Один багатий селянин, чиї комори тріщали від зерна, часто промовляв звичну молитву «про бідних та нужденних». Молячись він завжди долучав таке прохання: - «Боже, згадай про бідних та голодних і заспокой їхню потребу». Однак сам селянин не допомагав нікому і тільки й чекав, що би це все зробив Бог.

Одного разу, коли селянин знову промовив свою молитву «про бідних і голодних» син сказав до нього:

- Можу я взяти половину зерна з твоїх комор?

Здивований таким проханням батько запитав:

- Навіщо воно тобі? Що ти будеш з ним робити?

- Відповім на твою молитву.

«365 притч на щодень» - видавництво «Свічадо» 2013 (с)