайомилися.

Якими повинні бути стандарти?

Коли наші діти готові ходити на побачення, вкрай важливо, щоб стандарти вже були сформовані, перш ніж вони підуть уперше. Ці стандарти, що ґрунтуються на їхніх власних пере­конаннях, повинні підказувати їм, куди йти і що робити. Без таких стандартів молода особа, яка починає ходити на поба­чення, почувається безпорадною в морі сумнівів щодо того, що робити і що прийнятне, а що - ні. Натомість з такими нормами молода особа може почати ходити на побачення з впевненістю, яку дає знання того, що станеться під час її побачень.

Дозвольте мені наголосити, що стандарти, про які йде мова, повинні бути особистими стандартами дитини, що ґрунтуються на її особистих переконаннях - а не нашими стандартами, що ґрунтуються на наших переконаннях і нав'язані дітям. Ми як батьки повинні виконувати роль учителя та порадника, а не диктатора.

Хоча стандарти вашої дитини щодо побачень повинні бути її власними, ви як батьки мусите виявити ініціятиву, коли йтиметься про їх створення. Поговоріть зі своєю дитиною про важливість та переваги низки таких стандартів. Обговоріть, якими вони повинні бути, і нехай ваша дитина запише їх, коли ви досягнете щодо кожного з них згоди. Ви неодмінно повинні мати вплив, але право на остаточне рішення щодо більшости питань слід залишити дитині.

Ви можете визначити деякі найважливіші правила, такі, як комендантська година, але навіть у таких випадках про деталі слід домовлятися. Завдяки цьому, навіть якщо ви з дитиною не зможете досягти згоди і вам доведеться нав'язати своє рішення, ваша дитина принаймні знатиме, що ви як слід вислухали її. Навіть тепер підлітки поважають обмеження, інстинктивно визнаючи, що правила демонструють вашу любов як батька. Але знову ж, ваша батьківська мета - виховати дитину, яка стає дедалі більше самокерованою, коли наближається до повноліття. Сподіваюся, ваша дитина погодиться, що визначення певних стандартів і їхній виклад у письмовій формі до початку побачень, - добра ідея. Але які особливі стандарти ви захочете запропонувати своїй дитині, окрім того, з ким вона повинна зустрічатися?

По-перше, ваша дитина повинна записати деякі цілі своїх по­бачень. Чому вона хоче ходити на побачення? На що вона спо­дівається? Очевидно, що розвага - це основна ціль, як і знайомство з иншою особою. Але заохотьте свою дитину думати також про служіння иншій особі і прославлення Бога. Якщо ці якості - час­тина її цілей, у неї будуть цікавіші побачення, і також зменшиться ймовірність того, що вона стане сексуально активною.

По-друге, запропонуйте, що кожне побачення повинне по­чинатися з короткої молитви, у якій ваша дитина і її друг при­святять цей спільний час Господеві. Це може здатися дивним і незручним, але якщо ваша дитина зустрічається з людьми, що поділяють її християнські переконання, труднощів не повинно виникнути. Молитва допоможе створити доречну атмосферу для побачення і стане для нього добрим початком. Вона нага­дає їм як про їхній особистий зв'язок з Богом, так і про Його присутність на їхньому побаченні.

По-третє, перше побачення обов'язково має забезпечити добру нагоду для розмови, тому що це найкращий спосіб більше дізнатися один про одного. Фільм чи концерт не забезпечать такої нагоди. А гра в м'яча чи прогулянка на велосипедах у парку забезпечать її. Перше побачення, під час якого двоє людей зможуть удосталь поговорити, дасть їм шанс дізнатися про спільні інтереси та вподобання, про те, яке в них почуття гумору та про инші риси особистости та характеру.

Якщо у вашої дитини не з'явиться добрих ідей щодо того, як забезпечити добру нагоду для розмови чи вона не знає, як вести цікаву та приємну бесіду, запропонуйте їй свою допо­могу. Деякі ідеї ви можете знайти в секції "Спробуйте самі" наприкінці цього розділу. Инші можна знайти в напрочуд ко­рисній книзі "Динамічні побачення" (Dynamic Dating) Беррі С. Клера та Вільяма Г. Джонса (Here's Life Publishers, 1987) і в моїй книзі "Давати. Брати. Кохати" (Givers, Takers, and Other Kinds of Lovers) (Here's Life Publishers, 1981).

По-четверте, жодна молода особа (чи, зрештою, будь-яка инша особа) не повинна вважати, що вона досить сильна, щоб впоратися зі спокусою, і тому допускати її. Радше, потрібно вважати, що всі ми здатні на гріх, і тому у плануванні побачень потрібно уникати місць та обставин, де може з'явитися спокуса поводитися аморально. Сюди слід зарахувати вечірки, де до­ступні наркотики чи алкоголь, перегляд фільмів для дорослих чи час, проведений в оселі вашої дитини або в оселі її друга, якщо там немає батьків.

Також молодим людям краще не залишатися наодинці. Побачення повинні відбуватися в публічних місцях чи з иншими членами сім'ї. Колективні побачення з иншими мо­лодими людьми з такими самим переконаннями також слід заохочувати.

По-п'яте, навмисно слід робити так, щоб побачення зосере­джувалися на аспектах стосунків, що відрізняються від фізич­них. Ваша дитина і її друг повинні намагатися налагодити такі стосунки, які стануть основою взаємної поваги та міцної дружби, навіть якщо вони перестануть зустрічатися один з одним. Це означає, що вони повинні пізнати один одного інтелектуально, емоційно й духовно.

І останнє, дуже важливим є питання щодо норм фізичного аспекту побачень. Чи можна триматися за руки? Чи можна цілуватися? А як щодо обіймів? І як далеко - надто далеко? Сподіваюся, ви не подумаєте, що я ухиляюся від питання, коли кажу, що важко, якщо взагалі можливо, навести конкретні, непо­рушні правила, які однаково стосуються всіх. Багато залежить від вашої унікальної дитини й особи, з якою вона зустрічається, а також від ситуації у вашій сім'ї. Також багато залежить від емоційної та духовної зрілости вашої дитини та її друга.

Однак окремі загальні біблійні принципи повинні бути фун­даментом для будь-яких специфічних стандартів, щодо яких ви і ваша дитина можете досягти згоди. Найважливішим, звісно, є те, що в цій сфері, як і в усіх инших аспектах життя, головним мотивом повинно бути намагання прославити і порадувати Бога. Відтак, коли молода особа хоче дізнатися, скільки часу їй буде "це минатися", перш ніж вона перейде межу і Бог по­карає її, така позиція абсолютно помилкова. Натомість, вона повинна думати: "Буде Бог задоволений чи розчарований тим, що я маю намір робити?".

Чи стверджую я, що не повинно бути жодного фізичного контакту? Бог створив нас, щоб ми потребували фізичного кон­такту і насолоджувалися ним. І Бог не святенник. Перебуваючи в належному оточенні й контролюючи себе, молоді люди можуть отримувати втіху від потиску рук, недовгих обіймів чи легкого

поцілунку. Ви, однак, повинні вирішити це зі своєю дитиною. І хоч я не можу сказати, що ніколи не повинно бути жодного фізичного контакту, найбезпечніше і найдоречніше буде, коли ваш підліток дотримуватиметься принципу уникати його під час побачень.

Можна також сказати своїй дитині: "Не запалюй вогню, якого не зможеш загасити". Иншими словами, не викликайте збудження, яке ви не зможете задовольнити так, щоб це було до вподоби Богові. Сексуальне збудження веде до статевого акту, і як тільки цей вогонь починає палати, він швидко може перетворитися на пожежу, контролювати яку надзвичайно важко. Деякі пари можуть триматися за руки і цілуватися, контролюючи себе, а иншим буде дуже важко утриматися на­віть від легкого цілування. Знову ж, багато залежить від вашої дитини й особи, з якою вона зустрічається.

Ваша дитина повинна пам'ятати, що особа, з якою вона зустрічається - це друг, якого вона поважає, і яким не можна маніпулювати заради власного задоволення. Ви також можете запропонувати своїй дитині ставитися до свого друга так, як, на її думку, хтось инший поводився б з особою, з якою врешті-решт одружиться. Крім того, ваш підліток повинен пам'ятати, що його друг - це чийсь майбутній чоловік чи дружина.

Коли вони повинні починати?

Инше важливе запитання, яке постає перед батьками, - коли Дозволити дітям ходити на побачення. Багато підлітків почи­нають дуже рано, вже в одинадцять чи дванадцять років. Але тільки той факт, що "всі инші ходять на побачення" (а в такому віці це неможливо), не може слугувати достатньою підставою, Щоб дозволити дитині почати ходити на побачення. Ви повинні робити те, що буде найкориснішим для вашої дитини.

Але знову ж, тут немає непорушних правил. Немає чітко визначеного віку, коли слід починати ходити на побачення кожному хлопцеві чи дівчині. Кожна дитина унікальна, і тому кожна дитина буде готова у свій час. Як дізнатися, коли цей час настав?

Час ходити на побачення настав, коли ви впевнені, що ваша дитина достатньо доросла, щоб поводитися відповідально під час побачень. Це означає, що ваша дитина готова встановити певні стандарти згідно з тими принципами, які ми обговорювали, і дотримуватися їх. Якщо ваша дитина не готова до цього, вона не готова сказати "ні" тиску до дошлюбного статевого життя. І така дитина в жодному разі не може ходити на побачення.

Лише ви можете визначити, коли ваша дитина готова ходити на побачення. Тільки-но ви дасте їй "зелену вулицю", вам по­трібно підготувати стандарти. Але тільки ви (разом з чоловіком чи дружиною) можете дати дозвіл. І перш ніж зробити це, ви повинні переконатися - завдяки спілкуванню, спостереженню і відповідальним вчинкам вашої дитини в инших сферах жит­тя - що ваша дитина прийме стандарти, які узгоджуються із сімейними християнськими цінностями та переконаннями.

Я хочу попередити вас, щоб ви надзвичайно неохоче до­зволяли дитині, яка здається вам достатньо дорослою, ходити на побачення рано. Підлітки дозрівають швидко, і кожен рік чекання допоможе дитині краще підготуватися до побачень. Статистика це чітко доводить. Дослідження показують, що 91% усіх дівчат, які починають ходити на побачення у дванадцять років, займалися сексом до закінчення середньої школи. Те саме можна сказати лише щодо 56% тих, хто починає ходити на побачення в 13 років, 53% тих, хто починає ходити на поба­чення в 14 років, 40% тих, хто починає ходити на побачення в 15 років і тільки 20% тих, хто починає ходити на побачення в 16 років. Тому будьте обережними, вирішуючи, коли починати вашій дитині. Набагато краще помилитися, змусивши свою дитину зачекати трохи довше, ніж це потрібно.

У подальшому розділі ми розглянемо те, як забезпечити своїх дітей причинами сказати "ні" сексуальному тискові, якщо, незважаючи на всі зусилля уникнути його, вони відчують спокусу погодитися на статевий акт.

Спробуйте самі

Ідеї для визначення стандартів у побаченнях та налагодженні стосунків

Я вже згадував раніше про книгу "Динамічні побачення" Беррі С. Клера та Вільяма Г. Джонса. Вона написана для підлітків і містить дуже корисний довідник для визначення стандартів у побаченнях та налагодженні стосунків. Ось деякі з багатьох практичних пропозицій у цій книзі.

Що ваш підліток може робити на побаченні? Кількість ідей майже безмежна. Він рідко коли повинен робити те саме двічі. Основне - це планування. Заохотьте свого підлітка використа­ти такі кроки у плануванні побачень: 1) поміркувати творчо; 2) вибрати один з різновидів побачень відповідно до ситуації, настрою та особистих уподобань його друга.

Спортивні побачення:

 

гольф	баскетбол	теніс
міні-гольф	крокет	сквош
бадмінтон	гра в "підківки"	кеглі
більярд	ходьба	роликові ковзани
ковзани	водні лижі	біг підтюпцем
плавання	настільний теніс	фрісбі

 

Спортивні побачення - це розвага і добра вправа; у них мо­жуть брати участь инші й вони зазвичай недорогі. Але вашому Другові може бути нецікавий спорт, він може перемогти вас і вразити ваше самолюбство, ви можете надто сильно захопити­ся суперництвом або ваш друг може отримати травму. Инша цікава ідея полягає в тому, що на спортивному побаченні ваша подруга їздитиме на велосипеді, а ви будете бігти. Згодом, щоб охолонути, купіть собі якісь напої.

Побачення на природі:

 

прогулянка на човні	огляд визначних місць	мандрівки пішки
катання на плотах	альпінізм	катання на велосипедах
рибальство	пікнік	будування замків із піску
їзда верхи	обід на природі	відвідування заповідника
відвідування парку розваг	відвідування державного парку	автомобільна подорож у сільську місцевість
спостерігання за сходом чи заходом сонця	збирання морських черепашок	приготування їжі на природі
плавання на каное	пускання зміїв	гра в шафлборд
парусний спорт

 

Божевільні побачення:

 

підіть на ярмарок	покатайтеся на возі	створіть відеофільм
підіть на подвійне побачення з батьками	поїдьте на колективне побачення в автомобілі з відкидним верхом	покатайтеся на аероплані
влаштуйте бій водяними пістолетами	влаштуйте бій повітряними кульками, наповненими водою	вчіться водити автомобіль
одягніться у стилі 50-их років XX століття і сфотографуйтеся	влаштуйте гру "сміттяр іде на полювання" з поляроїдним фотоапаратом чи магнітофоном (нехай кожна пара придумає, що повинні шукати инші)	посадіть сад

 

Перевага божевільних побачень полягає в тому, що вони не­забутні, оригінальні, веселі й у них можуть брати участь инші. До їхніх вад можна зарахувати те, що вони можуть закінчитися невдало і люди можуть подумати, що ви дивак.

Ви знайдете багато инших ідей у "Динамічних побаченнях", книзі, адресованій вашому підліткові. Я дуже раджу вам як батькові використати її, щоб налагодити кращі стосунки зі своїми дітьми.

(Цей Матеріял узятий з книги "Динамічні побачення" Беррі С. Клера та Вільяма Г. Джонса (Here's Life Publishers, 1987), і використовується за згодою).

13 Як ЗАБЕЗПЕЧИТИ ЇХ ПРИЧИНАМИ ЗАЧЕКАТИ

Я присвятив своє життя тому, щоб бути християнським апологетом. Я переконаний, що коли людей просять зробити важливе зобов'язання, таке, як зобов'язання стати християни­ном, вони заслуговують на переконливі причини для такого рішення. Вони заслуговують на докази, які продемонструють: те, що від них вимагають, має сенс і може бути доведене. Коли люди стають християнами, вони не повинні залишати під две­рима свій розум.

Той самий принцип слід застосовувати, коли ми наказує­мо дітям сказати "ні" дошлюбному сексові. Вони не повинні слухатися нас тільки тому, що ми їхні батьки чи "тільки тому, що в Біблії сказано так". Існують логічні, вагомі причини, які кожна молода особа навіть без широкого світогляду визнає достатніми.

Сумно, що наше суспільство не забезпечує наших дітей при­чинами сказати "ні". Навіть навпаки. Воно активно заохочує їх лягати в ліжко з иншими, намагаючись применшити чи взагалі приховати болісні наслідки.

Скажімо, ще кілька років тому ми час від часу чули про венеричні хвороби. Усі знали, що ними хворіють ті, хто живе безладним статевим життям. Такий статус завжди був пов'язаний з певним тавром. Але хіба ви не помічаєте, що сьогодні майже не чути терміну "венерична хвороба"?

Тепер модний вислів "хвороби, що передаються статевим шляхом", з яким це тавро більше не асоціюється. Це хвороби, якими, як вважають, хворіє кожна пересічна особа - вони лише передаються статевим шляхом. І немов цього недостат­ньо, щоб викривити реальність, ми дедалі частіше чуємо саму абревіатуру - ХПСШ, яка ще відчутніше зменшує вплив того, що відбувається тепер. Наше суспільство, яке приймає і навіть пропагує розпусту, намагається перетворити ці хвороби на ще одну проблему охорони здоров'я, не пов'язуючи їх з будь-якими дуже реальними моральними проблемами.

А щодо наших дітей підліткового віку, то вони тільки й чують, що секс чудовий, коли б ви не займалися ним, і що чекати до шлюбу надзвичайно старомодно. Багато дітей розповідали мені, що вони зазнавали всілякого тиску почати статеве життя, і ніхто ніколи не наводив їм жодної доброї причини сказати "ні".

Трагічно, що цим молодим людям ніхто ніколи не розповідав про багато вагомих причин сказати "ні" дошлюбному сексу. Цей розділ містить деякі з цих причин. Ви можете навести їх своїй дитині в одній з невимушених навчальних ситуацій, про які йшла мова в попередніх розділах. Щоб глибше розглянути ці та инші причини сказати "ні", зверніться до моєї книги "Навіщо чекати?" (Here's Life Publishers, 1987).

Сказати "ні" позитивно

Будь-яке обговорення причин сказати ні дошлюбному сек­сові повинне починатися з усвідомлення характеру Бога. Я вже говорив про це кілька разів, але це варто повторити. Бог - це не космічний наглядач, що намагається заборонити будь-яку радість, яку Його людські створіння захочуть відчути. Він не дозволяє нам насолоджуватися сексом тільки для того, щоб розчарувати нас, наклавши суворі обмеження, коли і з ким дозволено пережити цю насолоду. Також Він не деспотичний і не примхливий. Якраз навпаки.

Бог створив нас згідно із своїм задумом. Він всезнаючий і любить нас так, що послав свого Сина померти заради нас. Отже, знає, що добре для нас, і все, що Він заповідає нам, призначене для нашого добра. У Второзаконні 10, 13 Мойсей благав людей Ізраїлю дотримуватися "заповідей Господа та Його установ, що їх я сьогодні заповідаю тобі, тобі ж самому на добро" (виділення моє).

Псалом 84,12 говорить про те саме: "Бо Господь Бог - сонце і щит - Господь дасть ласку й славу. Він не відмовить блага тим, що ходять бездоганно". І Якова 1, 17 розповідає нам: "Всяке добре даяння й усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла, в якого нема ані зміни, ані тіні переміни".

Бог знає, що найкраще для нас, і бажає нам цього. Він знає, як працює людський дух, розум і тіло, і як людські стосунки функціонують найбільш повноцінно. І кажучи, що секс при­значений тільки для шлюбного ложа, Він не позбавляє нас радости; Він показує нам спосіб, як найповніше насолодитися нею. Бог не намагається стримати нас від чудового статевого життя; Він дає нам позитивні настанови щодо того, як жити таким прекрасним статевим життям, яке тільки можливе.

На жаль, навіть християни не знають цього, як і багато иншого. Ми схильні думати про Божі заповіді тільки як про негативні, як призначені лише для того, щоб позбавити нас будь-якої радости, яку ми можемо мати в житті. Справді, багато Божих заповідей сформульовані негативно, але дали їх нам з позитивних причин. Коли ви наказуєте дитині не торкатися гарячої плитки, це не означає, що ви кажете щось негативне і намагаєтеся позбавити її розваги; те, що ви каже­те, - позитивне, тому що ви хочете захистити її від шкоди. Якби вона попеклася, це не дозволило б їй певний час насо­лоджуватися життям.

Коли Бог дає заповідь, в її основі завжди лежать дві пози­тивні причини. По-перше, Він намагається захистити нас від певної шкоди. І по-друге, Він хоче подарувати нам щось добре.

Розглядаючи причини сказати "ні" дошлюбному сексові, ми врахуємо обидва аспекти того, чому нашим дітям варто обра­ти утримання.

Припустимо, що бар'єрист світового класу, такий, як Ґреґ Фостер чи Ренальдо Неємія, старанно і самовіддано тренувався чотири роки, щоб підготуватися до Олімпіяди. Але вийшовши на старт, виявив, що ніхто не накреслив бігових доріжок, щоб бігуни не зіштовхувалися один з одним. А якщо бар'єри будуть розкидані по всьому треку і не буде лінії фінішу, яка позначає кінець дистанції?

Такі перегони перетворяться на небезпечний хаос, у якому бігуни будуть збивати один одного, калічитися шипами, споти­катися один об одного та об бар'єри і недоладно бігати довкола, намагаючись здогадатися, як і де завершиться біг.

І майже так, як олімпійські перегони має планувати та ор­ганізовувати обізнана особа, ми потребуємо Того, хто знає, що Він робить і як потрібно прожити це життя, хто б окреслив межі для нас. На щастя, Бог зробив це, перш ніж ми попросили про це - переважно у своєму слові, Біблії.

Фізичні причини чекати

Є вагомі причини сказати "ні" дошлюбному сексові в чо­тирьох основних сферах: фізичній, духовній, емоційній та сфері стосунків. Ми розглянемо кожну з них по черзі.

У фізичній царині Бог хоче, перш за все, захистити нас від звикання до дошлюбного сексу. Секс надзвичайно приємне заняття, і тому дуже легко призвичаїтися до нього. І це відбу­вається з багатьма дітьми. Одна молода особа сказала: "Я не хочу вдавати, що пристрасний фізичний контакт не викликає задоволення. Але хочу сказати, що поза шлюбом це задоволення недовгочасне. І коли воно закінчується, ви відчуваєте невдово­лення і шукаєте спосіб знову втамувати свою хіть, майже так, як наркоман не може жити без нової дози".

Недозволений секс може перетворитися на справжню за­лежність, що стає причиною багатьох нещасть, і наш люблячий Господь хоче захистити вас, мене і наших дітей від цього.

По-друге, Господь хоче захистити молодих людей від того, що секс може негативно вплинути на їхню самооцінку, фор­муючи в них залежність від здатности задовольнити иншого. У ненадійних дошлюбних стосунках, які охоплюють статевий акт, одного чи обидвох партнерів постійно турбує те, як вони впораються, знаючи, що як тільки їхня здатність сексуально задовольнити иншу особу зменшиться, стосункам загрожува­тиме велика небезпека.

Дебора Філіпс, автор "Сексуальної впевненосте" і директор Прінстонського центру трудотерапії, писала: "Миттєвий секс сексуальної революції став причиною того, що люди намагають­ся виправдати сподівання, замість того щоб кохатися. Багато жінок не можуть досягти відчуття близькости, і їхній неспокій стосовно того, як добре вони впораються, позбавляє їх шансів на справжнє збудження. Відсутність щирої пристрасти майже не залишає їм надії на флірт, роман чи любов. Коли їх покидають, вони почуваються виснаженими та обдуреними".

По-третє, Бог хоче захистити наших дітей від небезпеки хвороб, що передаються статевим шляхом, які, як я згадував на початку цієї книги, досягли масштабів епідемії. Інститут охорони здоров'я Мінесоти попереджує, що "є 20 хвороб, що передаються статевим шляхом, яким не можна запобігти завдяки контрацепції". Він звертає увагу на те, що 15 мільйонів людей інфікується статевою хворобою щороку. Під час одного статевого контакту можна заразитися аж п'ятьма різними хворобами.

Кожен, хто займається сексом поза шлюбом, піддає себе ризику. Як сказав один дослідник: "Якщо ви все життя не перебуваєте в моногамних стосунках з моногамним партнером, ви піддаєте себе ризику. І що більше партнерів ви маєте, то більший ризик".

СНІД - найбільш смертоносна з цих хвороб, яка привер­тає найбільшу увагу громадськости, але вона далеко не єдина.

Хламідіоз, генітальний герпес, гонорея, трихомоніяз, сифіліс і вульвовагініт - це лише декілька з багатьох статевих хвороб, які лютують сьогодні - і багато з них невиліковні.

Один молодий нехристиянин сказав мені після моєї промови в Сан Дієго: "Вільна любов була моїм способом життя - випадкові стосунки, серйозні стосунки, повно сексу. Згодом довідався про герпес. Я звернув на це увагу, але не змінив способу життя, бо він, хоч і невиліковний, проте не смертельний. Пізніше з'явився СНІД, і я вирішив, що повинен змінити спосіб життя. Тому я знайшов жінку, яка мені сподобалася, закохався, одружився і вона заразила мене герпесом".

Бог не хоче, щоб щось схоже сталося з нашими дітьми.

По-четверте, Бог хоче захистити наших дітей від небажаної вагітности та абортів. Як сказав один підліток: "Якщо ви за­вагітнієте у підлітковому віці, у вас буде кілька можливостей, але жодна з них не буде прийнятною".

Нема жодного досконалого контрацептиву, жодного стовідсо­тково надійного методу запобігання вагітности, крім утримання. Як сказав инший підліток: "Я з цікавістю стежу за вагітними дівчатами, яких бачу в школі. Що вони відчувають? Які їхні бажання, образи, розчарування? Яким буде їхнє життя? Але, окрім очевидних біологічних факторів, чому вони вагітні? Якщо між двома людьми немає любови, щоб створити сім'ю (в иншому разі вони б одружилися), то вони не мають підстав ризикувати вагітністю поза шлюбом".

Щоб захистити наших дітей від фізичної шкоди, до якої призводить дошлюбний статевий акт, Бог каже утриматися від нього. З иншого боку, фізично Бог хоче забезпечити нашим дітям повну красу сексуальної єдности у шлюбі. У безпеці, любові та відданості шлюбу секс може досягти свого найповнішого та найпрекраснішого потенціялу.

Господь хоче, щоб двоє людей брали шлюб без вини та емо­ційних шрамів, без колишнього досвіду, з яким будуть завжди порівнювати партнера у шлюбі, щоб вони мали свободу досягти повної єдности з другом усього життя. Він знає, що тільки так можна досягнути найбільшого в сексі, і саме цього Він хоче для нас - аж ніяк не менше.

Духовні причини чекати

З погляду духовности, Бог спершу хоче захистити дітей від гріха проти власного тіла і втрати поваги до себе й свого тіла. У Першому посланні до коринтян 6, 18 сказано: "Утікайте від розпусти! Усякий гріх, що його чинить людина, є поза її тілом; а хто чинить розпусту, грішить супроти власного тіла".

Однак, починаючи дошлюбне статеве життя, молода особа часто втрачає повагу не лише до власного тіла, але й до тіла партнера. І коли ця повага зникає, людині набагато легше справді стати розпусною. Бог не хоче, щоб це сталося з наши­ми дітьми.

По-друге, Бог хоче захистити наших дітей від свого справед­ливого суду. "Подружжя хай у всіх буде в пошані й ложе хай буде без плями, бо Бог буде судити блудників та перелюбців" (Євр. 13, 4). Павло писав у 1 Першому посланні до солунян 4, 8, що Бог буде судити сексуальну аморальність. Бог святий, і Він мусить судити тих, хто порушує Його заповіді. Гріх Давида з Ветсавією (див. 2 Сам. 11-12), чудово ілюструє це. Після їх­нього перелюбу народилася дитина, і Бог покарав їх, забравши в цієї дитини життя. Це було суворою карою для Давида, але Бог не міг стерпіти того, що сталося.

Суд Божий не завжди діється так швидко, як у випадку з Давидом та Ветсавією, але він неодмінно буде. Ті, хто займається дошлюбним сексом, рано чи пізно зазнають цього суду; однак ті, хто залишається чистим, не повинні мати жодного страху з цього приводу. І Бог хоче, щоб нашим дітям не загрожувала Його справедлива кара.

По-третє, Бог хоче захистити наших дітей від усього, що може зруйнувати їхню близькість з Ним. Важко почуватися комфортно поряд з тим, хто змушує вас відчувати вину тіль­ки через саму свою присутність, і тому, коли молода особа займається дошлюбним сексом, вона відчуває багато вини. У таких випадках їй неприємно, коли поряд перебуває Бог, і тому молода особа віддаляється від Нього.

Остання духовна причина сказати "ні" дошлюбному сек­сові полягає в тому, що Бог не хоче допустити, щоб гріховне статеве життя зашкодило нашим дітям добре проповідувати для нехристиян. Ми бачили в попередніх розділах, що хрис­тиянські цінності відрізняються від цінностей світу, і що це повинно призвести до відчутної різниці у способі життя. Але якщо такої різниці нема, якщо християнський підліток так само сексуально активний, як инші діти, що приверне неспасенних до Христа? Що змусить їх усвідомити, що їхнє життя повинен змінити Бог?

І якраз через шкоду, якої завдав божественному свідкуванню Давида гріх з Ветсавією, Бог учинив суд над Давидовою дити­ною. Пророк Натан сказав Давидові від імени Господа: "Тільки ж за те, що ти таким учинком тяжко образив Господа, дитина, що в тебе народилась, напевно вмре" (2 Сам. 12, 14).

Це серйозна річ в очах Бога - бути поганим свідком для тих, хто оточує нас, через навмисний, нерозкаяний гріх. Ми хочемо захистити своїх дітей від такої вини.

Є позитивні духовні причини сказати "ні" дошлюбному сексові. Ми знаємо, що Бог благословляє тих, хто чистий. Як ми вже бачили у псалмі 84, 12: "Він не відмовить блага тим, хто ходить бездоганно" (виділення моє). У Псалмі 34, 16 ми читаємо: "Очі Господні на праведних; вуха Його - на їхній заклик". І в Нагірній проповіді Ісус сказав: "Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога" (Мт. 5, 8).

По-друге, ми знаємо, що терпеливість - очікування дореч­ного часу в досконалому Божому задумі - це один з плодів Духа, які перелічені в Посланні ап. Павла до галатів (див. Гал. 5, 22-23). Сексуальне утримання до шлюбу виховує терпеливість, а отже, - плекає один з плодів Духа в наших дітях. Терпеливість - це частина надприродного життя, яке Бог по­дарував своїм дітям, і ми повинні тільки прийняти його.

Я вже казав, що впродовж минулих двадцяти років у нас відбулася не стільки сексуальна революція, як революція у пошуках близькости. Людині вкрай потрібна близькість, і в минулому перед шлюбом цю потребу задовольняла сім'я - мати, батько, брати і сестри. Однак, через роз'єднаність та нестабіль­ність сучасної сім'ї багато молодих людей шукають статевих стосунків, марно сподіваючись, що вони забезпечать потрібну їм близькість.

Але утримання від дошлюбного сексу дає змогу дитині від­чути найбільшу близькість, якою будь-хто з нас може втішатися в особистих взаєминах з Ісусом Христом. В Одкровенні 3, 20 Ісус сказав: "От, стою при дверях і стукаю: як хто почує голос мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним і він зо мною".

Відтак, Бог не вимагає від молодої особи утримуватися від сексу до шлюбу, не забезпечивши її заздалегідь найкращою можливою близькістю, щоб зробити це чекання стерпним, -тісного зв'язку із собою через Ісуса Христа. Коли з'являється такий зв'язок з Христом, любов та сексуальна близькість з ин­шою особою буде глибшою та досконалішою. Це відбувається тому, що дитина не повинна покладатися на взаємини з иншою особою, щоб задовольнити багато своїх потреб; багато з цих потреб безпеки та любови вона зможе задовольнити у своїх взаєминах з Ісусом Христом. Тому у стосунках вашої дитини з иншою особою вона матиме більше свободи дбати про иншу особу і намагатиметься задовольнити її потреби.

Емоційні причини чекати

Дошлюбний секс може також стати причиною великого емо­ційного стресу, і Бог хоче захистити наших дітей від цього. І, можливо, найбільша проблема - це вина, яка з'являється, коли особа знає, що відступила від Божих норм.

Як одна молода особа сказала: "Одне з найжахливіших від­чуттів, яке може з'явитися в сексуально активних людей, - про­кинутися наступного ранку й усвідомити, що той, хто лежить поряд, зовсім чужа людина. Цей синдром «наступного дня» забирає в особи здорову самоповагу та чисте сумління, що послаблює її здатність проявляти відвертість, яка потрібна для розвитку близьких стосунків. Крім цього, спомини про колишні сексуальні контакти можуть переслідувати особу решту її життя, через що вона може почуватися «нечистою» в обіймах її теперішнього партнера".

Бог не хоче, щоб розум та сумління наших дітей переслідувала така вина. І вони можуть уникнути цього, сказавши "ні".

Крім того, що відмова від дошлюбного сексу захищає на­ших дітей від вини, вона захищає їх від оманливих почуттів. Сексуально активні молоді люди часто плутають секс та любов. Пробуджуються могутні емоції, які здатні настільки кардиналь­но змінити стосунки, що молода особа може втрати контроль над своїми почуттями.

Коли плутають любов та секс, те саме відбувається з по­няттями віддавання та отримування. Справжня любов завжди намагається віддавати і дбає про інтереси того, кого люблять. Але в дошлюбному сексі кожен має свої причини брати щось в иншого. Таке сплутування посилює і той факт, що отримування може часом виглядати як віддавання.

Одна молода особа, яка займалася дошлюбним сексом, писала Другові, який також робив це: "Озираючись назад, ти, гадаю, усвідомиш, якими оманливими були твої почуття. Ти думав, Що контролював своє життя, бо робив те, що хотів - «жив без­відповідально», пам'ятаючи лише про себе. Тепер бачиш, що Це було більше схоже на самолюбство, а не на самоконтроль, і твоє сексуальне бажання викликало в тебе оманливі емоції Щодо цієї ситуації. Тепер цей досвід став для тебе причиною депресії. У 15 років ти проголошував свою віру в спасіння Ісуса Христа; тепер, у 17 років, ти почуваєшся виснаженим та непотрібним і хочеш померти".

Також Бог хоче захистити наших дітей від того, що до­шлюбний секс може пробудити в них негативне ставлення до сексу. Коли молода особа сексуально активна, її тіло починає пов'язувати секс та сексуальне збудження з почуттям вини, образою за те, що її використали, і страхом бути спійманим, страхом небажаної вагітности чи зараження хворобою, що передається статевим шляхом. Ця асоціяція стає такою силь­ною, що вона постійно з'являється в будь-яких инших статевих стосунках, позбавляючи їх радости чи навіть перешкоджаючи збудженню.

Одна молода жінка сказала: "Я почуваюся фізично вико­ристаною і тому небажаною. Мої колишні помилки видно на моєму тілі. Хто колись одружиться зі мною? Чи зможу я ко­лись вільно віддати своє тіло чоловікові? Чи инший чоловік колись бажатиме мого тіла? Чи зможу народити дітей? Чи маю якусь невиявлену хворобу, що передається статевим шляхом? Минулого позбутися неможливо".

Через аморальний секс сексуальний досвід може здатися молодій особі брудним та непристойним, і він може стати при­чиною не тільки травматичних почуттів тепер, але й величезних труднощів у статевих стосунках після шлюбу. Є єдиний певний спосіб уникнути цієї проблеми - сказати "ні".

Бог також бажає захистити наших дітей від труднощів з припиненням поганих стосунків, у яких присутній секс. Секс зазвичай впливає на стосунки одним з двох способів. Він або покладає край добрим стосункам, або продовжує погані сто­сунки. Він продовжує погані стосунки, тому що притягаль­ний ефект, який має статевий акт чи навіть сильні пестощі, змушують особу нереалістично оцінювати їх. По-перше, пара переконана, що стосунки глибші, ніж це є насправді. І по-дру­ге, така активність змушує підлітка думати, що він знає иншу особу краще, ніж він знає її насправді. І внаслідок цього вони не припиняють стосунки.

Позитивний емоційний бік цього питання полягає в тому, що чекання на сексуальне задоволення до шлюбу дозволяє сформуватися зрілости. Самовладання, характер і здатність більше зосереджуватися на справжніх потребах иншої особи може з'явитися після того, як ви будете старанно виконувати Божий задум.

Чекання - це також вияв любови до свого майбутнього партнера. По суті, молода особа, яка каже "ні", намагається сказати: "Я ціную почуття і поважаю свого майбутнього друга більше, ніж миттєву насолоду". Як сказала одна молода жінка: "Ви повинні віддавати своєму другові все найкраще, а не від­водити йому останню роль. Ваше тіло - це ощадний рахунок, який стане весільним подарунком для вашого друга, і його не можна використати на щось инше".

Причини, пов'язані зі стосунками

Зрештою, Бог хоче, щоб наші діти зачекали на секс до шлюбу для того, щоб захистити їх від проблем у стосунках. Перша з них - це криза в спілкуванні. Одна молода особа сказала: "Як багато инших, я зрозуміла, що коли в стосунках надто багато доторків, це може стати причиною прикрих почуттів, які при­зводять до нестачі спілкування".

Инша особа писала: "Час, витрачений на секс, можна було б провести, більше дізнаючись один про одного. Саме тоді, коли двом молодим людям потрібно говорити про свої глибокі по­чуття, проблеми, які в них з'явилися, і таке инше, вербальне спілкування припиняється".

Друга причина схожа на попередню - її суть у тому, що секс ускладнює налагодження добрих дошлюбних стосунків, оскільки він не тільки погіршує спілкування, але й починає Домінувати в них. Тому, коли чоловік та жінка обов'язково повинні більше дізнаватися один про одного і розвивати со­ціяльні, інтелектуальні та емоційні аспекти своїх стосунків, цей процес перериває відсутність спілкування та зосередження на фізичному аспекті стосунків.

По-третє, Бог хоче захистити наших дітей від порівняння з колишніми сексуальними партнерами, що завжди переслідує тих людей, у яких були дошлюбні зв'язки. Особа, яка кохалася більш ніж з однією особою, навряд чи колись зможе повністю забути колишніх коханців. Отже, навіть на подружньому ложі, така особа мимовільно буде порівнювати свого друга з колишні­ми партнерами. Це помилково у своїй суті, але й також нечесно щодо чоловіка чи дружини, тому що спогади з плином часу ідеалізуються, і тому ці порівняння навіть не реалістичні.

Инший бік медалі полягає в тому, що коли особа знає, що її партнер був сексуально активним до шлюбу, вона також знає, що її партнер схильний до порівнянь, і її завжди буде турбувати те, чи колишні коханці її партнера не виявляться кращими від неї. Щонайменше, ця ситуація нездорова для шлюбу, і Бог хоче захистити наших дітей від неї.

Як бачите, наші діти мають багато вагомих причин сказати "ні" дошлюбному сексу. Я тільки побіжно розглянув багато тих причин, що перелічені тут, і ви можете знайти їх ще більше в моїй книзі "Навіщо чекати?". Коли будете розповідати про них своїй дитині, їй нескладно буде зрозуміти, що шлях Бога найкращий, і що Бог справді любить нас, коли заповідає, що сексом потрібно втішатися тільки на шлюбному ложі.

Спробуйте самі

Ідеї, які допоможуть озброїти дитину причинами зачекати

1. Знайдіть нагоду поділитися ідеями цього розділу зі своєю дитиною. Ви можете відчути спокусу скористатися своєю владою, однак набагато краще обговорювати чи пропонувати. Добре було б почати :"Чи ти колись думав про те, що...?" Дискусії повинні бути невимушеними. Намагайтеся знайти природні можливості. Це вимагатиме від вас пос­тійної зосереджености. З підлітками легше спілкуватися у природних, невимушених ситуаціях, тому будьте готові використати такі можливості, коли вони з'являться.

2. Це може звучати дивно, але підліток повинен вправля­тися заздалегідь, даючи негативну відповідь на аргументи, які найчастіше застосовують для сексуального примусу. Сексуальний тиск - це, мабуть, одна із найсерйозніших загроз, з якими стикається підліток, і часто - одна з най-могутніших. І ніхто не казав, що це буде легко. Сказати "ні" часто важче, ніж повністю розірвати стосунки, особ­ливо, коли ви знаєте, що відповідь "так" може зберегти їх - принаймні на певний час. Також не завжди легко дотримуватися своїх переконань під тиском.

Нижче наведено 24 аргументи, які використовують підлітки, щоб підштовхнути инших до статевого життя. Перегляньте їх зі своєю дитиною. Багато з того, що містять ці аргументи, можна, по суті, розглядати як емоційний шантаж.

Аргумент 1: Усі роблять це.

Відповідь: Чудово. Тобі не важко буде знайти когось иншого.

Аргумент 2: Якщо ти любиш мене, то будеш займатися сексом зі мною.

Відповідь: Якщо ти любиш мене, то поважатимеш мої почуття і не змушуватимеш мене до того, до чого я не готовий (готова).

Відповідь: Якщо ти любиш мене, то зачекаєш.

Аргумент 3: Якщо ти не будеш займатися сексом зі мною, я більше не схочу тебе бачити.

Відповідь: Гаразд, якщо ти так вважаєш, то мені буде сумно без тебе, але я не можу нічого вдіяти.

Аргумент 4: Так стають дорослими.

Відповідь: Статеве життя - не ознака того,що ти стаєш дорослим. Для мене ставати дорослим означає вирішувати, у що я вірю і дотримуватися своїх переконань.

Аргумент 5: Ми раніше займалися сексом, які ж можуть бути проблеми?

Відповідь: Я маю право змінити свою думку. Я вирішив (вирішила) зачекати.

Аргумент 6: Ти не хочеш спробувати, щоб дізнатися, як це?

Відповідь: Що це? Вид комерційної реклами? Спробуй: тобі сподобається! Я планую спробувати зі своїм чоловіком (дружиною).

Аргумент 7: Але я мушу зробити це!

Відповідь: Аж ніяк. Якщо я можу зачекати, ти зможеш також.

Аргумент 8: Якщо ти хочеш бути популярним (попу­лярною) серед дітей у школі, ти зробиш це.

Відповідь: Я не хочу, щоб моя популярність залежала від сексу. Я можу запропонувати набагато більше. Люди звертають увагу на твою особистість та на твій характер.

Аргумент 9: Ти так збуджуєш мене. Якщо любиш мене, то доведеш це.

Відповідь: Секс - не доказ кохання. Я надто поважаю себе, щоб займатися сексом, перш ніж буду готовим (готовою) до цього. Я вирішив (вирішила) зачекати.

Аргумент 10: Якщо не погодишся ти, це зробить хтось инший.

Відповідь: Якщо я для тебе - тільки тіло, з яким можна займатися сексом, то ми повинні переглянути наше ставлення один до одного. Ти не маєш права використовувати мене.

Аргумент 11: Якщо ти дбаєш про мене, то будеш займатися зі мною сексом.

Відповідь: Я дбаю про тебе, і тому хочу зачекати.

Відповідь: Існує багато способів виявити свою турботу.

Аргумент 12: Те, що я так сильно люблю тебе і мушу стримувати себе, завдає мені болю. .

Відповідь: Любов вимагає жертв.

Аргумент 13: Завдяки сексу наша любов зміниться.

Відповідь: Так, але як саме?

Аргумент 14: Я можу запалити тебе.

Відповідь: Єдина річ, яку тут треба запалити, -це світло.

Аргумент 15: Не хочеш піти нагору і перевірити новий водяний матрац?

Відповідь: Ні, я не вмію плавати.

Аргумент 16: Ти просто не знаєш, що втрачаєш.

Відповідь: Це стосується нас обох. Ти також не знатимеш, що втрачаєш.

Аргумент 17: Хочеш піти до ліжка?

Відповідь: Ні, дякую. Я щойно прокинулася.

Аргумент 18: Ти ж не хочеш, щоб люди думали, що ти не чоловік (жінка), чи не так?

Відповідь: Займаючись сексом, не можна довести, що ти чоловік (жінка). Мій пес займається сексом, і він не чоловік.

Аргумент 19: Не турбуйся. Я скористаюся захисними засобами.

Відповідь: Тобі не знадобляться захисні засоби, якщо ти даси мені спокій.

Аргумент 20: Чи не хотів (хотіла) б ти піти на заднє сидіння?

Відповідь: Ні, мені подобається сидіти з тобою.

Аргумент 21: Я роблю це з усіма своїми подругами.

Відповідь: Напевне, я не стану твоєю подругою.

Аргумент 22: Поцілунки збуджують мене, і цього не досить.

Відповідь: Але цього досить мені.

Аргумент 23: Ти кажеш, що досі незаймана? Невже ти фригідна?

Відповідь: Ні, я розумна.

Аргумент 24: Секс покращує колір обличчя.

Відповідь: Я волію користувати косметикою.

14 МИ МОЖЕМО ВИГРАТИ БИТВУ

Тепер палає битва за тіла і души підлітків Америки, і подобається це вам чи ні, наші діти перебувають на лінії фронту. Венеричні хвороби, небажана вагітність, вина, втрата самоповаги і погіршення взаємин - це лише деякі з наслідків дошлюбного статевого життя.

Я бажаю вам як батькові ніколи не почути слів, які ви про­читаєте далі; або, якщо це таки станеться, знати, як слід діяти, коли почуєте їх.

Якби я тільки зачекав. Тепер розумію, яким упорядкованим було б моє життя, яким вільним був би мій розум без того тягаря, що мучить мене навіть через багато років. Якщо ви хочете знати, що це таке, візьміть два аркуші паперу і склейте їх. Коли клей висохне, розірвіть аркуші. Те, що ви побачите у своїх руках, яскраво зображатиме стан двох людей після дошлюбних статевих стосунків - обидвоє понівечені, обидвоє залишили частину свого "я" один в одному. Усі мої стосунки мали дві спільні риси: по-перше, ми багато кохалися, і по-друге, вони завжди закінчувалися, після того, як я пережив (і досі переживаю) неймовірний біль. Не знаю, чому відбувався розрив стосунків: через те, що Бог не хоче, щоб ми займалися сексом, чи з инших причин, але це завдавало більше болю, ніж будь-що инше.

Я нарешті поклав дівчину в ліжко (насправді це було в автомобілі), коли мені було сімнадцять. Я думав, що став усім для неї, але вона почала говорити, що любить мене і почала липнути до мене. Я здогадався, що до мене в неї вже, напевне, було з десяток хлопців, які "підкорили" її, але насправді стали об'єктами її потреби почуватися захи­щеною. Це вибило ґрунт з-під моїх ніг. Ба більше, я не міг поважати того, хто поступився так легко, як вона, і був вра­жений, коли відчув, що після чотирьох тижнів сексу - так часто, як мені цього хотілося - я втомився від неї. Я не бачив жодного сенсу продовжувати стосунки. Зрештою, я кинув її, після чого почувався ще гірше, тому що навіть я міг бачити, що їй страшенно боляче. Принаймні один з її батьків був алкоголіком (можливо, навіть обидвоє), і її сімейне життя було жахливе. І як тільки в неї з'явилася надія, що вона знайде собі опору, я покинув її. Я не відчував після цього особливої гордості. Був пригнічений. Я не замислювався над тим, що скажу своїй майбутній дружині про ті місяці, коли ми з подругою пізнали всі втіхи шлюбного ложа без жодних зобов'язань. Дружина була примарною фігурою в далекому майбутньому, а не особою, у якої теж є почуття, якій не буде байдуже, що я був близький з кимось иншим.

Ви МОЖЕТЕ багато змінити

Але будь ласка, не робіть висновку, що боротьба за те, щоб захистити свою дитину від усього цього є марною. Зовсім ні! Безсумнівно, що ми як батьки маємо надзвичайний вплив на наших дітей, яким би не був їхній вік, і ми можемо зробити дуже багато, щоб допомогти їм сказати "ні" щоденному тиску займатися дошлюбним сексом.

Я як батько вважаю, що це та битва, у якій моя сім'я може перемогти, і збираюся зробити все, що мені під силу, щоб це сталося. Крім того, нам буде весело.

Щоб допомогти нашим дітям сказати "ні" дошлюбному сексові, ми, перш за все, повинні зрозуміти, що означає бути підлітком сьогодні. Погляньте на світ очима своєї дитини: на­стання статевої зрілости; божевільні гормони; пропагування сексу у фільмах, музиці, телепрограмах і всюди, куди б вона не пішла; тиск ровесників; потреба близькости і відсутність ста­більносте в сімейному житті; неправдива інформація про секс; брак добрих прикладів для наслідування. Якщо ви думаєте, що в наш час важко бути батьком, спробуйте бути підлітком!

Крім того, ви повинні зрозуміти, чому діти кажуть "так" до­шлюбному сексу. Ще раз перечитайте 4 розділ, якщо це потрібно. Діти кажуть "так" з багатьох причин, і не лише тому, що вони непокірні чи бунтівливі.

Далі намагайтеся переконати себе, що ви можете допомогти своїй дитині, що, незважаючи на її вік, ви можете позитивно вплинути на її життя. Ніколи не дозволяйте складному пе­ріоду в стосунках відібрати у вас впевненість, що ви можете перемогти. І хоч я не наголошував на цьому раніше - це на­стільки очевидно, що ви про це повинні здогадатися самі -щодня підкріплюйте свої зусилля молитвою. Коли ваша сила і мудрість зазнає невдачі, Його сили та мудрости буде більш ніж достатньо.

Якщо ви одружені, працюйте над своїми стосунками з дру­жиною чи чоловіком. Це так важливо тому, що завдяки вашо­му щоденному спілкуванню повинна з'явитися безпека, якої потребує ваша дитина - приклад того, як потрібно любити і як насолоджуватися сексом у правильному контексті.

Після цього налагодьте такі стосунки зі своєю дитиною, які продемонструють їй вашу безумовну прихильність, схвалення, доступність, ласку та підзвітність. І саме завдяки цим стосун­кам ви отримаєте право навчати своїх дітей істин та цінностей, на яких вона повинна будувати своє життя. Пам'ятайте, що правила без стосунків тотожні бунту. Не існує заміни міцним стосункам з дитиною; цього не можливо переоцінити.

Навчайте свою дитину думати самостійно і не слухатися на­товпу, навчайте її думати по-християнськи. Навчайте її думати про наслідки своїх слів та дій, а не тільки про те, що здається розвагою в цей момент. За допомогою прикладу та дискусії на­вчайте її розглядати кожне рішення у світлі того, чи воно про­славляє Бога і допомагає поглибити зв'язок зі Спасителем.

Оточіть свою дитину здоровим колом контактів: друзями, учителями, наставниками та иншими членами сім'ї, якщо вони живуть поряд. Знайдіть середовище, в якому ваша дитина відчуватиме позитивний тиск підлітків, а також знайде добрі взірці для наслідування.

Використайте природні можливості навчати свою дитину про секс - усю правду. Розповідайте їй не тільки про біоло­гічні факти, але й про Божий досконалий задум щодо сексу. Допоможіть їй зрозуміти, що статеві стосунки створюють єдність, яка набагато більша від єдности фізичної, і що ця єдність може бути здоровою і прекрасною тільки в довічному шлюбному союзі.

Будьте обережними, визначаючи, коли ваша дитина готова почати ходити на побачення, і спирайтеся при цьому на рівень її зрілости. І коли вона готова, допоможіть сформувати стан­дарти, що прославлятимуть Бога, захищатимуть молоду особу і допоможуть їй відчути справжню втіху, яка не пов'язана з виною.

Озбройте свою дитину "доказами", а також біблійними причинами сказати "ні" сексові. Не допускайте того, щоб вона стала жертвою незнання, і не дозволяйте їй бути беззахисною перед тиском.

Зрештою, зробіть так, щоб атмосфера прощення стала невід'ємною частиною ваших стосунків з дитиною. Нехай ваша оселя стане схожою на дім блудного сина - місцем, куди ваша дитина захоче повернутися, коли вона помилиться. Завжди будьте прикладом любови та прощення вашого люблячого небесного Отця. Одна з найсуттєвіших речей, яку ви можете зробити, щоб допомогти своїй дитині сказати "ні" сексові - чи будь-якій иншій спокусі - створити міцні стосунки, у яких ди­тина добре усвідомлює вашу безумовну любов та прийняття.

Ви можете виграти битву. Для цього слід налагодити пре­красні стосунки зі своєю дитиною. Це нелегко зробити, і у вас обов'язково з'являться труднощі - я знаю, що повинен був працювати щодня. Але батьківство також може стати чудовою частиною вашого життя. І саме цього хоче для вас Бог, і я також молюся про це.

Р. S. У додатку до цієї книги ви знайдете розповідь про випадок з реального життя - приклад побожних батьків, чия неодружена неповнолітня дочка завагітніла. У ньому йде мова про любов, прощення і надію. Я вірю, що ця розповідь стане для вас таким одкровенням, яким вона стала для мене.

Джош

Додаток

«Тату, я вагітна»

Як повинен поводитися батько?

(розповідь приголомшеного батька)

Здавалося, що ще вчора я тримав маленьку Емі на своїх колінах, читаючи їй казки. Тепер, після навчання в коледжі та позашкільних занять, у неї залишається мало часу для старого тата. Але цей ранок був інакшим. Вона хотіла поговорити, і я подумав, що це пов'язано зі школою, її роботою чи бажанням позичити гроші.

Вона копирсала їжу, поки ми з дружиною дали їй час зосе­редитися. Нарешті перевела дух і сказала два слова, які я ніко­ли не сподівався почути від своєї неодруженої неповнолітньої дочки: "Я вагітна".

У цю мить час для мене зупинився. Я занімів. Кей, моя дру­жина, продовжила розмову: "Ти впевнена?". Ми ставили інші запитання, але я не міг зосередитися, щоб далі говорити це. Що я повинен казати? Як повинен поводитися і що порадити своїй дочці?

Мабуть, кожен батько відчуває підсвідомий страх, що їхні діти займатимуться дошлюбним сексом. Звісно, дехто плекає думку: "Мої діти особливі. Вони виховані краще і не беруть участі в цьому". Вони уникають думки, що таке може трапитися з ними. Але глибоко в душі більшість батьків хвилюються, що їхні діти стануть сексуально активними і я переконаний, що вони страждають від цього підсвідомого страху. Як це не сумно, але ваш син чи дочка, онук чи онука, дитина вашого приятеля чи хтось із дітей у вашій церкві таки сексуально активні на пос­тійній основі. І якщо хтось із них завагітніє, як до цього будете ставитися ви? Що скажете? Яких заходів будете вживати?

У цьому розділі я хочу поділитися з вами настановами, які отримав з книжок, від друзів і з Божого слова, яке стало путівником для мене і моєї дружини в цей важкий період на­шого життя. Сподіваюся, що це може допомогти молодіжним лідерам, пасторам, тим, чий друг опинився у такій ситуації, і особливо вам, батькам, які змушені страждати через вагітність неодруженої дочки.

Вагітність неодруженої дівчини - це, мабуть, найбільш трав­матичний досвід, який вона може пережити. Вона відчуватиме, що втратила все, що дороге їй. Вона відчує спокусу дати волю таким почуттям:

Я втратила минуле. "Я втратила гідність і на мені лежить соціяльне тавро "неодруженої вагітної дівчини". Дехто вважа­тиме мене розпусною, аморальною та нечистою.

Я втратила свободу. "Тепер, коли я вагітна, дечого я фізично не зможу робити. Я можу відчувати дискомфорт, коли йтиму на роботу, до церкви і навіть до крамниці".

Я втратила майбутнє. "Якщо вирішу залишити дитину, подальші 18 - 20 років мого життя будуть заздалегідь розпла­новані. Я буду жити для дитини, і моє майбутнє може змінитися чи вийти з-під мого контролю. Не маючи змоги контролювати ситуацію, можу відчути тиск одружитися".

Я втратила самоповагу. "Поки моє тіло буде змінюватися фізично, воно постійно нагадуватиме мені, чим я пожертвувала. І в мене з'явиться схильність звинувачувати себе. Я відчую спокусу приписувати собі вину, думати принизливі речі про себе, карати себе за це емоційно".

Я втратила свої стосунки. "Що думатимуть про мене моя сім'я та друзі? Хлопці можуть цуратися зустрічей зі мною, якщо знатимуть, що в мене є дитина. Члени сім'ї та инші дорослі, які поважали мене раніше, не будуть поважати мене тепер".

Такі бурхливі думки та емоції можуть спричинити деякі з цих реакцій.

Смуток. Переживання цих втрат безсумнівно буде пов'язане з болем та стражданням, і змусить її сумувати за тим, що вона втратила контроль над життям, щодо якого в неї були свої плани.

Депресія. Якщо вона не звільниться від смутку та страждань, у неї виникне депресія, і якщо дозволити депресії перемогти, вона відчує, що в неї зовсім немає надії - жодного променя світла в кінці тунелю.

Сором. Лише Божа благодать може вберегти її від того, аби почуття сорому не впливало на ставлення до себе, друзів, близь­ких людей і навіть дитини. Примирення з почуттям сорому стане спустошливим ударом для її самооцінки та погляду на життя. Сором може затьмарити кожен аспект її життя - роботу, школу, догляд за дитиною, працю в церкві, здатність давати поради та допомагати иншим.

Якщо є час, коли дівчина найбільше потребує любови й під­тримки, то це період незапланованої вагітности. Але оскільки батьки переживають таке саме надзвичайне емоційне потрясін­ня, вони ризикують відреагувати негативно, замість того, щоб ставитися до неї з любов'ю.

Подальші кілька днів після того, як я дізнався про вагітність дочки, були найемоційнішим, найтривожнішим часом у моєму житті. Я нечасто проливаю сльози, але того тижня гірко плакав щодня. Виявилося, що я негативно реагую на всю ситуацію. І якби фахові консультанти в Центрі підліткової вагітности не спонукали мене використати два дуже фундаментальні принципи, я, напевне, довів би свою дочку до відчаю. І цими принципами я хотів би поділитися з вами:

1) Сила прощення може звільнити від емоцій та очистити мислення;

2) Звіривши своє майбутнє Богові, ви зможете отримати відчуття мети.

Потреба пробачати

Я сидів у кабінеті психолога, висловлюючи біль, що палав у моїй душі. Психолог спитав: "Чому, на вашу думку, ви відчуваєте такий біль?". "Ну, - відповів я, - це болісне випробовування для мене. Моя маленька дівчинка стільки страждає, і їй стане ще гірше, перш ніж ситуація виправиться. Вона зазнає ганьби; вона може покинути школу; народити дитину, яку не зможе забезпечити; з'являться инші негативні наслідки, про які я навіть не думав". Психолог повільно кивнув. Я продовжував: "Емі повинна прийняти всі ці важкі рішення. Вона повинна вирішити, виношувати дитину до кінця чи робити аборт (і дякувати Богові, в той час Емі навіть не думає про аборт як прийнятну можливість); вирішити, чи одружуватися з Марком, який став батьком дитини; вирішити, залишити дитину чи від­дати її на всиновлення. Також вона повинна вчитися в школі. Чи повинна вона жити в иншій сім'ї, поки народиться дитина? У цих питаннях стільки непередбачуваного, що можна втрати­ти розум, вже не згадуючи про хвилювання. Що б не сталося, страждатимуть усі".

Мудрий психолог дав мені змогу виговоритися. Коли я за­кінчив, він нахилився уперед і лагідно сказав: "Ви говорили, що пробачили Емі і не сердитеся на неї, але чи увесь цей біль стосується тільки вашої дочки?". Я не був певний, куди він хилить. "Що ви маєте на увазі?" - поцікавився я. Він продов­жував: "Я дуже хотів би, щоб ви розглянули причини вашого особистого болю. Чи не відчуваєте, що втратили щось разом зі своєю дочкою?".

Справді, глибоко в душі я також відчував втрату. Я хотів віддати свою красуню-дочку незайманою молодому христи­янину. Однак втратив це. Я хотів відчути щастя після народження першої дитини своєї дочки, але не матиму його. Я хотів виховувати свого першого онука, але здається, що втратив і цю можливість. Я обливався слізьми не тільки над Емі, але й над собою. Я також відчував сором і біль через її помилку.

Я молився про дух прощення. Тепер Емі потребувала моєї підтримки, любови і прихильносте більше, ніж будь-коли. Коли я признався у своєму обуренні та егоїзмі Богові, Він наповнив мене такою турботливою любов'ю до моєї дочки, яка раніше здавалася неможливою. Божа сила прощення забрала образу. Але відбулося не тільки це. Моє емоційне сум'яття почало зникати. Акт прощення дозволив виважено оцінити кожен вибір, який я повинен був зробити.

Бачите, наслідки кількох короткочасних моментів стихій­ної пристрасти здаються безконечними. Байдуже, які варіян­ти розглядати - передчасний шлюб, одиноке батьківство чи всиновлення - всі вони болісні і здаються неприйнятними. Тривога стає буденним явищем. Однак, коли я знайшов силу пробачати, то отримав не тільки надприродну співчутливу любов до Емі, а також ясність думки й серця, щоб зрозуміти варіянти вибору. З'ясувавши свої емоції, я сів і написав цього довгого листа. Ось уривки з нього.

Люба Емі, я знаю, що впродовж цього минулого тижня ти страждала так, як ніколи раніше, і тягар, який ліг на твої плечі, мабуть найважчий з усіх тих, які тобі доводилося нести. Але незва­жаючи на все це, Бог запевняє нас: "Досить тобі моєї благо­дати, бо моя сила виявляється в безсиллі" (2 Кор. 12, 9). І я нарешті зміг усвідомити: Бог ніколи не говорив, що життя закінчується через незаплановану вагітність. У Бога великі плани для нашого майбутнього. Тебе не дискваліфіковано з перегонів. Фактично, Він планує наблизити тебе до себе й навчити тебе знати себе краще, ніж ти знала Його будь-коли раніше. Тільки усвідомивши, що головна мета нашого життя - пізнати Бога й прославити Його, ми зможемо правильно оцінити своє життя. І що більше ми з тобою будемо пізнавати Бога й оцінювати життя з Його погляду, то більше життя і всі його труднощі та проблеми почнуть ставати яснішими - і я, Емі, переконаний у цьому. Бог знає, як потрібно діяти в цій ситуації. У Нього є рішення. Чи можна завдяки цьому уникнути болю та страждань? Мабуть, що ні. Однак у Нього є багато благодати, яку ми можемо використати для свого добра і Його слави. Але я зрозумів, що не можу прийняти Його благодать, поки не почну жити благочестивим життям. Тому прагнув "берегти самого себе у любові Божій, очікуючи милости Господа нашого Ісуса Христа". (Юда 1, 21). І тільки почавши по­водитися згідно з Божим словом, ми зможемо продовжити свій шлях і усвідомити вибір, який повинні зробити. Я знаю, що тобі важко, навіть важче, ніж мамі та мені, впо­ратися з безліччю емоцій і тверезо мислити тобі нелегко. Я відчуваю, що ця вагітність означає втрату всього, що дороге тобі. І хоча з першого погляду тобі може здатися, що це саме так, ти не втратила всього, поки Бог твій Спаситель та Друг. По суті, прислухаючись до Бога та Його слова, ти отримаєш набагато більше, ніж можеш уявити. Пам'ятаєш, Емі, ти просила у Бога прощення, і це озна­чає, що твоє минуле чисте - перед Богом ти не вчинила жодного гріха, ніколи! Ми з мамою також пробачили тобі. Ми можемо йти поряд зі своєю дочкою так само гордо, як і колись. Ми, як і Бог, відчуваємо гордість, тому що ти визнала свою помилку, прагнула отримати Боже прощення і звірила своє життя Йому.

А як же решта твого життя? Ти повинна прийняти багато важливих рішень. Ти повинна зважати на своє життя і на життя своєї дитини. Немає "ідеальних" відповідей. Тобі так важко вирішувати і через те, що є багато альтернатив, і жодна з них не є прийнятною. Але якщо ти узгодиш свої вчинки з приписами Божого слова, хмари розвіються, і Він об'явить свою волю.

Я не можу сказати тобі, що слід робити. Ти зробила те, що роблять дорослі, і повинна прийняти доросле рішення. Однак я хочу тобі вказати на контекст, в якому ти повин­на прийняти своє рішення. Коли ти розглядатимеш свої можливості, роби це з єдиною метою: "Що найбільше прославить Бога?"

Правильний вибір стане очевидним для тебе, коли ти, по-перше, будеш дотримуватися правильної позиції (покладайся на Боже слово у важкі часи, люби тих, хто ображає тебе і прийми своє смиренне становище з лас­кою); по-друге, продовжуватимеш розглядати тільки ті можливості, які прославлять Бога; і по третє, вислухаєш мудрі поради зрілих християн, щоб пересвідчитися в тому шляху, який ти обрала.

Якщо вирішиш залишити дитину, то можеш бути певна, що ми зробимо все, що від нас залежить, щоб стати най­кращими дідусем та бабусею для неї. Ми виконаємо свій обов'язок духовного впливу на дитину так добре, як нам це дозволить Бог.

Якщо ти вирішиш віддати дитину на всиновлення, то мо­жеш бути певна, що ми обов'язково будемо підтримувати тебе, любити тебе, плакати з тобою і зцілюватися разом з тобою.

Я щиро люблю тебе, Емі, більше, ніж ти знаєш. Ти завжди залишишся моєю маленькою дівчинкою. Попереду у всіх нас будуть радісніші та ясніші дні. Бог зробить це переломним моментом у житті кожного з нас. Ми багато дізнаємося разом. Ми зможемо ефективніше проповідувати иншим завдяки тому, як ми дозволили Богові використати це в нашому житті.

У всьому цьому ми можемо ще більше згуртуватися як сім'я. Ми з мамою відчули, що ти справді шануєш нас, коли ти розповіла нам усе того самого дня, коли дізналася сама. Ми вдячні тобі за це. Ми дякуємо тобі за можливість брати участь у рішеннях, які вплинуть на життя нашого першого онука. Що б не сталося, це завжди буде особлива дитина для нас обох, і ми маємо багато любови, щоб поділитися нею з тобою і твоєю першою дитиною - яку б участь Бог не дозолив нам взяти в цьому.

Часом дорога може здаватися похмурою та самотньою, але пам'ятай, що ми завжди поруч і готові допомогти. І ще важливіше те, що Христос разом з тобою завжди - твій найдорожчий Друг, твій найближчий Приятель, Той, хто знає тебе найкраще і любить тебе найбільше. Ми з мамою молимося за тебе щодня. Я люблю тебе, я люблю тебе, я люблю тебе.

Твій тато

Потреба звірити своє майбутнє Богові

Емі мала більш ніж шість місяців, щоб прийняти найголовні­ше рішення у житті. Вона була впевнена, що шлюб з Марком тільки більше ускладнить ситуацію. Ми погодилися. Але чи повинна вона виховувати дитину як одинока матір? Чи ми повинні прийняти відповідальність виховувати нашого пер­шого онука? А можливо, Бог вже приготував християнську пару, яка готова виховати дитину нашої дочки? Минали тижні і місяці, а чіткої вказівки не було. Ми молилися, щоб Бог дав чітку вказівку Емі.

Одного дня, коли ми обговорювали різні можливості з нею, вона дуже засмутилася. "Тату, - промовила вона крізь сльози, - Я повинна знати, як вчинити правильно. Чому ти не скажеш мені, що я повинна робити?"

На моїх очах затремтіли сльози, коли я спробував пояснити: 'Емі, ти знаєш, що я люблю тебе. І бажаю тільки добра тобі і твоїй дитині". Мій голос дрижав від хвилювання. "Я міг би сказати тобі, що слід робити, якби тільки міг передбачити майбутнє на двадцять років, але не можу цього зробити. Серденько, я також достеменно не знаю, що потрібно робити, але я знаю, що ти можеш зрозуміти це сама". Вона тихо схлипувала, поки я говорив далі. "Віддай своє майбутнє в руки Бога, який його знає - віддай Йому свою дитину, і нехай те життя, яке ти носиш, буде під Його опікою. І коли ти зробиш це, спитай Його, що Він хоче зробити зі своєю маленькою ненародженою дитиною. Скажи Богові, що ти радо будеш виховувати свою дитину, якщо Він того бажає, і що для Нього ти так само охоче віддаси свою дитину на виховання иншим".

Минали дні, і Бог дав Емі силу віддати свою дитину і своє майбутнє у Його руки. Поступово вона почала вирішувати головоломку. Коли одне підтвердження почало з'являтися за иншим, і це стало очевидним їй, а згодом й усім нам, вона зрозуміла, що повинна робити. Я не наважуюся приєднатися до її рішення, тому що не хочу, щоб будь-хто инший вважав це вирішальним фактором. Кожна ситуація унікальна, і її слід розглядати окремо перед Богом. Однак я вірю, що цей принцип можна застосувати до всіх: довірте своє майбутнє і життя ди­тини Богові, і Він покаже вам шлях.

З осторогою я кажу, що Бог таки спрямував Емі до пари, яку, на нашу думку, обрав Він для виховання нашої першої онуки. Мить, коли моя дочка віддала нашу першу онуку в руки друга, який пізніше передав дитину названим батькам, була найгіркішою і найсолодшою в моєму житті. Я ніколи би не міг витерпіти такого болю, якби спершу не віддав свою першу онуку в руки Бога.

Згадуючи той рік, я бачу, що насправді дав дуже мало порад своїй дочці, але багато любови та підтримки. І саме наша з Кей любов та підтримка наповнили ці поради такою силою.

Якщо ви опинитеся в схожій ситуації, я раджу вам відразу шукати Божу ласку і підтримку мудрих біблійних порадників. Відкрито визнайте свій біль та образу. Дозвольте Богові наповнити вас силою свого прощення і віддайте майбутнє своєї дочки та її дитини в Його руки. Я впевнений, що Бог повідомить про свою волю тим, хто чесно й безкорисливо прагне служити Йому.

Гіркі наслідки незапланованої вагітности в житті неодруженої дівчини і її сім'ї просто неможливо описати тут. Бог неодмінно знав, що робить, коли заборонив дошлюбний секс. Усі наші страждання змушують нас хвалити Бога за Його особливі мо­ральні заповіді любови. Це заповіді, які призначені для добра та безпеки молодих людей. Але, напевне, ще більше ми хвалимо Бога за Його милосердне прощення та ніжну дружбу; за те, що Він рятує пропащих й оновлює зламане життя. Він був з нами кожної миті, кожного дня, пригортаючи мою дочку до своїх утішливих грудей. У самотні нічні години жалю і болю Він був з нами; у часи нерішучости та сум'яття Він був з нами; і в ту останню мить, коли я бачив, як забирають мою онуку, авжеж, Він був з нами. Бачите, Він також знає, як боляче віддавати дитину. "Бо Бог так полюбив... що Сина свого Єдинородного дав". І Він був з нами, щоб допомогти нам. І Він буде з вами також, якщо ви колись опинитеся у схожій ситуації. Слава навіки Богу!

Література

As you read this book you probably became aw/are of a need for more information in various areas. Here is a list of resources that can be helpful to you.

Campbell, Ross. How to Love a Teenager. New York: New American Library, 1982.

Crabb, Lawrence J. The Marriage Builder. Grand Rapids: Zondervan Publishing House, 1982.

Dobson, James. Preparing for Adolescence. New York: Bantam Books, 1980.

Lewis, Paul Forty Ways to Teach Your Child Values. Wheaton, IL: Tyndale House, 1985.

Mace, David R. Christian Response to the Sexual Revolution. Nashville: Abingdon Press, 1970.

McDowell, Josh. Evidence for Joy. Waco, TX: Word Books, 1984.

McDowell, Josh. Givers, Takers and Other Kinds of Lovers. Wheaton: Tyndale House, 1985.

McDowell, Josh. His Image ... My Image. San Bernardino, CA: Here's Life Publishers, 1984.

McDowell, Josh. The Secret of Loving. San Bernardino, CA: Here's Life Publishers, 1985.

McDowell, Josh. Why Wait? What You Need to Know About the Teen Sexuality Crisis. San Bernardino, CA: Here's Life Publishers, 1987.

McDowell, Josh. Youth Video Series: No! the Positive Answer. Waco, TX: Word Education Products, 1987.

Stanley, Charles. How to Keep Your Kids on Your Team. Nashville: Oliver-Nelson, 1986.

Strommen, Merton P. Five Cries of Youth. New York: Harper & Row, 1974.

Strommen, Merton P. and Strommen, Irene, Five Cries of Parents. New York: Harper & Row, 1985,

Swindoll, Charles. You and Your Child. Nashville: Thomas Nelson, 1982.

Ziglar, Zig. Raising Positive Kids in a Negative World. Nashville: Thomas Nelson, 1985.

To obtain information on other books and on cassette tapes, films and videos, send for our complete resource catalog. Especially helpful for parents and teens will be the "Live, Laugh, Love" film series on love, sex and dating. For quickest response, write:

Resource Catalog Josh McDowell Ministry P.O. Box 1000 Dallas, TX 75221