Жив на світі праведний і мудрий чоловік. Він прославився своїм спокоєм і любов’ю до всього на світі. Будь-яка справа, до якої брався, виходила в нього добре. Всі того чоловіка поважали, приходили до нього за порадою. Одного разу до нього прийшов сусід, який йому заздрив. Він сказав погордливо:

-          Я в житті усе маю! Живу в достатку. Але тебе в місті поважають більше, ніж мене. До кого я подібний, як гадаєш?

Мудрий чоловік усміхнувся і каже:

-          Ти подібний до Бога.

-          Заздрісний сусід задоволено посміхнувся. Але йому хотілося допекти приятелю, а тому він вигукнув:

-          Зате ти подібний до багна! Мені не зрозуміло, чо все місто ходить до тебе!

Нічого не відповів на це мудрий чоловік, а тільки ледь посміхнувся. Це ще більше роз’ятрило сусіда. Але він все ж запитав

-          Чому ти не ображаєшся на мої слова, бо ж ти назвав мене Богом, а я тебе – багном?

-          А на що ображатися? Хто пізнав у собі Бога, той бачить його в інших. А той, хто повний багна, інших також вважає багном.