Колись давно один мудрий пілігрим, що мандрував світом, ішов повз чисте поле до храму. У полі він побачив трьох робітників. Пілігрим давно вже не стрічав нікого і йому заманулося погомоніти з тими людьми. Він підійшов до робітників і, бажаючи запропонувати свою допомогу, звернувся до того, який найбільше втомився й виглядав незадоволеним, ба, навіть злим.

- Що ви тут робите? – спитав пілігрим.

Робітник, брудний і втомлений, з неприхованою злістю у голосі відповів:

- Хіба не бачиш? Каміння волочу.

Ця відповідь здивувала і засмутила пілігрима і тоді він звернувся до другого працівника. з тим самим питанням. Другий працівник на мить відволікся від роботи і байдуже сказав:

- Хіба не бачиш? Гроші заробляю!

Пілігрима чомусь не вдовольнила і друга відповідь, а він, як ми знаємо, був чоловіком мудрим. Тоді він підійшов до третього робітника і спитав те саме. Третій робітник спинився, відклав убік свій нехитрий інструмент і, піднявши очі до неба, тихо промовив:

- Будую дорогу до храму.