Привіт, Україно, я довго вагався.

Я довго писав ці маленькі слова.

У тебе уже не один закохався.

І в декількох з них вже була булава.

Ти дуже красива, моя Україно.

Й своєю красою дивуєш весь світ.

Тебе вже давно відібрати хотіли.

Наразі ж воюють за Крим і за схід.

Моя найдорожча, за тебе вмирають.

За тебе лягають в холодній землі.

Яку ще країну так сильно кохають?

За кого ще роблять речі такі?

Країно моя, я молюся до неба.

Я вірю, що ти ще свого досягнеш.

Що хлопці , оті , що померли за тебе.

Гордитися будуть тобою без меж.

І вибори пройдуть, і стишаться клятви.

Й побачим , хто вірним лишився тобі.

Країно моя, ти найкращого варта.

Лише не пропадь! Ти потрібна мені.

Богдан Фесик