Двоє приятелів заблукали влітку в горах. Вода в них скінчилася, і їм сильно дошкуляла спека. Зненацька подорожні натрапили на хатину пастуха, який виніс їм відро чистої і прохолодної води. Вони зачерпнули по горнятку і стали пити. Один пив скоро і велики ковтками, а інший – маленькими, потрохи, не поспішаючи.

Той, що пив маленькими ковтками, спитав у свого приятеля:

-          Ти чому так скоро п’єш воду?

-          Щоб швидше напитися. А ти чому п’єш помалу?

-          Щоб продовжити втіху.

І вони засперечалися між собою, як краще пити воду.  Пастух, почувши їхню суперечку, помирив приятелів:

-          Обидва способи добрі, - сказав він, - бо ж головне – втамувати спрагу, а як – хай кожен вибирає сам.

  Багато людей вважають так: є моя думка, а є хибна. Насправді ж існує безліч думок, які правильні. Бо ж кожна людина має своє розуміння. Основне ж тут - це звірити його “за Господом”.