Сповідаючись, один чоловік зізнався, що вкрав у сусіда сто снопів пшениці. Перш, ніж відпустити йому гріхи, священик запитує:

-          І скільки ж разів вам довелося ходити по них?

-          Чотири рази, отче мій. Я забирав щоразу по двадцять снопів.

-          Але ж це тільки вісімдесят!

-          Так, решту двадцять я заберу після сповіді.

Той, хто йде на сповідь, як слід не розкаявшись у своїх гріхах, чимось нагадує  цього чоловіка, що знову зібрався красти пшеницю. Коли ж каяття щире й правдиве, то гріх неодмінно викликає почуття огиди.