Одного разу видющий і сліпий вирушили в подорож. Цілу дорогу видющий вів сліпого за собою, переводив його через струмки та балки, застерігав від вибоїн на дорозі. Але простелився їм шлях через темні гірські печери. Тоді каже видющий до сліпого:

- Тепер твоя черга мене вести. Бо в печері темно так, що хоч око вибери.

Так і кожен з нас - то сліпим, то видющим буває. Для цього ми потрібні одне одному.

«365 притч на щодень»; видавництво «Свічадо», 2013 (с)