В одному місті жив дуже вправний перукар, який діставав три мідних шеляги за гоління бороди. Але поза – як він щодня голив багатьох, то, витрачаючи на життя, заощаджував сто мідних монет на день. Маючи такий певний заробіток, він дізнався, що в одному далекому місті за гоління бороди платять більшою монетою.

-          Гай-гай, - сказав він тоді, - навіщо мені тут марнувати час? Cкільки я зароблю тут за три мідних шеляги?! А там я зможу збагатитися!

Він, не гаючись, розпродав своє майно і вирушив до міста, де на нього чекав вигідний заробіток. Тут він з’ясував, що все розказане було правдою. Він заробив стільки ж великих монет, скільки поголив люду, і, назбиравши до вечора великі гроші, пішов на ринок купити собі харчів. Однак все коштувало так дорого, що весь його заробіток пішов на денне харчування, і в нього не зосталося ні шеляга.

І тоді він тверезо поміркував:

-          Мені треба повернутися на колишнє місце і шукати попереднього скромного заробітку, який, забезпечуючи мені життя, давав ще й нагоду заощаджувати собі на старість. Тепер я з власного досвіду бачу, що там шелягами я заробляв більше , ніж тут грубими монетами, позаяк тут я - не те, що заощадити не можу, а навіть себе прогодувати.

Людям часто видається, що хтось живе ліпше й заможніше, і тільки тому, що вони не знають і не усвідомлюють всіх дійсних обставин.