Наше життя, як глибоке море,

безкрає та бездонне.

Не видно, що майорить за обрієм голубизни!

Життя таке цікаве і розлоге,

І повне дивини,

Сідай у човен і пливи…

Край берега завжди безпека,

І не страшні високі хвилі!

Край берега не взнаєш про путі далекі,

І що може доведеться пройти і милі. Усе стоїш: Не рушу…

І дивишся у далечінь.

І ніби кажеш: Мушу!

Але страшна тобі о та глибінь…

І крадькома ти думаєш про себе:

А може я наважусь?

І все ж таки від пристані човен свій відв’яжу?

Відв’язуй і пливи,

бо з суші всього не побачиш!

І що красиво й романтично – не відчуєш, не відзначиш!

Не даси оцінку новим відкриттям,

Не взнаєш, що таке таланти.

А ти покликаний до цього,

Дослухайся до Правди!

Пливи, не бійся!

Збагачуйся красою,

Поглянь у далечінь,

Засмійся!

Бо каже тобі Бог: Пливи! Не бійся! Я з тобою!

Анастасія Колосовська