Одного разу мудрець разом зі своїми учнями ішов повз одне село, де жили супротивники учення мудреця.

Мешканці вискочили з осель, оточили його і почали ображати. Учні мудреця почали сердитися і вже були готові дати відсіч, але присутність учителя заспокоїла їх. А те, що він сказав, збило з пантелику і мешканців села, і учнів.

Він повернувся до учнів і сказав:

-          Ви розчарували мене. Ці люди роблять своє діло. Вони розгнівані. Їм видається, що я ворог їхньої релігії, їхніх моральних цінностей. Ці люди звинувачують мене. І це природно. Але сердитеся ви? Чому так поводитеся? Ви дозволили цим людям маніпулювати вами. Ви залежитевід них. Хіба ви вільні?

Люди з села не очікували такої відповіді. Вони були спантеличині. Серед тиші мудрець заговорив до них:

-          У сусідньому селі люди зустрічали і вітали мене. Вони принесли з собою квіти, фрукти, солодощі. Я сказав їм: “Дякую, ми вже поснідали. Заберіть ці фрукти й солодощі разом з моїм благословенням собі”. І вони понесли ці фрукти й солодощі своїм сім’ям, дітям. А тепер скажіть мені, що ви будете робити зі своїми образами і прокляттями? Я не приймаю їх і повертаю вам. А тому беріть цей тягар і робіть з ним усе, що захочете.