Молодий чернець якось прийшов до свого духовного наставника і каже:

-          Отче, скільки разів ходжу я до тебе, каюся в гріхах, скільки разів радив ти мені, але все ніяк не можу виправитися. Яка ж користь мені ходити до тебе, якщо після наших бесід я знов впадаю у гріхи свої?

Наставник відповів:

-          Сину  мій,  візьми два глиняних горщики – один з медом, а інший порожній – і перелий кілька разів мед з одного в інший. Учень послухав.

-          А тепер, синку, зазирни в порожній горщик і понюхай його.

-          Учень зазирнув, понюхав і каже:

-          Отче, порожній горщик пахне медом, і там, на денці, залишилося трохи густого меду.

-          Так само, - мовив учитель, - моя наука осідає у твоїй душі. Якщо ти ради Христа будеш зберігати бодай малу віру та засвоїш у житті хоч частину доброчинства, то Господь любов'ю і ласкою Своєю поповнить їх нестачу і спасе твою душу для життя в раю.

Бо ж і земна господиня не сипле перець у горщик, який пахне медом, – так і Бог не відкине тебе, якщо збережеш у душі і серці хоч основи віри і праведности.