К. О. Петерсон

Сирітка

Вечір був; блищали зірки;
Тріскотів мороз надворі;
Вулицею йшов малюк,
Посинів й тремтів доволі.

«Боже!» - мовило малятко,
«Змерз я, з‘їсти хоч би дрібку,
Хто ж зігріє й нагодує,
Боже добрий, цю сирітку?»

Йшла дорогою старенька
І почула сироту;
Дала прихисток й зігріла,
Їсти теж дала йому;

Вклала в ліжечко поспати -
«Як же тепло!» - він сказав.
Стулив вічки... усміхнувся...
І солодкий сон настав!

Бог годує в полі й пташку,
І кропить росою квіти,
Безпритульного сирітку
Теж не зможе Бог лишити!

1843

Пер. Н. Рудської

Як відомо, в СРСР все релігійне, в тому числі й поезія, замовчувалося і приховувалось. Тому і такий чудовий вірш, як «Сирітка», авторства Карла Олександровича Петерсона, що був вперше опублікований в 1843 році під назвою «Молитва» і який з того часу встиг стати класикою дитячої поезії в дореволюційні часи, в період комунізму був стертим з усіх хрестоматій і забутим. Про автора відомостей збереглось небагато: народився 1811 року в Санкт-Петербурзі, за віросповіданням належав до лютеран-євангелістів, у вільний від служби час писав прозу, поезію, літературну критику, займався перекладом. Помер в 1890 році.