В операційну університетської клініки внесли ноші. Лежав на них хворий, якому хірург пояснював, у чому полягатиме операція, що невдовзі мала розпочатися.
«У вас тяжка форма пухлини голосових зв’язок. Ми переконані, що зможемо її повністю видалити. Врятуємо вам життя, але, на жаль, ви більше не зможете розмовляти...».
Лікар змовк, а потім продовжив: «Якщо ви хочете сказати останні у своєму житті слова, то можете це зробити зараз».
Хворий хвильку помовчав, а відтак виразно мовив: «Слава Ісусу Христу!»

Катехитка запитала дітей: «Чи хтось із вас може сказати, хто такий Ісус?»
Діти розгублено мовчали.
Нарешті хтось підняв руку і сказав: «Його ім’я згадує моя мама, коли мене б’є».

Дехто витатуйовуе на собі ім’я коханої людини. Вірити - це носити ім’я Ісуса, закарбоване глибоко в душі.